Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
посібник_укр_проценко (2).doc
Скачиваний:
224
Добавлен:
06.11.2024
Размер:
1 Мб
Скачать
☆
  1. Амілоїдоз (див. Заняття №10)

Амілоїдоз – це дистрофія, яка супроводжується появою аномального фібрилярного білка й утворенням у межуточній сполучній тканині та стінках судин складної речовини – амілоїду.

II. Жирова дистрофія. Ожиріння

Ожиріння (тучність) – це збільшення кількості нейтральних жирів у жировому депо, що має загальний характер.

Жирова тканина з’являється також там, де вона звичайно відсутня (підшлункова залоза, строма міокарда тощо).

Класифікація ожиріння

I. За етіологією:

1. Первинне (етіологія не відома).

2. Вторинне:

- аліментарне (за рахунок незбалансованого харчування та гіподинамії);

- церебральне (пухлини мозку, нейротропні інфекції);

- ендокринне (синдром Іценко-Кушинга, адипозогенітальна дистрофія, гіпогонадизм, гіпотиреоз, синдром Фреліха);

- спадкове (хвороба Гірке, синдром Лоренса-Муна-Бідля).

II. За зовнішніми проявами:

- симетричний тип ожиріння (жир відкладається рівномірно в різних частинах тіла);

- верхній тип ожиріння (нагромадження жиру в області підшкірно-жирової клітковини обличчя, потилиці, шиї, верхнього плечового пояса, молочних залоз);

- середній тип ожиріння (жир відкладається в підшкірно-жировій клітковині живота у вигляді фартуха);

- нижній тип ожиріння (жир відкладається в області стегон і гомілок).

  1. За перевищенням маси тіла хворого:

- I ступеня - надлишкова маса тіла становить 20-29%;

- II ступеня - 30-49%;

- III ступеня - 50-99%;

- IV ступеня - до 100% і більше.

  1. За характеристикою морфологічних змін:

- гіпертрофічний тип (збільшення об’єму жирових клітин, при цьому не міняється їхнє число);

- гіперпластичний тип (збільшення кількості жирових клітин, при цьому їхній об’єм залишається незмінним).

Функціональне значення ожиріння:

  1. Ожиріння є проявом ряду інших захворювань (див. вище).

  2. Надлишкова маса тіла є одним з факторів розвитку ішемічної хвороби серця (ІХС).

  3. При ожирінні серця часто спостерігаються його розриви.

Наслідок ожиріння, як правило, несприятливий.

Ліпоматози – це збільшення кількості жирової клітковини місцевого характеру.

Яскравим прикладом ліпоматозу є хвороба Деркума, при якій у підшкірно-жировій клітковині кінцівок і тулуба з’являються хворобливі відкладення жиру, схожі на ліпоми (доброякісні пухлини жирової тканини).

Вакантного ліпоматозу (замісного) зазнають органи і тканини, які атрофуються (жирове заміщення вилочкової залози, нирки при їхній атрофії, ліпоматоз острівців Лангерганса підшлункової залози при цукровому діабеті та ін.).

III. Вуглеводна дистрофія

Вуглеводні дистрофії пов’язані з порушенням балансу глікопротеїдів і глікозаміногліканів (хондроітинсірчаної кислоти тощо).

При цьому виникає ослизнення тканин, причому, на відміну від мукоїдного набрякання, відбувається заміщення колагенових волокон сполучної тканини, строми органів, жирової тканини, хрящів слизоподібною масою.

Причини вуглеводної дистрофії:

  1. Дисфункція ендокринних залоз (наприклад, слизуватий набряк (мікседема) при гіпофункції щитовидної залози та ін.).

  2. Виснаження (ослизнення тканин при кахексії будь-якого генезу).

Наслідок, як правило, несприятливий, прогресування призводить до колікваційного некрозу з утворенням порожнин, заповнених слизом.