А.П. Шеремет «Криміналістика»

§3. Наступний етап розслідування

Успішність наступного етапу розслідування грабежів і роз боїв визначається результатами роботи щодо розкриття обста вин цих злочинів на початковому етапі, а також ситуацією, що склалася після пред’явлення підозрюваному постанови про притягнення його в якості обвинуваченого і допиту по суті пред’явленого обвинувачення.

У разі, якщо обвинувачений повністю визнає пред’явлене обвинувачення, дав конкретні показання, які збігаються з зібра ними фактичними даними про обставини скоєння злочину і його вини, необхідно:

1)проаналізувати його показання по кожному пункту об винувачення і порівняти з іншими джерелами доказів з метою виявлення неточностей і протиріч. Особливу ува гу необхідно приділити обставинам, які могли стати відо мими лише обвинуваченому як безпосередньому учасни ку злочину. По кожній обставині повинні бути висунуті і перевірені конкретні версії;

2)у разі разходження показань обвинуваченого і результатів огляду місця події, показань потерпілого і свідків, прово дяться їх перевірка на місці скоєння злочину та очні став ки відповідно з потерпілим і окремими свідками;

3)якщо обвинувачений під час допиту згадав особу, раніше не відому слідчому, і не допитану по даному факту, необхідно її встановити і допитати. В залежності від результатів цих слідчих дій можуть бути висунуті версії про злочинні зв’язки цієї особи з обвинуваченим. У даному випадку необхідно перевірити версію про те, чи не обумовлено зізнання обви нуваченого спробою приховати інші скоєні ним злочини.

В ході перевірки показань обвинуваченого, який зізнався в скоєнні злочину, виясняють також мотиви, причини, умови, що сприяли його скоєнню.

Установивши всі обставини у справі, визнавши зібрані до кази достатніми для обвинувального висновку, слідчий по відомляє про це потерпілому, знайомить його з матеріалами

402

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

справи, а потім оголошує обвинуваченому про закінчення слідства і пред’явлення матеріалів справи.

Уразі, коли обвинувачений не визнає себе винним у пред’явленому обвинуваченні, необхідно кожне висунуте ним заперечення уточнити з посиланнями на джерела. Вис ловлені заперечення повинні бути зафіксовані в протоколі, співставлені з іншими доказами у справі, підтверджені чи спростовані шляхом висунення конкретних версій і пере вірки їх слідчими діями та оперативно розшуковими захода ми. Так само повинен діяти слідчий і у випадках, коли обви нувачений частково визнає пред’явлене обвинувачення, але висуває заперечення стосовно окремих обставин справи або посилаєтьтся на вину інших осіб.

Уразі, коли не здійснено перевірку всіх версій, не встановле но достовірні дані, що підтверджують чи спростовують їх, не вив чені обставини, які звинувачують чи виправдовують обвинуваче ного, не вивчені причини й умови, що сприяли скоєнню грабежу чи розбою, завдання наступного етапу розслідування залишають ся повністю не вирішеними. У такому випадку слідчий зобов’яза ний знову критично проаналізувати зібрані докази, визначити недостатньо вивчені обставини, висунути за ними додаткові версії

івідповідно уточнити план подальшого розслідування.

§4. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Тактика проведення окремих слідчих дій залежить від того, порушується кримінальна справа у зв’язку з затриман ням підозрюваного з викраденим майном, чи за фактом скоєння злочину. Якщо справа порушується за фактом скоє ння злочину, то розслідування починається з допиту потер пілого, огляду місця події, огляду одягу та освідування по терпілого, призначення стосовно нього судово медичної експертизи, допиту свідків.

Під час допиту потерпілого необхідно пам’ятати, що грабіж чи розбій для нього найчастіше неочікуваний, триває в основ

403

А.П. Шеремет «Криміналістика»

ному короткий проміжок часу. Все це відбивається на психіч ному стані потерпілого, тому слідчий, оцінюючи інформацію, має бути особливо уважним у стосунках з допитуваним.

Потерпілий про вчинений на нього напад заявляє, як пра вило, негайно, перебуваючи в стані хвилювання, страху. Врахо вуючи ці обставини, необхідно перед допитом заспокоїти по терпілого, пояснити йому необхідність відновлення в пам’яті всіх обставин події, особливо тих із них, які можуть мати вир ішальне значення для розшуку і викриття злочинця.

Уході допиту потерпілого можуть бути висунуті такі питання:

у який час і в якому місці вчинено грабіж чи розбій;

як потерпілий опинився на тому місці, де на нього вчи нено напад;

під час яких обставин він побачив злочинця, чи не по мічав він, щоб за ним хто небудь слідкував;

які були дії злочинця, чи вимагав він видати цінності, чи забрав їх силою;

якщо злочинців було декілька, то чи не називали вони один одного за іменами чи кличками, чим погрожували;

які цінності викрадено, їх індивідуальні ознаки (заводсь кий номер, вартість тощо).

Особливо детально у потерпілого виясняються прикмети злочинця (його зовнішність, одяг, хода, особливості мови тощо). Суттєве значення для справи має питання, чи виявляв потерп ілий опір злочинцю, в чому він проявлявся, які ушкодження могли залишитися на тілі злочинця й чи можливі пошкоджен ня його одягу. У разі групового нападу необхідно вияснити роль кожного злочинця.

Огляд місця події проводиться негайно після допиту потерп ілого, а в ряді випадків і до його проведення. Його тактика под ібна до тактики такої само слідчої дії у справах про крадіжки. Основна відмінність полягає в тому, що під час грабежу і розбою є очевидець події потерпілий і, якщо йому не були спричинені тілесні ушкодження, огляд доцільно проводити з його участю.

Під час огляду місця нападу необхідно звернути увагу на сліди, залишені нападаючим як на місці нападу, так і навколо нього (сліди

404

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

взуття, рук, транспортних засобів, сліди застосування вогнепальної зброї тощо); різні предмети, викинуті нападаючим на місці події.

Особливо ретельно необхідно оглядати місце, де відбувалась боротьба. Тут нерідко вдається виявити різні предмети одягу, які можуть мати важливе доказове значення.

Огляд місця події дозволяє в ряді випадків виявити негативні обставини (наприклад, відсутність слідів пальців рук чи взуття в тих місцях, де вони обов’язково повинні були бути), що дозволяють висунути версію про можливе інсценування грабежу чи розбою.

Огляд одягу та освідування потерпілого. В ході гарбежу і розбою між потерпілим і злочинцем може відбуватись бороть ба, сутичка, під час якої ворсинки одягу злочинця попадають на одяг потерпілого і навпаки. Виявлення їх значно полегшує викриття підозрюваного. Тому одяг потерпілого повинен бути якомога швидше оглянутий.

До завдання огляду одягу входить також дослідження по шкоджень, що утворились внаслідок застосування знарядь, якими спричинені тілесні ушкодження. За формою пошкод жень у ряді випадків можна робити висновок про те, чим саме злочинець був озброєний.

Якщо потерпілий під час нападу був побитий, то відповід но до вимог кримінально процесуального законодавства прово диться його освідування. У даному випадку фіксується харак тер ушкоджень, вони обов’язково фотографуються за правилами масштабної фотозйомки.

В такому ж порядку і з тією само метою проводиться огляд одягу підозрюваного. Під час освідування його тіла звертаєть ся увага на характер тілесних ушкоджень, на сліди нігтів, зубів тощо. У випадку необхідності після освідування підозрюваний направляється на судово медичну експертизу.

Затримання та особистий обшук підозрюваного в скоєнні гра бежу чи розбою здійснюється негайно після його виявлення. Необ хідно пам’ятати, що злочинці, які скоїли такі злочини, часто озб роєні. Тому бажано, щоб затримання здійснювали працівники міліції, які знають прийоми «самбо» і добре володіють зброєю. Важ ливо, щоб у затриманні озброєного злочинця брав участь кінолог.

405

А.П. Шеремет «Криміналістика»

Після затримання негайно проводиться особистий обшук підозрюваного, в ході якого вилучаються збороя, її макети, інші предмети, які могли б використовуватися для погрози потерп ілому чи для його побиття.

Допит підозрюваного (обвинуваченого) здійснюється негай но після затримання. Виясняються такі питання: де він знахо дився і що робив у період, що передував злочину, в момент його скоєння і в наступний період, хто може підтвердити його по казання; де, коли, яким способом і за яких обставин він отри мав предмети, вилучені у нього під час обшуку.

Показання підозрюваного (особливо в тих випадках, коли він заявляє про своє алібі) вимагається ретельно перевірити шляхом допиту свідків, проведення очних ставок, судово медич ної і криміналістичної експертиз, перевірки показань на місці.

Пред’явлення для упізнання проводиться в усіх випадках, коли потерпілий чи свідки могли добре роздивитись злочинця і можуть його впізнати, чи коли на місці події знайдені будь які предмети і є свідки, що можуть підтвердити належність їх обви нуваченому. Упізнаючим може бути не лише потерпілий, й підоз рюваний і обвинувачений, яким іноді пред’являється потерпілий, співучасники чи різні предмети, вилучені в якості речових доказів.

Судови експертизи дають можливість установити суттєві обставини в ході дослідження ушкоджень на тілі потерпілого чи підозрюваного, а також слідів та інших речових доказів, ви явлених на місці події чи вилучених у підозрюваного.

Судово медична експертиза призначається у випадках, коли у потерпілого чи підозрюваного є тілесні ушкодження. Експерт може визнати їх характер, ступінь тяжкості, механізм утворення, вид зна ряддя, яким вони спричинені, тощо. Для установлення обставин, під час яких були нанесені поранення, може бути призначена комплек сна судово медична і криміналістична експертиза.

Криміналістична експертиза мікрослідів і мікрочастин як органічного, так і неорганічного походження, виявлених на одязі чи на тілі підозрюваного, допомагає встановити на лежність їх певній ділянці місцевості. Експерт може дати вис новок, що нашарування, виявлені на тілі підозрюваного чи на

406

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

вилучених у нього предметах, утворились в результаті контак ту з потерпілим.

Контрольні запитання

1.У чому полягає сутність криміналістичної характеристи ки грабежів і розбоїв?

2.Що відноситься до джерел інформації про грабежі і розбої?

3.Які особливості початкового етапу розслідування гра бежів і розбоїв?

4.Чим характерний наступний етап розслідування грабежів і розбоїв?

5.З яких окремих дій складається тактика розслідування грабежів і розбоїв?

6.Які типові питання доцільно задавати потерпілому та обвинуваченому під час їх допиту?

7.В яких випадках призначаються судові експертизи під час розслідування грабежів і розбоїв?

Теми рефератів і курсових робіт

1.Роль і значення методики розслідування грабежів і роз боїв у боротьбі з даними видами злочинів.

2.Криміналістична характеристика грабежів і розбоїв як категорія криміналістичної методики розслідування окре мих видів злочинів.

3.Особливості розслідування грабежів і розбоїв на початко вому та наступному етапах їх розслідування.

Література

1.Кримінальний кодекс України. – К., 2001. – С. 118–120.

2.Кримінально процесуальний кодекс України. – К., 1994. – С. 45, 71–72.

3.Советская криминалистика. Методика расследования от дельных видов преступлений / Под ред. В.К. Лисиченко. – К., 1988. – С. 224–243.

4.Криминалистика. Учебник / Под ред. В.А. Образцова. – М., 1995. – С. 469–481.

5.Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К., 2001. – С. 551–561.

407

Тема 30.

Розслідування злочинів у сфері службової діяльності

(службові злочини)

Класифікація службових злочинів і загальні методичні положення їх розслідування

Криміналістична характеристика службових злочинів

Особливості розслідування хабарництва

Особливості розслідування зловживання владою або службовим становищем

Особливості розслідування службової недбалості

408

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

§1. Класифікація службових злочинів і загальні методичні положення їх розслідування

За Кримінальним кодексом України до злочинів у сфері службової діяльності відносяться: зловживання владою або службовим становищем (ст. 364), перевищення влади чи службових повноважень (ст. 365), службова недбалість (ст. 367), службове підроблення (ст. 366), одержання хабара (ст. 368), да вання хабара (ст. 369), провокація хабара (ст. 370).

Службові злочини суттєво відрізняються за об’єктивними характеристиками, причинними зв’язками, формами вини, ме тою, мотивами, наслідками. Їх можна класифікувати на групи: службові зловживання і перевищення влади; службова нед балість; хабарництво.

Під час розслідування будь якого службового злочину не обхідно враховувати ряд загальних положень:

1.Перш за все вирішується питання про належність даної особи до категорії службових.

Службовими визнаються особи, які постійно або тимчасо во виконують функції представників влади, а також займають постійно чи тимчасово в державних чи громадських підприєм ствах, установах чи організаціях незалежно від форми власності посади, пов’язані з виконанням організаційно розпорядчих чи адміністративно господарських обов’язків, або виконують такі обов’язки за спеціальним повноваженням (ст. 364 КК України).

Визначені незаконні дії службової особи можуть розціню ватися як зловживання службовим становищем, а такі самі дії, вчинені приватною особою, – лише самоуправство. Єдиний злочин із числа службових – давання хабара – може бути вчи нено не службовою особою.

2.Під час розслідування будь якого службового злочину необхідно на підставі спеціальних інструкцій, положень, наказів вивчити коло службових обов’язків, повноважень і компетенції особи, характер підлеглості, звітності, особливості контролю, а також умови діяльності підприємства, установи чи організації, де виник службовий злочин.

409

А.П. Шеремет «Криміналістика»

У ході вирішення питання про відповідальність певної осо би факти повинні бути конкретними, а її діяльність показана в точній відповідності з колом її обов’язків та повноважень і офіційно зафіксованих формальних та виробничих підстав.

3.Однією з умов розслідування кожного службового злочи ну є встановлення характеру протиправної дії службової осо би, що спричинила шкоду державним чи громадським інтере сам, або правам і інтересам громадян, що охороняються законом. Не всі протиправні дії можна кваліфікувати як злочинні. В за лежності від обставин вони можуть бути розцінені як службо вий проступок і підлягають лише дисциплінарній відповідаль ності із за відсутності події злочину.

4.Обов’язковим є встановлення провини службової осо би. Всі ці злочини, за виключенням недбалості, вчиняються умисно. Це означає, що в ході проведення слідчих дій необ хідно доказати умисне скоєння службового злочину, а в ви падку недбалості також беззаперечно доказати злочинну необережність.

5.Повинен бути також встановленний причинний зв’язок між діями службової особи і наслідками, що наступили. В ході їх вивчення виникає чітка картина ролі особи в тому чи іншо му процесі, взаємозв’язок її дій, результатів і характеру, причин ної необхідності наслідків.

6.Кожний службовий злочин породжує певні наслідки, що проявляються в спричиненні шкоди. Тому встановлення харак теру і розміру спричиненої шкоди є складовою частиною пред мета доказування і важливим елементом методики розслідуван ня службових злочинів.

7.Загальним під час розслідування службових злочинів є також те, що вони часто бувають пов’язані з іншими злочина ми (наприклад, зловживання службовим становищем і хабар ництво тісно переплітаються з розкраданням державного чи громадського майна) або слугують засобом скоєння інших зло чинів (наприклад, зловживання є однією із форм розкрадання,

аслужбове підроблення може бути способом приховування іншого злочину).

410

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

До обставин, що підлягають встановленню під час розсліду вання будь якого службового злочину, відносяться:

коло службових прав та обов’язків осіб, що скоїли злочин;

умови роботи підприємства, установи, організації, в яких скоєно злочин;

час, місце і спосіб вчинення неправильних дій;

обов’язки і дії, що фактично виконуються даною службо вою особою;

чи спричинена шкода неправильними діями службової особи;

чи є причинний зв’язок між діями і шкідливими наслідка ми, що наступили;

розмір шкоди, спричинений злочинними діями службо вих осіб;

форма вини, а при наявності умислу – мотиви і мета злочину;

відомості стосовно особи підозрюваного (обвинувачено го), характер відповідальності;

зв’язок з іншими злочинами (розкраданням державного і громадського майна тощо);

обставини, що обтяжують вину учасників злочину чи звільняють їх від кримінальної відповідальності;

обставини, що сприяють скоєнню службових злочинів.

Встановлення перерахованих обставин конкретизується під час розслідування окремих видів службових злочинів.

Так, під час розслідування зловживання владою чи службо вим становищем необхідно вияснити і зафіксувати:

мету зловживання;

форму зловживання владою чи службовим становищем;

в чиїх інтересах скоєнно зловживання;

чи не пов’язано зловживання з порушенням фінансової дисципліни.

Уході розслідування хабарництва перелік обставин може бути доповнений:

факт та обставини передачі службовій особі хабара осо бою, зацікавленою у виконанні чи невиконанні певної службової дії;

411

А.П. Шеремет «Криміналістика»

мета давання хабара;

яка службова дія була чи не була виконана службовою особою, що одержала хабар;

предмет хабара, його ознаки, джерела одержання засобів для давання хабара;

чи не були виконані службовою особою дії законними;

яким способом був переданий хабар;

коло осіб, що приймали участь в одержанні і передачі хабара;

хто був присутній під час передачі хабара;

чи не було вимагання хабара;

взаємовідносини між особами, причетними до отриман ня чи давання хабара.

Злочинна недбалість є необережним злочином, тому під час

їїрозслідування необхідно додатково встановити:

факт недбалості, а не умисне небажання виконання певних обов’язків з передбаченням наслідків такого виконання;

освіту, кваліфікацію і досвід обвинуваченого, чи могла службова особа передбачити настання певних наслідків у результаті своєї бездіяльності;

мотиви й обставини призначення на цю посаду даної особи;

норми природного убутку продукції;

конкретні умови зберігання майна, їх відповідність інструктивним;

чи міг обвинувачений вжити необхідних заходів для усу нення чи недопущення певних наслідків.

§2. Криміналістична характеристика службових злочинів

Криміналістичну характеристику службових злочинів скла дають відомості про:

спосіб скоєння та приховання злочину і типові наслідки;

систему загальних і спеціальних вихідних даних, що слу гують початковою підставою розслідування;

найбільш вірогідні і типові при певних обставинах осо бистості злочинців;

412

Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів

мотиви і мету злочину, а також деякі обставини вчинен ня злочину (час, місце, обстановка, послідовність дій, на явність слідів, їх види тощо).

Для умисних злочинів спосіб їх скоєння є основним елемен том криміналістичної характеристики. Як правило, він завчасно ретельно планується і готується. Особливості способів службо вих злочинів полягають у тому, що вони застосовуються не як одиночні дії, а найчастіше у вигляді продуманої системи злочин ної діяльності, яка здійснюється протягом тривалого періоду. Для службових злочинів (за винятком службової недбалості) харак терною є загальна особливість – основою їх способу є навмисне виконання (або невиконання) певних службових дій у вигляді розпоряджень, наказів, доручень, дозволів, заборон, що заподія ли фізичну, матеріальну або моральну шкоду.

Способи скоєння службових підроблень – це внесення заз далегідь неправильних відомостей в документи, що характери зують діяльність установ, підприємств, організацій чи службо вої особи; внесення певних змін в документи.

Хабарництво крім виконання певних розпорядчих дій в указаних формах також може бути реалізовано у виді підроб лення. Хабарник може одержати «нагороду» не лише у вигляді грошових сум, переданих прямо або через посередників, а й у вигляді «займу», карточного програшу, подарунків, іноді навіть юридично оформлених (автомобіль, будинок тощо). Хабар може бути одержаний службовою особою за виконані законні дії, що значно ускладнює розкриття цього злочину. З об’єктивної сто рони передача хабара характеризується і тим, що цей акт май же завжди здійснюється без свідків.

Деякою мірою відособлено вирішується питання щодо спо собу скоєння службової недбалості. Недбалість характеризуєть ся наявністю мотивів і певного вольового змісту, який відно ситься не до наслідків злочину, а до самих дій суб’єкта. Спосіб скоєння недбалості – це безініціативне, недбале виконання службових обов’язків, ігнорування і некваліфіковане виконан ня директивних та інструктивних постанов і розпоряджень керівних органів.

413

А.П. Шеремет «Криміналістика»

Спосіб приховування умисних злочинів, як правило, є еле ментом всієї злочинної діяльності, що складається з підготов ки, здійснення і приховання злочинів, що скоюються за єдиним задумом, зв’язаних між собою в єдину систему. В таких випад ках виділяти спосіб приховування злочину як елемент його криміналістичної характеристики недоцільно. Таке становище спостерігається майже в усіх справах про хабарництво і зло вживання, де спосіб приховування заздалегідь планується і є справжнім елементом способу скоєння злочину.

Основними способами приховування службових злочинів, що входять в заплановану систему злочинних дій чи тих, що здійснюються самостійно, є:

заздалегідь неправдиве повідомлення про вчинений злочин;

внесення змін в документи;

заплутування обліку і звітності;

заміна чи виготовлення фіктивних документів;

знищення матеріальних слідів шляхом підпалу;

звільнення окремих співробітників.

Типові матеріальні сліди та інші джерела відомостей про службові злочини містяться в документах, що відображають офіційну діяльність персоналу. Із них можна одержати повну картину керівництва підприємством, установою, організацією, вияснити характер організаційно розпорядчої діяльності, поря док, технологію і на цій основі виявити порушення.

Джерелами відомостей про обставини службових злочинів можуть бути співробітники, знайомі, родичі, клієнти, а також інші свідки.

Типовими обставинами, що сприяють скоєнню службових злочинів є:

порушення принципів підбору кадрів та їх розстановка;

недоліки в організаційно господарській діяльності підприємств, установ, організацій (безгосподарність, пору шення планової дисциплини, неналежний облік і неза довільні умови зберігання і транспортування товарно матеріальних цінностей тощо);

414