2)Відносини залежності та влади

Влада – соціальне відношення яке надає одному суб’єкту домінуюче положення порівняно з іншим, влада це в першу чергу ієрархічне соціальне відношення а не просто якась властивість суб’єкта чи суб’єктів.

Тоффлер серед джерел влади виділяв насилля, багатство та знання

Але цього мало і необхідні цінності та переконання на основі яких можлива слухняність.

Вебер: 3 типи легітимного панування:

1. традиційне панування

2. харизматичне

3. легальне

Підходи до визначення сутності влади:

1. Влада розуміється як частина міжгрупових або міжособистісних відносин за допомогою яких долається опір інших індивідів чи соціальних груп. (Блау, Лєвін)

2. Системний підхід: Парсонс, Крозьє

Взаємозв’язок між поняттями залежності та влади. Залежність – невід’ємна частина владних відносин проте від неї можна ухилитися. Влада як така це залежність в дії від якої вже не можна ухилитися.

Відносини субординації: бюрократичні, патерналістські, фратерналістські, партнерські.

Висновки: соціальні відносини панування в цілому це ієрархічні взаємодії де реалізуються владні стосунки. Влада – це здатність реалізувати свою волю.

Мішель Фуко тези про владу:

1. влада це не лише репресії

2. влада здійснюється в дії перш ніж нею хтось може оволодіти

3. влада проходить як через тих хто під її впливом так і тих хто її здійснює

Фуко каже що влада це взаємовідносини сил.

ФУКО(ВЛАДА, СИЛА)

Хамбермас: действие коммуникативное и действие формальное.

Рациональным явл.действие, относительно котрого субъект может вымвинуть рационально оправданное суждение.

Хабермас выдвигает несколько типов действия:

1. Нормативное действие,

2. Стратегическое

3. Драматургическое (создание имиджа)

4. Коммуникативное действие

8.11.2011

Соціальний інститут. Інституалізація (укорінення)

Базові інститути: сім я, родичі, духовенство, політичні партії, профспілки, інститут президента.

Основні питання:

1. Соціальний інститут, поняття, та основні підходи

2. Функція соц..інститутів

3. Видове розмаїття соц..інститутів

4. Розвиток соц..інст. Інституалізація

5. Інституціональні системи (матриці)

6. Характеристика базових соц..інст. в умовах віртуалізаціі.

Основні поняття:

соціальний інститут -

інституалізація -

функції соц..інст. -

інституціональна криза -

інституціональна матриця -

інституціональні ознаки –

Соціальний інститут. Термін дуже поширений в соціології. Соц.інститут іноді ототожнюють з соціальною організацією.

Соціальний інститут (лат. – устрій, установление). Термін прийшов з юриспруденції – певна сукупність норм, які регулюють взаємовідносини між людьми. В соціології позначає поняття економічної дійсності.

Дюркгейм: «Соц..інститут – це фабрики з виробництва соціальних взаємодій». Саме інститути закріплюють правила та норми взаємодій, легітимізують нерівності у соціальних статусах.

Торстейн Веблен 19-20 ст.: «Визначив соц..інст. суспільних традицій, втілення певних звичок, образу думок і образу життя, що передаються з покоління в покоління, в залежності від обставин можуть змінюватися і слугують знаряддям пристосування до них».

Трактовок соц..інст. дуже багато.

Деякі підходи до визначення соц..інст.:

1. Біхевіорістскій підхід – Роберт Маківер, Роберт Берштедт. Відповідно до цього підходу, соц..інст. трактується – усталений, організований спосіб дій, який регулярно відтворюється в повсякденній діяльності людей.

2. Аксеологічно-нормативний (ціннісно-нормативний) – Томан, Генадій, Юрій Волков, Знанецький, Парсонс, Осіпов. Відповідно до цього підходу, концентрується увага на зразках та правилах поведінки людей і виходять з того, що саме вони є усталеними варіантами та можуть виступати в якості соц..інститутів.

Пасронс уточнив цю позицію, продовжив цю ідею та доповнив її. Почав розуміти під соціальними інститутами те, що ці зразки поведінки повинні мати статус норми, тобто має бути система, яка їх легітимізує.

В основі будь-якої норми лежать цінності, тому сам підхід концентрує увагу навколо аналізу цінностей.

3. Функціональний підхід – Мертон, Гідденс, Сергій Фролов. Інституту відводиться певна соціальна роль, спрямована на виконання певних важливих соціальних функцій.

4. Організаційний підхід – Аркадій Пригожин, Юрій Красовський та інші. Соціальний інститут характеризується, як об’єднання людей, котрі спільно реалізують певні цілі, за допомогою необхідних і передбачу вальних засобів. Соц.інст. зводиться до формальної організації.

5. Підхід походження інституту – Торстейн Воблен. Будь-які усталені форми взаємодії – соціальний інститут.

Лукман, Бурд є, - соц..інст. – це певні правила, за допомогою яких суспільство регламентує діяльність в рамках самого суспільства.

На сьогодні під соц..інститутом позначається певний уставний комплекс формальних та неформальних правил, принципів, норм, установок, що регулюють різні сфери людської діяльності і організують їх систему ролей та статусів, що утворюють соціальну систему.

Будь-які нові соціальні явища проходять складний багаторівневий шлях. Соц.інститути потрібні, щоб стабілізувати життя, регулятори соціальних взаємодій в матеріальному та духовному сенсі.

Складові елементи соціальних інститутів:

1. Наявність певної соц..групи

2. Установа

3. Звичаї, які регламентують діяльність

4. Матеріально речові умови

5. Організація – спосіб спільної дії

6. Мета, ціль

Ян Щепанський відносив до соц..інст. – мета, функції, установи, засоби досягнення мети, соц..санкції.

Для соц..інст. характерно:

– повинні мати четкі розподіл функцій, прав та зобов’язань.

- розподіл праці та професіоналізація виконання функцій

- особливий тип регламентації, певний спосіб регулювання соціальних взаємодій і в контексті регламентації проявляється знеособлення наших взаємодій

- наявність певних установ, що регулюють ту чи іншу діяльність

Соціальні інститути можуть бути схарактеризовані з різних сторін.

Функції соціальних інститутів з точки зору Щепанського:

1. Соц..інст. сприяють задоволенню різних потреб

2. Регулюють дії індивідів

3. Забезпечення безперервності суспільного життя

4. Сприяють соціальної згуртованості.

Базові функції соц..інститутів:

1. Виробнича

2. Розподільча

3. Регулятивна

4. Комунікативна

5. Відтворювальна

6. Захисна.

Парсонс – функція соц..інст. не лише для того, щоб стабілізувати взаємодії суспільства. Функції можуть виконуватися двояко. Можуть бути дисфункціональні.

	Явні	Латентні
Функції	1	2
ДисФункції	3	4

Одну і ту саму функцію може виконувати декілька соціальних інститутів. Один соціальний інститут може виконувати також декілька функцій.