4.1. Технічні прийоми слухання

Якою б не була мета спілкування, завжди корисно знати технічні прийоми ефективного слухання і вміти невимушено користуватись ними.

Виявіть свої навички слухання, сильні та слабкі сторони, характер допущених помилок. Чи не поспішаєте ви з висновками про людину? Чи часто ви перебиваєте співрозмовника? Які перешкоди спілкування характерні для ваших відповідей? Які з них найбільш часто повторюються? Знання своїх звичок – це перший крок до їх удосконалення.

Не втікайте від відповідальності за спілкування. Вона взаємна, оскільки в спілкуванні беруть участь двоє, причому в ролі слухача вони виступають почерзі. Умійте показати співбесіднику, що ви справді слухаєте та розумієте його. Як може співбесідник дізнатися, що ви його розумієте, якщо ви не скажете йому про це самі?

Будьте уважні. Умійте підтримувати зі співбесідником візуальний контакт, але без докучливості чи настирливого погляду (який можна зрозуміти як вияв ворожості). Слідкуйте, щоб ваші пози і жести говорили про те, що ви слухаєте співбесідника. Пам'ятайте, що партнер хоче спілкуватись з уважним, живим співбесідником.

Умійте зосередитись на тому, що говорить співрозмовник. Це потребує значних зусиль, оскільки зосереджена увага підтримується недовго (менше однієї хвилини). Намагайтесь до мінімуму звести ситуаційні перешкоди (телевізор, телефон). Не допускайте «блукання» думок.

Намагайтеся зрозуміти не тільки зміст слів, але і почуття співбесідника. Пам'ятайте, що люди передають свої думки й почуття «закодованими» згідно з прийнятими соціальними нормами.

Умійте бути спостережливими. Слідкуйте за немовними сигналами того, хто говорить, оскільки до емоційного спілкування належить більша частина спілкування. Стежте за виразом обличчя співрозмовника: як він дивиться на вас, як підтримує контакт, як сидить чи стоїть, як поводить себе під час розмови. Чи відповідають немовні сигнали співрозмовника його мовленню?

Дотримуйтеся похвальної реакції стосовно співрозмовника. Ваше схвалення допомагає йому точніше висловити свої думки. Будь-яка негативна реакція з вашого боку викликає у співрозмовника захисну реакцію, почуття невпевненості, напруження.

Прислухайтеся до самого себе. Ваша стурбованість та емоційне збудження заважають слухати партнера. Якщо його мова та поведінка впливають на ваші почуття, намагайтеся передати їх: це прояснитьситуацію, вам стане легше слухати співбесідника.

Пам'ятайте, що часто мета співрозмовника – отримати від вас щось реальне чи змінити вашу думку або змусити вас щось зробити. У цьому випадку дія – краща відповідь співрозмовнику.

Удосконалюючи свої звички слухати, основну увагу варто приділити засвоєнню рекомендацій. Однак пам'ятайте й про негативні моменти та помилки, яких не можна допускати

Слухаючи співрозмовника, ніколи:

• Не приймайте мовчання за увагу – співрозмовник може бути просто занурений у власні думки.

• Не прикидайтесь, що слухаєте. Це недоцільно: відсутність інтересу неминуче виявиться у виразі обличчя й жестах. Краще зізнатися, що в даний момент достатньо уважно вислухати співрозмовника ви не зможете, посилаючись, наприклад, на зайнятість.

• Не перебивайте без потреби. Інколи ми це робимо несвідомо, причому підмічено, що керівники частіше перебивають підлеглих, ніж навпаки. Якщо для уточнення суті справи вам все ж необхідно перебити співрозмовника, то допоможіть потім встановити перерваний вами хід його думок.

• Не робіть швидких висновків. Кожний несвідомо схильний судити, схвалювати чи не схвалювати те, про що говориться. Але саме такі суб'єктивні оцінки примушують співрозмовника зайняти оборонну позицію. Пам'ятайте, що такі оцінки – бар'єр для змістовного спілкування.

• Не дайте спіймати себе в суперечці. Коли ви подумки не погоджуєтеся зі співрозмовником, то, як правило, припиняєте слухати і чекаєте своєї черги висловитися. А якщо ж починаєте суперечити, то настільки захоплюєтесь обґрунтуванням своєї точки зору, що інколи не чуєте співрозмовника. Вислухайте його до кінця, щоб зрозуміти, з чим саме ви не погоджуєтесь, і тільки після цього викладайте свою точку зору.

• Не ставте занадто багато питань. Можна поставити питання для уточнення сказаного, але закриті питання, які вимагають відповіді типу «так» чи «ні», необхідно зводити до мінімуму. Досить велика кількість питань до співрозмовника забирає в нього ініціативу і ставить іноді в оборонну позицію.

• Ніколи не говоріть співрозмовнику: «Я добре розумію ваші почуття». Така заява нерідко служить для виправдання власних (і безуспішних) спроб переконати співрозмовника в тому, що ви слухаєте. Насправді дізнатися, що саме відчуває співрозмовник, дуже важко.

• Не будьте занадто чутливі до емоційної сторони мови. Слухаючи схвильованого співрозмовника, будьте стримані, інакше пропустите зміст розмови. Будьте насторожі до емоційних слів і висловів, сприймайте тільки зміст, який вони несуть.

• Не давайте поради, якщо вас про це не просять. Якщо ж у вас просять поради, уточніть, що співбесідник хоче насправді. Інакше можна припуститися такої помилки, як молода мати в розмові зі своїм маленьким сином. На його питання «Звідки я з'явився?» вона розповіла цілу лекцію про репродукування людини, і все тільки для того, щоб наприкінці почути: «А Біллі сказав, що він із Чикаго».

• Не прикривайтесь слуханням як сховищем. Пасивні, невпевнені в собі люди іноді використовують слухання як можливість уникнути спілкування і самовираження. Вони не тільки не говорять, але насправді й не слухають. Немає сумнівів, що таке слухання тільки перешкоджає розмові