Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Экзамен 2014.Гидрология.docx
Скачиваний:
86
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
8.17 Mб
Скачать

74. Оптичні явища в озерах.

Вода в озерах ніколи не буває абсолютно чистою. Крім розчинених солей, в ній завжди є завислі мінеральні частки, мікроорганізми, рештки планктону, речовини в колоїдному стані. Всі ці розчинені й завислі речовини затримують частину світла, яка потрапляє у воду. Тому до глибинних шарів доходить світла менше, ніж у верхні. Завислі у воді частки розсіюють і поглинають світло інтенсивніше, ніж молекули чистої води.

Вода, насичена завислими частками, поглинає, насамперед, сині промені, а вглиб проникають зелені промені. Збільшення мутності спричинює зміну кольору води. При великій кількості наносів інтенсивно розсіюються не тільки сині, а й зелені промені, частка їх у світлі, що виходить з води збільшується, і вода набуває синьо-зеленого кольору. При ще більшій мутності починає розсіюватись і червона частина спектра, вода набуває жовтого або бурого кольору.

Крім того, завислі наноси, планктон, рослинність, що є у воді, надають воді певного кольору залежно від їхнього забарвлення. Іноді проникнення світла в глиб озера обмежується кількома метрами.

Проникнення світла в глиб озерних вод значною мірою визначає умови існування живих організмів та рослинності.

Від прозорості води залежить її колір, який буває дуже різноманітним. Чим прозоріша вода, тим інтенсивніший синій колір вона має. Розчинені речовини, планктон, завислі наноси надають кольору води бруднуватих та каламутних відтінків. Тому в більшості озер колір води має різні відтінки синього. Навіть у різних частинах одного й того ж озера (наприклад, у центральній частині та в місцях впадання приток) колір води може бути різним. Розвиток планктону також змінює колір води на подібний до кольору організмів, які є у воді.

75. Живлення річок

Виділяють чотири види живлення річок: снігове, дощове, льодовикове, підземне. Дощове живлення Дощ характеризується шаром опадів (мм), тривалістю (хвилини, години, доба), інтенсивністю випадання (мм/хв, мм/рік) і площею поширення (км2).

Зі збільшенням інтенсивності, площі поширення і тривалості дощу збіль-шується величина паводка. Чим більше відношення між площею поширення дощу і площею басейну, тим також більша величина можливого паводку. По-повнення підземних вод відбувається під час тривалих опадів. Якщо вологість повітря незначна і сухий ґрунт у період випадання дощу, то необхідно більше витратити води на випаровування й інфільтрацію і тому величина дощового стоку менша. Навпаки, якщо дощі випадають на добре зволожений ґрунт при зниженій температурі повітря, то вони дають велику величину стоку. Снігове живлення В помірних широтах основними джерелами живлення річок являються води, що накопичуються в сніговому покриві. Сніг, у залежності від товщини снігового покриву, щільності і запасів води, під час танення може утворити різ-ний шар води. Запаси води, снігу в басейні залежать від величини опадів узим-ку, що визначаються кліматичними умовами і розподіляються по площі басей-ну нерівномірно в залежності від висоти місцевості, експозиції схилів, нерівно-стей рельєфу, впливу рослинності та ін. Слід розрізняти процеси сніготанення і водовіддачі снігового покриву, тобто надходження на поверхню ґрунту води, яка не утримується снігом. Сні-готанення починається після досягнення температурою повітря позитивних значень і виникнення позитивного теплового балансу на поверхні снігу. Водо-віддача розпочинається після сніготанення і залежить від фізичних властивос-тей снігу – зернистості, капілярних властивостей тощо. Стік виникає тільки пі-сля початку водовіддачі. Весняне сніготанення поділяють на три періоди: 1. Початковий період – сніг залягає суцільним покривом, танення спові-льнене, водовіддача снігового покриву практично відсутня, стік ще не форму-ється;2. Період сходу основної маси снігу – починається інтенсивна водовідда-ча, виникають проталини, швидко наростає величина стоку; 3. Період закінчення танення – закінчується танення запасів снігу. Зона одночасного танення – це територія, де в даний момент відбувається танення снігу. Ця зона обмежена фронтом танення – лінія, що відділяє зону танення снігу від області, в якій ще не відбувається танення і тилом танення – лінія, що відділяє зону танення від області, в якій вже не має снігу. Ця зона пе-реміщується восени на північ, а в горах – угору вздовж схилів. Підземне живлення Воно визначається характером взаємодії підземних (ґрунтових) і річко-вих вод. Залежить від взаємного положення рівня води в річці і рівня ґрунтових вод. У випадку постійного гідравлічного зв’язку річки і ґрунтових вод ріки отримують підземне живлення на протязі року, окрім періоду повені. Льодовикове живлення Це живлення мають тільки ті річки, що витікають із районів високих гір, і які мають льодовики. Величина щорічного льодовикового живлення річок у се-редньому складає 412 км3, тобто 1 % від загального об’єму річкового стоку..

Уперше роль клімату в живленні річок відзначив О. І.Воєйков (1884). Сьогодні вважається, що річки є продуктом клімату на загальному фоні ланд-шафту. Кількість води, яку одержують річки від того або іншого джерела жив-лення, неоднакова в різних районах і залежить в основному від кліматичних умов. Так, в жарких районах, де снігу не буває і ґрунтові води залягають на значній глибині, єдиним джерелом живлення річок є дощі. В районах із холод-ним кліматом, тривалою і сніжною зимою основна роль у живленні річок на-лежить талим і ґрунтовим .