23. Ігрове моделювання.

Експеримент у політичному прогнозуванні практикується в специфічній формі ігрового моделювання, коли досліджуваний процес чи явище відтворюються в певних параметрах, які цікавлять політолога-прогнозиста, шляхом створення ситуації гри. Імітуючи розвиток того чи іншого політичного явища (конфлікту, переговорів, засідання парламенту тощо), дослідник має змогу передбачити розвиток реального процесу або розкрити його внутрішні механізми.

Поза конкретною політичною моделлю недоцільною є постановка питання: чи визначає соціальний статус сьогоднішнього дня день завтрашній?

Якщо, наприклад, ми моделюємо теперішнє політико-економічне становище в Україні як певну фазу процесу роздержавлювання економіки, то й вибір можливих варіантів завтрашнього дня слід брати з арсеналу аналогічних подій, які вже сталися; а якщо ми оцінюємо теперішнє становище як модифікацію соціалізму, то поле варіантів "розвитку" — в минулому.

ІV. Метод імітаційних ігор:

• визначення заданих правил для гри;

• створення команд учасників гри, котрі імітують певних суб’єктів;

• “програвання” командами певних ігрових ситуацій;

Різновиди імітаційних ігор ( за типом учасників ):

1. Ігри, в яких приймають участь лише люди;

2. Ігри, в яких приймають участь лише машини, для яких люди задають програми;

3. Ігри, в яких приймають участь люди і машини.

24. Метод історичної аналогії.

Аналогія передбачає порівняння в думках двох або більше політичних явищ, процесів з метою вивчити суттєві риси одного з них на прикладах інших. Сьогодні, наприклад, вчені, аналізуючи події в Російській Федерації, нерідко звертаються до досвіду колишньої Югославії. У практиці політичної діяльності цей метод є досить ефективним у тих випадках, коли прогноз будується на основі пізнання законів функціонування соціально-політичних систем у звичайних для них умовах.

№ 25 Моделювання як метод політичного прогнозування

Політичний прогноз (у вузько-прикладному сенсі) – науково обґрунтовані судження про імовірнісні стани політичної системи або окремих її суб’єктів у майбутньому і про імовірні шляхи та строки досягнення, котрі мають чітко визначений період упередження та тісно пов’язані з можливою реакцією на них у вигляді політичних рішень ( К. В. Симонов ).

Методи здійснення політичного прогнозування – основні способи здійснення політичного прогнозування.

Модель – уявлення про об’єкт, систему, ідею у деякій формі, що відмінна від самої дійсності ( Шеннон ). Модель – умовний образ об’єкту або системи об’єктів, який дає можливість одержувати нову інформацію про об’єкт.

Типи моделей:

1. Фізичні ( не застосовуються в дослідженнях політики );

2. Математичні ( застосування в дослідженнях політики – обмежене );

3. Аналогові – розкривають зміст певної системи, маючи іншу форму (знаходять втілення при дослідженні політики у різноманітних схемах);

Групи моделей:

1. Статичні ( об’єкт у статиці );

2. Прості динамічні ( об’єкт у динаміці );

3. Складні динамічні ( об’єкт у статиці, динаміці і розвитку );

Етапи політичного моделювання:

1. Створення системної моделі з включенням найсуттєвіших характеристик модельованого об’єкту;

2. Введення кількісних параметрів;

У США політична моделювання активно використовується у розробці моделей для прогнозування результатів виборів Президента США на основі певних параметрів.

Приклади моделей прогнозування результатів президентських виборів ( США ):

Модель Тафта ( 1978 ) – Дохід на рік виборів, “симпатія” до Президента;

Модель Гіббса ( 1982 р. ) – Особистий дохід;

Модель Льюїс-Бек – Райта – Валовий національний продукт; рейтинг популярності; число місць президентської партії у Палаті представників Конгресу; процент голосів, одержаних діючим Президентом на первинних виборах; результати праймеріз;