ВІЙСЬКОВА ДІЯЛЬНІСТЬ ОУН (Б) у 1940–1942 роках

Військова діяльність ОУН (Б) `у 1940-1942 роках

84Попов А.Ю. НКВД и партизанское движение. – М.: Ол-

ма–Пресс, 2003. – С. 69.

85Семиряга М.И. Коллаборационизм: природа, типология и проявления в годы второй мировой войны. – М., 2000.; Соколов Б. Оккупация. – М., 2002.; Літвін А. Армия Краева

на Беларусі: да праблемы выўчэння // Беларускі гістарычны часопіс. – 1994. – № 4. – С. 65–69.; Ткаченко С. Повстанческая армия: (Тактика борьбы) / Под. общ. ред. А.Е. Тараса. –

Минск: Харвест; М.: АСТ, 2000.; Ерш С. Беларуская партызанка. – б/м, ,1999; та ін.

86Іванцев І., Марущенко О. Українська повстанська армія

всучасній вітчизняній історіографії. – С. 23.

1.2.Джерельна база дослідження

Джерела використані при написанні монографії слід поділити на декілька груп – документи із архівних зібрань та масив опублікованих матеріалів до яких входять, як документи державних органів влади, громадських і політичних організацій, військових підрозділів так і щоденники та мемуари безпосередніх учасників подій, тобто згідно загальноприйнятої джерелознавчої класифікації – джерела документального характеру та наративні джерела.

Довгорічна історія боротьби ОУН(Б) за незалежність України і втілення власних політичних ідеалів залишила багатий документальний слід. Нині у складі Національного архівного фонду України можна відшукати значну кількість матеріалів, що з різних сторін висвітлюють історичний феномен українського націоналізму, особливо в роки Другої світової війни. Зокрема, це документи власне ОУН(Б) та її військових формувань, які відображають процес зародження планів створення національних збройних сил, організаційно-розпорядчі матеріали, інструкції, звіти і т. п. З іншого боку, це

41

І.К.Патриляк

матеріали радянських партійно-державних і військових органів, у яких відбилася боротьба проти ОУН(Б) у всіх її аспектах. Також збереглися документи, які віддзеркалюють політику окупаційної німецької влади стосовно ОУН(Б) і її збройних фор-

мувань у 1941–1942 рр.

Найчисельніша колекція архівних документів з історії ОУН(Б) зберігається у центральних архівах України. Це, насамперед, Центральний державний архів вищих органів влади і управління України (далі – ЦДАВО України), Центральний державний архів громадських об'єднань України (далі – ЦДАГО України) та Державний архів Служби безпеки України (далі – ДА СБУ).

Найбільша кількість матеріалів, які стосуються проблематики дослідження знаходяться у ЦДАВО України. Документи з історії ОУН і УПА у цьому архіві сконцентровані в наступних фондах: 3833 "Крайовий провід ОУН на західноукраїнських землях"; 3834 "Львівський обласний провід ОУН на західноукраїнських землях"; 3836 "З'єднання західних груп Української повстанської армії – УПА–Захід"; 3837 "З'єднання південних груп Української повстанської армії – УПА–Південь"; 3838 "З'єднання північних груп Української повстанської армії - УПА-Північ"; 3967 "Фонд коменданта воєнного району "Іскра" УПА"; 4620 "Колекція документів з історії Великої Вітчизняної війни"; КМФ–8 "Колекція мікрофотокопій документів німецько-фашистських адміністраційних установ, армійських груп і їх тилових охоронних підрозділів, які діяли на окупованих східних територіях"; 4628 "Колекція трофейних документів про співробітництво українських націоналістів та керівників УПА з німецько-фашистськими окупантами"; Р–4465 "Колекція окремих документальних мате-

42

Військова діяльність ОУН (Б) `у 1940-1942 роках

ріалів українських націоналістичних емігрантських установ і організацій (1901–1948)".

Частина вказаних вище фондів містить матеріали пов'язані тільки з діяльністю УПА, тобто датовані 1943 та пізнішими роками, а тому вони виходять поза хронологічні межі нашого дослідження. Лише у фондах 3833, 3836, 4620, КМФ–8, 4628 та 3838 є до-

кументи з історії ОУН в 1940–1942 рр. Матеріали, що знаходяться на зберіганні в цих фондах, повністю складаються з оригінальних документів ОУН (при чому різного рівня: від документів вищих провідників С.Бандери, Я.Стецька, Р.Ярого та членів Українського державного правління до звітів окремих районних провідників ОУН(Б) і навіть окремих оунівських підпільників), німецьких та радянських матеріалів. Усі використані документи фондів можна поділити на шість підгруп. Перша – це директив- но-аналітичні документи: вказівки, директиви, інструктивні матеріали, накази Революційного проводу, Головного військового штабу або Крайової екзекутиви ОУН(Б) на західноукраїнських землях, інформація про бойові дії проти відділів Червоної армії та НКВС у червні–липні 1941 р. Друга підгрупа документів висвітлює агітаційну роботу ОУН(Б) спрямовану на формування власного українського війська. Зокрема, це відозви, звернення і листівки підготовані Крайовою екзекутивою і призначені для заохочення масового вступу до оунівських збройних формувань. Третя підгрупа, значна за обсягом матеріалів, складається з біографічних даних і автобіографій окремих членів Організації, написаних часто для оунівської СБ (останні, на наш погляд, є доволі надійним джерелом інформації з багатьох маловідомих проблем). До четвертої підгрупи документів належать матеріали німецької військо-

43

І.К.Патриляк

вої розвідки, які стосуються передвоєнної співпраці з ОУН; до п'ятої– німецькі трофейні оперативні зведення про ситуацію в окупованих землях України, а до шостої – радянські розвідувальні документи про діяльність ОУН.

Використання матеріалів із зазначених фондів дало змогу реконструювати передвоєнні плани Революційного проводу спрямовані на організацію антирадянського збройного повстання на території Західної України з моменту нападу Німеччини на СРСР. Плани, які стосувалися незалежного військового будівництва, встановити масштаби та розмах націоналістичного збройного виступу в червні-липні 1941 р. Завдяки використанню низки звітів районних провідників ОУН(Б), вдалося з'ясувати цікаві факти з історії Української народної міліції та Національної революційної армії. Деяке світло на проблему участі бійців "Нахтігалю" в масових убивствах єврейського та польського населення України в липні 1941 р., пролила автобіографія бійця ДУН В.Харкова, написана спеціально для оунівської СБ.

Окрім перерахованих вище фондів, із ЦДАВО України в ході написання роботи також використовувалися документи з фондів 3959 і 3206. Фонд 3959 "Український центральний комітет м. Львів", складається з двох описів у яких зберігаються матеріали датовані 1940–1944 роками. Всі документи фонду є оригінальними, написаними українською мовою кириличним або латинським алфавітом. У монографії використано матеріали п'яти справ з цього фонду. Справи 45 та 50 – це листи отримані секретаріатом УЦК впродовж 1940–1941 рр. Перший лист від групи українських робітників з Німеччині, які просили посприяти їхньому зарахуванню в ряди

44

Військова діяльність ОУН (Б) `у 1940-1942 роках

добровольчого Легіону при вермахті, датований липнем 1941 р., а другий – лист-звіт українського студента, який в якості перекладача просувався разом з німецькою армією на схід, датований серпнем того ж року. В листі є чимало цікавої інформації, що характеризує тодішній стан українського населення на окупованих землях. Для відображення загальної катастрофічної ситуацій у якій опинилося цивільне населення Галичини на весні 1942 р. використані статистичні дані УЦК, що зберігаються у 85-й справі даного фонду. У справах 12 та 45-а міститься інформація "Освідомчого відділу УЦК" про настрої серед українського населення Генерального губернаторства на початку німецько-радянської війни.

Фонд 3206 "Рейхскомісаріат "Україна" місто Рівне (Е.Кох)" складається з шести описів, укомплектований матеріалами Канцелярії рейхскомісара України. При підготовці монографії ми послуговувалися документами останнього шостого опису, які слід виділити в окрему підгрупу. Це пропагандистськоінформаційні матеріали Української інформаційної служби в Берліні, яка готувала т. зв. "Вісник", що віддзеркалював офіційну доктрину "східної політики" нацизму. З того моменту, коли "Вісник" почало фінансувати відомство А.Розенберга, Українська інформаційна служба фактично перетворилася на окремий структурний підрозділ імперського міністерства у справах окупованих земель на сході. Для нашого дослідження матеріали даного фонду становлять інтерес виключно, як такі, що репрезентують точку зору крайнє пронімецьких кіл української політичної еміграції в Європі.

Досліджуючи питання причетності ДУН до злочинів проти людства в монографії використовувалися матеріали фондів 8 "Народний комісаріат юстиції

45

І.К.Патриляк

УРСР – Міністерство юстиції УРСР" та 14 "Загальне діловодство Архівного управління при Кабінеті міністрів УРСР".

Значно складніша ситуація спостерігається з документами, що зберігаються у ЦДАГО України. В цьому архіві немає окремих фондів із досліджуваної тематики. Трофейні документи ОУН–УПА знаходяться у фонді 1 "ЦК Компартії України", в складі опису 23 "Особливий сектор – секретна частина", хоча деякі документи, які у свій час визнали "несекретними" є і в 16 та 22 описах першого фонду. Ще майже 40 справ сформованих на матеріалах захоплених у бійців ОУН–УПА знаходиться на зберіганні у фонді 57 "Колекція документів з історії Комуністичної партії України" в четвертому описі.

До використаних у дослідженні матеріалів першого фонду ЦДАГО України датованих 1941–1943 рр., належать трофейні документи оунівського Проводу, які здебільшого зберігаються в оригіналах, а інколи в російськомовних копіях-перекладах – це листівки, звернення та відозви Революційного проводу, а також матеріали радянських розвідувальних служб та органів влади в яких містяться звіти про діяльність ОУН(Б) з початком німецько-радянської війни та про роботу оунівського підпілля на території окупованій німцями. Використання цих документів давало можливість при написанні монографії встановити значимість і масштабність деяких подій. Наприклад, в листопаді 1941 р., німецькі спецслужби розпочали тотальне переслідування всіх більш-менш відомих діячів ОУН(Б), які до того часу ще перебували на свободі. Перед нами постало завдання з'ясувати, чи справді арешти і екзекуції були такими масовими, як це часто зображується в емігрантській літературі? Зробити це вда-

46

Військова діяльність ОУН (Б) `у 1940-1942 роках

лося за допомогою звітів радянських розвідників та партизанів де містяться численні згадки про гоніння на бандерівців з боку окупаційної влади. Завдяки цій інформації, ми отримуємо вагомі підстави для того щоб припустити, що боротьба нацистів проти оунівського активу справді набула доволі значного розмаху.

У фонді 57 (опис 4) зберігається близько 386 справ з історії ОУН–УПА (включаючи 40 справ сформованих на матеріалах захоплених у самих націоналістів), хронологічні рамки яких обмежуються

1941м1945 рр. Справи, що датовані 1941–1942 рр. -

це, як правило, трофейні документи, які потрапили до рук радянських каральних органів в ході боротьби з націоналістичним підпіллям. Система формування фонду визначила й відповідний склад документів. Здебільшого вони є директивними та пропагандистськими матеріалами: друкованими, склографованими, машинописними копіями постанов оунівських зборів і конференцій, наказами крайових провідників ОУН(Б), оунівськими листівками та пресою. Значна частина цих матеріалів до сьогоднішнього дня практично не публікувались і не опрацьовувалася дослідниками. В ході написання роботи документи 57 фонду ЦДАГО використовувалися для встановлення деяких моментів з історії формування УНРА, загонів Народної міліції, зв'язків ОУН(Б) з німецькою військовою розвідкою та збройними силами на початковому етапі війни.

Окрім фондів 1 та 57 у яких масово представлені оунівські документи нам довелося також використовувати фонди де немає матеріалів, що безпосередньо стосуються військової діяльності ОУН(Б) у 1941–1942 рр., але в них знаходиться інформація, котра дає змогу об'ємніше відобразити загальну си-

47

І.К.Патриляк

туацію в контексті якої розгорталися досліджувані нами події. Йдеться, зокрема, про фонд 263 "Служба безпеки України. Позасудові справи реабілітованих" в якому зберігається архівно-слідча справа № 49830 колишнього офіцера УГА та члена КПЗУ О.Букшованого. У ній містяться цікаві згадки про контакти одного з провідних діячів Революційної ОУН Р.Ярого з абвером у середини 30-х років ХХ століття. Цінна документація про суд над грекокатолицьким клиром 24 травня – 3 червня 1946 р. зберігається у фонді 166 "Комісія з питань історії Великої Вітчизняної війни при академії наук УРСР" (опис 3). Підсудні (Й.Сліпий, М.Будка, П.Вергун) подали багато матеріалу стосовно перших годин німецької окупації Львова. Завдяки цьому, ми отримали змогу відобразити у своєму дослідженні загальну атмосферу, що панувала в столиці Західної України в день вступу туди передових частин вермахту.

Часткове відкриття фондів та спеціальних одиниць зберігання відомчого архіву Служби безпеки України дало можливість дослідникам виявити цілинні поклади гігантської кількості матеріалу з історії ОУН. Лише у двох несекретних справах (т. зв. архівах) Фонду друкованих видань "Збірник документів про структуру і характер антирадянської діяльності "Організації українських націоналістів - ОУН" та "Української повстанської армії – УПА"; про методи і прийоми агентурно-оперативної роботи органів державної безпеки України з ліквідації організованого підпілля ОУН і озброєних банд УПА на території республіки в період з 1943–1954 рр." міститься більше 180 томів документації (у справі 372 – 98 томів, а у справі 376 – 85 томів). Документи переважно невідомі вченим. Більше то-

48

Військова діяльність ОУН (Б) `у 1940-1942 роках

го, вони навіть не достатньо систематизовані за хронологічним принципом, а тому задекларовані у назві фонду роки 1943–1954 не відповідають дійсності, бо серед матеріалу трапляється величезна кількість документів датованих 1939м1942 рр. Основний масив документів це російськомовні переклади оригінальних оунівських матеріалів, захоплених в ході збройної боротьби та спеціальних операцій проведених органами держбезпеки УРСР. Головним чином це інструкції, накази, брошури, листи, листівки і звернення видані Революційним проводом або Крайовою екзекутивою ОУН(Б). У монографії використані документи зі справи 372 (тт. 3 та 11) і справи 376 (тт. 4, 24 і 83), у яких знаходиться найбільше матеріалу, що хронологічно відповідає рамкам нашого дослідження. Матеріали Фонду друкованих видань відіграли головну роль при вивченні мобілізаційних планів ОУН(Б) складених на випадок формування власних збройних сил, а також структури, чисельності, завдань, озброєння і можливих місць дислокації, які визначали націоналісти для своєї майбутньої армії. Деякі документи з вищеназваного фонду доповнили звіти оунівців про військові дії проти радянської влади у червні-липні 1941 р. знайдені нами у ЦДАВО України.

Окремою групою документів з історії ОУН є ар- хівно-слідчі справи, які містяться в Архіві СБУ. На жаль, згідно з вітчизняним законодавством, дослідники можуть отримувати для роботи тільки т. зв. "припинені справи", тоді як більшість справ початих проти оунівців досі вважаються "секретними" через те, що їхні "об'єкти" не були реабілітовані. Тому до роботи вдалося залучити лише судово-слідчу справу В.Горобового (№ 70138 фп). Заарештований у Празі в 1947 р. чільний представник ОУН(Б), дав

49

І.К.Патриляк

слідчим інформацію про дуже важливий для історії бандерівської ОУН Краківський збір 1941 р., у якому В.Горобовий брав активну участь. Із справи можна також дізнатися, що весною 1941 р. Український допомоговий комітет у Кракові (який значною мірою контролювався бандерівцями) проводив вербування біженців з СРСР на службу до Дружин українських націоналістів.

В ході роботи над монографією використовувалися матеріали Центрального державного архіву кінофотофонодокументів України. Зокрема, згадка про інформацію, вміщену в документальному фільмі "Упирі", знятому в 1971 р. на студії "Укркінохроніка", дала можливість при написанні глави присвяченої розгляду звинувачень висунутих проти бійців "Нахтігалю" у вчинених "звірствах" відносно цивільного населення Львова підтвердити тезу про те, що в Радянському Союзі це питання вийшло за межі наукових пошуків і перекочувало у сферу інформаційної війни та масової пропаганди, головним завданням якої був не пошук істини, а лише чергова спроба очорнити ідеологічних опонентів.

До окремої групи джерел документального характеру необхідно віднести опубліковані документи та архівні матеріали. Одразу підкреслимо, що в радянський період, з відомих причин, було видано лише один збірник документів з історії ОУН1. Ця книжка, як сказано у вступному слові, "розрахована на масового читача", побачила світ тільки 1991-го року. До неї увійшли 50 документів з історії ОУН і УПА, а також низка публіцистичних заміток про діяльність ОУН у роки війни. Матеріали опубліковані в цій праці, на сьогодні вже добре відомі історикам. Головним чином, це радянські та німецькі документи зі згадками про співпрацю між ОУН і на-

50