. Взаємозв'язок між поразкою органа і локалізацією органа

Орган	Локалізація Болю	Іррадіація болю	Умови виникнення й Зникнення
Стравохід	За грудиною, на рівні поразки	У спину, яремну ямку, область серця	Виникають під час їжі
Шлунок	Епігастральна і мезогастральна область	У напрямку до спини	Відразу після їжі або або через 1-2 години після їжі; зменшуються після прийому антацидов, антисекреторних засобів
Дванадцятипала Кишка	Епігастрій та Мезогастрій	У напрямку до спини, правому підребер'ю	Голодні, нічні болі; Зменшуються після прийому антацидов, антисекреторних засобів
Тонка кишка	Біляпупочна область, над місцем поразки	Рідко	Через 30-60 хвилин після їжі, супроводжуються розладом стільця
Апендикс	Правий нижній Квадрант живота	Рідко
Проксимальна частина товстої кишки	Праві відділи Живота	Рідко
Дистальна частина товстої кишки	Гипогастрій і ліві відділи живота	Рідко	Болю пов'язані з актом Дефекації
Пряма кишка	У центрі таза	У середньокресцову Область	Пов'язані з дефекацією
Печінка	Праве Підребер'я	Рідко	Через 15-20 хвилин Після їжі
Селезінка	Ліве підребер'я	Рідко
Жовчний міхур	Праве Підребер'я	Під праву лопатку, у праве плече, міжлопаточну область	Через 15-20 хвилин після їжі, приступообразний характер
Підшлункова Зализа	Мезоепігастрій, ліве підребер'я	У спину	Через 20-30 хвилин після їжі, особливо жирної їжі

Біль в эпігастрії найбільше часто спостерігається при захворюваннях шлунка і дванадцятипалої кишки, підшлункової залози, кардіальному відділі стравоходу і діафрагми. Болі в правому підребер'ї в першу чергу характерні для захворювань печінки, жовчного міхура та жовчовиводних шляхів, дванадцятипалої кишки, головки підшлункової залози. Болі в лівому підребер'ї частіше виникають при захворюваннях підшлункової залози, шлунка, селезінкової кривізни товстої кишки. Болі в гипогастрії типові для захворювань шлунка й дванадцятипалої кишки, тонкої кишки. Біль у правої підвздошної області - типова ознака гострого апендиціту, термінального ілеіту (хвороби Крона). Болі в підвздошної області зліва частіше обумовлені поразкою сигмовидної кишки.

Розлиті болі в животі характерні для захворювань кишківника, перитоніту, кишкової непрохідності. У діагностиці багатьох захворювань, крім локалізації і іррадіації, найчастіше велике значення має виявлення періодичності болючого синдрому, та його зв'язок із прийомом їжі. Ранні болі, що виникають під час або відразу після їжі, характерні для захворювань стравоходу, кардіального відділу шлунка.

Голодні, а також нічні болі, що виникають натще, надзвичайно характерні для дуоденальних виразок. Нерегулярні приступообразні болі, що виникають через 15-20 хвилин після їжі, характерні для жовчнокам'яної хвороби, біліарних дизкінезій, хронічного панкреатиту. Болі пов'язані з актом дефекації характерні для синдрому подразненної кишки, запальних захворювань кишківника.

Важливе значення має й характер болючого синдрому. Приступообразні інтенсивні болі характерні для станів, що супроводжуються гіпертонусом гладком”язової мускулатури - жовчної або ниркової коліки, спазмів сфінктера Одді, кишківника, воротаря. Тупі болі характеру, що давить, можуть свідчити про перерозтягнення або збільшення органів черевної порожнини - гепатомегалії, пухлини, кистах, спостерігаються при асциті або метеоризмі. Різко виражені «кинджальні» болі свідчать про залучення в патологічний процес очеревини при гострому перитоніті, прободної або пенетруючої виразці, гострої кишкової непрохідності, гострому деструктивному панкреатиті й т.д.

Одним із найважливіших моментів опитування і огляду хворого з болем у животі - це своєчасне виявлення клініки «гострого живота», що можуть давати багато захворювань.

Студент повинен знати:

• Причини болю в животі, типи болю та правільно їх трактовати;

• Знати характерні приклади відбитих болів при деяких захворюваннях внутрішніх органів;

• Вірно визначати місце локалізації болю і її іррадікацію;

• Появу, розвіток, характер, періодичность та зв'язок болю

із прийомом їжі, її інтенсивність, умови виникнення і полегшення;

• Визначати стани, що супроводжуються картиною “гострого живота”.

Студент повинен вміти:

• Вміти своєчасне виявляти клініку «гострого живота», що можуть давати багато захворювань;

• Правильно визначати тактику ведення хворих з підозрою на клініку “гострого живота”, вміти оцінювати данні оглядової рентгеноскопії при ціей патології;

Перелік практичних навичок, якими студент має оволодіти:

- вміти проводити глубоку пальпацію живота для своечасної діагностикі картини “гострого живота”;

- опанувати навичками трактування даних рентгенологічного та лабораторних методів дослідження в випадках “гострого живота”.

Метеоризм – підвищене утворення і скупчення газів у кишківнику.

Суб'єктивне відчуття збільшення живота пацієнт часто описує як почуття його переповнення або здуття, що звичайно минуще і може бути пов'язане з функціональним порушенням діяльності ШКТ. Оскільки через травний тракт здорових людей щодоби проходить значна кількість газів це сприймається як природний процес і не бентежить людей. В нормальних умовах у людини утвориться приблизно близько 500 мм³ газів – двоокису вуглецю, водню і метану.

Фактори, що сприяють метеоризму

• Аэрофагія;

• Вживання великої кількості вуглеводів, що дають сильну ферментацію (капуста, бобові й ін.);

• Порушення усмоктування газів при їхньому нормальному утворенні (цироз печінки, панкреатична недостатність, синдром мальабсорбції та ін.);

• Часткова або повна кишкова непрохідність.

Флатуленція (виділення газів)характерна для запорів, супроводжуваних гнільною ферментацією, а також при вживанні в їжу житнього або висівкового хліба, бобових, кольорової або білокачанної капусти, шипучих напоїв. Флатуленція особливо виражена при синдромі мальабсорбції, целіакії, нестерпності дисахаридів, хронічному ентериті, запальних захворюваннях кишківника.

Шлунково-кишкові кровотечі (ШКК) -ставляться до розділу невідкладної гастроентерології. Тому при будь-якій підозрі на ШКК повинен здійснюватися тісний зв'язок гастроентеролога (терапевта), хірурга і лікаря-ендоскопіста. У всіх випадках передбачуваної або явної кровотечі необхідно оцінити ії вагу і життєві ресурси хворого (по стану гемодинаміки та функцінуванню інших життєво важливих органів і систем), установити джерело кровотечі (за допомогою ендоскопії), визначити необхідність госпіталізації хворого в палату інтенсивної терапії та проведення гемотрансфузії.

Очевидними доказами кровотечі із шлунково-кишкового тракту є гематемезіс (блювота «кавовою гущавиною»), мелена (рясний дегтеобразний стілець), наявність крові в калі.

Студент повинен знати:

• Симптоматику ШКК;

• Причини верхніх та нижніх кровотеч;

• Тактику обстеження і ведення хворих з кровотечею;

• Перелік маніпуляцій потрібних для діагностики кровотеч;

• За допомогою додаткових методів дослідження достоменно

визначати місце локалізації кровотечі;

• Залучати суміжних спеціалістів для діфдіагностики кровотеч;

• Знати ендоскопічну класифікацію кровотеч по Forrest для можливої

ії зупинки;

• Знати можливості ендоскопічної зупинки кровотеч: коагуляція,

ендокліпірування.

Студент повинен вміти:

• Вміти своєчасно виявляти клініку кровотеч;

• Правильно визначати тактику ведення хворих з підозрою на

кровотечу;

• Вірно оцінити вагу кровотечі і життєві ресурси хворого (по стану

гемодинаміки та функцінуванню інших життєво важливих органів і

систем).

Перелік практичних навичок, якими студент має оволодіти:

• вміти проводити пальцеве дослідження для підтвердження симптому

“мелена”;

• опанувати навичками трактування даних лабораторних методів дослідження при ціеї патології.

Діарея – ненормально прискорене спорожнювання кишківника зі зміною характеру стільця (від кашкоподібного до водянистого). ). В основі діареї лежать різні механізми (таблиця 10).