Глава 17. Економічна і соціальна ефективність природоохоронної діяльності

ЦІ План викладу матеріалу

1. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефек­тивності суспільного виробництва.

2. Державна програма охорони навколишнього при­родного середовища.

3. Стратегічні напрями розвитку галузей народного господарства та забезпечення охорони природно-ре­сурсного потенціалу.

4. Ефективність заходів з охорони навколишнього природного середовиша.

17.1. Ресурсозбереження як чинник підвищення ефективності суспільного виробництва

У результаті виробничої діяльнюсті використовуються різноманітні матеріали і природні ресурси для виробництва продукції, яка потрібна як для суспільства, так і для окремого споживача. Однак на сьогодні в більшості галузей народного господарства спостерігаються великі втрати окремих видів ресурсів, які нераціонально використовуються, перебувають у відвалах, займають великі території і забруднюють на­вколишнє природне середовище. Тому питання ресурсозбереження в економіці і розвитку народного господарства набуває великої ваги. Під ресурсозбереженням розуміють систему засобів, спрямованих на виробництво і реалізацію кінцевих продуктів із мінімальною витра­тою сировини і матеріалів та енергії на усіх стадіях технологічного процесу. У ринкових умовах господарювання все більш набуває чин­ності комплексний підхід до ресурсозбереження, який включає орга-

585

РОЗДІЛ IV. ЕКОНОМІКА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ

Щ ——■■—-w

нічне поєднання технологічних, економічних і соціальних напрямків

інтенсифікації використання ресурсів. Це складова загального понят­тя «екологізація виробництва», яке включає: стимулювання ресурсоз­береження, пошук принципово нових джерел енергії, маловідходне виробництво, переробку відходів, а також процес виготовлення і ви­користання товарної продукції. Сюди також входять: ощадливі витра­ти сировини, комплексне використання природних ресурсів, ство­рення новітніх технологій, що забезпечують маловідходне виробниц­тво, замкнуті цикли водообігу, утилізацію відходів.

Ефективність використання природних ресурсів оцінюється інтен­сивністю природокористування, що визначається збільшенням кількості кінцевої корисної продукції на одиницю залученого у вироб­ництво конкретного або інтегрального ресурсу чи питомими капіта­ловкладеннями на відтворення цих ресурсів.

Ресурсозбереження в широкому розумінні - це витрати усіх видів ресурсів на виробництво одиниці продукції. Воно визначає питому вагу використання сировини і матеріалів в собівартості одиниці про­дукції.

Вирішення проблеми ресурсозбереження означає:

х збільшення випуску продукції при незмінній або меншій витраті матеріальних ресурсів;

х зниження собівартості виробленої продукції;

х зростання чистого прибутку;

х більш повне використання виробничих потужностей і підви-гцення продуктивності праці;

х зменшення капітальних вкладень у видобувній галузі;

х поліпшення екологічної ситуації навколишнього середовигца.

Результатом ресурсозбереження є також вивільнення з народногос­подарського обігу первинних матеріальних ресурсів внаслідок їхньої заміни іншими матеріалами або відходами виробництва. Відходи, що виявляють реальні споживчі властивості, мають певну вартість, оскіль­ки в них, на відміну від запасів природної сировини, вкладені витрати живої і матеріалізованої праці.