Міністерство освіти і науки україни

ТАВРІЙСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені В. І. ВЕРНАДСЬКОГО

ЛЮБОВ САВЧЕНКО

ОСНОВИ ДІЛОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ

І МИСТЕЦТВО ПЕРЕКОНАННЯ

Сімферополь

2011

Рекомендовано до друку науково-методичною радою Таврійського національного університету імені В. І. Вернадського.

Протокол № 3 від 16 лютого 2011 року.

Савченко Любов. Основи ділової комунікації і мистецтво переконання: Навчальний посібник. – Сімферополь, 2011. – 203 с.

У посібнику викладено теорію ділової комунікації та мистецтва публічних виступів. Книга спрямована на розвиток і вдосконалення сучасної комунікативної компетенції та піднесення культури переконання та культури усного мовлення, вивчення законів еристики, на допомогу в риторичній освіченості й досягненні вершин професійного потенціалу. Подається повний і послідовний виклад рекомендацій щодо культури мовлення та культури поведінки промовця під час публічного виступу чи дискусії.

Посібник розрахований на студентів вищих навчальних закладів і викладачів. Він може стати в нагоді всім, хто бажає оволодіти мистецтвом публічних виступів, прагне досконало знати закони й секрети переконливого ефективного вербального та невербального спілкування.

ЗМІСТ

ОСНОВНІ ЖАНРИ ПУБЛІЧНОГО КРАСНОМОВСТВА 9

1. Академічне красномовство 11

2. Суспільно-політичне красномовство 14

3. Дипломатичне красномовство 17

4. Судове (юридичне) красномовство 20

5. Конфесійне красномовство. Гомілетика 26

6. Рекламне красномовство 30

7. Суспільно-побутове красномовство 33

7.1. Похвальна промова 36

7.2. Промова з певної нагоди 38

7.3. Вітальна промова 40

7.4. Прощальна промова 41

7.5. Похоронна промова 42

7.6. Епітафії 43

ЕТИКА ДІЛОВОЇ ДІАЛОГІЧНОЇ КОМУНІКАЦІЇ 45

1. Еристика як мистецтво переконання 45

2. Культура діалогічного спілкування 48

3. Правила публічної суперечки 52

4. Полемічні прийоми публічної суперечки 55

4.1. Технічні прийоми слухання 58

5. Ділові наради як вид діалогічного спілкування 61

6. Етика ділового спілкування 67

6.1. Міжнародний кодекс ділового спілкування 70

6.2. Форми ділових прийомів 75

6.3. Правила запрошення на прийом 79

ПУБЛІЧНИЙ ВИСТУП І ЗОВНІШНЯ КУЛЬТУРА ОРАТОРА 82

1. Форми підготовки публічної промови 82

1.1. Вибір форм висловлювання 85

1.2. Композиція публічного виступу 87

1.3. Вибір теми 88

2. Структура ораторського твору 93

3. Підготовка виступу 97

4. Прийоми запам’ятовування тексту промови 99

4.1. Алгоритм нетривалого запам'ятовування 100

5. Виголошення промови 102

5.1. Прийоми підтримки уваги слухачів 103

5.2. Передумови успіху оратора 104

6. Логічні та психологічні засади промови 107

6.1 Логічні докази автором своєї правоти 109

6.2. Психолінгвістичні докази оратором своєї правоти 114

6.3. Логічна та психологічна мотивації 117

7. Аргументоване уміння переконувати 121

7.1. Як стати хорошим співрозмовником? 123

8. Риторичний ідеал 125

9. Імідж оратора 128

10. Засади успіху ритора 136

10.1. П’ятнадцять кроків до впевненості 138

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ 141

1. Основні напрямки дослідження паралінгвістики 141

2. Становлення та розвиток фізіогноміки 145

3. Мімічні рухи обличчя 150

4. Класифікація жестів 153

4.1. Спостереження за аудиторією 155

4.2. Рекомендації для промовців 157

5. Трактування емоційних жестів 158

5.1. Прикриття рота рукою 158

5.2. «V»-подібний знак пальцями 158

5.3. Закладання рук за спину 159

5.4. Потирання долонь 160

5.5. Акцентування великих пальців 161

5.6. Піднятий догори великий палець 162

5.7. Сигнали долоні 162

5.8. Жест «о'кей» 164

5.9. Шпилеподібне положення рук 165

6. Погляд і очі в контакті з аудиторією 168

6.1. Міжетнічна комунікація через погляд 171

6.2. Погляд і соціальний статус 175

6.3. Погляд і сучасний етикет 176

7. Секрети усмішки оратора 177

8. Символічна роль відстані 179

9. Універсальні величини спілкування 182

9.1. Форми привітання в різних країнах світу 184

9.2. Інтерпретація способів рукостискання 185

9.3. Ольфакторні засоби спілкування 189

9.4. Хронемічні засоби спілкування 190

10. Техніка виступу 191

10.1. Механізми та параметри дихання 191

10.2. Голос і його властивості 192

10.3. Дикція й орфоепія. Функції наголосу 197

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 201

Вивчи лише красномовство,

від нього легкоперейти

до будь-якої науки

Сенека Старший

За всіх часів найактуальнішою та найбажанішою метою освіченої людини була тріада практичних навичок і вмінь: красиво говорити й легко спілкуватися, активно слухати, реально й вагомо впливати мовленим словом. Саме ці аспекти комунікативного акту – вплив мовлення на думки й почуття і внаслідок цього на справи та вчинки співрозмовника (опонента), названими перлокуцією, вивчає ділова комунікація та мистецтво переконання. І це зрозуміло, оскільки експериментально доведено, що після проблеми збереження здоров’я людина найбільше занепокоєна тим, як навчитися краще й легше думати, точно й правильно висловлювати думки, ефективно спілкуватися, розуміти співрозмовників, активно впливати на слухачів і схиляти їх на користь своєї думки, впевнено виступати публічно, коректно дискутувати, переконливо спростовувати. Цього й навчає сучасна риторична комунікація, яка за своєю природою є надзвичайною: має статус дисципліни, знанням якої визначається найвищий ступінь освіченості людини. Недарма свідоме життя людини можна розглядати як послідовність і сукупність промов, якісного чи неякісного мовлення, від чого, значною мірою, залежить її доля, а також доля оточуючих, отже, і всього суспільства. Тому значно зростає вагомість розвитку науки, яку на Заході називають теорією і практикою комунікації (США), теорією мовного існування людини (Японія), неокритикою (Бельгія) тощо, а держави вкладають значні кошти в її розвиток з метою формування національного інтелекту як найціннішого ресурсу.

Досвідчена людина завжди має перевагу перед тією, яка опановує щось самотужки. Доброму промовцеві здебільшого вдається переконати аудиторію, виграти справу в суді, закликати до політичних реформ. У зв'язку з цим постала потреба у вивченні законів мовлення, яке вже в ранньому античному суспільстві стало справжнім мистецтвом. Необхідно усвідомити, що риторична комунікація – це не замкнене в собі знання, а мистецтво, яке має на меті виховання вмілого оратора.

Промовцеві, який прагне впливати на людей словом, варто, аби досягти успіху, опанувати й техніку мовлення. Людина може навчитися грамотно й гарно будувати спілкування з людьми за допомогою риторики, що допоможе їй досягти успіху в житті. Ораторські вміння й навички необхідні в численних життєвих ситуаціях. Якщо юрист, покликаний здійснювати законність, не вміє вербально довести правоту своєї позиції, то опиняється за межами своєї професії. У його руках – доля людини, яка може бути помилково звинувачена. І невправне володіння словом автоматично означає в цій ситуації безвідповідальність та непрофесіоналізм. Кожен знає, як інколи важко знайти потрібні слова для реалізації найтонших рухів душі, як важливо бути почутим. Навіть закоханий, який не в змозі висловити свої почуття, може залишитися непочутим. Отже, у професійній діяльності людини й у її повсякденному житті варто користуватися силою слова.

Мовленнєва культура та ділова етика необхідні в кожній професії, бо, як правило, надає людині можливості максимально повно реалізувати себе, виявити свої здібності в обраній спеціальності, посилити знаннями комунікативну інтуїцію, досягти вершин освітянського та професійного потенціалу. Ефективна мисленнєво-мовленнєва діяльність – реальне підґрунтя професіоналізму.

Предметом вивчення сучасної ділової комунікації та мистецтва переконання є вивчення теоретичних питань. Як прикладна дисципліна, вона має на меті виховання промовця, який би володів прийомами мовленнєвої комунікації. Водночас вона взаємодіє з іншими науками. Лінгвістика, наприклад, озброює знанням законів, за якими формується й розвивається людське мовлення. Літературознавство відкриває закони творення художнього образу словесними засобами. Філософія вводить у світ інтелектуально-духовного пошуку людства, а філософські дисципліни знайомлять: з цінностями моралі – етика, принципами розуміння і творення прекрасного – естетика, законами мислення – логіка. Психолінгвістика дає змогу зрозуміти, наскільки вибір слова зумовлено емоційно-вольовим станом людини, які саме лексичні засоби варто використовувати в певних психологічних ситуаціях. Психологія вчить контролювати власний душевний стан та настрій аудиторії.

Усе це означає, що промовець може розвинути свої природні здібності, а також те, що існує сума знань, яку необхідно засвоїти, аби стати успішним. Оратор повинен зважати на те, чого від нього очікує конкретна аудиторія, а не просто виходити на кафедру, щоб «самореалізуватися». Маючи на меті переконати людей, оратор повинен добре готуватися до майбутнього виступу. Не кожен володіє даром імпровізації. І таке вміння розвивається й шліфується завдяки ретельній системній праці над собою.

У запропонованому посібнику подаються поради щодо того, як опанувати основи психологічних знань, які необхідно використовувати у сфері спілкування з людьми, щоб краще їх розуміти, навчитися розпізнавати семантику жестів, міміки, погляду, знати, про що саме говорити у вузькому колі, під час дискусії, як побудувати й виголосити промову перед широкою аудиторією.

Кращою похвалою ораторові буде,

якщо кожний, хто чув його промову,

скаже собі: «Але я сам так думав, він

лише висловив те, що я почував»