Глава 11. Економіка регіонів України: стан та перспемтмеи розвитку

("т") Запитання і завдання для самоконтролю:

1. Дайте загальну характеристику соціально-економічного розвит­ку Причорноморського економічного регіону.

2. Місце йроль Причорноморського економічного регіону у розвит­ку економіки України.

3. Характеристика й оцінка природно-ресурсного потенціалу ре­гіону.

4. Значення виробничого і трудового потенціалу у розвитку еко­номіки регіону.

5. Особливості територіальної структури областей, що входять до Причорноморського економічного регіону.

6. Особливості галузевої структури областей Причорноморсько­го регіону.

7. Проблеми економічного розвитку Причорноморського регіону.

8. Пріоритетні напрями розвитку і розміщення продуктивних сил, які є характерними для економіки Причорноморського регіону.

469

Пава 12. ШІзянар. екон. зв'язки Укр. та 1" інтеграція в європ. та світові структ

Глава 12. Міжнародні економічні зв'язки України та її інтеграція в європейські та світові структури.

12.1. Зовнішня економічна діяльність України в умовах ринкової економіки.

Я План викладу матеріалу

1. Зовнішня економічна діяльність України в умовах ринкової економіки.

2. Економічні зв'язки України з країнами СНД.

3. Зміст і форми міжнародної економічної інтеграції.

4. Економічна інтеграція України в європейську та світову структуру.

5. Експортний потенціал України і можливості його реалізації на світовому ринку.

6. Транзитний потенціал України і його значення в розвитку економіки держави.

Міжнародні економічні відносини України являють собою широ­кий аспект торгових, виробничих, науково-технічних, фінансових та інших зв'язків між державами, що сприяють обміну економічними ресурсами. У сучасних умовах ринкової економіки жодна країна не може претендувати на повноцінний економічний розвиток без залу­чення її до міжнародних господарських зв'язків.

Ефективний розвиток економіки будь-якої країни тісно пов'яза­ний з економічною політикою інших країн, а форма участі у світово­му поділі праці в значній мірі залежить від географічного положення держави, відмінностей у природно-кліматичних умовах країн, від їх ресурсного забезпечення рівня розвитку продуктивних сил.

Сучасний етап розвитку міжнародних економічних відносин ха­рактеризується розвитком глобалізації світової економіки, зокрема, фінансової глобалізації, виходом на перший план загально цивілізо­ваних проблем - боротьбою із світовим тероризмом, вирішенням про: блем наддержавного регулювання світового розвитку.

Нині Україна є невід'ємною складовою світової економіки, еле­ментом більш загальної системної цілісності, інтернаціональних рин­кових структур. Системна трансформація в Україні об'єктивно розг­лядається як важлива передумова розширення та підвищення ефек­тивності міжнародної економічної діяльності в комплексі її макро та мікроекономічних форм.

Міжнародні господарсько-економічні зв'язки для нашої країни є одним із ключових факторів розвитку. Про це свідчать такі дані: з початку незалежності і до кінця минулого століття частка експорту товарів та постуг у структурі ВВП України зросла з 24-26% до 45-47% . А в 2005 році вона становила біля 48 %. Ці дані переконливо свідчать про утвердження економіки України як самостійного орга­нізму, здатного до саморегулювання та виживання в міжнародній кон­курентній боротьбі. Слід зазначити, що зростання вітчизняного екс­порту протягом цього періоду відбувалося в основному за рахунок збільшення вивезення товарів та послуг до провідних індустріаль­них держав та інших країн далекого зарубіжжя.

Практичний досвід зовнішньо-економічної діяльності доводить про необхідність проведення активної державної політики, забезпе­чення сприятливих нормативних організаційних передумов у міжна­родному співробітництві в усіх напрямках економічного розвитку.

Державне регулювання зовнішньо-економічної діяльності Украї­ни насамперед полягає в створенні системи стимулів, спрямованих на ліквідацію дисбалансу між експортними та імпортними потоками в економіці держави, покращення стану платіжного балансу, змен­шення залежності від імпорту. Регулююча роль держави здійснюєть­ся через прийняття ряду законодавчих актів щодо зовнішньо-еконо­мічної діяльності, різноманітних постанов і рішень уряду та через

==- 471

РОЗДІЛ III. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ПРОДУКТИВНИХ СМЛ УКРАЇНИ

ш °^

інструменти державного регулювання: тарифи, квоти, податки, міждержавні договори і угоди, протекціонізм та заходи щодо стиму­лювання експорту та імпорту.

З кожним роком Україна розширяє партнерські зв'язки із зарубіж­ними країнами, оскільки ринкові принципи все активніше впровад­жуються в господарське життя країни. Організація зовнішньо-еко­номічних зв'язків, зокрема, торгівлі, її структура і динаміка багато в чому характеризують національну економію/, її проблеми і перспек­тиви розвитку, а також ступінь впливу на світогосподарські зв'язки. Нинішня зовнішньоторгова орієнтація все більш спрямовується на країни Європейського союзу, Північної Америки та інші країни з роз­винутою ринковою економікою.

Однак, процес переходу України до ринкової економіки вимагає створення необхідних передумов для інтеграції до міжнародної сис­теми економічного і наукового співробітництва. Однією із найваж­ливіших частин системи регулювання зовнішньоекономічної діяль­ності вважаються заходи здійснення контролю за експортом стратег­ічних товарів і технологій. Сьогодні українські товари на світовому ринку характеризуються ще низькою конкурентноздатністю, що стри­мує нарощування експорту та звужує як внутрішній, так і зовнішній ринки збуту. Лібералізація зовнішньоекономічної діяльності сприяє проникненню на внутрішній ринок, як правило, неякісних, але де­шевих товарів, що поступово гальмує національне виробництво, пе­ретворюючи Україну на периферію світового господарства. Нині май­же половину всього експорту України становить продукція металургії та хімічної промисловості.

На перспективу в Україні доцільно розвивати ті галузі, які мають прискорений оборот капіталу і забезпечують потреби населення. Сюди потрібно віднести харчову і легву промисловості, а також га­лузі, які забезпечують їх сировиною та відповідну інфраструктурну сферу. Розвиток згаданих галузей в певній мірі залежить і від імпор­ту як сировинних ресурсів, так і від впровадження новітніх техно­логій. Тому в перспективі доцільно розширювати діяльність спільних