
- •ВСТУП
- •§1. Предмет і завдання криміналістики
- •§2. Криміналістика в системі юридичних наук
- •§3. Система криміналістики
- •Тема 2. Методи криміналістики
- •§3. Спеціальні методи криміналістики
- •Тема 3. Криміналістична ідентифікація
- •§1. Поняття криміналістичної ідентифікації
- •§2. Види, об’єкти, суб’єкти ідентифікації
- •§3. Процес криміналістичної ідентифікації
- •§4. Встановлення групової належності
- •§2. Порядок побудови слідчих версій
- •§1. Становлення та розвиток криміналістики
- •Тема 6. Основи криміналістичної техніки
- •§2. Основні засоби криміналістичної техніки
- •§ 3. Судово'дослідницька фотографія
- •§4. Кінозйомка та відеозапис
- •Тема 8. Трасологія
- •§2. Механізм утворення слідів і їх класифікація
- •§5. Сліди знарядь злому та інструментів
- •§6. Сліди транспортних засобів
- •Тема 9. Судова балістика
- •§2. Вогнепальна зброя та її класифікація
- •§3. Сліди пострілу вогнепальної зброї та їх види
- •§5. Судово'балістична експертиза
- •§6. Поняття і класифікація холодної зброї
- •§2. Слідчий огляд документів
- •§3. Способи змін у документах та їх встановлення
- •§4. Поновлення змісту документів
- •§6. Дослідження відбитків печаток і штампів
- •§7. Дослідження матеріалів документів
- •§4. Методика судово'почеркознавчої експертизи
- •§5. Особливості авторознавчого дослідження
- •§2. Зовнішні ознаки людини та їх класифікація
- •Тема 13. Судова одорологія
- •Тема 14. Судова акустика
- •§1. Поняття і властивості звукових слідів
- •Тема 15. Кримінальна реєстрація
- •§1. Поняття і значення кримінальної реєстрації
- •§4. Дактилоскопічний облік
- •§1. Поняття і завдання криміналістичної тактики
- •§3. Джерела і функції тактичних прийомів
- •§4. Поняття і класифікація слідчих ситуацій
- •§1. Поняття організації розслідування
- •§3. Вчення про криміналістичну версію
- •Тема 18. Тактика огляду місця події
- •§ 2. Підготовка до огляду місця події
- •§ 3. Види і методи огляду місця події
- •§ 4. Огляд трупа людини
- •§ 5. Освідування живої особи
- •§ 6. Фіксація результатів огляду місця події
- •Тема 19. Тактика допиту
- •§ 1. Поняття, завдання та види допиту
- •§ 2. Підготовка до допиту
- •§ 3. Тактичні прийоми допиту
- •§ 4. Психологічні основи тактики допиту
- •§ 5. Допит неповнолітнього
- •§ 6. Тактика очної ставки
- •§ 7. Фіксація результатів допиту
- •Тема 20. Тактика обшуку і виїмки
- •§ 1. Поняття і завдання обшуку
- •§ 2. Об’єкти, види і тактичні прийоми обшуку
- •§ 3. Тактика виїмки
- •§ 4. Фіксація результатів обшуку і виїмки
- •§2. Підготовка до пред’явлення для упізнання
- •§3. Тактика перевірки показань на місці
- •§1. Поняття, значення і види судових експертиз
- •§3. Етапи розслідування та їх напрями
- •§3. Співвідношення криміналістичної характеристики злочинів з кримінально'правовою, кримінологічною та судово'психологічною
- •Тема 26. Розслідування убивств
- •§1. Криміналістична характеристика убивств
- •§2. Початковий етап розслідування
- •Тема 27. Розслідування згвалтувань
- •§1. Криміналістична харктеристика згвалтувань
- •§2. Початковий етап розслідування
- •§3. Наступний етап розслідування
- •Тема 28. Розслідування крадіжок
- •§1. Криміналістична характеристика крадіжок
- •§2. Початковий етап розслідування
- •§3. Наступний етап розслідування
- •Тема 29. Розслідування грабежів і розбоїв
- •§2. Початковий етап розслідування
- •§3. Наступний етап розслідування
- •§3. Особливості розслідування хабарництва
- •§2. Початковий етап розслідування
- •§2. Початковий етап розслідування
- •§3. Наступний етап розслідування
- •§2. Початковий етап розслідування

Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики
Математичні методи інтенсивно застосовуються в екс пертній криміналістичній практиці для того, щоб знайти об’єктивні критерії оцінки ідентифікаційних ознак з метою за безпечення надійності і достовірності експертних висновків. Для цього стали використовувати математичну статистику, те орію вірогідності і сучасну обчислювальну техніку. Математично визначена кількісна характеристика ідентифікаційних ознак в почеркознавчій, дактилоскопічній, фотопортретній та інших видах експертизи значно підвищила надійність й об’єктивність експертних оцінок, максимально зменшила ступінь негативно го впливу на експертні висновки суб’єктивних факторів. Ма тематика допомогла впровадити в криміналістичну, автотехні чну та інші види експертизи сучасні електронно обчислювальні машини, підготувала умови для розвитку з їх допомогою кри міналістичного прогнозування і оптимального вирішення прак тичних завдань розкриття злочинів.
§3. Спеціальні методи криміналістики
Спеціальними називають такі методи дослідження, які ви користовуються в одній науці або суміжних з нею. Наприклад, спеціальні методи криміналістики (фотографічні, дактилос копічні, сигналетичні) нерідко використовуються в теорії опе ративно розшукової діяльності, а метод криміналістичної іден тифікації – в теорії доказувань та доказуванні взагалі.
Спеціальні методи поділяють на дві групи: власне криміна лістичні методи і методи природничих і технічних наук.
Власне криміналістичні методи створені теорією криміналі стики або запозичені і пристосовані нею спеціально для дослі дження криміналістичних об’єктів (судово фотографічних, тра сологічних, судово балістичних тощо).
У трасології створені різні методи слідокопіювання і мікрос копічного дослідження мікрорельєфу слідів злому, інструментів та інших видів слідів, дактилоскопічної ідентифікації тощо.
В судовій балістиці розроблені методи виявлення і фіксації слідів пострілу, ідентифікації вогнепальної зброї за відстріляни
27

А.П. Шеремет «Криміналістика»
ми гільзами і кулями, визначення відстані пострілу і напряму польоту кулі, давності пострілу і послідовності здійснення дек ількох пострілів тощо.
Криміналістика використовує також різноманітні ефективні методи техніко криміналістичного дослідження документів, по черкознавчої експертизи, фотопортретної ідентифікації, виявлен ня і дослідження різних мікрочастин, кримінальної реєстрації.
Основним джерелом формування криміналістичних методів і засобів є природничі, технічні і суспільні науки, а також слідча, судова і експертна практика. Методи наукового узагальнення даної практики також відносяться до спеціальних методів кри міналістики.
Широко використовуються під час дослідження криміналі стичних об’єктів і методи природничих та технічних наук. До них відносяться різні фізічні методи (спектральний аналіз, дос лідження в невидимих променях та з застосуванням радіоак тивних ізотопів тощо), методи хімічного якісного і кількісного мікроаналізу, біологічні, ботанічні, мінералогічні, грунтознавчі та багато інших.
Успіх розкриття злочинів в основному залежить від повно го і ефективного використання в криміналістиці сучасних до сягнень природничих і технічних наук.
Усі методи криміналістики, що рекомендуються для вико ристання в розкритті злочинів і особливо в кримінальному су дочинстві, повинні задовольняти вимогам наукової обгрунто ваності й надійності, правомірності і моральній бездоганності. Тому в судочинстві не можуть бути використані методи, що перебувають покищо в стадії розроблення і перевірки, а також антинаукові методи.
Контрольні запитання
1.У чому полягає суть діалектичного методу як основи ме тодології криміналістики?
2.У чому полягає роль методу діалектичної логіки при прак тичному застосуванні методів криміналістики?
28

Розділ I. Теоретичні і методологічні основи криміналістики
3.Дайте характеристику загальнонауковим методам кримі налістики.
4.Які методи криміналістики відносяться до спеціальних?
Теми рефератів і курсових робіт
1.Методологія криміналістики – це сукупність певних ме тодів практичної діяльності щодо розкриття, розслідуван ня і попередження злочинів.
2.Роль загальних методів криміналістики в розкритті, розс лідуванні і попередженні злочинів.
3.Використання спеціальних методів криміналістики під час вирішення поставлених нею завдань.
Література
1.Криминалистика. Учебник / Под ред. И.Ф. Пантелеева и Н.А. Селиванова.– М., 1984. – С. 21–30.
2.Криминалистика. Учебник / Под ред. Н.П. Яблокова. – М., 1997. – С. 57–71.
3.Криміналістика. Підручник / За ред. П.Д. Біленчука. – К., 1998. – С. 74–85.
4.Салтевський М.В. Криміналістика. Навчально довідковий посібник. – К., 1996. – С. 20–23.
29