Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

VM_pidr

.pdf
Скачиваний:
19
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
2.73 Mб
Скачать

випадку, коли в точці x0 функція набуває найменшого значення. Теорема Ролля припускає просте геометричне тлумачення.

Якщо крива AB є графік функції y = f ( x ) на [a,b], f ( a ) = f ( b ), то існує точка, в якій дотична до кривої паралельна осі Ox (мал.6).

12.3. Теорема Лагранжа

Цю теорему ще називають теоремою про скінчені прирости.

ТЕОРЕМА. Якщо функція у = f ( x ) неперервна на замкнутому проміжку [a,b] і має похідну в кожній внутрішній то-

чці цього проміжку, то знайдеться принаймні одна така точка х = с всередині проміжку, що справедлива рівність

f ( b ) f ( a ) = ( b a ) f' ( c ) .

(4.5)

Доведення. Розглянемо допоміжну функцію F( x ) = f ( x )kx.

Ця функція неперервна, як різниця двох неперервних функцій, а також має похідну у внутрішніх точках проміжку [a,b], бо її мають

функції

f ( x ) та kx. Доберемо сталу k так, щоб F ( a ) = F ( b ). Тоді

F ( x )

буде задовільняти всі умови теореми

Ролля. Маємо

f ( a ) ka = f ( b ) kb. Звідки

 

 

k =

f ( b ) f ( a )

.

(4.6)

 

 

 

 

b a

 

Отже, при такому k буде F ( a ) = F ( b ).

Застосуємо до F ( x ) теорему Ролля . Знайдемо похідну

F' ( x ) = f' ( x ) k .

Тоді існує точка х = с , а < c < b, що F' ( c ) = f' ( c ) k = 0.

Звідки k = f'(c). Підставивши це значення k у формулу (4.6), одержимо

 

f' ( c ) =

f ( b ) f ( a )

 

 

 

 

 

 

b a

або

f ( b ) f ( a ) = ( b a ) f' ( c ).

Теорема доведена.

 

 

 

 

Якщо покласти a = x0 , b = x0

+ x , то рівність (4.5) запи-

шеться у вигляді f ( x0 +

x )f ( x0 ) =

x f' ( c ) , де x0 < c < x0 + x.

241

Це означає, що приріст функції дорівнює приросту аргументу, помноженому на похідну в деякій проміжній точці с, що знаходить-

ся між x0 і x0 +

x. Звідси і друга назва теореми.

З теореми Лагранжа випливає два важливих наслідки.

Наслідок 1. Якщо похідна

f' ( x ) = 0 на деякому інтервалі

(a ,b), то функція f ( x ) стала на цьому проміжку.

Доведення.

Нехай f' ( x ) = 0

на (a,b), а x1 і x2 - довільні

точки з цього проміжку. За теоремою Лагранжа

f ( x2 ) f ( x1 ) = (x2 x1 ) f' ( c ) = 0. Звідси, f ( x2 ) = f ( x1 ), а це означає, що f ( x ) = const .

Наслідок 2. Якщо дві функції f1( x ) та f2 ( x ) мають одна-

кові похідні на деякому проміжку, то ці функції на ньому відрізняються хіба що на сталу.

Доведення. Якщо f1' ( x ) = f2' ( x ) на проміжку (a,b), то функція F( x ) = f1( x ) f2 ( x ) на підставі попереднього наслідку 1

дорівнює сталій: F ( x ) = c, тому що F' ( x ) = f1' ( x ) f2' ( x ) = 0. Отже, f1( x ) f2 ( x ) = c або f1 ( x ) = f2 ( x ) + c.

12.4. Теорема Коші

ТЕОРЕМА. Якщо дві функції f ( x ) та ϕ( x ) неперервні на замкнутому проміжку [a,b] і мають похідні f ( x ) та ϕ′( x ) в кожній внутрішній точці цього проміжку, причому ϕ′( x ) 0 в

кожній внутрішній точці проміжку, то існує принаймні одна така точка с з цього проміжку, для якої виконується рівність

f ( b ) f ( a ) =

f ( c ) .

ϕ( b ) − ϕ( a )

 

ϕ′( c )

 

Доведення. Побудуємо допоміжну функцію

F ( x ) = f ( x ) + kϕ( x ), де k визначимо з умови, що

F ( a ) = F ( b ), тобто f ( a ) + kϕ( a ) = f ( b ) + kϕ( b ) . Звідси,

k = − f ( b ) f ( a ) , ϕ( b ) − ϕ( a )

тому що ϕ( b ) − ϕ( a ) 0 . Це випливає з умови, що ϕ′( x ) 0 на основі теореми Лагранжа.

242

Оскільки функція F ( x ) неперервна як сума неперервних функцій на [a,b] і має похідну в кожній внутрішній точці ( a,b ), то при цьому k

F ( x ) = f ( x ) f ( b ) f ( a ) ϕ( x ) ϕ( b ) − ϕ( a )

задовільняє всі умови теореми Ролля.

Отже, існує точка с( a < c < b ),така що F( c ) = 0.

Знайдемо F( x ) = f ( x ) f ( b ) f ( a ) ϕ′( x ). ϕ( b ) − ϕ( a )

Тоді f ( c )

 

f ( b ) f ( a )

ϕ′( c ) = 0 або

 

 

 

 

 

 

 

ϕ( b ) − ϕ( a )

 

f ( b ) f ( a )

=

f ( c )

, що треба було довести.

 

 

 

 

ϕ( b ) − ϕ( a )

 

 

ϕ′( c )

12.5. Правило Лопіталя

Знаходження границь, які вимагають “розкриття

невизначеностей” типу

0

або

значно спрощується за допомогою

 

0

 

 

правила Лопіталя.

 

 

 

Правило Лопіталя. Якщо функції f ( x ) і g( x ) диференційовані в околі точки x0 , за виключенням, можливо, самої точки

x0 ,

причому

в

цьому

околі

g'

( x ) 0

і якщо

lim f ( x ) = lim g( x ) = 0 або

lim f ( x ) =

lim g( x ) = ∞ ,

xx0

 

xx0

 

 

xx0

 

xx0

 

то lim

 

f ( x )

=

lim

f' ( x )

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xx0 g( x )

xx0 g' ( x )

 

 

 

 

Коротко це правило можна сформулювати так:

Для невизначеностей типу

0

або

границя відношення

 

0

 

 

двох функцій дорівнює границі відношення їх похідних, якщо вона існує.

Доведемо першу частину цього правила.

Доведення. Нехай функції f ( x ) і g( x ) на деякому проміжку [a,b]задовольняють умови теореми Коші і у внутрішній точці

243

x0 цього проміжку

f ( x0 ) = 0

 

 

 

 

і

 

g( x0 ) = 0.

 

Візьмемо на

проміжку [a,b]яку-небудь

 

 

точку

x ,

 

відмінну

від

x0 , тобто

x x0 . Застосувавши теорему Коші, маємо

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f ( x ) f ( x0 )

=

 

f ( c )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

,

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

g( x ) g( x0 )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

g( c )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

де c -

 

точка, що знаходиться між

x0 та

x. Оскільки за припущен-

ням f ( x ) = 0,

g( x ) = 0, то

f ( x )

=

f ( c )

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

g( x )

 

g( c )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Якщо x прямує до x0 , то і c буде прямувати до x0 , бо c

міститься між x

і x. Таким чином, якщо існує

 

lim

 

f ( x )

, то

 

 

 

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xx0 g( x )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

існує

 

lim

f ( c )

, які рівні. Звідси випливає, що

 

 

 

 

 

 

 

g( c )

 

 

 

 

 

 

 

 

 

cx0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lim

 

 

f ( x )

=

lim

 

 

f ( x )

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

xx0 g( x ) xx0 g( x )

 

 

 

 

Випадок, що в такий спосіб розкривається невизначеність ти-

 

вимагає більш складних міркувань і доводиться в більш пов-

пу

 

них курсах вищої математики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Зауваження. Відмітимо, що умова про існування границі по-

хідних є суттєвою.

 

 

 

x sin x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наприклад,

 

lim

= 1

 

 

 

і

виконані

 

умови

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x→∞ x + sin x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lim ( x sin x ) = lim ( x + sin x ) = ∞ .

Про те застосувати правило

x→∞

 

 

 

 

x→∞

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лопіталя при розкритті цієї невизначеності типу

 

неможливо, бо

 

1 cos x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lim

не існує.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x→∞ 1 + cos x

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Приклад. Обчислити

lim

tg( x2

4 )

 

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3x +

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x2 x2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

244

 

Розв’язування. Підстановка

x = 2 в даний вираз дає невизна-

ченість

0

. Застосуємо правило Лопіталя:

 

 

 

0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

lim

tg( x

2 4 )

=

lim

( tg( x

2 4 ))'

=

 

 

 

3x + 2

 

3x +

 

 

x2 x2

 

x2 ( x2

2 )'

 

 

= lim

 

 

 

 

2 x

=

 

2 2

= 4.

 

2 ( x2 4 ) ( 2 x 3 )

1

( 2 2 3 )

x2 cos

 

 

§13. Формула Тейлора

Важливою задачею математичного аналізу є знаходження значень функцій, заданих формулами. Безпосередньо ми можемо обчислити значення функцій, заданих многочленами, чи дробовораціональними функціями. Так, наприклад, знайдемо значення фун-

кцій: а) y = x 2 5 x + 4 , при x = 2 , б)

z =

2 x 1

, при x = 2 .

 

 

 

 

4 x2 + 3

 

 

Отримаємо: y( 2 ) = 22 5 2 + 4 = 2 ,

z( 2 ) =

2 2 1

=

3

.

 

19

 

 

 

4 22 + 3

 

Тоді як значення функцій y = sin x, y = ln x знайти безпосеред-

ньо не можемо.

В розв’язанні цієї задачі може допомогти формула Тейлора. Встановимо цю формулу для многочленів.

13.1. Формула Тейлора для многочлена

Нехай задано многочлен f ( x ) = c0 + c1 x + c2 x2 + ...+ cn xn

і деяке число a . Покажемо, що даний многочлен можна записати у вигляді:

f ( x ) = A

+ A ( x a ) + A ( x a )2

+ ... + A ( x a )n

(4.7)

0

1

2

n

 

знайдемо значення постійних A0 , A1 , A2 ,..., An . Підставивши x = a

в (4.7), одержимо f ( a ) = A0 .

 

 

Продиференціюємо (4.7):

 

 

f ( x ) = A

1 + A 2( x a ) + ... + A n( x a )n1

(4.8)

1

2

n

 

Поклавши в (4.8) x = a , одержимо

f ( a ) = A1 1. Звідси,

245

A =

f ( a )

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

1!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Продиференціюємо (4.8):

 

 

 

 

 

f ′′( x ) = A

2 1 + A

3 2( x a ) + ...+ A n( n 1 )( x a )n2 .

2

 

 

 

3

 

 

 

 

n

Поклавши тут x = a, одержимо

f ′′( a ) = A2 2 1, звідки

A =

f ′′( a ) .

 

 

 

 

 

 

 

 

2

2!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Продовжуючи такі міркування, одержимо

A =

f ′′′( a )

і взагалі A =

 

f ( n )( a )

 

 

 

 

 

 

.

 

 

 

 

 

 

3

3!

 

 

 

 

n

 

n!

 

 

 

 

 

 

 

Отже, для будь-якого многочлена і будь-якого a справед-

лива формула

 

 

 

 

f ( a )

 

 

 

f ′′( a )

 

f ( x ) = f ( a ) +

( x a ) +

( x a )2 + ... +

1!

 

 

 

 

 

 

 

2!

 

 

+ f ( n )( a ) ( x a )n , n!

яка називається формулою Тейлора для многочлена. Приклад. Нехай f ( x ) = x3 + 2 x2 4 x 5. Розкласти за

степенями x 2.

Розв’язування:

f ( x ) = x3 + 2 x2 4 x 5, f ( 2 ) = 23 + 2 22 4 2 5 = 3 ,

f ( x ) = 3x2 + 4 x 4, f ( 2 ) = 3 22 + 4 2 4 = 16 , f ′′( x ) = 6 x + 4 , f ′′( 2 ) = 6 2 + 4 = 16 ,

f ′′′( x ) = 6 , f ′′′( 2 ) = 6.

Тому,

x3 + 2 x2 4 x 5 = 3 + 16( x 2 ) +

16

( x 2 )2 +

6

 

( x 2 )3 =

 

1 2

 

 

1 2

3

= 3 + 16( x 2 ) + 8( x 2 )2 + ( x 2 )3 .

13.2. Формула Тейлора для довільної функції

Нехай f ( x ) будь-яка функція, неперервна, що має неперервні похідні всіх порядків на проміжку ( α ,β ). Візьмемо якенебудь

246

a з цього проміжку та будь-яке натуральне число

n і складемо

многочлен

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

f ( a )

 

f ′′( a )

 

f

( n )( a )

T ( x ) = f ( a ) +

 

( x

a ) +

 

( x a )2

+ ...+

 

 

( x a )n ,

 

 

 

 

n

1!

 

 

2!

 

 

 

n!

 

 

 

 

 

 

який будемо називати тейлоровським многочленомнашоїфункції.

Вважаємо, що f ( x ) не може дорівнює Tn( x ). Проте досить часто різниця між ними виявляється малою. Позначимо її Rn( x ). Одержимо f ( x ) = Tn ( x ) + Rn ( x ).Доведено, що Rn( x ) можна

виразити формулою Rn ( x ) = f ( n+1 )( x ) ( x a )n+1 , ( n + 1 )!

де x проміжна точка між a і x. Ця формула задає залишковий член Rn(x) в формі Лагранжа. Доведення її виходить за рамки нашого курсу і тому не приводиться.

Отже, для довільної функції маємо формулу

f ( x ) = f ( a ) +

f ( a )

( x a ) +

 

f ′′( a )

( x a )2 + ...+

 

 

 

 

f ( n )( a )

1!

 

f ( n+1 ) (

 

)

2!

 

+

( x a )n +

 

x

( x a )n+1 ,

n!

 

( n + 1 )!

 

 

 

 

 

 

 

 

яка називається формулою Тейлора з залишковим членом у формі

Лагранжа.

13.3. Формула Маклорена

Взявши у формулі Тейлора a = 0, одержимо формулу Маклорена

 

 

f ( x ) = f ( 0 ) +

f ( 0 )

x +

f ′′( 0 )

x

2 + ...+

f ( n )( 0 )

xn + R ( x ),

 

 

 

 

 

 

 

 

1!

 

2!

 

 

n!

n

де

R ( x ) =

f ( n+1 )( θx )

xn+1 , де θ число 0 < θ < 1.

 

 

 

 

n

 

( n + 1 )!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ця формула найчастіше використовується для зображення

функцій.

 

 

 

 

 

 

 

Приклад. Знайти формулу

Маклорена для функції

f ( x ) = sin x, взявши n = 8 .

 

 

 

 

 

 

 

Розв’язування: Обчислимо

 

 

 

 

 

f ( x ) = sin x,

f ( 0 ) = 0;

 

247

f ( x ) = cos x,

f ( 0 ) = 1;

f ′′( x ) = − sin x,

f ′′( 0 ) = 0;

f ′′′( x ) = − cos x,

f ′′′( 0 ) = −1;

f IV ( x ) = sin x,

f IV ( 0 ) = 0 .

Зауваживши, що значення похідних дальше повторюються,

 

 

x

3

 

x

5

 

x7

cos

 

 

 

 

 

 

 

 

 

x

 

 

9

 

одержимо

sin x = x

 

 

+

 

 

 

+

 

 

 

x

 

.

3!

5!

7!

9!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Враховуючи, що величина залишкового члена досить мала, можемо написати наближену формулу

 

x3

x5

x7

sin x x

 

+

 

 

.

3!

5!

7!

 

 

 

 

Обчислюючи синус якого-небудь кута, вираженого в градусах, треба спочатку перетворити їх в радіани і тоді підставляти у формулу. Приклади на використання подібних формул буде показано в іншому розділі.

§14.Зростання і спадання функції на проміжку

Означення 1. Функція f ( x ) називається зростаючою на проміжку (a,b), якщо більшому значенню аргументу х відповідає

більше значення функції. Тобто, якщо x1 < x2 , то

f ( x1 ) < f ( x2 ).

Якщо нерівність виконується нестрога, f ( x1 ) f ( x2 ), то

функція називається неспадною.

Означення 2. Функція f ( x ) називається спадною на проміжку (a ,b), якщо більшому значенню аргументу х відповідає менше значення функції. Тобто, якщо x1 < x2 , то

f ( x1 ) > f ( x2 ).

Якщо нерівність виконується нестрого, f ( x1 ) f ( x2 ), то

функція називається незростаючою.

14.1 Необхідна умова зростання та спадання функцій

248

ТЕОРЕМА. Якщо диференційована функція на проміжку (a,b) зростає, то її похідна невід’ємна, а якщо спадає, то її похід-

на недодатна.

 

 

 

 

 

Доведення.

Якщо функція y = f ( x ) зростає,

то з означення

прирости

x і

y будуть однакових знаків. Тому відношення

 

y

> 0. А

lim

 

y

= f' ( x ) 0.

 

 

x

x0

x

 

 

 

У випадку, коли функція y = f ( x ) спадає, прирости x і

 

y різних знаків, їх відношення від’ємне, а похідна

f' ( x ) 0.

14.2Достатні умови зростання і спадання функції ТЕОРЕМА. Якщо неперервна на замкненому проміжку

[а,b] функція f ( x ) має всередині цього проміжку додатну по-

хідну, то функція зростає, а якщо від’ємну, то функція спадає.

Доведення. Нехай

f' ( x ) > 0 при a < x < b. Візьмемо дві точ-

ки x1 та x2 ( x1 < x2 )

з проміжку (a,b),

і застосуємо до функції

f(x) теорему Лагранжа. Одержимо

 

f ( x2 ) f ( x1 ) = ( x2 x1 ) f' ( c ).

 

Оскільки

x2 x1 > 0 , f' ( c ) > 0 за умовою теореми, то цей

добуток також

більший нуля, а тому

f ( x2 ) f ( x1 ) > 0 , або

f ( x2 ) > f ( x1 ). Це означає, що функція f ( x ) зростає.

Аналогічно доводиться друга частина теореми.

Проміжки зростання і спадання функцій називаються проміжками монотонності функцій.

Для їх визначення знаходять похідну функції, прирівнюють її до нуля і знаходять корені похідної. Цими коренями розбивають область визначення функції на проміжки. В кожному з проміжків беруть всередині точку і встановлюють знак похідної в них. В тих проміжках, де похідні додатні, функція зростає, а де від’ємні – спадає.

Приклади. Знайти проміжки зростання і спадання функцій:

 

x3

а) y =

 

x2 3x;

3

 

 

б) y=lnx.

Розв’язування.

249

а) Область визначення функції – вся числова вісь (- ,) .

 

Знаходимо похідну: y′ = x2 2 x 3.

Шукаємо корені похід-

ної: x2 2x 3 = 0,

D = 4 + 4 3 = 16,

-

 

+

 

 

 

 

 

+

 

 

x1

=

2 4

= −1,

x2 =

2 + 4

= 3.

 

 

 

 

 

 

 

 

-1

 

3

Мал.7

 

 

 

2

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Наносимо ці корені на числову пряму. Область визначення вони поділяють на три проміжки (мал.7).

Знаходимо знаки похідної в кожному з зазначених проміжків, обчисливши значення похідної в деяких точках кожного проміжка:

f ( 2 ) = ( 2 )2 2( 2 ) 3 = 4 + 4 3 = 5 > 0. f ( 0 ) = −3 < 0.

f ( 4 ) = 42 2 4 3 = 16 8 3 = 5 > 0.

Отже, функція зростає на проміжках: ( −∞ ,1 ) ( 3,), спадає на проміжку (-1;3).

б) Область визначення тільки додатні числа (0; ) .

y′ = ( x )ln x x(ln x )′ = ln x x 1 = ln x 1.

 

 

 

x

 

Знаходимо корені похідної ln x 1 = 0 , ln x = 1 , x = e .

 

-

+

Наносимо цей корінь на промінь, що зо-

 

бражає область визначення (мал.8).

0

е

Мал.8 Встановлюємо знаки похідної в цих про-

 

 

 

міжках:

y( 1 ) = ln1 1 = 0 1 = −1 < 0,

y( e2 ) = lne2 1 = 2 1 = 1 > 0.

Отже, функція спадає на проміжку ( 0;e ), зростає на проміж-

ку ( e;).

§15. Екстремум функції

15.1. Поняття екстремуму

Будемо розглядати неперервні функції, які не змінюються монотонно, тобто такі, які на окремих проміжках зростають, а на інших спадають. Графіки таких функцій схематично можна зобразити малюнком 9.

250

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]