Класифікація дистрофій

1. Залежно від переваги в елементах паренхіми та строми:

1. Паренхіматозна (білкова, жирова, вуглеводна).

2. Стромально-судинна (білкова, жирова, вуглеводна).

3. Змішана (порушення обміну хромопротеїдів, нуклеопротеїдів, ліпопротеїдів і мінералів).

2. За перевагою порушень певного виду обміну:

1. Білкова.

2. Жирова.

3. Вуглеводна.

4. Мінеральна.

III. Залежно від впливу генетичних факторів:

1. Набута.

2. Спадкова.

   4. За поширеністю процесу:

1. Загальна.

2. Місцева.

Паренхіматозна дистрофія

Паренхіматозна дистрофія – це прояв порушення обміну в клітинах паренхіми паренхіматозних органів.

Види паренхіматозних дистрофій:

1. Білкова (диспротеїноз).

2. Жирова (ліпідоз).

3. Вуглеводна.

I. Білкова дистрофія (диспротеїноз)

Види:

1. Гіаліново-краплинна.

2. Гідропічна.

3. Рогова.

4. Хвороби нагромадження (цистиноз, тирозиноз, фенілкетонурія).

1. Гіаліново-краплинна дистрофія

Ознаки:

1. Поява великих білкових гіаліноподібних краплин, які зливаються між собою та заповнюють тіло клітини.

2. Деструкція ультраструктурних елементів клітини.

Ця дистрофія зустрічається в:

1. Нирках (нефротичний синдром, гломерулонефрит, амілоїдоз нирок, парапротеїнемічна нефропатія).

2. Печінці (алкогольний гепатит і цироз печінки (наявність телець Малорі в гепатоцитах (алкогольний гіалін), гепатоцеребральна дистрофія (хвороба Вільсона-Коновалова).

3. Міокарді.

Функціональне значення:

Із цією дистрофією пов’язана протеїнурія (поява білка в сечі), циліндрурія (поява циліндрів в сечі), гіпопротеїнемія (втрата білків плазми крові), порушення електролітного балансу.

Наслідок несприятливий, дистрофія завершується коагуляційним некрозом.

2. Гідропічна дистрофія

Ознаки:

1. Поява в клітині вакуолей, які містять цитоплазматичну рідину.

2. Збільшення клітин в об’ємі.

3. Зсув ядра на периферію клітин.

4. Розпад клітинних ультраструктур.

Ця дистрофія зустрічається в:

1. Нирках (нефротичний синдром, гломерулонефрит, цукровий діабет).

2. Печінці (вірусний і токсичний гепатит).

3. Епідермісі (віспа, набряк шкіри різного генезу).

Результат несприятливий, дистрофія завершується колікваційним некрозом.

3. Рогова дистрофія (патологічне зроговіння)

Ознаки:

1. Надлишкове утворення рогової речовини в епітелії, який зроговіває (гіперкератоз, іхтіоз).

2. Утворення рогової речовини там, де в нормі її не буває (лейкоплакія – патологічне зроговіння слизових оболонок, плоскоклітинний рак (утворення ракових «перлин»)).

Причини: порушення розвитку шкіри, хронічне запалення, вірусні інфекції, авітамінози та ін.

Функціональне значення:

Довгостроково існуюче патологічне зроговіння слизової оболонки (лейкоплакія) може стати джерелом раку, уроджений тяжкий іхтіоз – не сумісний з життям.

II. Жирова дистрофія (ліпідоз)

Види:

1. Місцева (печінки, нирок, міокарда та ін.).

2. Системна (хвороба Гоше, Німана-Піка, Тея-Сакса, Нормана-Ландинга).

Причини:

1. Гіпоксія (захворювання серцево-судинної системи, легенів, анемії, хронічний алкоголізм).

2. Інфекції (дифтерія, туберкульоз).

3. Інтоксикації (фосфор, миш’як, хлороформ).

4. Авітамінози.

Ознаки:

1. Збільшення вмісту ліпідів у клітинах.

2. Поява ліпідів у тих клітинах, де вони в нормі не зустрічаються.

3. Поява жирів незвичайного складу.

Жирова дистрофія найбільше часто зустрічається в:

1. Міокарді.

2. Печінці.

3. Нирках.

Ознаки жирової дистрофії міокарда:

1. Наявність дрібних жирових крапель у цитоплазмі кардіоміоцитів (пилоподібне та дрібнокрапельне ожиріння).

2. Осередковий характер ураження кардіоміоцитів (частіше уражуються кардіоміоцити навколо вен, венул і венозних капілярів).

3. Міокард в’ялий, тьмяний, глинясто-жовтого кольору.

4. Жовто-біла покресленість ендокарда («тигрове серце»).

5. Збільшення серця та його камер в об’ємі.

Ознаки жирової дистрофії печінки:

1. Наявність дрібних і великих жирових крапель у цитоплазмі гепатоцитів (пилоподібне, дрібнокрапельне та великокрапельне ожиріння).

2. Відкладення жирів починається з периферії печінкових часточок, рідше з центру.

3. Печінка збільшена в розмірах, в’яла, охряно-жовтого кольору.

4. На розрізі на поверхні печінки та лезі ножа видний наліт жиру.

Ознаки жирової дистрофії нирок:

1. Частіше жири з’являються в епітелії проксимальних і дистальних канальців нирок.

2. Нирки збільшені в розмірах, в’ялі, коркова речовина набрякла, сірого кольору з жовтим крапом.

Наслідки залежать від ступеня жирової дистрофії. Глибоке порушення обміну клітинних ліпідів закінчується загибеллю клітини та порушенням функції органа.