Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів
§3. Етапи розслідування та їх напрями
Процес розслідування, як відомо, ділиться на декілька етапів, зокрема на: першочерговий; наступний; заключний. Поряд з вказаними періодами за деякими, найчастіше складними бага тоепізодними злочинами, інколи виділяють підготовчий етап. Однак цей етап не є частиною розслідування, а лише підготов кою до його початку відповідно до кримінально процесуально го закону. Тому до етапів розслідування він не відноситься.
Названий поділ процесу розслідування має суттєве мето дичне значення, оскільки кожний із виділених етапів має пев ну специфіку в обсягу і методах даної криміналістичної діяль ності. Тому для здійснення найбільш успішного розслідування злочину на всіх його етапах і на стадії підготовки до нього в методиці розслідування розробляються прийоми і способи дій слідчого з урахуванням особливостей вказаних етапів. Відпов ідно в кожній методиці виділяються особливості розслідуван ня на першочерговому, наступному і заключному етапах.
На першочерговому етапі слідчий встановлює наявність ознак злочину в події, що вчинена, та приймає рішення щодо порушення або відмови в порушенні кримінальної справи. На цьому етапі проводяться першочергові невідкладні слідчі дії – визначаються напрями розслідування, здійснюється пошук зло чинця за «гарячими слідами», будуються версії тощо.
Характер типових слідчих ситуацій на наступному етапі розслідування в основному визначається результатами пер шочергових слідчих дій. В одних випадках основним напря мом розслідування є розшук уже встановленого злочинця, в інших – все ще невстановленого, в третіх – спрямованість на збирання додаткових фактичних даних. На даному етапі здійснюється планування розслідування за обраним напря мом, проводяться відповідні слідчі дії. Слідчий перебуває у тісному взаємозв’язку з органами дізнання та завершує збір і попередню оцінку доказів.
Заключний етап розслідування ставить логічну оцінку зібраних доказів та обставин, які необхідно довести. Слідчий складає обвинувальний висновок, знайомить обвинуваченого
337
А.П. Шеремет «Криміналістика»
з матеріалами справи, подає його на затвердження прокурору та направляє справу до суду. Криміналістична методика деталь но розглядає два перших етапи. Заключний етап лише згадуєть ся, оскільки він більше відноситься до кримінального процесу і не потребує будь яких розробок. Типовими на даному етапі є ситуації, в яких при наявності повних доказів вини обвинува чені частково чи повністю не визнають своєї вини. В подібних випадках основне спрямування подальшого розслідування по в’язується з перевіркою і встановленням додаткових обставин і можливим новим пред’явленням звинувачення чи з виконан ням вимог, пов’язаних з закінченням розслідування.
Контрольні запитання
1.У чому полягають сутність і завдання методики розсліду вання злочинів?
2.Які є принципи криміналістичної методики?
3.Що становить структуру криміналістичної методики?
4.Що відноситься до загальних положень криміналістичної методики?
5.На які етапи поділяється розслідування злочинів?
Теми рефератів і курсових робіт
1.Місце і роль криміналістичної методики в розкритті, роз слідуванні і попередженні злочинів.
2.Загальні положення та наукові основи методики розслі дування злочинів.
3.Структура і види окремих методик розслідування зло чинів, напрями і способи її удосконалення.
Література
1.Советская криминалистика. Методика расследования от дельных видов преступлений / Под ред. В.К. Лисиченко.
– К., 1988. – С. 7–27.
2.Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. – М., 1997. – С. 481–491.
3.Салтевський М.В. Криміналістика. Навчально довідковий посібник. – К., 1996. – С.121–128.
338
Тема 25.
Криміналістична характеристика злочинів
Поняття криміналістичної характеристики та її значення для методики розслідування окремих видів злочинів
Елементи криміналістичної характеристики злочинів
Співвідношення криміналістичної характеристики злочинів з кримінально правовою, кримінологічною та судово психологічною
339
А.П. Шеремет «Криміналістика»
§1. Поняття криміналістичної характеристики та її значення для методики розслідування окремих видів злочинів
Криміналістична характеристика є загальною категорією методики розслідування окремих видів злочинів, вона вхо дить першим елементом в її структуру і тому має принци пове значення.
З розвитком теоретичних основ методики розслідування, поглибленням аналізу слідчої практики, розробленням сучас них прийомів і засобів дослідження сукупність загальних по ложень розслідування злочинів певного виду набуває чіткого системного характеру. Подальші розроблення в цьому напрямі привели до формування поняття «криміналістична характери стика злочинів», визначення елементів її змісту.
Криміналістична характеристика – це система відомостей про криміналістично важливі ознаки злочинів даного виду, яка відоб ражає закономірні зв’язки і слугує побудові та перевірці слідчих версій для вирішення основних завдань розслідування.
Криміналістична характеристика – це інформаційна модель, яка становить кількісно якісний опис типових ознак конкрет ного виду (групи) злочинів. Причому ця інформація має вірог ідний характер, тому вона використовується як орієнтовна.
Роль криміналістичної характеристики в методиці полягає в тому, щоб надати слідчому інформацію щодо напрямів розс лідування, способів вчинення та обставин злочину.
Суттєвими ознаками змісту криміналістичної характеристики є: 1. Відомості про криміналістично важливі ознаки злочинів даного виду. Одні із них мають значення для кримінально пра вової кваліфікації злочину, правильного вирішення криміналь ної справи, інші – для прийняття кримінально процесуальних рішень (наприклад, для вибору заходу присікання), треті – для розслідування, четверті – для їх попередження тощо. Цей поділ має відносний характер, оскільки всі ознаки взаємопов’язані і нерідко в своєму поєднанні слугують вирішенню декількох зав
дань, виконують різні функції.
340
Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів
2.Система відомостей про криміналістично важливі озна ки. Ознаки, що складають зміст криміналістичної характерис тики, відносяться як до обставин скоєння злочину, так і до попередніх, супутніх та наступаючих за ними. Останні відігра ють важливу роль у виявленні прихованих злочинів, а також невідомих злочинців.
3.Система відомостей, що включає дані про закономірні зв’яз ки між ознаками злочинів. Це важлива частина криміналістич ної характеристики. Виявлення цих зв’язків провадиться на підставі досліджень значного емпіричного матеріалу. Найбільш суттєвими є закономірні зв’язки між групами ознак, що характе ризують сліди злочину (в широкому розумінні), його наслідки, та групами ознак, що відносяться до злочинця і його дій.
Однак використання криміналістичної характеристики може мати різні спрямування. Наприклад, за ознаками способу, місця
ічасу скоєння злочину може бути висунута версія про злочин ця і, навпаки, під час затримання злочинця і наявності даних про особливості обстановки тощо може бути побудована версія про скоєння даною особою інших, ще не розкритих злочинів.
4.Система відомостей, що слугує побудові і перевірці слідчих версій для вирішення основних завдань розслідуван ня. Відомості, що становлять зміст криміналістичної характери стики, представляють собою систематизовані криміналістичні дані, що відносяться до виду злочинів. Слідчий завжди розслі дує конкретний злочин – одиничне антисуспільне явище з властивими йому особливими ознаками. Тому дані криміналі стичної характеристики можуть лише вказувати на певну вірогідність ознак, що виявляються, в конкретному злочині, який розслідується. Іншими словами, на підставі аналізу і оці нки особливостей конкретного злочину, співставлення встанов лених стосовно нього даних з криміналістичною характеристи кою висуваються слідчі версії.
Криміналістичні характеристики поділяються на загальні й окремі. Загальні відносяться до виду злочинів (наприклад, «кри міналістична характеристика вбивств» або «криміналістична характеристика крадіжок»), а окремі – до різновидності зло
341
А.П. Шеремет «Криміналістика»
чинів, що виділена за суттєвою криміналістичною ознакою (на приклад, «криміналістична характеристика вбивств з розчлену ванням трупів»).
Криміналістична характеристика для методики розслідуван ня має першочергове значення, оскільки вона є вірогідною мо деллю конкретного злочину, віднесеного до певного виду. Кри міналістична характеристика – це видова модель, яка дозволяє прогнозувати, будувати найбільш обгрунтовані версії щодо об ставин конкретної події – особи, способу, засобів злочину тощо.
Значення криміналістичної характеристики полягає в тому, що вона дозволяє:
визначити напрями розслідування;
цілеспрямовано збирати доказову інформацію та її джерела;
будувати найбільш вірогідні версії стосовно обставин, які необхідно встановлювати.
Під час побудови методики криміналістичну характеристи ку використовують в кількісній залежності між такими елемен тами: «предмет – особа», «спосіб – особа», «предмет –спосіб», «слідова картина – особа злочинця», «предмет – сліди» тощо. Видова кількісна залежність між цими парами елементів під час планування та висунення версій переноситься на аналогічні пари елементів конкретного злочину. Таким чином, версії бу дуть найбільш вірогідними, а плани розслідування – більш оп тимальними.
§2. Елементи криміналістичної характеристики злочинів
Система криміналістичної характеристики складається із елементів, які представляють собою сукупність ознак, згру пованих в залежності від відношення до предмета доказуван ня та елементів складу злочину. За змістом ці елементи ма ють внутрішню структуру ознак і по відношенню до характеристики в цілому є підсистемами відомостей про суттєві обставини злочинів даного виду і їх відображенні в навколишньому середовищі.
342
Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів
У системі криміналістичної характеристики важливе місце займають елементи, що відносяться до суб’єктивної сторони злочину, вони розташовуються зазвичай на її початку. Це по яснюється тим, що розслідування за найбільш складними спра вами починається від події злочину, його наслідків чи ознак, що вказують на можливу їх наявність.
Основними елементами криміналістичної характеристики є:
1.Спосіб вчиненя злочину. Ознаки способу вчинення злочину, відображення їх в матеріальній обстановці місця скоєння та інших джерелах використовуються для визначення шляхів установлення злочинця, його спільників, вияснення обставин злочину тощо. В ході розслідування деяких злочинів особливо важливий облік оз нак способу приховування (наприклад, під час можливого інсцену вання події з метою приховання дійсної пригоди).
2.Предмет безпосереднього посягання. Ознаки предмета посягання мають значення для організації розшуку викрадено го, компенсації матеріальних збитків. Характеристика предме та посягання важлива для установлення злочинця у випадках:
1) коли викрадення предмета свідчить про знання його при значення і можливостей використання (наприклад, крад іжка деталей механізму);
2) коли викрадення свідчить про знання злочинцем вартості чи особливих властивостей предмета посягання (наприк лад, під час крадіжки запасних частин сільгосптехніки); 3) якщо має місце заволодіння предметами з особливими властивостями (наприклад, наркотичними речовинами); 4) коли за предметом посягання можна робити висновок про специфічну мету крадіжки (наприклад, за злочином
неповнолітніх у разі викрадення радіодеталі тощо); 5) коли до предмету посягання має доступ обмежене і певне
число осіб (наприклад, до товарно матеріальних цінностей).
3.Місце, час, обстановка скоєння злочину. Місце скоєння злочину в криміналістичній характеристиці відображається різними ознаками. Узагальнення слідчої практики показує на явність зв’язків ознак місця злочину зі способом вчинення, даними, що відносяться до особистості злочинця, місця його проживання, перебування тощо.
343
А.П. Шеремет «Криміналістика»
Конкретна сукупність ознак місця злочину визначається в методиці на основі відповідних узагальнень практики.
Час скоєння злочину має кримінально правове, процесуаль не і криміналістичне значення. Криміналістичне значення виз начається тим, що в скоєнні багатьох злочинів спостерігається певна вибірковість у часі діянь злочинця.
Обстановка місця скоєння злочину – це частина матеріаль ного середовища, яка включає, крім ділянки території, су купність різних предметів, поведінку учасників події, психо логічні відносини між ними тощо. Обстановка як сукупність матеріальних об’єктів на місці злочину відображає механізм події, що розслідується, дії злочинця та інших осіб.
4. Слідова картина злочину. В криміналістичній характери стиці вона охоплює:
зміни в речовій обстановці місця події злочину. Ці зміни, відображаючи дії злочинця, потерпілого та інших осіб, дії знарядь, засобів і механізмів, полягають у порушенні по чаткового стану, місцезнаходження, структури різних об’єктів, що складають речове середовище, в якому вчи нено злочин;
сліди відображення (сліди рук, ніг, інструментів тощо);
предмети – речові докази, в тому числі документи, речі і мікрочастини. Набір конкретних об’єктів, що виступають в якості речових доказів, за різними видами злочинів нео днаковий. Наприклад, за справами про вбивства – сліди крові; за справами дорожньо транспортних пригод – лиш ки пально мастильних речовин тощо;
документи – письмові докази різного виду і призначен ня. Документи виконують важливі функції в різних сфе рах громадської, виробничої, культурної, особистої діяль ності сучасного суспільства. Вони часто містять важливі для розслідування відомості;
особи, що можуть бути допитані в якості свідків. Особис те сприйняття події злочину робить особу свідком оче видцем і допитувати її необхідно за цими підставами.
344
Розділ IV. Методика розслідування окремих видів злочинів
5.Особа злочинця – це поняття широке, містить опис лю дини як соціально біологічної системи, властивості та ознаки якої відображаються в матеріальному середовищі та викорис товуються для розкриття і розслідування злочину, пошуку зло чинця, його ідентифікації та викриття у скоєнному злочині.
Конкретний зміст даного елементу криміналістичної харак теристики визначається сукупністю ознак особистості, специфі чних для осіб, що скоюють злочини даного виду і суттєвих для їх успішного розслідування. Система ознак особистості злочин ця включає ознаки демографічні, а також ті, що відображають деякі моральні властивості, психологічні особливості (наприклад, риси характеру тощо). Певна частина цих ознак розробляється
зурахуванням можливості їх порівняння з аналогічними відо мостями про потерпілого (інтереси, зв’язки, стосунки тощо).
6.Особа потерпілого. Дані про потерпілого займають важ ливе місце в криміналістичній характеристиці, особливо зло чинів проти життя, здоров’я та гідності особистості. Це пояс нюється двома обставинами:
певною вибірковістю в діях злочинця, яка показує взаємозв’язок між особливостями особистості його і потерпілого;
наявністю і характером зв’язків і стосунків між потерпі лим і злочинцем, що впливають на мету, мотив, місце, час, способи скоєння та приховання злочину.
Система ознак, що відносяться до особистості потерпілого, має складну структуру. Вона включає загальні демографічні відомості (стать, вік, місце проживання, навчання і роботи тощо), дані про спосіб життя, риси характеру, звички, зв’язки, стосунки (ворожі, дружні).
Особливо важливе значення набувають дані про особу по терпілого у випадках, коли розслідування ведеться за справа ми про осіб, що пропали безвісті. Такі ситуації часто мають місце під час розслідування вбивств.
345