1.2. Протокол smtp
SMTP – SimpleMailTransferProtocol, використовує порт за замовчуванням – 25. Основним недоліком протоколу є відсутність аутентифікація й "до завантаження" (як в FTP, HTTP) повідомлень, тобто якщо посилає великий лист (10Мбайт), то в разі розриву з’єднання повідомлення доведеться передавати заново. Тому великі листи необхідно різати на частини.
Модель протоколу: клієнт ініціює з’єднання із сервером; клієнт посилає запити на обслуговування; сервер відповідає на ці запити.
Рис. 1. Модель протоколу SMTP
1.3.Протокол рор
PostOfficeProtocol (POP) – протокол доставки пошти користувачеві з його поштової скриньки поштового сервера РОР. Коли пошта прийшла на сервер (по SMTP), вона розкладається по поштових скриньках. Щоб забрати пошту із скриньки, потрібний POP.
Рис. 2. Модель протоколу POP
У протоколі РОР3 обговорені три стадії процесу одержання пошти:
авторизація;
транзакція;
оновлення (завершення транзакції).
Після того як сервер і клієнт РОР3 установили з’єднання, починається стадія авторизації, на якій клієнт ідентифікує себе для сервера. Якщо авторизація пройшла успішно, сервер відкриває поштову скриньку клієнта й починається стадія транзакції. У ній клієнт або запитує в сервера інформацію (наприклад, список поштових повідомлень), або просить його зробити певну дію (наприклад, видалити поштове повідомлення). Нарешті, на стадії оновлення сеанс зв’язку закінчується.
Відповідь сервера може бути або позитивною або негативною.
1.4. Формат подання поштових повідомлень mime
MIME означає "MultipurposeInternetMailExtensions" (Багатоцільові розширення поштового стандарту Internet). Цей стандарт описує, як пересилати по електронній пошті програми, графічні, мультимедійні, змішані дані. Типове застосування MIME – пересилання графічних зображень, аудіо, документів Word, програм і навіть просто текстових файлів, тобто, коли важливо, щоб у ході пересилання не провадилося ніяких перетворень над даними. MIME також дозволяє розмічати лист на частині різних типів так, щоб одержувач (поштова програма) міг визначити, що робити з кожною із частин листа.
Оскільки файли можуть бути різними (.gif, .doc, .pdf), браузер повинен розуміти, що з ними робити. Цю проблему вирішує стандарт "MIME – типи". Він повідомляє клієнту, який тип файлів отриманий, наприклад: Content-type: image/gif (графіка GIF), Content-type: image/jpeg (графіка JPG)
Браузери використовують MIME-типи у своїх HTTP-заголовках для того, щоб повідомити, у яких форматах вони бажають приймати дані (якщо сервер може видати файл у різних форматах). Сервери використовують MIME-типи в HTTP-заголовках Content-Type, щоб повідомити клієнту про те, у якому форматі передається прикладений уміст: чи те це HTML, якому потрібно форматувати, чи то це GIF або JPEG, що вимагає візуалізації, чи те це дані у форматі PDF, для якого потрібно відкривати зовнішню програму перегляду або використати додатковий програмний засіб.
Стандарт MIME призначений для опису тіла поштового повідомлення Internet. Попередником MIME є стандарт поштового повідомлення ARPA (RFC-822). Стандарт RFC-822 був розроблений для обміну текстовими повідомленнями. З моменту опублікування стандарту можливості апаратних і програмних засобів пішли далеко вперед і стало ясно, що багато типів інформації, які широко використаються в мережі, неможливо передати поштою без спеціальних перетворень.