3) Відмінність ключових понять соціології модерну та постмодернізму

Модерн	Постмодерн
одиничність	плюральність
Цілісність, система	фрагментарність
порядок	хаос
Лінійний розвиток суспільства	Не лінійність розвитку суспільства
Робота	Гра
Розум	Дискурс, уява, екстаз
Ієрархія культур та стилів	Мозаїка культур та стилів
примус	свобода

Соціологія в умовах постмодерністського проекту – розгляд будь-яких соціологічних проблем з позиції постмодерністської методології, це погляд з майбутнього та позицій різних альтернатив сучасності.

-Постмодерн викликає затребуваність нового соціологічного знання. Ера всеосяжних теорій вже закінчилася

- Затребуваніст відносних релятивістських підходів та теорій. Мета знайти не остаточні істини а виявити лише основні тенденції соціального розвитку

- Теорії постмодерну не є власне соціологічними. Постмодерн затверджує принципову відмову від теорій як таких і соціологія стає лише інтелектуальним дискурсом.

18.10.2011

Інтерпретація поняття соціального в соціології.

1. Природні передумови соціального життя

2. Основні підходи до визначення соціального, як досліджуваної реальності

3. Феноменологічне бачення соціального за Альфредом Шюцом

Мета: З’ясувати еволюцію уявлень про соціальне, уточнити поняття соціального та його роль соціологічному знанні.

1. Природні передумови суспільного життя.

Можна виділити дві полярні точки зору на проблему людини та суспільства.

Ефендієв «Природні передумови соціального життя»

Розрізнення законів природного, кліматичного та соціального буття.

Три основних підходи до вирішення співвідношення природного та соціального в суспільному житті:

1) Тенденція до абсолютизації природно-биологічного початку, біолого-географічного редукціонізму.

Конт ввів дві тези:

- Суспільство, як частина природи

- Принципи доказовості та конкретності в поясненні соціальних форм життя.

Результатом абсолютизації такої точки зору передувало органіцизму, біхевіоризму, расово-антропологічні теорії.

2) Тенденція до виділення соціального, як особливої реальності що не зводиться до інших видів реальності. Автор – Дюркгрейм. Фактичне заперечення біологічної обумовленості соціального. Абсолютизація характеру соціальних соціальних законів, що призводить до сприйняття людини, як гвинтика в механізмі суспільства.

Дюркгрейм та функціоналізм в соціології.

Соціальне повинно переважно пояснюватися соціальними фактами.

3) Тенденція до розгляду людини, як біосоціальної істоти. Людина не є а не твариною, а не гвинтиком. Людина не є елементом соціальної системи. Людина не виконує тільки соціальну програму. В людині одночасно діють як біологічні так і соціальні сторони.

2. Основні підходи до визначення соціального, як досліджуваної реальності

Проблема соціального пронизує багато суспільно-гуманітарних наук:

1) Найстаріша трактовка соціального: Соціальність як спільність (совместность). Соціальність через спільне буття людей або територіальна концепція соціальності. Територіальне пояснення бере початок від Платона, який визначав суспільство, як спільне посилення людей. Через суспільство можна визначити саму соціальність. Просторове об’єднання людей, а це і є спільність, саму по себе не виробляє. Не можна ігнорувати компактно-просторовий вимір соціальності.

- Із спільних поселень

- Соціальність обумовлює єдине поле соціальної стратифікації і як наслідок – утворення держави

- Проблема спільності реалізується і на особистісному рівні, передбачає захист. Соціальність виражається в фізичній присутності людини та просторовість діяльності.

Соціальність - це не кількісна, а якісна визначеність. Соціальність потребує взаємин «взаємо…», а для спільності достатньо просто дій.

Три типи соціальності:

а) Колективній тип соціальності

б) Індивідуалістичній тип реалізується в модерному суспільстві

в) Плюралістичний тип соціальності (множинність соціальних проявів – постмодерн).

Соціальне – це ефект, що вникає в результаті взаємодії індивідів і груп, це особливий тип форма регуляції поведінки на основі випереджального прогнозу поведінки інших, оточуючих. Який можливий завдяки взаємним обов’язкам та домовленостям.

Спільні дії як такі притаманні для стадних тварин, мова йде про взаємність очікувань в суспільстві а не просто спільні дії (Вебер).

У людському сенсі, Соціальне – це певна сфера суспільного життя в межах якої задовольняються певні життєві потреби.

Термін Соціальне та Суспільне використовується як синоніми і в цьому контексті соціальне фактично протиставляється природному.

Другий варіант пояснення Соціального – це якісно нова особлива специфічна для людини форма регуляції поведінки та породжені нею якості людського життя.