59. Морфометричні характеристики озер.

Озера відрізняються між собою за розмірами і формою. Кількісні показники розміру озера виражаються його морфометричними характеристиками, до яких належать: довжина, ширина, площа, глибина, об’єм водної маси, порізаність берегової лінії і її довжина. Площа озера (Fоз) характеризує площу водної поверхні (без островів) і визначається по карті за допомогою планіметра або палетки. Довжина озера (L) – найкоротша віддаль між двома найбільш віддаленими точками його берегової лінії, заміряна по поверхні озера. Ширина озера може бути найбільшою (Bmax) і середньою (Всер ). Середня ширина дорівнює відношенню площі озера до його довжини: Довжина берегової лінії (l) – це довжина урізу води (довжина нульової ізобати). Порізаність берегової лінії (K) – відношення довжини берегової лінії до довжини кола з площею, яка дорівнює площі озера: Об’єм води в озері можна визначити за батометричною картою як суму окремих шарів озерної улоговини, обмежених певними ізобатами. Ці шари наближено являють собою зрізані конуси, і їх об’єм становитиме: Де f1, f2...fn – площі, обмежені ізобатами; H – відстань між ізобатами. Здесь собраны только лучшие модели! m.ua Загальний об’єм води дорівнює сумі часткових об’ємів. Середня глибина озера (hсер) дорівнює відношенню об’єму води в озері до площі дзеркала: Максимальна глибина вимірюється безпосередньо.

62. Водний баланс і рівневий режим озер Об’єм води в будь-якому озері постійно змінюється: частина води витрачається з озера, частина надходить до нього. Рівновага, котра існує між зміною об’єму води в озері за якийсь час, і кількістю води, що надходить до озера і витрачається за той самий час, називаєтьсяводним балансом. Від співвідношення між надходженням води та її витрачанням за один і той же проміжок часу залежить величина водної маси водойми та її зміни в часі. Це зумовлює основні риси гідрологічного режиму озера.

За водним балансом озера поділяються на безстічні йстічні.

Безстічні озера – це озера, які не мають а ні поверхневого, а ні підземного стоку, а витрачають воду лише на випаровування.

Стічні озера – це такі озера, з поверхні яких вода витрачається на випаровування і на поверхневий та підземний стік. Серед стічних озер виділяються проточні озера, в яких стік становить значну частку водної маси. В цих озерах добре спостерігається течія, пов'язана з режимом річок, що впадають та витікають.

Окрему групу складають озера з перемінним стоком. Вони мають стік під час водопіль та паводків, а в межень належать до безстічних озер, бо водотоки, які витікають з них, пересихають.

Вода в озеро може надходити за рахунок атмосферних опадів на поверхню озера та притоку річкових і підземних вод з водозбору. Витрачання води відбувається внаслідок випаровування з поверхні озера, руслового й підземного стоку з озера. Величина окремих елементів водного балансу і співвідношення між ними залежать від кліматичних умов, характеру водообміну, розмірів улоговини озера та його водозбірної площі.

63. Хімічний склад природних вод

Вода як хімічна сполука, її структура, ізотопний склад. Хімічні властивості. Вода як розчинник. Соляний склад природних вод. Головні іони, біогенна та органічна речовина, розчинені гази, мікрокомпоненти. Особливості соляного складу атмосферних опадів, річкової та морської води.

1. Вода як хімічна сполука, її структура, ізотопний склад

Вода - це хімічна сполука водню з киснем. Вода складається з 11,11% водню і 88,89% кисню (по масі). При утворенні води з одним атомом кисню з'єднується два атоми водню. В молекулі води атоми кисню і водню розташовані по кутах рівнобедреного трикутника: при вершині знаходиться атом кисню, а в кутах при основі - по атому водню. Внаслідок того, що обидва атома водню зсунені в одну сторону від атому кисню, молекули води характеризуються значною полярністю, тобто неврівноваженістю позитивних і негативних електричних зарядів. Сторона молекули з атомом кисню має деякий надмір негативного заряду електрики, а протилежна сторона, в котрій знаходяться атоми водню, - надмір позитивного заряду. Полярність та деякі інші сили обумовлюють здатність молекули води об'єднуватися в асоціації - по декілька разом.

Найпростішу формулу Н2О має молекула пароподібної води (гідроль).

Вода в рідкому стані - це переважно поєднання двох простих молекул (Н2О)2 (дигідроль).

У твердому стані (лід) - це поєднання трьох простих молекул (Н2О)3 (тригідроль).

У льоді звичайно переважають молекули тригідроля, що мають найбільший об'єм, а прості, що не поєдналися, відсутні. В пароподібному стані при температурі вище 1000С вода складається головним чином з молекул гідроля, тому що значна швидкість руху молекул при цій температурі порушує асоціацію (об'єднання) молекул. В рідкому стані вода являє собою суміш гідроля, дигідроля та тригідроля. Співвідношення між цими ізотопами залежить від температури.