- •Загальна патоморфологія (навчальний посібник для студентів)
- •Заняття №1 Предмет і задачі патоморфології. Основні етапи розвитку патоморфології. Методи патоморфологічних досліджень. Розтин (автопсія)
- •1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Об’єкти та методи дослідження патоморфології
- •Рівні дослідження патоморфології
- •Історія розвитку патоморфології
- •1. Гіаліново-краплинна дистрофія
- •2. Гідропічна дистрофія
- •3. Рогова дистрофія (патологічне зроговіння)
- •II. Жирова дистрофія (ліпідоз)
- •Класифікація дистрофій
- •Паренхіматозна дистрофія
- •I. Білкова дистрофія (диспротеїноз)
- •III. Вуглеводна дистрофія
- •1. Дистрофія з порушенням обміну глікогену
- •2. Дистрофія з порушенням обміну глікопротеїдів
- •Стромально-судинні (мезенхімальні) дистрофії
- •I. Білкова дистрофія (диспротеїноз)
- •1. Мукоїдне набрякання
- •2. Фібриноїдне набрякання
- •Амілоїдоз (див. Заняття №10)
- •II. Жирова дистрофія. Ожиріння
- •III. Вуглеводна дистрофія
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •1.4. Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалювати в навчальному альбомі
- •Порушення обміну гемоглобінових пігментів
- •Гемосидероз
- •Порушення обміну тирозиногенних пігментів
- •Порушення обміну ліпопротеїдних пігментів
- •Порушення обміну нуклеопротеїдів
- •Порушення обміну мінералів
- •Порушення обміну кальцію
- •Порушення обміну міді
- •Порушення обміну калію
- •Порушення обміну заліза
- •Утворення каменів
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •1.4. Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалювати в навчальному альбомі
- •Смерть: ознаки смерті, посмертні зміни
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •1.4. Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалюватии в навчальному альбомі
- •Венозне повнокров’я
- •Загальне венозне повнокров’я
- •Особливості зміни органів і тканин при хронічному венозному застої
- •Місцеве венозне повнокров’я
- •Недокрів’я
- •Кровотеча
- •Плазморагія
- •Інфаркт
- •Особливості розвитку та морфології інфаркту в різних органах
- •Порушення лімфообігу
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •1.4. Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалювати в навчальному альбомі
- •Види емболії залежно від природи емболів
- •Стаз і сладж-феномен
- •Тромбоз
- •Морфологія тромбу
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •1.4. Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалювати в навчальному альбомі
- •Тромби глибоких вен нижніх кінцівок.
- •Тромб, що організується з явищами реканалізації та реваскулярізації.
- •Геморагічний інфаркт легень.
- •Заняття №7 Загальне вчення про запалення. Ексудативне запалення. Морфологія ексудативного запалення
- •1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Ексудативне запалення
- •Серозне запалення
- •Фібринозне запалення
- •Гнійне запалення
- •Гнильне запалення
- •Геморагічне запалення
- •Катаральне запалення (катар)
- •Змішане запалення
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалювати в навчальному альбомі
- •Крупозна пневмонія (стадія сірої гепатизації).
- •Дифузний гнійний лептоменінгіт.
- •Фібринозно-гнійний перикардит.
- •Заняття №8 Проліферативне запалення. Специфічне запалення. Гранульоматоз
- •1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Межуточне (інтерстиціальне) запалення
- •Гранульоматозне запалення
- •Продуктивне запалення з утворенням поліпів і гострих кондилом
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •1.4. Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалювати в навчальному альбомі
- •Патологія периферичної лімфоїдної тканини
- •Реакції гіперчутливості
- •Морфологічні прояви реакції гіперчутливості
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Автоімунні хвороби
- •Хронічний декомпенсований тонзиліт.
- •Біоптат бронха при бронхіальній астмі.
- •Вірусний активний гепатит.
- •Імунодефіцитні синдроми
- •Первинна імунологічна недостатність
- •Вторинна імунологічна недостатність
- •Набуті імунні порушення гуморального типу
- •I. Порушення в-лімфоцитів (клітинний рівень).
- •II. Порушення імуноглобулінів (молекулярний рівень).
- •Набуті імунні порушення клітинного типу
- •Макро- та мікроскопічні ознаки амілоїдозу
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •1.4. Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалювати в навчальному альбомі
- •Заняття №11 Процеси адаптації і компенсації. Регенерація та репарація. Склероз
- •1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Фізіологічна регенерація
- •Репаративна регенерація
- •Патологічна регенерація
- •Особливості регенерації окремих органів і тканин
- •Кістковий мозок:
- •Кісткова тканина:
- •Загоєння ран
- •Пристосування (адаптація) та компенсація
- •Пристосування (адаптація)
- •Атрофія
- •Гіпертрофія та гіперплазія
- •Організація
- •Перебудова тканин
- •Метаплазія
- •Дисплазія
- •Компенсація
- •Робоча (компенсаторна) гіпертрофія
- •Вікарна (замісна) гіпертрофія
- •Склероз
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •1.4. Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалювати в навчальному альбомі
- •Заняття №12 Загальне вчення про пухлини. Морфологічні особливості пухлин з тканин, що походять з мезенхіми
- •1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Види пухлинного атипізму
- •Види росту пухлини
- •Класифікація пухлин
- •Класифікація tnm
- •Додаткові символи та характеристики tnm
- •Гістогенетична класифікація
- •Мезенхімальні пухлини
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •1.4. Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалювати в навчальному альбомі
- •I. Астроцитарні пухлини:
- •IV. Низькодиференційовані й ембріональні пухлини:
- •Менінгосудинні пухлини
- •Пухлини вегетативної нервової системи
- •Пухлини периферичної нервової системи
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •Меланома
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •1.4. Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалювати в навчальному альбомі
- •Заняття №15 Номенклатура та морфологічні особливості пухлин з епітелію
- •1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття Епітеліальні пухлини
- •Пухлини екзо- й ендокринних залоз та епітеліальних покривів
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •1.4. Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалювати в навчальному альбомі
- •Заняття №16 Особливості пухлинного росту в дитячому віці. Дизонтогенетичні пухлини. Тератоми та тератобластоми
- •1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
- •Дизонтогенетичні пухлини судинного походження
- •Дизонтогенетичні пухлини поперечносмугастої м’язової тканини
- •Тератоми та тератобластоми
- •1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
- •1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
- •1.4. Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалювати в навчальному альбомі
- •Заняття №17 Практичні навички. Розтин
- •Перелік практичних навичок з загальної патоморфології
- •Заняття №18 Підсумковий модульний контроль
- •Перелік питань до підсумкового модульного контролю
- •Перелік препаратів до підсумкового модульного контролю
- •Перелік тем для самостійного опрацювання
- •Перелік навчально-методичної літератури
- •Додаткова література
- •Предметний покажчик
1.2. Питання для самоконтролю з теоретичної частини заняття
Класифікація пухлин нервової системи.
Пухлини центральної нервової системи: види, морфологічна характеристика.
Пухлини вегетативної нервової системи: види, морфологічна характеристика.
Пухлини периферичної нервової системи: види, морфологічна характеристика.
1.3. Приклади тестових завдань для самоконтролю
1. У хворого віком 25 років була вилучена пухлина лобової частини правої півкулі головного мозку діаметром 5 см, яка була нечітко відмежована від прилеглої тканини. На розрізі однорідного виду, гістологічно складається з клітин, численні відростки яких утворюють густі сплетіння. Яка пухлина мала місце?
А) *Астроцитома
В) Олігодендрогліома
С) Гангліоневрома
D) Епендімома
Е) Хоріоїдпапілома
2. При розтині дитини віком 3 роки у мозочку виявлена пухлина, яка не має чітких меж із навколишньою тканиною, гістологічно побудована з атипових дрібних клітин з гіперхромними ядрами. Достовірніше за все це:
А) *Медулобластома
В) Медулосаркома
С) Метастаз раку
D) Метастаз саркоми
Е) Гліобластома
3. Пухлина в капсулі діаметром 2 см, оперативно вилучена з ампутаційної культі нижньої кінцівки, мікроскопічно складається з веретеноподібних клітин мономорфного вигляду з паличкоподібними ядрами, які утворюють разом з волокнами «палісадоподібні структури». Який з перерахованих видів пухлин найбільш імовірний?
А) *Доброякісна неврилемома
В) Нейрофіброма
С) Злоякісна неврилемома
D) М’яка фіброма
Е) Фібросаркома
4. У юнака віком 18 років вилучена пухлина, яка локалізувалася в правій півкулі головного мозку, діаметром 3,5 см, на розрізі мала однорідний вигляд із дрібними кістами. Стосовно навколишніх тканин межа пухлини була нечіткою. Яку пухлину видалили юнакові?
А) *Астроцитома
В) Нейрофіброма
С) Медулосаркома
D) Епендімома
Е) Хоріоїдпапілома
5. Доставлений біоптат вилученої пухлини в чоловіка віком 46 років: пухлина має вигляд осередку однорідної сіро-рожевої тканини, містить кісти та петрифікати. Мікроскопічно пухлина представлена веретеноподібними та невеликими округлими клітинами. Яка це пухлина?
А) *Олігодендрогліома
В) Астроцитома
С) Нейрофіброма
D) М’яка фіброма
Е) Доброякісна неврилемома
6. У 5-річної дівчинки виявлена пухлина, що має вид вузла, котрий містить дрібні кісти, розташованого усередині правого бічного шлуночка. Мікроскопічно клітини пухлини формують розетки навколо судин. Яка пухлина була виявлена в дівчинки?
А) * Епендімома
В) Медулосаркома
С) Метастаз раку
D) Метастаз саркоми
Е) Гліобластома
7. При розтині чоловіка віком 55 років, який помер від гострого порушення мозкового кровообігу в білій речовині лобової частки правої півкулі мозку, виявлена пухлина діаметром 2,5 см. Пухлина мала м’яку консистенцію, строкатий вид. Клітини пухлини містили глікоген. Яку пухлину виявив патологоанатом?
А) *Гліобластома
В) Нейрофіброма
С) Медулосаркома
D) Епендімома
Е) Хоріоїдпапілома
8. При розтині померлої жінки віком 78 років патологоанатом при витягуванні головного мозку виявив пухлину в області задньої черепної ямки у вигляді щільного вузла, спаяного з твердою мозковою оболонкою. Яку пухлину виявив патологоанатом?
А) *Менінгіома
В) Нейрофіброма
С) Злоякісна неврилемома
D) М’яка фіброма
Е) Фібросаркома
9. До лабораторії надісланий біоптат пухлини. Макроскопічно пухлина в капсулі, діаметром 1,3 см, оперативно вилучена з ампутаційної культі нижньої кінцівки. Мікроскопічно складається з веретеноподібних клітин, які утворюють разом з волокнами «палісадоподібні структури». Який з перерахованих видів пухлин найбільш імовірний?
А) * Шванома
В) Нейрофіброма
С) Злоякісна неврилемома
D) Менінгіома
Е) Епендімома
10. При розтині дитини віком 1,5 роки у хробаку мозочка виявлена пухлина, яка не має чітких меж із навколишньою тканиною, сіро-рожевого кольору, гістологічно побудована з дрібних атипових клітин, що нагадують медулобласти. Вірогідніше за все це:
А) *Медулобластома
В) Медулосаркома
С) Злоякісна неврилемома
D) Метастаз саркоми
Е) Фібросаркома
1.4. Перелік макро- та мікропрепаратів, які треба знати та замалювати в навчальному альбомі
Мікропрепарати:
Менінгіома.
Гліобластома.
Нейрофіброма.
Неврилемома.
Макропрепарати:
Менінгіома.
Епендімома.
Хоріоїдпапілома.
Астроцитома.
Гліобластома.
Нейрофіброма.
Нейрофіброматоз.
Заняття №14
Номенклатура та морфологічні особливості пухлин, що походять із меланінутворюючої тканини
Мета заняття: вивчити та проаналізувати значення передпухлинних змін: невуси, їх різновиди. Вивчити клініко-морфологічні форми, шляхи метастазування та наслідки меланоми.
Оснащення заняття: набір макро- та мікропрепаратів із різними патологічними процесами, тестові завдання.
1.1. Теоретичний матеріал до практичного заняття
Невус
Невуси – це доброякісні ураження шкіри, які розвиваються з меланоцитів епідермиса або дерми. Загальновизнано на теперішній час нейрогенне походження меланоцитів.
Невуси розглядаються як вади розвитку нейроектодермальних пігментних елементів. Вони являють собою коричневі плями різних розмірів на будь-якій ділянці поверхні шкіри. Можуть бути пласкими, злегка підніматися над поверхнею шкіри або мати вигляд бородавчатих розростань. У рідких випадках спостерігаються гігантські ураження в немовлят (гігантські пігментні невуси).
Виділяють наступні види невусів:
1) обмежований невус;
2) складний невус;
3) внутрішньодермальний невус;
4) епітеліоїдний і (або) веретеноклітинний невус;
5) невус із балоноподібних клітин;
6) галоневус;
7) гігантський пігментований невус;
8) фіброзна папула носа (інволюційний невус);
9) блакитний невус;
10) клітинний блакитний невус.
Обмежований невус. Гнізда невусних клітин виявляються на межі епідермісу та дерми. Вони зазвичай не містять багато пігменту, мають круглу, витягнуту або полігональну форму, гомогенну або злегка зернисту цитоплазму та велике округле або овальне пухирцеподібне ядро. Невусні клітини в основному локалізуються в ділянці вершин гребеня сітчастого шару. Базальний шар епідермісу в цій зоні може виглядати нормальним або містити трохи збільшену кількість меланоцитів. У деяких випадках невусні клітини розташовуються внутрішньоепідермально в нижніх шарах епідерміса, немовбито сповзають із базального шару у вигляді нечітко контуруючихся скупчень, невеликих груп і поодиноких клітин, які мають тенденцію до проникнення в дерму (активний обмежований невус). Іноді гнізда невусних клітин розташовані вільно в дермі.
Складний невус (змішаний невус). На додаток до невусних клітин, розташованих на межі дерми й епідермісу (як при обмежованому невусі), є гнізда невусних клітин на різній глибині дерми.
Внутрішньодермальний невус. Найчастіше зустрічається ця форма пігментного невусу. Невусні клітини фактично розташовуються тільки в дермі, хоча окремі клітини можуть бути знайдені і на межі дерми й епідермісу. Клітини розташовуються у вигляді гнізд, тяжів, а іноді поодинці серед фіброзної тканини. У верхніх відділах дерми гнізда складаються з невусних клітин овальної форми з круглим темним ядром і базофільною цитоплазмою. Найбільша кількість меланіну зазвичай буває у зоні розташування невусних клітин. У деяких випадках невусні клітини лежать у вигляді «компактної маси». Запальна реакція відсутня, крім випадків механічного подразнення або вторинної інфекції. Епідерміс над невусом часто атрофований, однак в окремих невусах спостерігаються гіперкератоз і папіломатозні розростання з акантозом. У базальних шарах епідермісу помітна лінійна проліферація меланоцитів. Можливі комбінації внутрішньодермального невуса з гіперплазією сальних залоз і волосяних фолікулів. Макроскопічно внутрішньодермальний невус має папіломатозний вигляд і може містити волосся.
Епітеліоїдний, або веретеноклітинний невус (ювенільний невус). Найчастіше зустрічається на обличчі, але може локалізуватися на будь-якій ділянці, головним чином у дітей. Проявляється у вигляді плоского або кулястого, чітко відмежованого, у більшості випадків одиночного вузла. Поверхня шкіри в цьому місці гладка, але іноді спостерігають бородавчасті або папіломатозні зміни. Колір блідо-червоний, жовтувато-сірий, рідко – коричневий або чорний. У краях виявляються телеангіоектазії. Мікроскопічно являє собою складний невус, часто з вторинними змінами, іноді спостерігається виражений акантоз. Меланін зазвичай виявляється в мінімальній кількості або зовсім відсутній. Клітини мають світлу або злегка базофільну цитоплазму та гіперхромні ядра. Можуть зустрічатися епітеліоподібні клітини з великою світлою пінистою цитоплазмою й округлим ядром, розташованим ексцентрично. Зазвичай в одній пухлині спостерігаються обидва види клітин з поодинокими мітозами. Веретеноподібні клітини часто формують пучки, перпендикулярні до епідермісу. Характерна наявність одноядерних або багатоядерних гігантських клітин неправильної форми, з інтенсивно базофільною цитоплазмою, які нагадують клітини Тутона або Пирогова-Лангханса. В таких невусах виявляється зазвичай багато судин. У дермі може спостерігатися виражена лімфоїдна та плазмоцитарна інфільтрація. Мікроскопічна картина місцями подібна до такої, як при меланомах, однак кількість фігур мітозів при невусі значно менша, відсутні виражені ознаки атипії клітин, виявляється мала кількість пігменту, багато телеангіоектазій, гігантських багатоядерних клітин.
Невус із балоноподібних клітин є різновидом невоклітинного невуса. Складається з великих мономорфних пластинчастих клітин із прозорою цитоплазмою. Ядра дрібні, часто гіперхромні. Клітини розташовані шарами. Ближче до поверхні вони наближаються за виглядом до звичайних клітин невуса. Цей вид невуса необхідно диференціювати з ксантомою. Відмінними рисами балоноклітинного невуса є наявність ділянок зі звичайного виду невусних клітин і наявність балоноподібних клітин в епідермісі.
Галоневус являє собою пігментний невус, оточений зоною депігментованої шкіри. Поступово зменшується в об’ємі й нарешті зникає, залишаючи після себе депігментовану ділянку шкіри. Частіше зустрічається в дітей і молодих людей. Локалізується зазвичай на тулубі, можливо й первинно-множинне ураження. Невусні клітини розташовуються в епідермо-дермальній зоні, мають полігональну форму, пухирцеподібне ядро. У цитоплазмі розташовується різна кількість меланіну. Можуть зустрічатися скупчення веретеноподібних клітин. В епідермісі спостерігаються гіперкератоз і акантоз. Епідерміс депігментованої зони не має меланіну, але містить допа-негативні світлі клітини у всіх шарах епідермісу. У поверхневих шарах невуса клітини утворюють гніздні структури. У більш глибоких шарах можна бачити окремі ізольовані групи невусних клітин, які не містять пігменту. У дермі навколо гнізд невусних клітин відзначається виражена клітинна інфільтрація, іноді інфільтрат заміщає невус.
Гігантський пігментований невус розташовується на шкірі будь-якої частини тіла, часто спостерігаються сателіти. Цей невус являє собою сильно пігментовану пляму, часто покриту волоссям. Поверхня його може бути вузлуватою. Невус уроджений мікроскопічно складається з двох частин – поверхневої і глибокої. Поверхнева частина має будову, подібну до інтрадермального або складного невусу. Глибока частина містить переважно веретеноподібні клітини, які складаються в пучки або вузлики. Зазвичай ці клітини проростають у підшкірно-жирову клітковину; можуть спостерігатися невроїдні структури. Меланін визначається тільки у верхніх шарах дерми. На фоні цього невусу в деяких хворих розвивається меланома.
Фіброзна папула носа (інволютивний невус) макроскопічно являє собою куполоподібне піднесення шкіри носа поблизу від його країв; поверхня його пігментована або ангіоматозна. Мікроскопічно складається з фіброзної тканини, серед якої розкидані багатоядерні гігантські клітини. У прикордонній зоні в ряді випадків визначаються гнізда невусних клітин (меланоцити мають схильність групуватися в цій зоні).
Блакитний невус. Макроскопічно являє собою блакитнувату, блакитнувато-коричнювату або блакитнувато-сіру пляму круглої або овальної форми (до 15 мм у діаметрі), яка не піднімається над поверхнею шкіри. Можуть зустрічатися й вузлуваті форми. Розташовується зазвичай на обличчі, передпліччі, кистях. Мікроскопічно в дермі відзначаються розростання меланоцитів витягнутої форми. Вони розташовуються групами, можуть проростати в підшкірно-жирову клітковину, зазвичай лежать паралельно епідермісу.
У клітинному блакитному невусі кількість меланоцитів велика; клітини тісно прилягають одна до одної і утворюють пучки, що нагадують нервові стовбури. Крім клітин з дендритоподібними відростками, зустрічаються веретеноподібні, округлі. Меланін, котрий лежить позаклітінно, зустрічається рідко. Клітини можуть проростати в підшкірно-жирову клітковину. Мітози зустрічаються рідко. При великих розмірах невус може мати чорний колір. Меланома на фоні цього невусу розвивається винятково рідко. Клітинний блакитний невус дуже рідко може метастазувати, однак метастази спостерігаються лише в реґіонарних лімфатичних вузлах. Прогноз сприятливий.
