4. Полемічні прийоми публічної суперечки

Добираючи ті чи інші докази, необхідно потурбуватися про те, щоб вони впливали не лише на розум, але й на почуття слухачів (почуття обов'язку, честі, відповідальності, дружби тощо).

Психологи довели, що на процес переконання сильний вплив має емоційний стан слухача, його суб'єктивне ставлення до предмета обговорення.

• Вступаючи в суперечку, переконайтеся в тому, що ви правильно розумієте позицію свого опонента, а він – вашу, а потім доводьте свої чи спростовуйте висунуті опонентами докази.

• Зверніть увагу, чи немає протиріч у висловлюваннях опонента, чи не розглядаєте ви з ним одне й те ж питання в різних співвідношеннях.

• Починайте заперечувати тільки тоді, коли ви впевнені, що думка противника справді суперечить вашій.

• Запам'ятайте правила висунення тези й аргументів, намагайтеся їх не порушувати.

• Намагайтесь стежити за тим, щоб ні у ваших судженнях, ні у судженнях противника не було логічних помилок.

• Починайте суперечку лише тоді, коли будете мати достатньо достовірних і переконливих аргументів.

• Зверніть увагу на те, щоб докази були достатньо переконливими для вашого опонента та інших учасників дискусії.

• Мистецтво аргументації полягає не лише в доказі істинності своїх суджень, але й в умінні спростовувати точку зору опонента, виявити неправильні твердження.

Спростування здійснюється трьома способами: спростовується теза, критикуються докази, спростовуються демонстрації.

Неефективним способом є критика доказів опонента. Підкреслюючи неправдивість чи необґрунтованість аргументів, полеміст наводить слухача на думку, що висунута теза не доведена.

Важливу роль у полеміці відіграє й такий випробуваний метод, як спростування демонстрації, тобто виявлення того, що теза протилежної сторони логічно не випливає із аргументів. Завдання полеміста полягає в тому, щоб проаналізувати хід суджень опонента й показати відсутність у викладі дійсного логічного зв'язку.

Щоб відстояти свою точку зору й спростувати думку опонента, учасники суперечки використовують різні полемічні прийоми.

• Ефективним засобом уважається застосування гумору, іронії, сарказму. Вони є обов'язковими психологічними елементами публічного виступу, посилюють полемічний тон, емоційний вплив виступу на слухачів, допомагають послабити напруження, створюють певний настрій при обговоренні гострих питань, допомагають досягти успіху.

• Іронічне чи жартівливе зауваження-запитання може збентежити опонента, поставити його в скрутне становище, а подекуди й зруйнувати ретельно вибудувані докази.

• Поширеним є прийом "доведення до абсурду, нісенітниці". Суть цього прийому – показати неправдивість тези чи аргументу, оскільки наслідки його суперечать дійсності.

• Інколи полемісти, щоб показати помилковість тези опонента, просто підкидають його докази й розвивають свої ідеї. Але не можна відкидати чужих аргументів без доказів їх невідповідності.

• Психологи встановили, що коли робиться спроба нав’язати опонентові думку, що різко відрізняється від його поглядів, то він через контраст сприймає пропоновану йому протилежну точку зору як неприйняту.

• Необов’язково в усьому обов’язково суперечити опонентові. Інколи корисно погодитися з пропонованими доказами опонента, перш ніж сказати «ні», вимовити «так». Це продемонструє всім ваше прагнення об’єктивно розглянути проблему.

Не радять гарячкувати в суперечці. Спостереження свідчать, що із двох полемістів, рівних один одному, переможцем виявляється той, у кого більше витримки й сили волі. Це й зрозуміло. У холоднокровної людини явні переваги: її думки працюють ясно й спокійно. У збудженому стані важко аналізувати позицію опонента, добирати вагомі докази, не порушувати логічної послідовності у викладі матеріалу.

Отже, уміння зберігати спокій – дуже важлива якість полеміста. Не можна допускати, щоб публічна суперечка перетворювалася на хаос, безладну сварку.