А.П. Шеремет «Криміналістика»

мили, а понятих поставити на місце проведення дослідів та на точки спостереження.

У разі необхідності експеримент проводиться в декілька етапів. Це полегшує сприймання його змісту учасниками і за безпечує більш правильну оцінку його результатів. Кількість дослідів планується завчасно, але в ході слідчого експерименту план може бути відкоректований.

§3. Тактика перевірки показань на місці

Перевірка показань на місці – це слідча дія, що полягає в показі слідчому раніше допитаною особою місця, де відбувались будь які події, її особливостей і розташованих на ній об’єктів, пов’язаних з подією злочину, що розслідується, з демонструван ням своїх дій чи дій інших осіб на місці, що перевіряється.

Перевірка показань на місці за деякими ознаками подібна на огляд місця події, що виконується за участю слідчого, понятих, підозрюваного, обвинуваченого та інших учасників, а також на допит на місці події за участю особи, показання якої перевіря ються. Однак ці дії не можуть замінити перевірку показань на місці як одного із процесуальних засобів доказування.

Тактична сторона перевірки показань на місці полягає в тому, що слідчий в присутності понятих, а в необхідних випад ках з участю спеціаліста прибуває з особою, що допитується, на зазначене місце та пропонує їй показати обстановку, обстави ни та предмети. При цьому особа, чиї свідчення перевіряються чи уточнюються, вказує шлях слідування до цього місця, а та кож шлях, обстановку та предмети, стосовно яких вона раніше давала свідчення, а також відповідає на запитання слідчого, пов’язані з перевіркою та уточненням показань.

Пізнавальна роль перевірки показань на місці полягає в тому, що в результаті виконання цієї слідчої дії слідчий одер жує нову інформацію, яка засвідчує достовірність правдивих чи неправдивих показань, що перевіряються. Така інформація з’яв ляється в результаті співставлення пояснень допитуваної осо би з реальною обстановкою на місці. При цьому її доказове

310

Розділ III. Криміналістична тактика

значення оцінюється, як правило, з урахуванням результатів раніше проведеного на вказаному місці слідчого огляду. Нова інформація, одержана в результаті перевірки показань на місці, характеризується співвідношенням даних, які виходять з чоти рьох джерел:

інформація, що міститься в показаннях, які перевіряються;

інформація, що міститься в поясненнях на місці;

інформація, джерелом якої є реальна обстановка на місці в її взаємозв’язку з обставинами вчинення злочину;

інформація, одержана в результаті раніше проведеного огляду даного місця.

Перше і останнє джерела інформації перебувають за межа ми перевірки показань на місці, але використовуються в ході оцінки її результатів. Співвідношення вказаних чотирьох дже рел інформації може характеризуватися їх повним співпадан ням і в цьому випадку можна зі значною впевненістю вважати, що перевірені показання відповідають дійсності.

Якщо пояснення допитуваної особи на місці і її попередні показання на допиті не відповідають реальній обстановці на місці і суперечать результатам раніше проведеного огляду, з’яв ляється висновок про недостовірність показань. Коли всі чо тири джерела інформації не узгоджуються між собою, висно вок про недостовірність показань, що перевіряються, стає ще більш безсумнівним. Якщо особа не може самостійно знайти шлях до місця, показує не ті предмети і припускає інші помил ки, то це означає, що свідчення даної особи недостатні і на місці події вона не була.

Тактика перевірки показань на місці детально регламенто вана кримінально процесуальним законодавством. Однак деякі прийоми розроблені криміналістикою, зокрема:

перевірка показань на місці проводиться лише у випад ку, коли особа, чиї свідчення необхідно перевірити, вия вить бажання взяти в ній участь;

під час допиту особи, чиї свідчення планується перевіри ти, необхідно детально встановити всі обставини та об ’єкти, які вона бачила на місці події; скласти опис шляху

311

А.П. Шеремет «Криміналістика»

слідування до місця події, якщо це обвинувачений; доц ільно, щоб він накреслив план (схему) розташування пред метів на місці події, позначивши на ньому всі дії, які здійснював;

під час руху та демонстрації обстановки особа, чиї свідчення перевіряються, повинна знаходитися попере ду слідчого та понятих;

у разі виявлення в ході перевірки показань речових доказів, які відносяться до справи, слідчий проводить огляд цієї ділянки місцевості відповідно до ст. 190 КПК України.

Увипадку, коли допитана особа під впливом обстановки на місці події заявить, що її попередні показання неправдиві і вона від них відмовляється, перевірку показань необхідно зупини ти і провести її повторний допит. У протоколі ж перевірки показань на місці в такому випадку необхідно зафіксувати, що допитаний не зміг показати місце і обстановку події, що пере вірялася, і відмовився від своїх попередніх показань.

Якщо допитана особа в ході перевірки показань на місці вкаже на будь яку нову ділянку місцевості чи приміщення, де знаходяться ті чи інші матеріальні сліди злочину (знаряддя вбивства, труп, крадене майно тощо), про які вона раніше на допиті не згадувала, перевірку показань необхідно зупинити, і негайно провести в тому самому складі учасників огляд ново го місця і всього виявленого на ньому, склавши протокол огля ду, а потім поновити і продовжити перевірку показань на місці. Поєднувати ці дві самостійні дії і оформляти один протокол було б неправомірно.

§4. Фіксація ходу та результатів відтворення обстановки і обставин події

Хід та результати відтворення обстановки і обставин події можуть фіксуватися різними способами: протоколюванням, кінозйомкою, звукозаписом, фотозйомкою, відеозаписом тощо. Однак головним засобом фіксації є протокол.

312

Розділ III. Криміналістична тактика

Протокол даної слідчої дії містить такі відомості, які відрізня ють його від протоколів інших слідчих дій: а) положення мети відтворення обстановки і обставин події; б) вказівка на доб ровільність участі особи, чиї показання перевіряються; в) вказ івка на точку початку і закінчення руху і маршрут прямуван ня, фіксовані точки проміжних зупинок у ході показань на місці; г) вказівка на послідовність і характер проміжних дії; д) вказівка на наявність, характер і результати дослідницьких дій; е) вказівка на місце і характер виявлених додаткових доказів; є) вказівка про застосовані засоби і методи криміналістичної техніки; з) дані про вилучені речові докази; ж) вказівка на те, що особа, чиї показання перевіряються, сама визначала марш рут руху і показувала місце розташування слідів та інших ре чових доказів, що вилучались; и) відомості про наявність чи відсутність заяв і зауважень учасників слідчої дії.

Крім загальних для кожного протоколу реквізитів у його вступній частині необхідно відображати: попередження свідків і потерпілих про відповідальність за давання неправдивих по казань та ухилення від їх давання; короткий зміст показань обвинувачених, підозрюваних, свідків і потерпілих по суті фак ту, що перевіряється; мета слідчої дії.

В описовій частині протоколу слідчого експерименту вка зуються:

1)умови, за яких проводились досліди. Якщо будь які із цих умов створити не вдалось, про це необхідно вказати в протоколі. Заміна справжніх предметів однорідними, схо жими предметами чи макетами також повинна бути відоб ражена в протоколі;

2)зміст і послідовність дослідницьких дій. Їх необхідно опи сувати конкретно, відображаючи як сам процес досліду, так і його результати. Якщо досліди повторювались, не обхідно вказати, в яких умовах і скільки разів.

Усі обставини щодо провадження дослідів, які можуть впли нути на їх результати та оцінку, повинні ретельно фіксуватися в протоколі.

313

А.П. Шеремет «Криміналістика»

Узаключній частині протокола фіксуються:

заяви учасників експерименту, якщо вони від них надхо дили;

час початку і закінчення експерименту;

попередження учасників експерименту про нерозголо шення даних слідства, якщо це може негативно вплину ти на хід слідства;

підписи всіх учасників даної слідчої дії.

Якщо на результати дослідів суттевий вплив можуть спра вити розташування ділянок місцевості і приміщень, становище учасників експерименту, місцезнаходження окремих предметів, їх розміри, форма тощо, рекомендується складати плани і схе ми, які дозволять найбільш точно зафіксувати вказані обстави ни. З технічної сторони виготовлення планів і схем в ході пе ревірки показань на місці мало чим відрізняється від складання аналогічних документів під час огляду місця події. Важливо, щоб у планах і схемах відповідно до реальної обстановки та пояснень особи, чиї показання перевіряються, були точно відображені маршрут руху учасників слідчої дії, розташування предметів, орієнтирів та інших об’єктів (місць, де знаходились знаряддя і сліди злочину, труп, заховані речі, тощо).

Для фіксації результатів відтворення обстановки і обста вин події широко застосовуються судова фотографія, кінозй омка, звуко і відеозапис. Так, за допомогою орієнтуючої, ог лядової, вузлової, а іноді і детальної фотозйомок фіксується маршрут пересування до місця проведення даної слідчої дії, фотографуються предмети і збережені на місці сліди, а також окремі дії особи, чиї показання перевіряються. Кожний фо тознімок повинен бути забезпечений порядковим номером і коротким поясненням.

Кіно і відеозйомка мають певні переваги перед фотогра фуванням. Вони дозволяють зафіксувати всі дії обвинуваче ного чи свідка в динаміці, послідовність цих дій, ініціативу об винуваченого у показі та розповіді під час відтворення обстановки і обставин події.

314

Розділ III. Криміналістична тактика

Контрольні запитання

1.У чому полягає суть відтворення обстановки і обста вин події?

2.Які завдання стоять перед слідчим експериментом?

3.Які є види слідчого експерименту?

4.У чому зміст підготовки до проведення слідчого екс перименту?

5.Як характеризуються тактичні прийоми слідчого експе рименту?

6.Яка суть тактики перевірки показань на місці?

7.Які засоби фіксації застосовуються в ході проведення відтворення обстановки і обставин події?

Теми для рефератів і курсових робіт

1.Поняття, завдання, види, наукові основи відтворення обстановки і обставин події та його загальнотактичні по ложення.

2.Підготовка до слідчого експерименту та прийоми його проведення.

3.Тактика перевірки показань на місці події.

Література

1.Кримінально процесуальний кодекс України. – К., 1994. – С. 78.

2.Криминалистика. Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева и Н.А. Селиванова.– М., 1984. – С. 282–307.

3.Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. – М., 1997. – С. 413–431.

4.Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К., 2001. – С. 326–339.

5.Салтевський М.В. Криміналістика. Навчально довідковий посібник. – К., 1996. – С.99–105.

315

Тема 23.

Призначення та проведення судових експертиз

Поняття, значення і види судових експертиз

Підготовка до призначення та проведення судових експертиз

Оцінка та використання висновку експерта у кримінальному процесі

316