- •16. Загальна характеристика політико-правової ідеології у Стародавній Греції.
- •17. Політичні і правові вчення в період абсолютизму у Росії /Симеон Полоцький, Юрій Крижаніч, Феофан Прокопович, Василь Татищев, Іван Посошков
- •18. Погляди на державу і право Володимира Винниченка.
- •19. Загальна характеристика розвитку російської політико-правової думки. Характеристика основних етапів розвитку. Спрямованість і зміст.
- •20. Загальна характеристика головних напрямків політичних і правових вчень хх ст.
- •21. Погляди софістів на державу та право.
- •22. Вчення Гуго Гроція про право і державу.
- •23.Політико-правові концепції національної української держави у хх ст.
- •24.Політико-правові погляди Сократа
- •25.Загальна характеристика політико-правової думки у Росії першої половини хix сторіччя /Михайло Сперанський/. Політичні програми декабристів. Слов’янофіли і західники.
- •26.Сучасна політико-правова ідеологія незалежної України.
- •27.Платон про державу та право.
- •28.Політичне і правове вчення Бенедикта Спінози
- •30.Аристотель про державу та право.
- •33. Епікур про державу і право
- •36. Стоїки.
- •39. Полібій про розвиток політичних явищ
- •40. Політико-правове вчення Джона Локка
- •41. Доктрина солідаризму
- •46. Сучасний позитивізм: аналітична юриспруденція Герберт Харт (Англія)
- •47. Політичко-правові погляди римських стоїків – Марк Аврелій Антоній
- •48. Політико – правова думка в італії. 17-18 ст. Правова теорія чезаре беккаріа
- •49. Позитивістський нормативізм ганса кельзена (австрія)
- •50. Політико-правові ідеї римських юристів – гай, папініан, ульпіан, павло
- •51. Політико-правова доктрина шарля луї монтеск
- •52. Політико-правова ідеологія раннього християнства
- •53. Політико-правові погляди аврелія августина
- •54. Загальна характеристика політико-правової думки середньовічного суспільства
- •55. Політико-правова доктрина жан жака руссо
- •56. Політико-правове вчення фоми аквінського
- •57. Французький соціалізм епохи просвітництва (мол’є, мореллі, габріель де маблі)
- •58. Політико-правові вчення марсилія падуанського
- •59. Політико-правова ідеологія великої французької революції (конституц, жирондісти, якобінство, марат, робеспєр, гракх, бабеф)
- •60. Американська політико-правова ідеологія
- •72. Фашистська політико-правова ідеологія
- •73. Політичні погляди Івана Вишенського
- •74. Політико-правове вчення Огюста Конта
- •75. Юридичний позитивізм /Джон Остін
49. Позитивістський нормативізм ганса кельзена (австрія)
Попри те, що юридичний позитивізм у XX ст. був суттєво за-тиснутий соціологічними і природноправовими теоріями, формалізм іще посідав значне місце в буржуазному правознавстві. Най-впливовішим напрямком юридичного неопозитивізму є нормативізм Ганса Кельзена (1881-1973).
Вчення Г. Кельзена склалося під сильним впливом неоканті-анства, від якого він перейняв протиставлення категорій «сущого» і «належного». Згідно з Кельзеном, право цінне тільки як наказ, як норма. У такому смислі право характеризувалося ним як форма належного. «Адже право складає цінність якраз тому, що воно є нормою». Ця «норма» в нього - чиста належність - наказ, але не норма рівності, свободи, справедливості. Кельзенівська норма - це чиста й порожня форма належного, здатна надавати імперативно-наказного статусу і характеру будь-якому довільному позитивному змісту.
Отже, за чистою теорією права Кельзена право має розглядатись у повному відриві від соціального буття. Воно повинно бути предметом суто логічного, формального аналізу, вільного від будь-яких соціологічних нашарувань. Аналіз права не може виходити за межі вивчення самих правових норм. Виникнення і зміна права, вважав він,- «метаюридична проблема», яка не належить до юриспруденції. Юриста повинні цікавити тільки норми права та їх логічний аналіз.
Поруч із положенням про основну норму ще одним наріжним каменем нормативізму є теза про ступеневу будову права. Ця теза сповіщає, що в правовому комплексі юридичні норми зв´язані між собою за принципом субординації. Тобто, за допомоги основної норми Кельзен створив порядок, в якому нижчі норми випливають із вищих. Вищий ступінь права - конституція - здобуває свою значимість безпосередньо в основній нормі. Закони й загальні норми (укази й розпорядження, які мають силу закону) здобувають свою дійсність у конституційній нормі. Нижчий ступінь утворюють індивідуальні норми, створені судами та органами управління стосовно до окремих правових ситуацій, договори та інші черпають свою дійсність у законі, який містить ширше правило про належне.
З позицій ототожнення права і держави Кельзен уважав, щовсяка держава є правовою. Але як радикальний позитивіст він відкидав поняття «правова держава» в загальноприйнятому смислі, що використовується для позначення такого типу держави, яка відповідає вимогам демократії та правової безпеки, оскільки таке поняття правової держави, за оцінкою філософа, є забобоном, заснованим на теорії природного права. Він же під правопорядком (і як право, і як державу) має на увазі тільки позитивне право з будь-яким довільним змістом.
Чисте вчення про право Г. Кельзена можна було б характеризувати як позитивістську філософію позитивного права, але позитивістський підхід до права за сутністю заперечує предмет і зміст будь-якого філософського вчення про право, заперечує науковий статус і вивчення філософії права як такої. Тому точніше було б сказати, що за своїм профілем, змістом і сутністю кельзенівське нормативістське вчення розроблено у вигляді позитивістської теорії права в руслі аналітичної юриспруденції, яка належить до розряду описових наук.