51.Танення льодовиків.

Льодовик зароджується в зоні додаткового снігового балансу. З утворенням льодовика починається його рух і він виходить за межі снігової лінії,нижче якої відбувається танення. Отже,в льодовиках можна виділити зону живлення(додатній баланс снігу),або фірнову зону,і зону стоку,або язик льодовика. Межа між цими двома зонами називається фірновою лінією. Найкраще ці зони простежуються в гірських льодовиках. Зменшення льодовика відбувається як у наслідок механічних причин (видування,обвали),так и шляхом танення та випаровування з його поверхні (абляції). При нормальному тиску лід тане при температурі 0°C . При збільшення тиску на 1 атм температура танення льоду знижується на 0,0073°C ,тобто лід може танути при від’ємних температурах. Основі причини,які спричиняють абляцію,- сонячна радіація; теплове випромінювання скель,вільних від снігу;тепле повітря,рідкі опади. Величина абляції великою мірою залежить від експозиції схилів. розрізняють абляцію поверхневу,внутрішню,та підльодовикову. Поверхневу абляцію спричиняє безпосереднє нагрівання льоду сонячним промінням,теплим повітрям а також дощами,які випадають на поверхню льоду. Внутрішня абляція відбувається за рахунок внутрішнього тертя окремих часток льоду,циркуляції повітря та води в товщі льодовика. Підльодовикова абляція виникає внаслідок надходження тепла від поверхні гірських порід,які мають вищу температуру,ніж льодовик,а також при підвищенні тиску на нижній межі льодовика. Найбільше значення в гідрологічних процесах має поверхнева абляція. Внутрішня абляція на стік льодовика та живлення річок практично не вливає. Хід танення льодовиків повторює хід температури повітря,він буває добовий,сезонний,та річний.

52.Класифікація річок за умовами живлення

Основним джерелом живлення річок є атмосферні опади. Рідкі опади є безпосереднім джерелом живлення під час паводків. У холодну пору року опади випадають у вигляді снігу і накопичуються на поверхні Землі. При таненні весною на рівнинах і невисоких горах сніг також стає джерелом живлення. На високих горах сніг у теплу пору року розтає не повністю і поповнює запаси, що залишилися з попередніх років, та дає початок льодовикам. Частина дощових і талих вод просочується у верхні шари та іде на поповнення ґрунтових і підземних вод, які значно повільніше попадають в русла річок.

Таким чином існує 4 джерела живлення річок: дощ, сніг, високогірні сніги і льодовики та підземні води. Співвідношення того чи іншого джерела живлення неоднакове в різних регіонах, змінюється протягом року і залежить від кліматичних умов. Вперше роль клімату в живленні річок була визначена російським вченим Воєйковим в його праці “Климаты земного шара, России в особенности”, яка вийшла у 1884 році. Він писав: “Реки суть продукт климата их бассейнов Цим підкреслюється провідна роль клімату в живленні річок, але крім клімату, певне значення має геологічна будова, ґрунти, рослинність, заболоченість, озерність басейнів і господарська діяльність людини. Генетичний аналіз водного режиму річок дає можливість класифікувати їх за джерелами живлення. Така класифікація була розроблена радянським гідрологом М.І. Львовичем. За кількісною оцінкою кожного джерела живлення (снігового, дощового і ґрунтового) Львович прийняв наступні градації: більше80 %, 50-80 % і менше 50 %. Якщо в річному стоці річки більше 80 % припадає на одне з джерел – то річка відноситься до типу річок чисто снігового (дощового, підземного)живлення. Якщо ж 50-80 % – переважно снігового (дощового, підземного)живлення. В разі, коли кожен з видів живлення складає менше 50 % загального об’єму річного стоку – річка належить до типу річок змішаного живлення. Річки України відносяться до річок переважно снігового живлення (східні і південні райони) і змішаного живлення (північні, західні райони і більшість річок Хмельниччини).