
- •9. Політичний аналіз як наука.
- •11. Основні різновиди політичного аналізу.
- •17. Ситуаційний політичний аналіз.
- •18. Подія, як елемент політичного аналізу.
- •20. Типологія політичних прогнозів:
- •21. Методи політичного прогнозування.
- •23. Ігрове моделювання.
- •24. Метод історичної аналогії.
- •26. Метод колективної експертної оцінки.
- •32. Структура політичного рішення
- •37. Основні методи прийняття політичних рішень (ч.Ліндблюм)
- •49. Організація та проведення мітингів.
- •50. Натовп як форма масової поведінки людей
- •51. Особливості організації на проведення демонстрацій.
- •52. Страйк як засіб політичної боротьби.
- •54. Основні різновиди політичної кампанії.
- •56. Сутність та функції політичного маніпулювання
- •59. Сутність та різновиди політичної пропаганди та агітації.
- •60. 61. Сутність психологічної війни в політиці.
- •62. Теоретичні засади політичної іміджелогії
- •63. Основні методи та засоби створення політичного іміджу.
- •64. Види та засоби політичної реклами.
- •65. Основні різновиди політичних іміджів.
- •66. Довіра до джерела як проблема політичної комунікації.
- •67. Обмеження та протидія політичним маніпуляціям.
- •68. Популізм як політична технологія
- •70. Співвідношення теоретичної і прикладної політології
- •71. Наукові засади практичної політології.
- •73. Методи та функції прикладної політології.
- •74. Аналіз подій
- •75. Співвідношення політичної реклами пропаганди та маніпулювання
- •76.Маніпуляційні технології в україні.
63. Основні методи та засоби створення політичного іміджу.
Імідж ( “образ” ) – образ особистості, суспільно-політичного інституту, який існує у масовій свідомості. Етапи створення іміджів:
1. З’ясування образу, який існує у масовій свідомості;
2. З’ясування ідеального образу;
3. Доведення існуючого образу до ідеалу.
Методи з’ясування образу масової свідомості:
1. Зосередження на окремих аспектах поведінки лідера;
2. Використання фокус-груп з метою вивчення громадської думки;
3. Використання методу “мозкового штурму”.
Етапи побудови іміджу ( Г. Г. Почепцов ):
1. Індивідуалізація ( виокремлення серед інших );
2. Акцентуація ( підкреслення виокремлених характеристик );
3. Просунення ( використання бажаних характеристик у найоптимальніших контекстах );
Складові технології побудови іміджу:
1. Виділення рис, що виділяють політика серед інших;
2. Підкреслення особистих рис політика, які вводять його до складу категорії “свій”;
3. Вписування образу політика в уявлення про ідеального політичного діяча;
4. Вписування образу політика в образ реальних історичних діячів;
5. Включення в поведінку політика акторських елементів;
6. Створення вербального компоненту іміджу;
7. Символізація зовнішнього вигляду політика;
8. Впровадження образу у масову свідомість через ЗМІ;
9. Боротьба з “автономними джерелами” впливу на імідж;
64. Види та засоби політичної реклами.
Реклама – позитивне повідомлення про конкретний обєкт для конкретної аудиторії ( Г. Г. Почепцов ). Метою реклами є забезпечення продажу.
Політична реклама – інструмент ринкової політичної конкуренції.
Основна функція політичної реклами: реклама формує політичні пріоритети у ситуації вибору.
Завдання політичної реклами:
1. Подати у доступній формі суть політичної платформи певних сил і настроїти аудиторію на їх підтримку.
2. Сформувати та закріпити в масовій свідомості уяву про характеристики політичних сил.
3. Створити бажану психологічну установку, яка визначає напрямок відчуттів, симпатій, дій людини.
Різновиди політичної реклами:
1. Авторитетні свідчення;
2. Інституціональна реклама;
Типологія політичної реклами за завданнями:
1. Інформаційна ( покликана дати уявлення про певне явище );
2. Заохочувальна ( спрямувати увагу, підштовхнути до певних дій );
65. Основні різновиди політичних іміджів.
Дослідники зазначають, що стосовно будь-якого політика, як і організації, можна говорити про кілька типів іміджів:
дзеркальний (суб'єктивний), тобто образ політика у власних очах. Це те, що думає політик про самого себе;
модельований бажаний імідж-образ, який команда політика намагається закріпити у суспільній свідомості;
негативний імідж, що створюється опонентами;
поточний імідж, позитивний чи негативний образ, який складається у суспільній свідомості як стихійно, так і в силу застосування спеціальних технологій.
Види політичного іміджу Імідж може бути розділений на два типи: імідж ідеальний, той, до якого слід прагнути, і імідж реальний, який присутній насправді. Іміджмейкер зобов’язаний сумістити ці дві позиції. При цьому і перший і другий іміджі можуть бути невірними з точки зору ефективності впливу.