VM_pidr
.pdfвипадку, коли в точці x0 функція набуває найменшого значення. Теорема Ролля припускає просте геометричне тлумачення.
Якщо крива AB є графік функції y = f ( x ) на [a,b], f ( a ) = f ( b ), то існує точка, в якій дотична до кривої паралельна осі Ox (мал.6).
12.3. Теорема Лагранжа
Цю теорему ще називають теоремою про скінчені прирости.
ТЕОРЕМА. Якщо функція у = f ( x ) неперервна на замкнутому проміжку [a,b] і має похідну в кожній внутрішній то-
чці цього проміжку, то знайдеться принаймні одна така точка х = с всередині проміжку, що справедлива рівність
f ( b ) − f ( a ) = ( b − a ) f' ( c ) . |
(4.5) |
Доведення. Розглянемо допоміжну функцію F( x ) = f ( x )− kx.
Ця функція неперервна, як різниця двох неперервних функцій, а також має похідну у внутрішніх точках проміжку [a,b], бо її мають
функції |
f ( x ) та kx. Доберемо сталу k так, щоб F ( a ) = F ( b ). Тоді |
|||
F ( x ) |
буде задовільняти всі умови теореми |
Ролля. Маємо |
||
f ( a ) − ka = f ( b ) − kb. Звідки |
|
|||
|
k = |
f ( b ) − f ( a ) |
. |
(4.6) |
|
|
|||
|
|
b − a |
|
Отже, при такому k буде F ( a ) = F ( b ).
Застосуємо до F ( x ) теорему Ролля . Знайдемо похідну
F' ( x ) = f' ( x ) − k .
Тоді існує точка х = с , а < c < b, що F' ( c ) = f' ( c ) − k = 0.
Звідки k = f'(c). Підставивши це значення k у формулу (4.6), одержимо
|
f' ( c ) = |
f ( b ) − f ( a ) |
|
|
|
|
|||
|
|
|
b − a |
|
або |
f ( b ) − f ( a ) = ( b − a ) f' ( c ). |
|||
Теорема доведена. |
|
|
|
|
Якщо покласти a = x0 , b = x0 |
+ x , то рівність (4.5) запи- |
|||
шеться у вигляді f ( x0 + |
x )− f ( x0 ) = |
x f' ( c ) , де x0 < c < x0 + x. |
241
Це означає, що приріст функції дорівнює приросту аргументу, помноженому на похідну в деякій проміжній точці с, що знаходить-
ся між x0 і x0 + |
x. Звідси і друга назва теореми. |
|
З теореми Лагранжа випливає два важливих наслідки. |
||
Наслідок 1. Якщо похідна |
f' ( x ) = 0 на деякому інтервалі |
|
(a ,b), то функція f ( x ) стала на цьому проміжку. |
||
Доведення. |
Нехай f' ( x ) = 0 |
на (a,b), а x1 і x2 - довільні |
точки з цього проміжку. За теоремою Лагранжа
f ( x2 ) − f ( x1 ) = (x2 − x1 ) f' ( c ) = 0. Звідси, f ( x2 ) = f ( x1 ), а це означає, що f ( x ) = const .
Наслідок 2. Якщо дві функції f1( x ) та f2 ( x ) мають одна-
кові похідні на деякому проміжку, то ці функції на ньому відрізняються хіба що на сталу.
Доведення. Якщо f1' ( x ) = f2' ( x ) на проміжку (a,b), то функція F( x ) = f1( x ) − f2 ( x ) на підставі попереднього наслідку 1
дорівнює сталій: F ( x ) = c, тому що F' ( x ) = f1' ( x ) − f2' ( x ) = 0. Отже, f1( x ) − f2 ( x ) = c або f1 ( x ) = f2 ( x ) + c.
12.4. Теорема Коші
ТЕОРЕМА. Якщо дві функції f ( x ) та ϕ( x ) неперервні на замкнутому проміжку [a,b] і мають похідні f ′( x ) та ϕ′( x ) в кожній внутрішній точці цього проміжку, причому ϕ′( x ) ≠ 0 в
кожній внутрішній точці проміжку, то існує принаймні одна така точка с з цього проміжку, для якої виконується рівність
f ( b ) − f ( a ) = |
f ′( c ) . |
||
ϕ( b ) − ϕ( a ) |
|
ϕ′( c ) |
|
Доведення. Побудуємо допоміжну функцію
F ( x ) = f ( x ) + kϕ( x ), де k визначимо з умови, що
F ( a ) = F ( b ), тобто f ( a ) + kϕ( a ) = f ( b ) + kϕ( b ) . Звідси,
k = − f ( b ) − f ( a ) , ϕ( b ) − ϕ( a )
тому що ϕ( b ) − ϕ( a ) ≠ 0 . Це випливає з умови, що ϕ′( x ) ≠ 0 на основі теореми Лагранжа.
242
Оскільки функція F ( x ) неперервна як сума неперервних функцій на [a,b] і має похідну в кожній внутрішній точці ( a,b ), то при цьому k
F ( x ) = f ( x ) − f ( b ) − f ( a ) ϕ( x ) ϕ( b ) − ϕ( a )
задовільняє всі умови теореми Ролля.
Отже, існує точка с( a < c < b ),така що F′( c ) = 0.
Знайдемо F′( x ) = f ′( x ) − f ( b ) − f ( a ) ϕ′( x ). ϕ( b ) − ϕ( a )
Тоді f ′( c ) − |
|
f ( b ) − f ( a ) |
ϕ′( c ) = 0 або |
|||
|
|
|
|
|||
|
|
|
ϕ( b ) − ϕ( a ) |
|||
|
f ( b ) − f ( a ) |
= |
f ′( c ) |
, що треба було довести. |
||
|
|
|
||||
|
ϕ( b ) − ϕ( a ) |
|
|
ϕ′( c ) |
12.5. Правило Лопіталя
Знаходження границь, які вимагають “розкриття
невизначеностей” типу |
0 |
або |
∞ |
значно спрощується за допомогою |
|
∞ |
|||
0 |
|
|
||
правила Лопіталя. |
|
|
|
Правило Лопіталя. Якщо функції f ( x ) і g( x ) диференційовані в околі точки x0 , за виключенням, можливо, самої точки
x0 , |
причому |
в |
цьому |
околі |
g' |
( x ) ≠ 0 |
і якщо |
|||
lim f ( x ) = lim g( x ) = 0 або |
lim f ( x ) = |
lim g( x ) = ∞ , |
||||||||
x→ x0 |
|
x→ x0 |
|
|
x→ x0 |
|
x→ x0 |
|
||
то lim |
|
f ( x ) |
= |
lim |
f' ( x ) |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
x→ x0 g( x ) |
x→ x0 g' ( x ) |
|
|
|
|
Коротко це правило можна сформулювати так:
Для невизначеностей типу |
0 |
або |
∞ |
границя відношення |
|
∞ |
|||
0 |
|
|
двох функцій дорівнює границі відношення їх похідних, якщо вона існує.
Доведемо першу частину цього правила.
Доведення. Нехай функції f ( x ) і g( x ) на деякому проміжку [a,b]задовольняють умови теореми Коші і у внутрішній точці
243
x0 цього проміжку |
f ( x0 ) = 0 |
|
|
|
|
і |
|
g( x0 ) = 0. |
|
Візьмемо на |
||||||||||||||||||||
проміжку [a,b]яку-небудь |
|
|
точку |
x , |
|
відмінну |
від |
x0 , тобто |
||||||||||||||||||||||
x ≠ x0 . Застосувавши теорему Коші, маємо |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
f ( x ) − f ( x0 ) |
= |
|
f ′( c ) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
, |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
g( x ) − g( x0 ) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
|
|
|
g′( c ) |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
де c - |
|
точка, що знаходиться між |
x0 та |
x. Оскільки за припущен- |
||||||||||||||||||||||||||
ням f ( x ) = 0, |
g( x ) = 0, то |
f ( x ) |
= |
f ′( c ) |
. |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
|
0 |
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
g( x ) |
|
g′( c ) |
|
|
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||
|
|
Якщо x прямує до x0 , то і c буде прямувати до x0 , бо c |
||||||||||||||||||||||||||||
міститься між x |
і x. Таким чином, якщо існує |
|
lim |
|
f ′( x ) |
, то |
||||||||||||||||||||||||
|
|
|||||||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x→ x0 g′( x ) |
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
існує |
|
lim |
f ′( c ) |
, які рівні. Звідси випливає, що |
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||
|
g′( c ) |
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
|
|
|
c→ x0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
lim |
|
|
f ( x ) |
= |
lim |
|
|
f ′( x ) |
. |
|
|
|
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x→ x0 g( x ) x→ x0 g′( x ) |
|
|
|
|
|||||||||||||||||
∞ |
Випадок, що в такий спосіб розкривається невизначеність ти- |
|||||||||||||||||||||||||||||
|
вимагає більш складних міркувань і доводиться в більш пов- |
|||||||||||||||||||||||||||||
пу ∞ |
|
|||||||||||||||||||||||||||||
них курсах вищої математики. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
Зауваження. Відмітимо, що умова про існування границі по- |
||||||||||||||||||||||||||||
хідних є суттєвою. |
|
|
|
x − sin x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||||
|
|
Наприклад, |
|
lim |
= 1 |
|
|
|
і |
виконані |
|
умови |
||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
x→∞ x + sin x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||||||
lim ( x − sin x ) = lim ( x + sin x ) = ∞ . |
Про те застосувати правило |
|||||||||||||||||||||||||||||
x→∞ |
|
|
|
|
x→∞ |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
Лопіталя при розкритті цієї невизначеності типу |
|
∞ |
неможливо, бо |
|||||||||||||||||||||||||||
|
1 − cos x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
∞ |
|
|
|
|
|||
lim |
не існує. |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||
x→∞ 1 + cos x |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||||
|
|
Приклад. Обчислити |
lim |
tg( x2 |
− 4 ) |
|
. |
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
− 3x + |
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
||||||||||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x→2 x2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
244
|
Розв’язування. Підстановка |
x = 2 в даний вираз дає невизна- |
|||||||||||
ченість |
0 |
. Застосуємо правило Лопіталя: |
|
||||||||||
|
|
||||||||||||
0 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
lim |
tg( x |
2 − 4 ) |
= |
lim |
( tg( x |
2 − 4 ))' |
= |
|
|||||
|
|
3x + 2 |
|
3x + |
|
|
|||||||
x→2 x2 − |
|
x→2 ( x2 − |
2 )' |
|
|
||||||||
= lim |
|
|
|
|
2 x |
= |
|
2 2 |
= 4. |
||||
|
2 ( x2 − 4 ) ( 2 x − 3 ) |
1 |
( 2 2 − 3 ) |
||||||||||
x→2 cos |
|
|
§13. Формула Тейлора
Важливою задачею математичного аналізу є знаходження значень функцій, заданих формулами. Безпосередньо ми можемо обчислити значення функцій, заданих многочленами, чи дробовораціональними функціями. Так, наприклад, знайдемо значення фун-
кцій: а) y = x 2 − 5 x + 4 , при x = 2 , б) |
z = |
2 x − 1 |
, при x = 2 . |
||||
|
|
||||||
|
|
4 x2 + 3 |
|
|
|||
Отримаємо: y( 2 ) = 22 − 5 2 + 4 = 2 , |
z( 2 ) = |
2 2 − 1 |
= |
3 |
. |
||
|
19 |
||||||
|
|
|
4 22 + 3 |
|
Тоді як значення функцій y = sin x, y = ln x знайти безпосеред-
ньо не можемо.
В розв’язанні цієї задачі може допомогти формула Тейлора. Встановимо цю формулу для многочленів.
13.1. Формула Тейлора для многочлена
Нехай задано многочлен f ( x ) = c0 + c1 x + c2 x2 + ...+ cn xn
і деяке число a . Покажемо, що даний многочлен можна записати у вигляді:
f ( x ) = A |
+ A ( x − a ) + A ( x − a )2 |
+ ... + A ( x − a )n |
(4.7) |
|
0 |
1 |
2 |
n |
|
знайдемо значення постійних A0 , A1 , A2 ,..., An . Підставивши x = a
в (4.7), одержимо f ( a ) = A0 . |
|
|
|
Продиференціюємо (4.7): |
|
|
|
f ′( x ) = A |
1 + A 2( x − a ) + ... + A n( x − a )n−1 |
(4.8) |
|
1 |
2 |
n |
|
Поклавши в (4.8) x = a , одержимо |
f ′( a ) = A1 1. Звідси, |
245
A = |
f ′( a ) |
. |
|
|
|
|
|
|
|
|
||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
1 |
1! |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Продиференціюємо (4.8): |
|
|
|
|
|
|||||||
f ′′( x ) = A |
2 1 + A |
3 2( x − a ) + ...+ A n( n − 1 )( x − a )n− 2 . |
||||||||||
2 |
|
|
|
3 |
|
|
|
|
n |
|||
Поклавши тут x = a, одержимо |
f ′′( a ) = A2 2 1, звідки |
|||||||||||
A = |
f ′′( a ) . |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
2 |
2! |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
||
Продовжуючи такі міркування, одержимо |
||||||||||||
A = |
f ′′′( a ) |
і взагалі A = |
|
f ( n )( a ) |
||||||||
|
|
|
|
|
|
. |
|
|||||
|
|
|
|
|
||||||||
3 |
3! |
|
|
|
|
n |
|
n! |
||||
|
|
|
|
|
|
|
||||||
Отже, для будь-якого многочлена і будь-якого a справед- |
||||||||||||
лива формула |
|
|
|
|
f ′( a ) |
|
|
|
f ′′( a ) |
|
||
f ( x ) = f ( a ) + |
( x − a ) + |
( x − a )2 + ... + |
||||||||||
1! |
|
|||||||||||
|
|
|
|
|
|
2! |
|
|
+ f ( n )( a ) ( x − a )n , n!
яка називається формулою Тейлора для многочлена. Приклад. Нехай f ( x ) = x3 + 2 x2 − 4 x − 5. Розкласти за
степенями x − 2.
Розв’язування:
f ( x ) = x3 + 2 x2 − 4 x − 5, f ( 2 ) = 23 + 2 22 − 4 2 − 5 = 3 ,
f ′( x ) = 3x2 + 4 x − 4, f ′( 2 ) = 3 22 + 4 2 − 4 = 16 , f ′′( x ) = 6 x + 4 , f ′′( 2 ) = 6 2 + 4 = 16 ,
f ′′′( x ) = 6 , f ′′′( 2 ) = 6.
Тому,
x3 + 2 x2 − 4 x − 5 = 3 + 16( x − 2 ) + |
16 |
( x − 2 )2 + |
6 |
|
( x − 2 )3 = |
|
1 2 |
|
|||
|
1 2 |
3 |
= 3 + 16( x − 2 ) + 8( x − 2 )2 + ( x − 2 )3 .
13.2. Формула Тейлора для довільної функції
Нехай f ( x ) − будь-яка функція, неперервна, що має неперервні похідні всіх порядків на проміжку ( α ,β ). Візьмемо якенебудь
246
a з цього проміжку та будь-яке натуральне число |
n і складемо |
||||||||
многочлен |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
f ′( a ) |
|
f ′′( a ) |
|
f |
( n )( a ) |
|||
T ( x ) = f ( a ) + |
|
( x |
− a ) + |
|
( x − a )2 |
+ ...+ |
|
|
( x − a )n , |
|
|
|
|
||||||
n |
1! |
|
|
2! |
|
|
|
n! |
|
|
|
|
|
|
|
який будемо називати тейлоровським многочленомнашоїфункції.
Вважаємо, що f ( x ) не може дорівнює Tn( x ). Проте досить часто різниця між ними виявляється малою. Позначимо її Rn( x ). Одержимо f ( x ) = Tn ( x ) + Rn ( x ).Доведено, що Rn( x ) можна
виразити формулою Rn ( x ) = f ( n+1 )( x ) ( x − a )n+1 , ( n + 1 )!
де x проміжна точка між a і x. Ця формула задає залишковий член Rn(x) в формі Лагранжа. Доведення її виходить за рамки нашого курсу і тому не приводиться.
Отже, для довільної функції маємо формулу
f ( x ) = f ( a ) + |
f ′( a ) |
( x − a ) + |
|
f ′′( a ) |
( x − a )2 + ...+ |
||||||
|
|
|
|||||||||
|
f ( n )( a ) |
1! |
|
f ( n+1 ) ( |
|
) |
2! |
|
|||
+ |
( x − a )n + |
|
x |
( x − a )n+1 , |
|||||||
n! |
|
( n + 1 )! |
|
||||||||
|
|
|
|
|
|
|
яка називається формулою Тейлора з залишковим членом у формі
Лагранжа.
13.3. Формула Маклорена
Взявши у формулі Тейлора a = 0, одержимо формулу Маклорена
|
|
f ( x ) = f ( 0 ) + |
f ′( 0 ) |
x + |
f ′′( 0 ) |
x |
2 + ...+ |
f ( n )( 0 ) |
xn + R ( x ), |
||
|
|
|
|
|
|
||||||
|
|
1! |
|
2! |
|
|
n! |
n |
|||
де |
R ( x ) = |
f ( n+1 )( θx ) |
xn+1 , де θ число 0 < θ < 1. |
|
|||||||
|
|
||||||||||
|
n |
|
( n + 1 )! |
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
||||
|
|
Ця формула найчастіше використовується для зображення |
|||||||||
функцій. |
|
|
|
|
|
||||||
|
|
Приклад. Знайти формулу |
Маклорена для функції |
||||||||
f ( x ) = sin x, взявши n = 8 . |
|
|
|
|
|
||||||
|
|
Розв’язування: Обчислимо |
|
|
|
||||||
|
|
f ( x ) = sin x, |
f ( 0 ) = 0; |
|
247
f ′( x ) = cos x, |
f ′( 0 ) = 1; |
f ′′( x ) = − sin x, |
f ′′( 0 ) = 0; |
f ′′′( x ) = − cos x, |
f ′′′( 0 ) = −1; |
f IV ( x ) = sin x, |
f IV ( 0 ) = 0 . |
Зауваживши, що значення похідних дальше повторюються,
|
|
x |
3 |
|
x |
5 |
|
x7 |
cos |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
x |
|
|
9 |
|
|||||||
одержимо |
sin x = x − |
|
|
+ |
|
|
− |
|
+ |
|
|
|
x |
|
. |
3! |
5! |
7! |
9! |
|
|
|
|||||||||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Враховуючи, що величина залишкового члена досить мала, можемо написати наближену формулу
|
x3 |
x5 |
x7 |
||||
sin x ≈ x − |
|
+ |
|
− |
|
. |
|
3! |
5! |
7! |
|||||
|
|
|
|
Обчислюючи синус якого-небудь кута, вираженого в градусах, треба спочатку перетворити їх в радіани і тоді підставляти у формулу. Приклади на використання подібних формул буде показано в іншому розділі.
§14.Зростання і спадання функції на проміжку
Означення 1. Функція f ( x ) називається зростаючою на проміжку (a,b), якщо більшому значенню аргументу х відповідає
більше значення функції. Тобто, якщо x1 < x2 , то
f ( x1 ) < f ( x2 ).
Якщо нерівність виконується нестрога, f ( x1 ) ≤ f ( x2 ), то
функція називається неспадною.
Означення 2. Функція f ( x ) називається спадною на проміжку (a ,b), якщо більшому значенню аргументу х відповідає менше значення функції. Тобто, якщо x1 < x2 , то
f ( x1 ) > f ( x2 ).
Якщо нерівність виконується нестрого, f ( x1 ) ≥ f ( x2 ), то
функція називається незростаючою.
14.1 Необхідна умова зростання та спадання функцій
248
ТЕОРЕМА. Якщо диференційована функція на проміжку (a,b) зростає, то її похідна невід’ємна, а якщо спадає, то її похід-
на недодатна. |
|
|
|
||||
|
|
Доведення. |
Якщо функція y = f ( x ) зростає, |
то з означення |
|||
прирости |
x і |
y будуть однакових знаків. Тому відношення |
|||||
|
y |
> 0. А |
lim |
|
y |
= f' ( x ) ≥ 0. |
|
|
x |
x→0 |
x |
|
|||
|
|
У випадку, коли функція y = f ( x ) спадає, прирости x і |
|||||
|
y різних знаків, їх відношення від’ємне, а похідна |
f' ( x ) ≤ 0. |
14.2Достатні умови зростання і спадання функції ТЕОРЕМА. Якщо неперервна на замкненому проміжку
[а,b] функція f ( x ) має всередині цього проміжку додатну по-
хідну, то функція зростає, а якщо від’ємну, то функція спадає.
Доведення. Нехай |
f' ( x ) > 0 при a < x < b. Візьмемо дві точ- |
||
ки x1 та x2 ( x1 < x2 ) |
з проміжку (a,b), |
і застосуємо до функції |
|
f(x) теорему Лагранжа. Одержимо |
|
||
f ( x2 ) − f ( x1 ) = ( x2 − x1 ) f' ( c ). |
|
||
Оскільки |
x2 − x1 > 0 , f' ( c ) > 0 за умовою теореми, то цей |
||
добуток також |
більший нуля, а тому |
f ( x2 ) − f ( x1 ) > 0 , або |
f ( x2 ) > f ( x1 ). Це означає, що функція f ( x ) зростає.
Аналогічно доводиться друга частина теореми.
Проміжки зростання і спадання функцій називаються проміжками монотонності функцій.
Для їх визначення знаходять похідну функції, прирівнюють її до нуля і знаходять корені похідної. Цими коренями розбивають область визначення функції на проміжки. В кожному з проміжків беруть всередині точку і встановлюють знак похідної в них. В тих проміжках, де похідні додатні, функція зростає, а де від’ємні – спадає.
Приклади. Знайти проміжки зростання і спадання функцій:
|
x3 |
||
а) y = |
|
− x2 − 3x; |
|
3 |
|||
|
|
б) y=lnx.
Розв’язування.
249
а) Область визначення функції – вся числова вісь (- ∞ ,∞ ) .
|
Знаходимо похідну: y′ = x2 − 2 x − 3. |
Шукаємо корені похід- |
||||||||||||
ної: x2 − 2x − 3 = 0, |
D = 4 + 4 3 = 16, |
- |
|
+ |
|
|||||||||
|
|
|
|
+ |
|
|
||||||||
x1 |
= |
2 − 4 |
= −1, |
x2 = |
2 + 4 |
= 3. |
|
|
|
|
|
|
||
|
|
-1 |
|
3 |
Мал.7 |
|||||||||
|
|
|||||||||||||
|
2 |
|
2 |
|
|
|
|
|
|
|
|
|||
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Наносимо ці корені на числову пряму. Область визначення вони поділяють на три проміжки (мал.7).
Знаходимо знаки похідної в кожному з зазначених проміжків, обчисливши значення похідної в деяких точках кожного проміжка:
f ′( −2 ) = ( −2 )2 − 2( −2 ) − 3 = 4 + 4 − 3 = 5 > 0. f ′( 0 ) = −3 < 0.
f ′( 4 ) = 42 − 2 4 − 3 = 16 − 8 − 3 = 5 > 0.
Отже, функція зростає на проміжках: ( −∞ ,−1 ) ( 3,∞ ), спадає на проміжку (-1;3).
б) Область визначення тільки додатні числа (0; ∞ ) .
y′ = ( x )′ ln x − x(ln x )′ = ln x − x 1 = ln x − 1.
|
|
|
x |
|
Знаходимо корені похідної ln x − 1 = 0 , ln x = 1 , x = e . |
||
|
- |
+ |
Наносимо цей корінь на промінь, що зо- |
|
бражає область визначення (мал.8). |
||
0 |
е |
Мал.8 Встановлюємо знаки похідної в цих про- |
|
|
|
|
міжках:
y′( 1 ) = ln1 − 1 = 0 − 1 = −1 < 0,
y′( e2 ) = lne2 − 1 = 2 − 1 = 1 > 0.
Отже, функція спадає на проміжку ( 0;e ), зростає на проміж-
ку ( e;∞ ).
§15. Екстремум функції
15.1. Поняття екстремуму
Будемо розглядати неперервні функції, які не змінюються монотонно, тобто такі, які на окремих проміжках зростають, а на інших спадають. Графіки таких функцій схематично можна зобразити малюнком 9.
250