2. Відмінні риси психологічного консультування і психотерапії

Перш ніж визначити відмінні риси психологічного консультування і психотерапії, розглянемо докладніше саме поняття "психотерапія". Якщо виходити від дослівного змісту цього поняття (від грецьк. Psyche — душа, therapeia — лікування), то психотерапія — це "лікування душі", чи "зцілення душею". Можна говорити про існування медичної, психологічної, соціологічної і філософської моделей психотерапії. Ми обмежимося розглядом медичного і психологічного підходів у психотерапії.

У медичній моделі, коли акцент робиться на об'єкті впливу — психіці, психотерапія розглядається як частина психіатрії і визначається насамперед як система лікувальних впливів, що входять у компетенцію медицини. От деякі з цих визначень. Психотерапія — це:

- система лікувальних впливів на психіку і через психіку на організм людини;

- специфічна ефективна форма впливу на психіку людини з метою забезпечення і збереження її здоров'я;

- процес лікувального впливу на психіку хворого чи групи хворих, що поєднує лікування і виховання.

Як бачимо, основними поняттями цього підходу є: лікувальні впливи, хворий, здоров'я, хвороба, організм, психіка.

Психологічна модель визначає психотерапію як надання психологічної допомоги здоровим людям (клієнтам) у ситуаціях різного роду психологічних утруднень, а також у разі потреби поліпшити якість власного життя. Психологічний підхід акцентує увагу на засобах впливу. Основними поняттями цього підходу є: міжособистісна взаємодія, психологічні засоби, психологічні проблеми і конфлікти, відносини, установки, емоції, поводження, засоби впливу. Спроба об'єднати обидва ці підходи знаходить висвітлення у визначенні психотерапії, запропонованому Кратохвілом: "Психотерапія становить собою цілеспрямоване упорядкування порушеної діяльності організму психологічними засобами".

Психологічне консультування, психологічна корекція і психотерапія — це різні рівні психологічної допомоги, вони тісно поєднані, а багато в чому безпосередньо переплітаються. Разом з тим є певні відмінності, пов'язані з межами й обсягом втручання, що дає нам змогу зробити поділ цих сфер діяльності. Український психолог Бондаренко О. Ф. розглядає співвідношення цих рівнів за наступними параметрами: проблематика, об'єкт і предмет діяльності, зміст діяльності, методи і психологічні парадигми допомоги, мета і результати.

Зупинимося на деяких особливостях психологічного консультування, психокорекції і психотерапії більш докладно.

Перша відмінність психологічного консультування від психотерапії полягає у відмовленні від концепції хвороби й орієнтованість на психічно здорову особистість, частіше на її сьогодення і майбутнє. Психокорекція призначена як для здорових людей, у яких є проблеми, так і для людей, які перебувають у стані "ще не хворих, але вже не здорових", тобто людей з дезадаптованою поведінкою і невротичним реагуванням. Людей, які потребують консультативної чи корекційної допомоги, називають клієнтами.

Клієнт — це нормальна, фізично і психічно здорова людина, у житті якої виникли проблеми психологічного чи поведінкового характеру, яка нездатна вирішити їх самостійно і тому потребує сторонньої допомоги.

Людей, які звертаються до психотерапевта, традиційно називають пацієнтами, оскільки психотерапія історично тісно зв'язана з психіатрією; серед психотерапевтів досить часто зустрічаються і психіатри, що одержали спеціальну підготовку. Пацієнти психотерапевта — невротики. Невротик відрізняється від нормальної людини тим, що хоча він і усвідомлює реальність, але ніяк не може бути щасливим, тому що не приймає її (свою зовнішність, свій характер, оточуючих людей, навколишню дійсність). Таким чином, перефразовуючи психотерапевта А. С. Співаковську, визначимо психотерапію як метод лікування, а психологічне консультування і психокорекцію як метод профілактики. Ю. Альошина вважає, що вже локус скарги клієнта може вказувати на те, якої - консультативної чи психотерапевтичної - допомоги він потребує. Якщо в людини, що звернулася по допомогу, екстернальний локус скарги (тобто він підкреслює негативну роль інших у виникненні власних життєвих труднощів), наприклад: "Моя дочка дуже нестримана, і тому ми постійно сваримось" чи: "Мій начальник робить мені зауваження без усякого приводу", — це клієнт психолога-консультанта. У разі, коли клієнта турбує власна нездатність контролювати і регулювати свій внутрішній стан, потреби і бажання (інтернальний локус скарги), і він говорить: "Я дуже запальна, не можу себе стримати, постійно кричу на дочку" чи " Не можу зрозуміти, що я роблю не так, що постійно одержую зауваження від начальника", — частіше це клієнти, що потребують і готові до прийняття психотерапевтичної допомоги. Таким чином, якщо клієнтом уже пророблена певна робота з аналізу власних проблем і невдач і він сприймає самого себе відповідальним за те, що з ним відбувається — це дозволяє йому перейти до більш глибокого і відвертого самопізнання в процесі психотерапії. Іншою відмінністю консультативної і психотерапевтичної допомоги є специфіка роботи зі скаргою. При психотерапевтичному впливі скарги як такі відіграють незначну роль, оскільки вже на початкових етапах роботи вони поглиблюються і переформульовуються. Крім цього, психотерапевт надає особливого значення аналізу глибинних пластів психіки, минулому досвіду клієнта, обговорює з ним його сни й асоціації, приводить до розуміння причин патогенних переживань і поводження й у такий спосіб сприяє вирішенню особистіших проблем (Урсано P., Зонненберг С, Лазар С, 1992). Ще однією відмінністю є характер завдань. Поза залежністю від теоретичної орієнтації (психодинамічної, поведінкової, гуманістичної) психотерапія припускає глибинні зміни в особистості людини, поліпшення стану її психічного і соматичного здоров'я. Психокорекція спрямована на надання допомоги клієнту, який має в повсякденному житті психологічні труднощі, проблеми, скарги невротичного характеру, а також клієнту, що почуває себе добре, однак бажає змінити своє життя або ставить перед собою мету розвитку особистості. Інакше кажучи, психокорекційні впливи спрямовані на зміну поведінки і розвиток особистості клієнта. Психологічне консультування — це, насамперед, допомога клієнту в усвідомленні його проблеми і пошуку шляхів та способів її вирішення. Консультування часто носить характер оперативної чи негайної допомоги.

Нарешті, психотерапія, психологічна корекція і консультування відрізняються тривалістю надання психологічної допомоги. Загальноприйнято вважати консультування короткотривалою допомогою — 1-5 зустрічей, психокорекцію — середньотривалою — до 15 зустрічей, а психотерапію — довготривалою допомогою, що може тривати декілька років. 3. Види та форми психологічного консультування

Види консультування	Форми
Ділове консультування  Інтимно-особистісне Сімейне Психолого-педагогічне Психолого-управлінське	індивідуальне; групове

Інтимно-особистісне та сімейне консультування. Консультування в так званому інтимно-особистісному аспекті є досить поширеним видом і виникає у безлічі людей. До цього виду можна віднести консультування з таких питань, які глибоко зачіпають людину як особистість, викликають у нього сильні переживання, зазвичай ретельно приховувані від оточуючих людей. Це, наприклад, такі проблеми як психологічні або поведінкові недоліки, від яких людина у що б то не стало, хотів би позбутися; проблеми, пов'язані з його особистими взаєминами зі значимими людьми; різні страхи, невдачі, психогенні захворювання, які не потребують втручання лікаря і багато іншого. Сюди ж відноситься глибоке невдоволення людини самим собою, проблеми інтимних, наприклад, статевих відносин. Інтимно-особистісне консультування зазвичай вимагає закритих для сторонніх осіб і одночасно відкритих для спілкування консультанта і клієнта довірчих відносин між ними. Таке психологічне консультування вимагає створення особливої ​​обстановки, яка нагадує сповідь. Цей вид консультування по самій природі тих проблем, яких він безпосередньо стосується, не може бути епізодичним або короткочасним. Він передбачає, по-перше, велику психологічну преднастройку на нього як психолога-консультанта, так і самого клієнта, по-друге, тривалої і як правило, нелегкої розмови психолога-консультанта з клієнтом, по-третє, звичайно досить тривалого періоду для вирішення виниклої у клієнта проблеми. Останнє пов'язано з тим, що більшість проблем інтимно-особистісного характеру відразу не вирішується.

В центрі уваги перебувають поточні проблеми та особистісний ріст, адаптація і питання взаємин, ситуаційні кризи і кризи розвитку нормально функціонуючих людей. Мета даного виду консультування полягає в тому, щоб допомогти людям пройти через різні життєві труднощі, попередити розвиток серйозних розладів, поліпшити функціонування особистості, підвищити задоволеність життям. Психологи консультанти працюють з парами (перебувають у шлюбі, чи ні), сім'ями та дітьми, допомагаючи їм долати труднощі, що виникають при близьких відносинах, у тому числі проблеми спілкування, сприяючи вирішенню конфліктів, консультуючи з питань виховання дітей, близькості і взаємної довіри.  Проблеми з питань сімейного консультування виникають у людей настільки часто і мають свої особливості, що в ситуації, що на даний момент часу практиці психологічного консультування виділилося його особливий напрямок - сімейне консультування.

Основні питання, пов'язані з проведенням сімейного консультування можна розділити на такі підгрупи: 

1. Взаємовідносини клієнта з майбутнім чоловіком (дружиною).

2. Взаємовідносини між подружжям у вже сформованій родині.

3. Взаємовідносини подружжя з їх власними батьками та батьками одного подружжя.

4.Взаємини батьків і дітей в одній і тій же сім'ї. 

У кожному з загальних випадків, відповідних виділеним підгрупах питань, можна виділити по кілька приватних питань, які, у свою чергу, можуть включати в себе як ділові, так і особисті взаємини людей в сім'ї, а також взаємини між конкретними особами в сім'ї. Сімейне консультування вимагає знання психологом-консультантом суті сімейних проблем, способів їх дозволу, бажано - на власному досвіді сімейного життя. Навряд чи сімейним консультуванням можуть займатися люди, які не мали або не мають сім'ї. Як цілком ймовірне можна припустити й зворотне: гарним психологом-консультантом по сімейних питаннях навряд чи може стати людина, яка сама неодноразово намагався створити або зберегти сім'ю, але це йому зробити не вдалося. Його особистий досвід якщо і може виявитися в чомусь корисним іншим людям, то, швидше за все, в негативному плані. Разом з тим, треба відзначити, що в цьому і в інших подібних випадках власний досвід необхідний для того, щоб стати гарним психологом-консультантом. Людина, що має негативний життєвий досвід сімейних взаємовідносин, добре міг би розповісти іншим людям про те, чого слід уникати в сімейному житті, але не про те, що потрібно зробити, щоб сім'ю зберегти і налагодити сімейні відносини. Для прикладу можна навести список проблем, що є найбільш частими приводами для звернення в  сімейну консультацію:

• Різного роду конфлікти, взаємна незадоволеність, пов‘язані з розподілом подружніх ролей і обов‘язків

• Конфлікти, проблеми, незадоволеність подружжя, пов‘язані з відмінностями в поглядах на сімейне життя і між особові відносини.

• Сексуальні проблеми, незадоволеність одного партнера іншим в цій сфері, їх взаємне невміння налагодити нормальні сексуальні відносини.

• Складнощі і конфлікти у взаєминах подружньої пари з батьками одного або обох подружжя.

• Хвороба (психічна або фізична) одного з подружжя, проблеми і трудності, викликані необхідністю адаптації сім‘ї до захворювання, негативним відношенням до себе і що оточує самого хворого або членів сім‘ї.

• Проблеми влади і впливу в подружніх взаємовідносинах.

• Відсутність тепла у відносинах подружжя, дефіцит близкості і довірчості, проблеми спілкування.

Напевно, цей перелік може бути продовжений, хоча нам він представляється достатнім. Кожен його пункт включає безліч більш окремих випадків і типів ситуацій, і вже тому розширення списку представляється недоцільним.

Психолого-педагогічне консультування. До психолого-педагогічного консультування можна віднести обговорення консультантом з клієнтом питань навчання і виховання дітей, навчання чому-небудь і підвищення педагогічної кваліфікації дорослих людей, педагогічного керівництва, управління дитячими і дорослими групами і колективами. До психолого-педагогічного консультування належать питання вдосконалення програм, методів і засобів навчання, психологічне обгрунтування педагогічних інновацій та ряд інших.  У практиці психологічного консультування найбільш часто зустрічаються варіанти проблем, що відносяться до взаємин між батьками і дітьми. Дуже часто в молодій сім'ї дружини, що стали матір'ю і батьком, стикаються з труднощами встановлення нормальних відносин з дітьми у віці від двох до трьох років. Ці труднощі, зокрема, можуть виявлятися в тому, що дитина надмірно активний або, навпаки надзвичайно пасивний, епатічний, байдужий до всього. І ті й інші крайнощі можуть, природно викликати тривогу у батьків.  Виникнути можуть проблеми між батьками і дітьми молодшого шкільного віку (погано вчиться, погано поводиться на уроках, не складаються стосунки з однокласниками і т.д.). Особливо часто за консультацією до психолога звертаються батьки дітей підліткового віку. У них можуть виникати такі проблеми: 

• Часто виникають між підлітком і батьками конфлікти з найрізноманітніших приводів;

• Підлітки ведуть себе зухвало, не виконують свої обов'язки по будинку, не виконують батьківські вимоги;

• Батькам здається, що підліток щось від них приховує, часто проводить час поза домом; уникає спілкування з батьками;

• Підліток нічим серйозним, з точки зору батьків, не цікавиться і не бажає займатися своїм розвитком.

Викликати проблеми можуть і досить дорослі діти. На думку батьків, вони дружать не з тими однолітками, не в той вуз хочуть вступати. Міжособистісні проблеми при повторних шлюбах батьків і розлучення, наявність дітей від іншого шлюбу в новому шлюбі когось з батьків і пр.  Психолого-педагогічне консультування передбачає наявність у консультанта педагогічної освіти та досвіду навчання та виховання людей. Непоганими психологами-консультантами зазвичай стають, наприклад, колишні вчителі та вихователі, які мають досвід педагогічної роботи і відповідну освіту. 

За тривалістю співпраці психолога і клієнта розрізняють:

• разову консультацію. Це консультація, тривалістю 45— 60 хв. Вона проводиться у випадках, коли клієнт звернувся до психолога з приводу проблеми, з якої йому, насамперед, потрібна допомога інших спеціалістів; коли психолог інформує клієнта з питань, які належать до його компетентності; коли клієнт звертається до психолога за підтримкою рішення, яке він збира­ється прийняти відносно певної життєвої ситуації; коли клієнт вдруге прийти не може;

• короткотермінове консультування. Триває впродовж 3—4 зустрічей. Найчастіше проводиться у випадках, коли клієнт по­требує консультації просвітницько-рекомендаційного характеру або з діагностичною метою;

• середньотермінове консультування. Впродовж 10—15 зу­стрічей здійснюється значна психокорекційна робота;

• тривале консультування. Психолог працює з клієнтом впро­довж року.

Форми консультування: індивідуальне, групове.

Отже, поняття психологічного консультування дозволяє вилучити всі його складові елементи:

1. Основною проблематикою психологічного консультування є внутрішньо-особистісний комфорт.

2. Об'єктом і предметом діяльності у процесі психологічного консультування виступають екзистенційні цінності та їх відображення у життєвих ситуаціях.

3. Мета психологічного консультування - формування культурно-продуктивної особистості, наділеної почуттям перспективи та здібності свідомо розробляти різні стратегії поведінки і аналізувати ситуацію з різних точок зору.

4. Позитивним результатом психологічного консультування є поглиблене саморозуміння особистістю самої себе, прояснення ситу ації, змінення соціальної або екзистенційної позиції, розробка нових психосоціальних вмінь.

5. Зміст психологічного консультування пов'язується з наданням емоційної підтримки, ціннісно-смислової орієнтації та відпрацюванням життєвих стратегій.

6. Сутність психологічного консультування полягає у тому, що психолог, користуючись своїми спеціальними, науковими, професійними знаннями, створює умови для переживання іншою людиною нових можливостей у вирішенні її психологічних задач.

7. Головне завдання психолога-консультанта полягає у тому, щоб створити для нормального, психічно здорового клієнта умови для визначення ним усвідомлених нешаблонних способів дій, які б дозволили йому жити у відповідності з можливостями культури.

8. Сама ситуація спілкування клієнта з психологом-консультантом має такі складові: особистість клієнта та її переживання, особистість психолога-консультанта, взаємодія клієнта і психолога.

9. Ситуація індивідуального консультування вимагає спрямованої рефлексії психолога на два найважливіших психологічних поняття: на поняття норми психічного розвитку і поняття позиції взаємодії психолога-консультанта і клієнта. Виділяють три основні позиції психолога у процесі психологічного консультування: взаємодія на рівних позиціях; взаємодія з позиції "зверху"; взаємодія з позиції "знизу".

10. Діловим називається консультування, яке пов'язане з подо­ланням людьми ділових проблем: вибору професії, вдосконален­ня і розвитку здібностей, організації праці, підвищення працезда­тності, проведення ділових переговорів.

Проведення психологічного консультування висуває ряд ви­мог до психолога-консультанта. Так, зокрема, людина, яка займа­ється психологічним консультуванням, повинна мати вищу пси­хологічну освіту, достатній практичний досвід роботи в ролі психолога-консультанта, підтверджений відповідними сертифі­катами. Крім знань та вмінь, психолог-консультант повинен бути наділений рядом спеціальних особистісних якостей: любити лю­дей, бути проникливим, добрим, терплячим, відповідальним і ко­мунікабельним. Р. Мей зазначав, що головне у психолога- консультанта — це «доброзичливість і прагнення зрозуміти кліє­нта, допомогти йому побачити себе з кращого боку і усвідомити свою цінність як особистості».