17.5. Збалансоване використання і відновлення природних ресурсів

Основною цілеспрямованістю Державної програми раціонально­го використання природних ресурсів є принцип дотримання балансу між негативним впливом антропогенної діяльності на об'єкти навко­лишнього природного середовища та їх здатністю до самозбережен­ня і самовідновлення. Раціональне природокористування передбачає відтворення спожитих відновних первинних природних ресурсів і мінімальне споживання невідновних при одночасному мінімальному утворенні неутилізованих відходів, які потрапляють у навколишнє се­редовище.

Державна політика охорони і раціонального використання природ­них ресурсів визначається системою правових, організаційних, еко­номічних та інших заходів, що мають природоохоронний, ресурсозбе­рігаючий та відтворювальний характер.

> Земельні ресурси відіграють найбільш важливу роль у ефек­тивному природокористуванні. Для їх раціонального використання здійснюють інвентаризацію земель, що закріплені за населеними пун­ктами, промисловими підприємствами, установами, організаціями транспорту і зв'язку, оборони, лісового фонду тощо. Визначають площі, що належать до загальнодержавної та комунальної власності, резер­вуються землі для науково-дослідної діяльності та спеціалізованого сільськогосподарського виробництва, природоохоронного рекреацій­ного призначення. Уточнюється державний реабілітаційний фонд земель з угідь, що потребують вжиття заходів для відновлення їх ро­дючості. Здійснюється кадастрова оцінка земель за регіонами.

Глава 17. Економічна <вф@т>іцежтьприро&оохорожої'діяльності

Для формування високопродуктивних екологічно стійких агролан-дшафтів впроваджують оптимізацію структури угідь. При цьому слід дотримуватись науково-обґрунтованих вимог:

х розораність орта земель зменшити і довести до 50 %;

_ж частку лук, пасовищ і сіножатей збільшити до 20 %;

ас природоохоронний фонд земель довести до середньосвітового рівня — 5 %.

Заходами передбачається впровадження ґрунтозахисної системи землеробства. Зокрема, розширення площ безполицевого обробітку ґрунту, щілювання ріллі, смугове розміщення посівів і парів, першопо-чаткове залуження та консервація сильно еродованих та схилових зе­мель. Розробляються проекти землеустрою з контрольно-меліоратив­ною організацією територій, де передбачається створення захисних лісонасаджень, спорудження протиерозійних гідротехнічних споруд.

Важливою проблемою ефективного використання земельних ре­сурсів є поліпшення екологічного стану зрошувальних земель, на яких виникає підтоплення, вторинне засолення, водна ерозія, руйнація природної структури ґрунтів. Нинішній науково-технічний потенціал дозволяє створювати такі технології водокористування, які врахову­ють рівень фізіологічних потреб сільськогосподарських культур, зміни • мікроклімату зрошувальних ділянок та забезпечують відповідні вро­жаї без деградації земель. Для поліпшення балансового меліоратив­ного стану осушених земель потрібно збільшити посіви багаторічних трав до 50 % загальної площі і домогтись до 70 % регулювання систем двостороннього водного режиму.

Однією із проблем є рекультивація порушених земель, площа яких становить понад 190 тис. га, та повернення їх у сферу сільськогоспо­дарського виробництва. Рекультивація земель має здійснюватись на ландшафтно-екологічних принципах, які передбачають оптимальне співвідношення різних напрямів відновлення порушених територій, створення високопродуктивних ценозів, підвищення родючості ре­культивованих грунтів та запобігання негативному впливу техноген­них утворень на довкілля.

602

603

РОЗДІЛ і¥, ЕКОНОМША ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Ш . .. - ■ ■ — " «Ч

> Водніресурси. Стратегія гармонійного розвитку виробництва

та водоохоронних заходів має сприяти задоволенню потреб у про­дукції і послугах, екологічній безпеці людини та водних екосистем. Цього можна досягти при ефективному розвитку техніки і технологій виробництва, застосуванні передових методів очищення стічних вод, реалізації заходів щодо запобігання аваріям і удосконалення системи управління й моніторингу. З цією метою потрібно сформувати ефек­тивну організаційно-правову систему функціонування збалансованих водних об'єктів, здійснити зонування територій та вдосконалити ме­тоди контролю й оцінки стану водних об'єктів і антропо генного впливу на них. Має бути запроваджене платне водоспоживання з урахуван­ням складу і властивостей стічних вод. На їх основі розроблені нор­мативи якості природних вод для різних водоспоживачів.

Разом із структурною і технологічною перебудовою промисловості у першу чергу в паливно-енергетичному комплексі, чорній металургії та хімічній промисловості необхідно запровадити високоефективні системи очищення стічних вод, системи оборотного та повторного водокористування, ефективні системи очищення викидів у атмосфе­ру, системи захисту від шкідливого впливу поверхневого стоку. Для цього потрібно розробити і впровадити новітні технології очищення поверхневого стоку, промислових і господарсько-побутових стічних вод на основі застосування модульно-ланцюгової системи поступо­вого відбору та утилізації важких металів і хіміко-токсичних речовин з кінцевим доочищенням на загальноміських чи районних очисних спо­рудах.

Використання водних ресурсів має спрямовуватись на забезпечен­ня здоров'я населення та створення збалансованого водно-ресурс­ного потенціалу для потреб сільського, комунального та рибного гос­подарства, промисловості, енергетики, транспорту тощо.

> Корисні копалини. На території України розвідано близько 8 тис. родовищ, майже 90 видів корисних копалин, з яких 20 мають важливе економічне значення. Серед них: нафта, газ, залізні, мар-

ганцеві, титанові, уранові руди, вугілля, сірка, ртуть, каолін, графіт, вог­нетривкі глини, питні мінеральні води та ін. їх ефективне використан­ня в розвитку народного господарства країни має винятково важливе значення.

Державна програма охорони, раціонального використання та відновлення надр передбачає:

■=> збалансоване видобування та перероблення мінерально-сиро-винних ресурсів і забезпечення потреб промисловості, енергетики, сільського господарства, будівництва, транспорту тощо;

"=> забезпечення максимального резервування покладів корисних копалин;

■=!> рекультивацію земель від відходів та відпрацьованих підзем­них виробіток і відкритих кар 'єрів;

<=> мінімізацію використання надр для захоронення відходів у зв 'язку з практичною відсутністю закритих геологічних структур.

Мінерально-сировинна база України займає 0,5 % суші і перероб­ляє 5 % світового обсягу мінеральної сировини. РозвитокмІнераль -но-сировинного комплексу передбачається здійснювати за такими ос­новними напрямами:

Цф, розширення мінерально-сировинної бази діючих підприємств, що використовують власну сировину (нафту, природний газ, вугілля, чорні метали, титанову сировину, уран, нерудні та будівельні ма­теріали);

Ч§, максимальне використання техногенних родовищ корисних ко­палин;

%, створення національної мінерально-сировинної бази для діючих підприємств, які використовують імпортну сировину (мідь, цинк, сви­нець, олово, вольфрам, молібден, ніобій, тантал, фосфорити тощо) та мінерально-сировинної бази нових, нетрадиційних для України ко­рисних копалин (лантаноїди, ітрій, скандій, золото, алмази, плати-ноїди) для забезпечення потреб авіаційної та космічнШ промисловості, приладобудування, електроніки, радіотехніки та інших галузей про­мисловості;

604

605

РОЗДІЛ IW. ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

ш- ■ ■—————-——^

Ч*> геологічне вивчення й оцінка мінерально-сировинної бази Світо­вого океану, зокрема в межах акваторій Чорного й Азовського морів.

> Атмосферне повітря. Воно є одним із головних джерел життя на Землі. Повітря використовується в багатьох виробничих процесах, оскільки є окислювачем при горінні. З метою стабілізації стану повітря­ ного басейну та поліпшення якості повітря необхідно розробити стан­ дарти якості атмосферного повітря. При цьому необхідно узгодити їх з міжнародною системою стандартів та створити нову систему екологіч­ ного нормування шляхом введення технологічних стандартів і норма­ тивів утворення забруднювальних речовин під час здійснення техно­ логічних процесів.

Атмосферне повітря є не лише життєдайним «буфером» між Космосом і поверхнею нашої планети та носієм тепла і вологи, адже через нього здійснюється фотосинтез і обмін енергії-головні процеси біосфери. Тому антропогенна діяльність повинна ці фактори враховувати і в певній мірі регулювати його використання.

> Ресурси флори і фауни. Рекреаційна та заповітна справа. Од­ ним із найбільш важливих ресурсів флори є лісокористування. Стра­ тегія його визначається зростаючими потребами в деревинній сиро­ вині та різким зростанням кліматорегулюючої, захисної, санітарно- гігієнічної, рекреаЦійно-туристичної та естетичної ролі лісів в умовах екологічної кризи. Головним визначальним принципом ефективного використання деревинних ресурсів має стати безвідходне лісокорис­ тування. Значним резервом додаткового одержання сировини є збільшення використання деревинної біомаси (до 80 % порівняно із сучасним - 48 %) без шкідливого впливу на родючість ґрунтів та рос­ линні ресурси. Це має забезпечуватися за рахунок створення і широ­ кого впровадження безвідходних та маловідходних технологій. За підрахунками науковців впровадження в лісопереробному комплексі ресурсозберігаючих технологій, використання замінників і вторинної сировини може щорічно економити понад 2,0 млн. м³ деревини. Ра­ ціональне використання та відтворення лісових ресурсів потребує створення системи моніторингу лісів, що забезпечить управління лісо-

Глава 17. Еиюномічна ефешпиенісгпьприродоохорошов'діяльності |Щ._„. .„. . __ ,. .,,„ , , .„.,, ^^іщр

вим господарством шляхом оптимізації системи лісокористування та запобігання критичним екологічним явищам і процесам.

З метою збереження біоресурсів передбачається розвиток мережі природно-заповідного фонду України і резервування в процесі земель­ної реформи цінних для заповідання природних територій та об'єктів. Збереження та раціональне використання ресурсів флори й фауни здійснюватиметься таким шляхом:

0 організації комплексного моніторингу стану популяції тваринно­го й рослинного світу та створення і ведення державного кадастру;

0 розроблення та впровадження сучасних наукових методів оці­нки оптимальних рівнів використання біологічних ресурсів;

0 розроблення та впровадження державних регіональних і між­державних програм з охорони, використання та відтворення видів рослинного й тваринного світу, яким загрожує зникнення внаслідок негативного впливу господарської діяльності.

Програмою передбачається ефективне використання лікувальних ресурсів. Для цього необхідно здійснити наукові розробки оцінки пер­спективних рекреаційних територій державного значення, картуван-. ня й затвердження їх як зон, що не підлягають приватизації, провести роботи з медичного зонування курортно-рекреаційних територій Ук­раїни. На основі проведених наукових досліджень скласти територіа­льні комплексні схеми охорони навколишнього природного середо­вища основних курортно-рекреаційних регіонів.

Підсумувавши наведене, можна стверджувати, що виконання Дер­жавної програми охорони довкілля та раціонального використання природних ресурсів в значній мірі залежатиме від екологЬації всіх видів антропогенної діяльності. Під екологізацієюрозуміють поши­рення екологічних принципів та підходів на всі сфери життєдіяльності людського суспільства: культуру, науку, виробництво та соціальні яви­ща. Таким чином, головне завдання - це запровадження загальної екологічної освіти та виховання з метою формування екологічно свідо­мого ставлення до навколишньої природи, встановлення гармоній­них зв'язків між нею та антропогенною діяльністю. З цією метою у

606

607

РОЗДІЛ IV. ЕКОНОМІКА ПРМРОДОКОРМСТУВАННЯ

відносинах між природою та потребами людського суспільства необ­хідно визначити науково обґрунтований оптимум, коли якість життя людини, що визначається сукупністю екологічних, матеріальних, ду­ховних та соціальних запитів, забезпечуватиметься з урахуванням можливостей природного розвитку як окремих екосистем, так і біо­сфери загалом, не порушуючи встановленої в природі динамічної рівноваги.

Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Як впливає ресурсозбереження на підвищення ефективності ви­робництва?

2. Основні завдання Державної програми охорони навколишнього природного середовища.

3. Охарактеризуйте стратегічні напрями розвитку галузей народ­ного господарства і забезпечення охорони ресурсного потенціалу.

4. Якими є основні заходи щодо утилізації та переробки відходів?

5. Назвіть основні показники екологічної оцінки ефективності за­ходів з охорони навколишнього природного середовища.

6. Визначте основні завдання збалансованого використання та відновлення природних ресурсів: земельних, водних, атмосферного повітря, корисних копалин, флори і фауни тощо.