Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики

§1. Становлення та розвиток криміналістики

Становлення та розвиток криміналістики нерозривно пов’я зані з розвитком кримінально процесуальної науки. Саме в працях процесуалістів порушувались питання стосовно прийомів збирання, виявлення і дослідження речових доказів, тактики проведення окремих слідчих дій тощо.

Активного розвитку наукові дослідження засобів боротьби зі злочинністю одержали у другій половині ХІХ ст. Цьому спри яли судова реформа 1864 р. та досягнення науки, в першу чер гу, в галузі хімії та медицини. В цей час з’являються як вітчиз няні так і перекладні зарубіжні роботи, присв’ячені різним аспектам криміналістики. Серед них – двотомна праця А.А.К вачевського «Про кримінальне переслідування, дізнання і по переднє дослідження злочинів Судовими Статутами 1864 р.», у якій автор велику увагу приділив розгляду криміналістичних засобів розкриття злочинів, підкреслюючи, що їх якість «повин на бути такою, щоб ними не порушувався закон». У 1868 р. побачила світ книга І.М. Угрюмова «Розширене керівництво з проведення кримінальних слідств», а через два роки – робота судового слідчого П.В. Макалінського «Практичне керівницт во для судових слідчих, що перебувають при окружних судах», де розглядалися різноманітні криміналістичні прийоми і реко мендації щодо роботи з доказами і давалась докладна аргумен тація їх застосування.

Серед опублікованих у той час робіт були і праці українсь ких вчених. У 1870 р. вийшла монографія доцента криміналь ного права Харківського університету Л.О.Владимирова «Про значення лікарів експертів у кримінальному судочинстві», де автор, розглядаючи роль і значення експертів у судовому про цесі, зокрема стверджував, «що експерт не є свідок, а науковий суддя спеціальної сторони справи» і ставив питання про не обхідність закріплення в законодавстві процесуального поло ження експерта як учасника судового процесу, де «повинні бути вироблені його права і обов’язки».

57

А.П. Шеремет «Криміналістика»

В1871 р. кандидат законодавства Київського університету

В.Сокольський видав моногріфію «Найголовніші моменти в історії повального обшуку». Професор психіатрії при Харківсь кому унівеситеті П.І. Ковалевський підготував наукову працю для медиків та юристів «Судово психіатричні аналізи» (1880 р.), в якій наводив багато прикладів із своєї довголітньої експерт ної практики.

Серед зарубіжних праць в кінці ХІХ ст. значний вплив на розвиток вітчизняної криміналістики мали роботи Г. Гроса, Р. Рейса, А. Вейнгарда та багатьох інших вчених, які досліджува ли засоби і методи збирання доказів, особливості розслідуван ня злочинів. Так, Г.Грос започаткував термін «криміналістика» і розкрив його зміст у своїх працях.

Важливим напрямом розвитку криміналістики було розроб лення методів дослідження речових доказів. Першою криміна лістичною установою в Росії була судово фотографічна лобо раторія Є.Ф. Буринського (1889 р.). Фундаментальна праця цього вченого «Судова експертиза документів» (1903 р.) є ак туальною й зараз.

На початку ХХ ст. відповідний вклад у розвиток кримі налістики вніс один із засновників криміналістичного напря му в судовій медицині професор Харківського університету М.С. Бокаріус. Протягом життя він провів велику кількість судово медичних та криміналістичних експертиз. Головними науковими працями його є «Короткий курс судової медицини», «Судова медицина у викладі для юристів», «Довідковий підруч ний альбом для працівників карного розшуку і міліції при скла данні словесного портрета» тощо.

У 1920–1940 р. виходить ряд фундаментальних праць з криміналістики: «Дактилоскопія як метод реєстрації» (1923, П.С. Семеновський), «Техніка розслідування злочинів» (1925, М.П. Макаренко), «Судова фотографія» (1926, С.М. Потапов). У цей самий час виходить перший вітчизняний підручник з криміна лістики І.М. Якимова «Криміналістика. Керівництво по кримі нальній техниці і тактиці» (1925).

58

Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики

Розшук злочинця здійснювався в основному за ознака ми словесного портрета, для чого була прийнята «Інструк ція по складанню словесного портрета», рекомендовані пра вила фотографування злочинців і трупів сигналетичним методом. Таким чином, ще до входження України до складу СРСР на її території передбачались три види реєстрації зло чинців: абетковий, фотографічний і дактилоскопічний. Ство рювались відповідні картотеки, альбоми, колекції розшукува них злочинців, злодіїв рецидивістів. Випадки крадіжок реєструвалися за способом учинення злочину, створювали ся картотеки за прізвиськами тощо.

У1923–1925 р. губернські відділи розшуку були обладнані засобами дактилоскопіювання і фотографування. В Україні формувалась єдина дактилоскопічна десятипальцева картотека,

вякій карти класифікувалися за основною і додатковою фор мулами Гальтона Генрі.

У1940–1960 р. започатковується становлення ряду кримі налістичних теорій. Так, у 1940 р. видані монографія А.І. Вінбер га «Криміналістична експертиза письма»; у 1946 р. – навчаль ний посібник С.М. Потапова «Вступ до криміналістики»; у 1947 р. – праця Б.І.Шевченко «Наукові основи трасології»; у 1949 р. – книга М.В. Терзієва «Вступ до криміналістичного дослідження документів»; у 1955 р. – робота М.О. Селіванова «Судово оперативна фотографія»; у 1956 р. – книга С.Д. Кус тановича «Судова балістика»; у 1958 р.– монографія Р.С. Бел кіна «Теорія і практика слідчого експерименту»; у 1965 р. – монографія М. Пещака «Слідчі версії» тощо.

У1965–1980 р. вчені криміналісти свої зусілля зосереджу вали на розвиток теорії криміналістичної тактики (Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, А.В. Дулов, В.О. Коновалова, М.І.Порубов), на укових основ судової експертизи (Л.Ю. Ароцкер, О.Р. Шляхов, О.О. Ейсман). З 60 х років розпочинається розроблення мето дологічних проблем криміналістики, що знайшло відображен ня у виданих працях: С.М. Митричева «Теоретичні основи ра дянської криміналістики» (1965); Р.С.Бєлкіна і А.І. Вінберга

59

А.П. Шеремет «Криміналістика»

«Криміналістика і доказування» (1969); О.М. Васильєва і Н.П. Яблокова «Предмет, система і теоретичні основи кримі налістики» (1984); Р.С. Бєлкіна «Криміналістика: проблеми, тенденції, перспективи» у двох частинах (1987, 1988) тощо.

Криміналістична тактика в теперішній час переживає новий етап піднесення і розвитку, викликаний необхідністю подальшого удосконалення методів розслідування. Виникла необхідність в теоретичному обгрунтуванні деяких тактичних рекомендацій, формуванні тактичних комбінацій і тактичних операцій, розроб ляються наукові, правові та моральні основи слідчої тактики, че кають свого вирішення проблеми тактики судового слідства.

На початку 70 х років значно активізувались зусилля крим іналістів у галузі дослідження загальних теоретичних і методо логічних проблем методики розслідування, в тому числі і з пи тань її предмета. З цих питань був опублікований ряд змістовних робіт А.Н. Колєсніченка, В.Г. Танасєвича, А.Н. Васильєва, Н.П. Яблокова, В.А. Образцова, І.М. Лузгіна, Н.А. Селіванова, І.А. Возгріна, І.Ф. Герасимова, А.В. Дулова, В.П. Лаврова.

Сучасна методика розслідування злочинів розвивається за рахунок вивчення криміналістичних особливостей різних видів злочинної діяльності, способів скоєння злочинів, формування типових моделей злочинної діяльності, типових слідчих ситу ацій і типових версій, узагальнення досвіду конкретних видів злочинів. Активно формуються наукові основи даного розділу криміналістики, розробляються методики розслідування зло чинів, що скоюються організованими групами.

За часів незалежності України стан розвитку криміналісти ки характеризується формуванням загальної теорії криміналі стики, розробленням і впровадженням сучасних науково тех нічних засобів та інформаційних технологій у практику боротьби зі злочинністю, удосконаленням прийомів кримінал істичної тактики, запропонуванням методик розслідування нових видів злочинів. Розвиток криміналістики пов’язаний з формуванням певних наукових шкіл криміналістів. Інтенсив но розвиваються всі розділи криміналістики, виникають нові напрями, теорії та вчення.

60

Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики

Свідченням швидкого розвитку криміналістики в Україні є видання підручників. У 1973 р. видано підручник «Радянська кри міналістика. Криміналістична техніка і слідча тактика» за редакцією В.П. Колмакова, написаний українськими вченими криміналістами. У 1988 р. вийшов з друку підручник «Радянська криміналістика. Методика розслідування окремих видів злочинів» за редакцією В.К.Лисиченко. У 1998 р. вийшов у світ підручник «Криміналісти ка» за редакцією П.Д. Біленчука, написаний науковцями Націо нальної академії внутрішніх справ України. У 2001 р. викладачами кафедри криміналістики Національної юридичної академії Украї ни імені Ярослава Мудрого підготовлено за редакцією В.Ю. Ше пітька підручник «Криміналістика».

Сучасний стан розвитку криміналістики характеризується науковими дослідженнями на кафедрах вищих юридичних на вчальних закладів, у науково дослідних установах України (Інституті вивчення проблем злочинності Академії правових наук України; Науково дослідному інституті проблем бороть би зі злочинністю Національної академії внутрішніх справ Ук раїни; Міжвідомчому науково дослідному центрі з проблем боротьби з організованою злочинністю при Координаційному комітеті по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю при Президентові України; Харківському центрі вивчення організованої злочинності, а також у науково дослідних інсти тутах судових експертиз Міністерства юстиції України; Дер жавному науково дослідному експертно криміналістичному центрі МВС України та підпорядкованих йому науково дослі дних експертно криміналістичних центрах на місцях.

§2. Криміналістичні та експертні установи в Україні

З метою провадження різних науково технічних досліджень за судовими справами в 1923 р. Раднарком УРСР прийняв постанову про заснування в Києві, Харкові та Одесі обласних кабінетів науково судової експертизи. Київський кабінет очо лював С.М. Потапов, а потім В.І. Фаворський. Директором

61

А.П. Шеремет «Криміналістика»

обласного кабінету в Харкові був судовий медик і кримі наліст М.С. Бокаріус, а після смерті даний заклад очолив його син М.М. Бокаріус. Першим завідувачем Одеського ка бінету науково судової експертизи був Н.П. Макаренко, який займався методикою розслідування злочинів. Його моногра фія «Техніка розслідування злочинів» була і залишається однією з перших праць, присв’ячених цій проблемі в Україні і криміналістиці взагалі.

Для виконання поставлених завдань у складі кабінетів було передбачено створення чотирьох секцій:

1)хімічних і фізико хімічних досліджень;

2)судово фотографічних досліджень;

3)судово медичних, макро і мікроскопічних досліджень;

4)ідентифікації особи.

У 1925 р. згадані кабінети були перейменовані в інститу ти науково судової експертизи. На той час в інститутах дія ли шість секцій:

1)хімічних і фізико хімічних досліджень;

2)біологічних досліджень;

3)фотографічних досліджень;

4)ідентифікації особи;

5)судово медичних досліджень;

6)кримінально психологічних досліджень та психопатолог ічних досліджень.

Перші директори Київського інституту науково судової експертизи – В.І. Фаворський, Н.А. Петров, Ю.С. Сапожни ков, Б.О. Вахліс були не лише організаторами науки, а й зробили вагомий внесок у практику судової експертизи, впровадили гістологічні, фізико хімічні методи досліджен ня речових доказів.

Харківський інститут науково судової експертизи очолив М.С. Бокаріус, який був піонером криміналістом у судовій меди цині. За його безпосередньою участю на юридичному факультеті Харківського університету почали викладати курс криміналістики.

Одеський інститут науково судової експертизи очолював С.М. Матвєєв, фахівець в галузі дослідження вогнепальної зброї.

62

Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики

Під час Великої Вітчизняної війни більшість учених з інсти тутів були евакуйовані, деякі пішли на фронт. Окремі ж співро бітники перебували в окупації і навіть намагалися налагодити проведення судових експертиз. Київській, Харківський та Одесь кий науково дослідні інститути судових експертиз відновили свою роботу, експертну і наукову діяльність у 1944–1945 р..

Всучасних умовах в Україні функціонують науково дослідні інститути судових експертиз, які входять у структуру Міністерства юстиції України. Такі інститути створені в Києві, Харкові, Одесі, Донецьку, Львові, а також філії в Сімферополі, Севастополі, Дніпропетровську, Полтаві, Черкасах, Тернополі, Луганську, Миколаєві, Вінниці, Чернігові. Інститути здійсню ють науково дослідницьку та науково методичну роботу.

Сучасні науково дослідні інститути судових експертиз (НДІСЕ) Міністерства юстиції України мають такі власні лабора торії: судово трасологічних досліджень, судово балістичних, вибу хо технічних, судово почеркознавчих і комп’ютерних, судово біо логічних, судово автотехнічних, судово будівельних та пожежних, судово товарознавчих, судово фізичних і хімічних досліджень.

ВУкраїні в теперішній час діє система криміналістичних підрозділів органів внутрішніх справ. Судово експертні та кри міналістичні дослідження здійснюють також експертно кримі налістична служба МВС України – Державний науково дослі дний експертно криміналістичний центр МВС України (ДНДЕКЦ) та науково дослідні експертно криміналістичні цен три (НДЕКЦ) при ГУМВС, УМВС, УМВСТ (Схема 4). Екс перти центрів проводять різні види експертиз і досліджень, беруть участь у проведенні слідчих дій як спеціалісти. В екс пертно криміналістичних підрозділах проводяться:

криміналістичні експертизи (дактилоскопічні, трасо логічні, холодної зброї, почеркознавчі тощо);

спеціальні експертизи (наркотичних засобів, психотроп них речовин, їх аналогів і прекурсорів, харчових про дуктів, волокон та волокнистих матеріалів, нафтопро дуктів і пально мастильних матеріалів, скла і кераміки, вибухових речовин, обставин і механізму пожеж тощо).

63

Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики

Контрольні запитання

1.Коли і при яких умовах виникла і почала розвиватись криміналістика?

2.Якими факторами характеризується становлення кримі налістики в Україні?

3.Охарактеризуйте сучасний стан криміналістики в Україні.

4.Перерахуйте криміналістичні та експертні установи в Україні й охарактеризуйте їх діяльність.

Теми рефератів і курсових робіт

1.Розвиток криміналістики України в ХХ столітті.

2.Сучасний стан і перспективи розвитку криміналістики в Україні.

Література

1.Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д. Біленчука. – К., 1998. – С. 39–74.

2.Криміналістика. Підручник / За ред. В.Ю. Шепітька. – К., 2001. – С. 46–56.

3.Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. – М., 1997. – С. 132–145.

65