73. Методи та функції прикладної політології.

Особливості предмета і завдань прикладної політології зумовлюють і специфіку її функцій, які загалом спрямова­ні на політичну реальність і передбачають певний вплив на неї. Найважливішими є такі функції:

Дослідження і переведення у практичну площину актуальних політологічних проблем. Відповідно до цієї функції здобутки теоретичного і прикладного рівнів полі­тичної науки мають органічно поєднуватися з метою виро­блення політичних рекомендацій зацікавленим держав­ним і недержавним структурам, політичним інститутам. Завдання політолога полягає не у виробленні комплексу дій для влади щодо досягнення цілей модернізації суспіль­ства, а в застереженні щодо небезпек, які очікують на по­літиків, котрі приймають соціально значущі рішення.

Експертно-аналітичне і прогностичне обґрунтування політичних рішень. Досвід функціонування розвинених демократій засвідчує, що на кожному етапі прийняття по­літичних рішень потрібна участь фахівця в галузі при­кладної політології, що дає змогу виявити реальні інтере­си суб'єктів політики, рівень прагнення учасників полі­тичного процесу до змін, здійснити добір необхідної для забезпечення конкретного рішення інформації. Професіо-нали-політологи, як правило, відстежують небажані дії учасників політичних подій щодо прийнятих рішень, роз­робляють відповідні програми протидії їм, здійснюють по­літичний аналіз позицій прибічників і противників полі­тичного рішення. У процесі прийняття перспективних, значущих для майбутнього рішень політологи виявляють нові форми людського співіснуввання, пропонують нові знання, сценарії політичного розвитку, здійснюють полі­тичну експертизу.

Розроблення технологій політичних процесів, кампа­ній, акцій (виборів, мітингів, політичних переговорів тощо). Ця функція передбачає формування іміджу певних організа­цій, політичних лідерів, розв'язання політичних конфлік­тів, оцінювання політичної обстановки. Все це потребує врахування специфіки політичної дійсності конкретної країни, суспільства, недопущення механічного перенесен­ня технологій, які виявили свою ефективність в інших умовах. Завдання політолога, який пропонує певні техно­логії, полягає в попередженні можливих негативних нас­лідків певного рішення.

Соціокультурне супроводження політичного проце­су. Прикладна, як і теоретична, політологія покликана сприяти формуванню в суспільстві політичної культури з урахуванням національних традицій, політичних норм і цінностей, політичних ідеалів. Важливість політологічно­го супроводу політичного процесу особливо зростає в умо­вах демократизації суспільства, оскільки політична куль­тура населення вирішально впливає на відповідальні дії політичної еліти, становлення громадянської відповідаль­ності в суспільстві.

До таких методів відноситься насамперед спостереження подій. Воно може проводитись у формі «відкритої» констатації фактів (відстеження конкретних подій та довгострокових наслідків тих чи інших рішень) та у формі «включеного спостереження» (коли дослідник протягом певного часу або знаходиться усередині досліджувальної групи, наприклад керівництва партії, або «занурюється» у яку-небудь конкретну ситуацію, скажімо, в атмосферу проведення переговорів). При кожному з цих варіантів одержувана інформація повинна бути достовірна, незалежна від пристрастей спостерігача, що на практиці досягти нелегко, оскільки в політиці діють живі люди зі своїми інтересами, симпатіями й антипатіями.

Важливий метод прикладної політології — контент-аналіз. Він припускає цілеспрямоване вивчення певних документів (конституцій, правових актів, кодексів, програм, інструкцій) чи ж інших безпосередніх носіїв інформації (книг, картин, кінофільмів, гасел тощо). Цей метод спирається на широке застосування комп'ютерних технологій, завдяки чому в наслідок індексування ключових слів можна підрахувати частоту їхнього використання і вибрати інформацію з дуже значних за обсягом текстів.

У прикладній політології широко використовується метод опитування прямих чи побічних учасників політичних подій, а також експертів, здатних дати професійний аналіз ситуації. Виявлення, узагальнення й систематизація інформації можуть здійснюватися через інтерв'ювання окремих громадян або проведенням масових анкетних чи інших опитувань. Можливість широкого використання при цьому математичних методів підвищує вірогідність даних, а значить і наукову обґрунтованість політичних прогнозів і рекомендацій.

Ігрові методи припускають попереднє конструювання ситуації, імітацію того чи іншого варіанту розвитку процесу, конфлікту і т. д. Це дає можливість відпрацювати різні моделі дій управлінських структур, розподілити ролі учасників подій, уточнити характер їх поведінки і взаємини між ними. Завдяки такого роду прийомам можна передбачати варіанти зміни ситуації, підготувати управлінський персонал до прийняття рішень у неординарних ситуаціях, знаходити якісно важливі ланки і суперечності у відповідних процесах.

У прикладній політології широко застосовуються і більш приватні методи досліджень, наприклад:

фактор-аналіз, що зводить безліч емпіричних даних до основних, визначальних;

використання когнітивних карт-матриць, у яких фіксуються типові реакції лідерів (чи інших осіб) на кризові ситуації, зразки вчинків у стабільних умовах, біографічні дані й інша інформація, що допомагає прогнозувати їх майбутні вчинки;

конфігуративні дослідження, що використовують порівняльний аналіз для виявлення специфічних ознак політичних об'єктів;

біографічний аналіз та ін.