3. Видове розмаїття соціальних інститутів.

Брайан Тернер – вважав, що пошук соц..інститутів знаходиться навколо п’яти кластерів (сфер):

1. Економічні інститути – виробництво, розподіл, споживання

2. Політичні інст.. – контроль до влади

3. Інститути соціальної стратифікації – інститути, які регулюють доступ до престижу чи соц..статусу (інст..освіти)

4. Інститути споріднення шлюбу та сім ї - контроль відновлення чи репродукцію населення

5. Культурні інститути – питання релігійної практики, культурної.

Парсонс виделяв три групи соц..інст:

1. Реляційні

2. Регулятивні

3. Культурні

Щепанський виделяв такі соц..інститути :

1. Економічні

2. Політичні

3. Виховні, або культурні

4. Соціальні або суспільні

5. Релігійні

Соц.інститути різняться:

1. За кількістю функцій:

а) монофункціональні

б) полі функціональні

2. За організацією

а) формальними

б) неформальними

3. За сферою функціонування, за змістом діяльності: економічні, політичні, культурні, сімейні, виховні.

Соц.інститути можуть бути зрілі та незрілі.

Соціальні інститути можуть бути універсальні та не універсальні;

Можуть бути первинні, вторинні, третинні

Неформальні соціальні інститути – дружба, взаємодопомога, організована приступна група, корупція, хабарництво. Існує чітка регламентація взаємовідносин, вона потребує обов’язкове виконання. Не існує певних законів.

15.11.2011

Розвиток соціальних інститутів.

Дві основні процеси появи соц..інститутів:

1. Виникнення, тобто встановлюється якась нова практика, яка може називатися вченими соціальним інститутом.

2. Удосконалення діяльності існуючий або реформування соціальних інститутів.

Вдосконалення пов’язані зі змінами у функціях цих інститутів.

Поняття соц.. інститут напряму пов’язане з поняттям інституалізація – певний процес, в ході якого соц..практики стають довготривалими та регулярними що призводить до виникнення нових соц.. організацій та соц.. інститутів.

Якуба: Щоб відбулася соціалізація, потрібні деякі аспекти:

1. Поява професійної спільноти.

2. Поява певних соціальних норм, що регулюють цю діяльність. Це має бути не якийсь хаотичний процес.

3. Поява установ та організацій, що забезпечують певний захист інтересів цього інституту.

Процеси інституціалізації складаються з таких етапів:

1. Виникнення потреби, задоволення якої вимагає спільних організаційних дій.

2. Формування загальних цілей.

3. Поява норм та правил, в результаті «стихійної» взаємодії , методом проб та помилок.

4. Поява певних процедур, що пов’язані з цими нормами та правилами.

5. Регулярне практичне застосування норм, правил та процедур.

6. Поява певних санкцій, які повинні застосовуватися диференційовано.

7. Створення певних соц.. статусів та формування обов’язків та ролей, які мають виконуватися індивідами, що отримали певний статус.

8. Формування певних установ в рамках яких функціонують ті чи інші інститути.

(Ян Щепанський: Від чого залежить успішність функціонування соц.. інститутів)

Розуміння соц.. інститутів в класичній парадигмі та сучасній

Здебільше, коли ми кажемо про інституціональний аналіз, та звертаємось до досвіду функціоналізму. Коли про сучасний аналіз, то звертаємось до неофункціоналістів та сучасної парадигми. В інституціональному аналізі увага дослідника концентрується на механізмах, що забезпечують соціальні взаємодії на тому, як виникають і підтримуються соціальні норми.

Інститути повинні забезпечувати стабільність, адже вони закріплюють правила соціальних взаємодій, диктують норми взаємовідносин у суспільстві і легітимізують нерівність соціальних статусів.

Інститути, по Порсонсу, здійснюють координацію соц.. дій в соц.. системі і тим самим забезпечують її стале (неизменяемое) функціонування.

Система AGIL:

Функції, які повинні бути в соц.системі AGIL:

1. Адаптації

2. Мета – ціледосягання

3. Інтеграція

4. Латентна функція – підтримання зразку, або відновлення структури

1. Адаптація виражається в інтерналізаціі, прийнятих в суспільстві, правил і лояльності до соц.. порядків

2. Досягнення мети

3. Функція інтеграції – підтримка безконфліктних взаємодій між індивідами, групами та спільнотами

4. Підтримка зразку – створення рольових зразків, що дозволяють підтримувати нормативний контроль

Як Дюркгрейм, так і Парсонс, казали, що будь яка стабільність соц.. системи це є добре. Якісь зміни – це аномія, небажаний стан, тому що вони порушують стабільність.

Соц. інститути є механізмом підтримки стабільності та сталого розвитку,але в рамках існуючих взаємодій. Будь яка зміна є небажаною.

Неоінституціоналізм. Дональд Норт, Кроуз. 60 роки 20 століття.

Вони запропонували концепцію в 60-х роках 20 століття. Відповідно до їх концепції, доводиться ідея, що соц.. інститути постійно змінюються. Вони виходили з аналізу реальних економічних процесів, що відбувалися у суспільстві.

Теоретичні узагальнення неоінституціоналістів:

1. Не лише формально установлені норми , але також і неформальні правила й регулятори можуть характеризувати соц.. інститут.

2. Якщо нетрадиційні правила встановлюються раціональним вибором соціальних суб’єктів і легітимізуються масовим розповсюдженням, як правило закріплюються законом.

3. Чим більший (політичний, економ., соціальний ресурси) капітал у суб’єктів, акторів, тим більше вірогідність (вероятность) утворення нового соц.. інституту.

4. Відмовляючись від класичних парадигм – Спростування (опровержение) принципів сталості функціональних взаємозв’язків суспільних підсистем. Це спростування стосується як концепції Маркса, так и соціокультурних систем у Сорокіна і Парсонса. Нормою буття соц.. інститутів є не їх стабільність, а саме зміни, які мають реагувати на динамізм соціально – економічного розвитку.

(Нове розуміння соц.. інститутів у Ядова)

Інституціональні системи, інституціональні матриці.

Світлана Кірдіна вважає, що інституціональна структура складається з базових та додаткових інститутів (певні інст.. форми). Базові форми дозволяють виживати та розвиватися і зберігати свою самодостатність та цілісність системи.

Матриці за Кірдіною – це певна усталена система базових інститутів, вони регулюють взаємопов’язане функціонування основних суспільних сфер Інститутів: економічної, політичної та ідеологічної.

Існують дві матриці: Західна та Східна

Західна – Федеративна субсідіарність , індивідуальні цінності, ринкова

Східна – Утилітарно централізовані, колективні цінності, не ринкова

Матриця Західна Східна

інститут

політичн. ідеолог. федерат. індивід. утилітарно колективні

субсідарн цінності централіз цінності

економічні ринкова не ринкова

Узагальнення: На перший план висуває не самі інститути структури, а суб’єктів, акторів, агентів, які змінюють ці інститути та їх структури. Проблематика пов’язана з вивченням соц.. суб’єктів. а не соц.. структур в їх процесі формування та розвитку.

(Читати роботу Іванова «Виртуализация общества»)

Уявлення про суспільство не як про систему інститутів, але як про реалізацію цінностей; процес, історичними моментами якого є формування і занепад соц.. інститутів, як реальності.

22/11/11

Соіальна організація