Модуль і. Теоретичні основи психологічного консультування

Лекція

Тема: Визначення психологічного консультування, мета, завдання, види

План:

1. Психологічне консультування, як основний напрямок роботи психолога

2.   Відмінні риси психологічного консультування від психотерапії, психокорекції

3. Види та форми психологічного консультування

4. Історичні корені психологічного консультування

Список використаної і рекомендованої літератури

1. Алешина Ю. Е. Индивидуальное и семейное консультирование. — М., 1994.

2. Бондаренко О. Ф. Психологічна допомога особистості: Навч. Посіб. Для студ. Ст. Курсів психол. Фак. Та від-нь ун-тів. — Харків: Фоліо, 1996.

3. Годфруа Ж. Что такое психология: В 2 т. — Т.1. — М.: Мир, 1992.

4. Васьківська С.В. Основи психологічного консультування : підруч. 2-ге вид. 2011. 424с

5. Клиническая психология: Учебник / Под ред. Б. Д. Карвасарского. — спб.: Питер, 2001.

6. Коттлер Дж., Браун Р. Психотерапевтическое консультирование. — спб.: Питер, 2001.

7. Нельсон-Джоунс Р. Теория и практика консультирования. — СПБ.: Питер, 2002.

8. Осипова А. А. Введение в теорию психокоррекции. — М.: Московский психолого-социальный институт; Воронеж: Издательство НПО "МОДЭК", 2000.

9. Психологический словарь /Под ред. В. П. Зинченко, Б. Г. Мещерякова. — М.: Педагогика-Пресс, 1996.

10. Солошенко Д. В. Экстренная психологическая помощь. Консультирование // Практическая психология и социальная работа. — 2003. — № 9-Ю. — С. 17-38.

11. Спиваковская А. С. Профилактика детских неврозов. — М., 1998.

12. Таланов В. Л., Малкина-Пых И. П. Справочник практического психолога. — спб.: Сова, М.: ЭКСМО, 2003.

13. Хозиева М. В. Практикум по возрастно-психологическому консультированию: Учеб. Пособие для студ. Высш. Учеб. Заведений. — М.: Издательский центр "Академия", 2002.

14. Эйдемиллер Э. Г., Юстискис В. В. Психология и психотерапия семьи. — спб.: Питер, 1999.

1. Психологічне консультування, як основний напрямок роботи психолога

Термін "консультування" у практиці надання психологічної допомоги професіоналами застосовується в декількох випадках, консультування можна розглядати:

1. Як особливий вид допомоги;

2. Як деякий репертуар можливих дій;

3. Як психологічний процес.

1. Як особливий вид допомоги. Роджерс і прихильники теорії і практики особистісно-центрованого консультування вважають, що надання допомоги психологом не тільки необхідна, а й достатня умова того, щоб із клієнтами відбулися конструктивні зміни (Rogers, 1957). Надати допомогу можна шляхом емпатійного розуміння, уважного ставлення до потенційної можливості клієнта самому будувати своє життя, конгруентності, чи дійсності (щирості), а також "активного слухання" чи "слухання в поєднанні з винагородою"; -

2. Як деякий репертуар можливих дій. Фактично всі консультанти погоджуються з тим, що гарні відносини допомоги необхідні для ефективної роботи з клієнтами, але більшість консультантів не вважають використання відносин допомоги досить ефективним для того, щоб у клієнта відбулися конструктивні зміни. Тому багато фахівців змушені використовувати, як правило, визначений репертуар специфічних впливів, що відбивають їхню теоретичну орієнтацію (психоаналітичні впливи, раціонально-емотивні поведінкові впливи, гештальтвпливи). Консультанти, що мають репертуари впливів, повинні визначити, які впливи варто застосовувати стосовно різних клієнтів і яка ймовірність успіху. На думку Корсіні, "у психотерапії має значення, хто робить, як і кому, — кому — як — кому фактор" (Corsini, 1989, p. 10);

3. Як психологічний процес. Р. Нельсон-Джоунс вказує на основні причини фундаментального зв'язку між психологією і консультуванням. По-перше, цілі консультування мають позв'язаний зі свідомістю аспект. Різною мірою всі консультаційні підходи фокусуються на зміні почуттів, думок і дій людей таким чином, щоб люди могли жити більш ефективно. По-друге, процес консультування є психологічним. Консультування не є чимось статичним, воно має на увазі обмін думками між консультантами і клієнтами, а також проходження розумових процесів окремо в консультантів і клієнтів. Крім того, значна частина інформації, отриманої при консультуванні, виявляється у свідомості клієнтів в інтервалах між заняттями, а також у періоди, коли клієнти намагаються допомогти собі самі після закінчення консультування. По-третє, основні теорії, з яких "виростають" цілі консультування і впливи, що використовуються в ньому, є психологічними. Багато головних теоретиків консультування, наприклад Роджерс і Елліс, — психологи. Деякі провідні теоретики, як Бек і Берн, — психіатри. По-четверте, великий внесок у створення теорій консультування зробили фахівці, що проводять психологічні дослідження; крім того, результати психологічних досліджень використовуються при оцінці процесів консультування і його результатів.

Традиційно психологічне консультування - це процес, спрямований на допомогу людині у вирішенні (в пошуку шляхів вирішення) проблем і труднощів психологічного характеру, що виникають у неї. Консультування спрямоване на аналіз індивідуальних, особистісних причин виникнення проблемних і конфліктних ситуацій і шляхів запобігання їх у майбутньому. Фундатором напряму традиційно вважається Карл Роджерс. У цьому випадку консультант:

1. не займається психотерапією

2. сприяє особистісному дозріванню клієнта, фасилітує його;

3. консультування орієнтоване на рішення, спрямоване на виявлення ресурсів для розв'язання проблеми.

Сюди відносять Короткострокову позитивну терапію Пезешкіана, Нейро-лінгвістичне програмування Бендлера і Гріндера, Zen, Психотерапію нового рішення Гулдінгів тощо. Очевидно, що особистісно-орієнтоване консультування за своєю спрямованістю близьке до психотерапії.

Метою психологічного консультування є не лікування розладів, а їх профілактика, вирішення актуальних життєвих проблем, робота з деструктивними формами спілкування і поведінки, нераціональними способами організації діяльності - тим, що надалі може призвести до психічних травм і розладів. М.М. Обозов бачить мету психологічного консультування в проясненні клієнту причин і наслідків життєвих ситуацій, у доведенні до клієнта психологічної інформації, що має відношення до його проблеми.

Стосовно до цих цілей висуваються такі завдання:

1. Вислуховування клієнта, в результаті чого має розширитися його уявлення про себе і власної ситуації.

2. Полегшення емоційного стану клієнта.

3. Прийняття клієнтом відповідальності за події в його житті (клієнт повинен усвідомити, що він сам почасти сприяє тому, що його стосунки з людьми носять складний і негативний характер).

4. Допомога консультанта у визначенні того, як і що саме можна змінити в даній ситуації.

5. Зміни поведінки клієнта, що дозволить йому жити продуктивно і задоволено в рамках соціальних обмежень.

6. Розширення спектру навичок подолання труднощів.

7. Допомога у прийнятті рішень або здійсненні вибору.

8. Вдосконалення взаємин з оточуючими людьми.

9. Розкриття у клієнта потенційних можливостей, здібностей і нового погляду на ситуацію.

Очікування клієнта мають істотний вплив на результат та ефективність психологічного консультування, тому повинні обговорюватися і зіставлятися з цілями і завданнями. У клієнта і консультанта можуть розходитися мети і завдання консультування. Як правило, для клієнта головною метою є полегшення стану і вирішення проблеми, а для консультанта - профілактика та стимулювання особистісного розвитку, щоб після рішення актуальної проблеми, з якою клієнт звернувся до психолога, він міг самостійно вирішувати свої проблеми в майбутньому.