Глава 8. Природний та рвсуреио-трудовий іюттіцШа екомоввівш України
Ш ; ■ —-^
тання їх. Разом з тим економічна оцінка виражає природні виробничо-технічні аспекти освоєння і використання природних ресурсів через вартісні показники. Джерелом створення вартості є затрати праці на підготовку їх до використання, відтворення і поліпшення. Однак тут потрібно урахувати територіально диференційовані властивості природних ресурсів.
Нерівномірність їх просторового розподілу вимагає окремої оцінки кожного виду ресурсу, виходячи із відповідних критеріїв щодо можливого використання у виробничому процесі. Критерієм оцінки науковці пропонують вважати порівняльну економічну ефективність використання відповідного джерела ресурсу незалежно від територіального його розташування. Враховуючи це, показниками економічної оцінки повинні бути собівартість, яка характеризує поточні витрати, і питомі капіталовкладення, що виражають величину одноразових витрат. Залежно від практичних факторів (перевезення ресурсів, розташування виробничих об'єктів, способів їх переробки) доцільно вибирати декілька критеріїв економічної оцінки:
0 поелементна оцінка окремих джерел природних ресурсів;
0 оцінка територіальних поєднань різних природних ресурсів;
Ш оцінка природних умов життя або виробництва.
Однак на сьогодні серед учених єдиної думки щодо економічної кількісної і якісної оцінки немає. Ряд учених, і серед них Л. Канторо-вич, В. Немчинов, М. Федоренко, вважає, що показниками економічної оцінки природних ресурсів є диференційована рента, диференційований дохід, валова продукція, тобто ефект від експлуатації ресурсів. М. Некрасов стверджує, що для економічної оцінки природних ресурсів, окремих їх видів найбільш результативним треба вважати метод витрат. Під останнім вважають величину граничних витрат на одиницю приросту продукції в певному регіоні (території) на певному відрізку часу. Критерієм оцінки кожного виду ресурсу є сукупний ефект від використання в і дповідного джерела ресурсів, який залежить від різниці між кінцевими і прямими витратами на приріст виробництва продукції в розрахунку на одиницю відповідного ресурсу.
:204
Основними вимогами до системи кількісних і якісних економічних оцінок природних ресурсів є такі:
■=> визначення економічної сутності оцінок природних ресурсів і їх основних видів, деталізація та врахування призначення їх у системі управління народним господарством;
*Ф оцінення всіх природних ресурсів за єдиною методологічною основою (на методологічних принципах теорії трудової вартості);
•=> потенційно можливий ефект від їх використання;
=> врахування об 'єктивних природних умов, що не пов 'язані з природними властивостями ресурсів. До них належать:
■S поділ природних ресурсів на відтворювальні і невідтворювальні;
■S неоднорідність продукції, що отримується при використанні різних природних ресурсів;
S наявність різних територіальних форм природних ресурсів;
■S географічне розташування;
■S переваги та дефіцитність окремих компонентів природних ресурсів, що вимагає введення для особливо дефіцитних компонентів природи вищих економічних оцінок;
■S застосування регіонально диференційованих економічних оцінок щодо однакових за кількісними і якісними параметрами компонентів природних ресурсів;
■S врахування множинних значень природних ресурсів, оскільки значна частина їх може мати декілька значень, серед яких є виробничі, господарські, культурно-історичні та ін.
Для повного охоплення існуючих значень кількісних і якісних показників потрібна складна їх система у вигляді шкали балів, коефіцієнтів збільшення чи зменшення, порівняння з екологічними сприйняти за стандарт тощо.
=> необхідністьурахуванняфакторачасувпроведенніоцінки,враховуючи вплив інфляційних процесів, зміни якості природних ресурсів, попиту на них як на внутрішньому, так і зовнішньому ринку.
"=> врахування факторів міжгалузевого значення, які залежні не від діяльності самого підприємства, а від суміжних галузей.
Економічна кількісна і якісна оцінка природних ресурсів і введення її в господарську практику вимагають додаткової розробки методичних і методологічних її основ, системи цін, можливостей комплексного використання природно-ресурсного потенціалу. Адже кожний вид природного ресурсу має свої особливості і вимагає окремого підходу щодо його оцінки і методології оцінення його вартості.
За методикою академіка Н. Федоренка, критерієм оцінки будь-якого виду ресурсу прийнято сукупний народногосподарський ефект, який отримується при використанні цього ресурсу в виробництві. Оцінка природного ресурсу за цією методикою здійснюється з урахуванням замикаючих витрат на ту чи іншу продукцію (сільського, лісового, водного господарства та видобувних галузей промисловості). Розмір оцінки визначається на основі оптимізації господарських планів використання і відтворення природних ресурсів для великих територіально-виробничих комплексів. Економічна оцінка власних природних ресурсів - це різниця між остаточними та прямими витратами на виробництво відповідної продукції у розрахунку на одиницю ресурсу.
Враховуючи багатогранні можливі напрями і засоби використання природних ресурсів, їх економічною кількісною і якісною оцінкою має бути максимально можливий економічний ефект, отриманий при оптимальних умовах експлуатації природних ресурсів, певному рівні кінцевих витрат і обмежень, які визначаються потребами суспільства у різних видах продукції, обсягами капітальних вкладень та інших. Кількісні і якісні економічні оцінки природних ресурсів, розраховані на основі остаточних витрат, використовуються переважно у планово-проектних матеріалах з метою:
"Ф- доцільного розподілу ресурсу між галузями економіки;
■Ф- обгрунтування розвитку та розміщення продуктивних сил;
"Ф- встановлення напрямів господарської діяльності окремих регіонів країни і ведення кадастрів природних ресурсів;
■Ф- обгрунтування досягнень основних етапів якості природного середовища;
"Ф- визначення економічної ефективності проектних та планових рішень.
206
207
Найбільш важливими принципами економічної кількісної і якісної оцінки природних ресурсів є такі:
^ врахування оцінки їх при обґрунтуванні всіх планово-проектних рішень, що викликають зміни існування природних ресурсів, первинних властивостей чи характеру їх використання;
Ц*г економічна оцінка має дорівнювати диференційиій ренті за оптимального господарського режиму експлуатації ресурсу, що реалізується на основі економічної оцінки об'єкта природокористування;
Ч^. визначення ставок з диференційної ренти за допомогою дворівневої системи оптимізаційних розрахунків. На першоїяу рівні (в централізованому порядку) встановлюються остаточні відтрати на продукцію галузей, що експлуатують природні ресурси. На другому -ставки диференційної ренти з урахуванням встановлених на першому рівні значень остаточних витрат на продукцію, отриману внаслідок експлуатації ресурсу. З цією метою проводяться оптимізаційні розрахунки на отримання максимальної ренти з певного ресурсу при дотриманні обмежень, пов'язаних із конкретними умовами його експлуатації.
Економічна оцінка природних ресурсів (R) на основі рентної концепції, за пропозицією К. Гофмана, розраховується за формулою:
де: д— коефіцієнт, що враховує динаміку в час показників Z, S, q, a також ефект «обезцінювання» майбутніх витрат і результатів (фактор часу);
q - коефіцієнт «продуктивності» природного ресурсу (визначається, наприклад, урожайність сільськогосподарських культур, розподіл землі між ними, коефіцієнт утилізації корисних копалин тощо);
Z-замикаючі витрати на продукцію, що отримана при експлуатації природного ресурсу;
S— індивідуальні витрати на продукцію, що отримана при експлуатації природного ресурсу.
У цій формулі підкреслюється принципова можливість неоднозначного вибору варіанта використання природних ресурсів і необхідність вибору альтернативи, що зможе дати максимальний ефект.
^ Земельні ресурси. В основу розрахунку грошової оцінки земель покладено рентний дохід, який створюється при виробництві зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної у 1998 р. за «методикою грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів». Для визначення грошової оцінки земель по Україні диференційний рентний дохід з орних земель за економічною оцінкою виробництва зернових культур [5, с.71] розраховується за формулою:
де: Рдн- диференційний рентний дохід з гектара орних земель, цн:
У - урожайність зернових з гектара, цн:
Ц - ціна реалізації центнера зерна:
З — виробничі витрати на гектар;
Кн —коефіцієнт норми рентабельності. Незалежно від того, що в сільськогосподарському виробництві використовуються не тільки родючі, а й гірші землі, створюються умови для формування на всіх землях, незалежно від їх якості і місця розташування, абсолютного рентного доходу (абсолютної роботи). При оцінці земель диференційний і абсолютний рентні доходи підсумовуються.
Диференційний рентний дохід з гектара земель під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і пасовищами розраховується на основі співвідношення диференційних рентних доходів цих угідь і рентного доходу на орних землях за економічною оцін-
РОЗДІЛИ. ЕКОНОМІКА УКРАїШ Ж ЦІЛІСНА СОЦ.-ЕКОПОШІЧНА СМСТЕШІА
де: Р (б)(с)(п) — диференційнийрентний дохід з гектара земель під багаторічними насадженнями(б), природними сіножатями(с) і пасовищами (п), цн;
Рдн - диференційний рентний дохід з гектара орних земель, цн; Рд(б)(с)(п) - диференційний рентний дохід з гектара земель під багаторічними насадженнями (б), природними сіножатями(с) і па-совищами(п), грн,
Рд - диференційний рентний дохід з гектара орних земель за економічною оцінкою з виробництва зернових культур, грн.
Об'єктивна оцінка землі дозволяє виконувати не тільки фіскальну роль, а й дотаційну та інноваційну. Вона включає дві складові, а саме бонітування грунтів і проведеної на його основі власне економічної оцінки земель. Бонітування ґрунтів - це характеристика ґрунтів за їх сталими природними властивостями, які відповідним чином впливають на врожайність сільськогосподарських кульгщгр. Основними критеріями бонітування є вміст доступних для рослин запасів гумусу, вологи, азоту, фосфору, калію. До додаткових критеріїв (модифікаційних) зараховують поправки на клімат та рельєф місцевості (висоту, крутизну схилів, форми рельєфу тощо) та інші показники.
Щодо власне економічної оцінки земель, то виділяють економічну оцінку земель сільськогосподарського призначення, населених пунктів та земель несільськогосподарського призначення [6, с.124].
Оцінка земель сільськогосподарського призначення здійснюється окремо за кожною з категорій (рідня, сінокоси, пасоїзища) через їх кількісні і якісні характеристики. Це може бути економічна оцінка за окупністю витрат або за величиною продуктивності земель.
За оцінкою земель населених пунктів визначають:
♦ характеристику земельної ділянки з позиції придатності до інженерно-технічних, промислових та житлових споруд;
+ величину суспільно необхідних витрат в процесі експлуатації (використання) землі;
+ транспортне забезпечення;
♦ забезпечення зв 'язком;