4. Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалювати в навчальному альбомі

Мікропрепарати:

1. Крупозна пневмонія (стадія сірої гепатизації).

2. Дифузний гнійний лептоменінгіт.

3. Фібринозно-гнійний перикардит.

Макропрепарати:

1. Крупозна пневмонія (стадія сірої гепатизації).

2. Фібринозно-гнійний перикардит.

3. Дифузний гнійний лептоменінгіт.

4. Геморагічний лептоменінгіт.

5. Абсцеси в головному мозку.

6. Дифтеритичний коліт.

7. Флегмона кисті.

8. Абсцес легені.

9. Гнійний остеомієліт.

10. Катаральний гастрит.

Заняття №8 Проліферативне запалення. Специфічне запалення. Гранульоматоз

Мета заняття: вивчити й інтерпретувати морфологічні особливості та наслідки проліферативного запалення.

Оснащення заняття: набір макро- та мікропрепаратів з різними патологічними процесами, тестові завдання.

1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття

Проліферативне (продуктивне) запалення характеризується перевагою клітинних і тканинних елементів. У результаті проліферації клітин утворюються осередкові або дифузні клітинні інфільтрати. Інфільтрати можуть містити лімфоцити, моноцити, макрофаги, плазматичні, епітеліальні, гігантські клітини тощо.

Причини проліферативного запалення:

1. Біологічні (мікроби, тварини-паразити).

2. Фізичні (радіація).

3. Хімічні (медикаменти).

4. Імунопатологічні процеси.

За перебігом проліферативне запалення буває:

1. Гострим (черевний і висипний тиф, туляремія, гострий ревматизм, гострий гломерулонефрит та ін.).

2. Хронічним (міокардити, хронічні гломерулонефрити, хронічні гепатити, міозити).

Види проліферативного запалення:

1. Межуточне (інтерстиціальне).

2. Гранульоматозне.

3. Запалення з утворенням поліпів і гострих кондилом.

Межуточне (інтерстиціальне) запалення

Межуточне запалення характеризується утворенням клітинного інфільтрату в стромі (міокарда, печінки, нирок, легенів та ін.).

Прогресування межуточного запалення призводить до проліферації зрілої волокнистої сполучної тканини з подальшим розвитком склерозу.

Якщо в клітинному інфільтраті багато плазматичних клітин, то вони можуть перетворюватися на гомогенні кулясті утворення (гіалінові тільця Русселя). Зовні органи при межуточному запаленні змінюються мало.

Гранульоматозне запалення

Гранульоматозне запалення характеризується утворенням гранульом (вузликів), які виникають у результаті проліферації і трансформації клітин, здатних до фагоцитозу.

Причини розвитку гранульом:

1. Інфекційні гранульоми (черевний, висипний тиф, ревматизм, сказ, вірусний енцефаліт, туляремія, туберкульоз, бруцельоз, сифіліс, лепра, склерома).

2. Неінфекційні гранульоми: пилові хвороби (силікоз, талькоз, асбестоз, бісиноз та ін.), медикаментозні впливи (наприклад, олеогранульоматозна хвороба внаслідок введення масляних розчинів під шкіру), сторонні предмети (уламки скла, металу тощо).

3. Невстановленої природи гранульоми (саркоїдоз, хвороба Крона й Хортона, гранульоматоз Вегенера та ін.).

Механізм утворення гранульоми складається з 4-х стадій:

1. Нагромадження у вогнищі ушкодження юних моноцитів.

2. Дозрівання цих клітин у макрофаги й утворення макрофагальної гранульоми.

3. Трансформація макрофагів в епітеліоїдні клітини й утворення епітеліоїдно-клітинної гранульоми.

4. Злиття епітеліоїдних клітин (або макрофагів) з утворенням гігантських клітин (клітин сторонніх предметів або клітин Пирогова-Лангханса). Гігантські клітини можуть містити до 100 і більше ядер.

Морфологічні види гранульом:

1. Макрофагальна (складається з макрофагів).

2. Епітеліоїдно-клітинна (складається з епітеліоїдних клітин).

3. Гігантоклітинна (містить гігантські клітини).

Гранульоми бувають специфічними та неспецифічними.

Специфічні гранульоми – це такі гранульоми, морфологія яких специфічна для певного інфекційного захворювання, збудник якого можна знайти в клітинах цієї гранульоми. До специфічних гранульом відносять гранульоми при туберкульозі, сифілісі, лепрі та склеромі.

Туберкульозна гранульома має наступну будову: у її центрі розташоване вогнище некрозу, по периферії – вал з епітеліоїдних клітин, лімфоцитів, макрофагів, плазматичних клітин і гігантських клітин Пирогова-Лангханса. При забарвленні за Цилєм-Нільсеном у гігантських клітинах виявляються мікобактерії туберкульозу.

Сифілітична гранульома (гума) представлена великим вогнищем некрозу, оточеним клітинним інфільтратом, який складається з лімфоцитів, плазматичних і епітеліоїдних клітин. Клітини Пирогова-Лангханса зустрічаються рідко. Методом сріблення в клітинному інфільтраті виявляють бліду трепонему.

Лепрозна гранульома (лепрома) представлена вузликом, який складається з макрофагів, лімфоцитів і плазматичних клітин. Серед макрофагів виділяються великі клітини з жировими вакуолями, які містять упаковані у вигляді куль мікобактерії лепри (лепрозні клітини Вірхова).

Склеромна гранульома складається з плазматичних, епітеліоїдних клітин, лімфоцитів, серед яких багато гіалінових куль. Характерна також поява великих макрофагів зі світлою цитоплазмою, у яких виявляється збудник хвороби – палички Волкова-Фріша. Ці макрофаги називаються клітинами Мікуліча.

Неспецифічні гранульоми не мають характерних рис, властивих специфічним гранульомам і представлені скупченнями різних клітин: макрофагів, лімфоцитів, епітеліоїдних, плазматичних клітин та ін. Зустрічаються такі гранульоми при ряді інфекційних (наприклад, черевний і висипний тиф) і неінфекційних (гранульоми при силікозі, асбестозі, гранульоми сторонніх предметів) захворювань.

Наслідок гранульом двоякий – некроз або склероз.