Місцеве самоврядування
Місцеве самоврядування є формою народовладдя в Україні, сутність якої полягає в самостійному вирішенні населенням питань місцевого значення.Воно здійснюється первинним суб’єктом місцевого самоврядування, територіальною громадою, як безпосередньо, шляхом проведення місцевих референдумів, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські, районні, обласні ради.
Отже, до системи органів місцевого самоврядування в Україні входять: територіальна громада– як первинний суб’єкт,рада– як представницький орган івиконавчий орган у вигляді виконкомів рад /рис.31/.
Рис. 31. Місцеве самоврядування України
До їх складу рад входять депутати, які обираються членами громад на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п’ять років. Так само територіальні громади обирають і голів виконкомів сільських, селищних та міських рад, але строком на чотири роки. Голови районних та обласних рад обираються відповідними радами (ст.140,141).
Територіальні громади безпосередньо або через утворені ними органи управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання; встановлюють місцеві податки і збори, забезпечують проведення референдумів; реорганізують та ліквідують комунальні підприємства, організації і установи, а також здійснюють контроль за їх діяльністю (ст.143).
Місцеве самоврядування – різновид політичної, але не державної влади. Тому ради депутатів місцевого самоврядування різного рівня в частині повноважень делегованих ними місцевим державним адміністраціям мають право контролю їх діяльності, який полягає у можливості вираження недовіри головам відповідних місцевих державних адміністрацій. Якщо таку недовіру підтримують дві третини складу відповідної ради, то Президент забов’язаний ухвалити рішення про відставку цієї особи.
Детальне описання усієї діяльності, повноважень і відповідальності органів місцевого самоврядування визначені спеціальним законом.
Територіальний устрій України
Територіальний устрій України означає поділ її території на певні регіони з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій (ст.132).
Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Устрій та повноваження Автономної Республіки Крим визначені в Конституції окремим розділом.
Вся територія України поділена на 25 областей. Міста Київ і Севастополь мають спеціальний, визначений законом статус /рис.32/.
Рис. 32. Територіальний устрій України.
|
1 |
Волинська область |
15 |
Сумська область |
|
2 |
Львівська область |
16 |
Полтавська область |
|
3 |
Закарпатська область |
17 |
Кіровоградська область |
|
4 |
Рівненська область |
18 |
Миколаївська область |
|
5 |
Тернопільська область |
19 |
Харківська область |
|
6 |
Івано – Франківська область |
20 |
Дніпропетровська область |
|
7 |
Житомирська область |
21 |
Херсонська область |
|
8 |
Хмельницька область |
22 |
Автономна Республіка Крим |
|
9 |
Чернівецька область |
23 |
Запорізька область |
|
10 |
Чернігівська область |
24 |
Донецька область |
|
11 |
Київська область |
25 |
Луганська область |
|
12 |
Вінницька область |
|
Міста |
|
13 |
Одеська область |
|
Київ |
|
14 |
Черкаськаобласть |
|
Севастополь |