3. Сарматська культура.

У III ст. до н.е. на території сучасної України з'являються іраномовні кочові племена сарматів.

Спочатку культура сарматів була близька до скіфської, пізніше ця близькість зберігалася лише в західних сарматів.

Подібно до будь-якого кочового суспільства, сарматське також було насамперед воєнізованим. Дослідники називають сарматів народом-військом, де все чоловіче населення було воїнами.

На озброєнні сарматського воїна були мечі та кинджали, списи, лук і стріли. Певну роль відігравав захисний обладунок (панцирі, шоломи). Сарматська кіннота в ті часи вважалася однією з найкращих.

Для сарматського мистецтва тих часів характерний так званий звіриний бірюзово-золотий стиль. Так само, як у скіфів, стиль цей являє зображення реальних чи фантастичних звірів, найчастіше у боротьбі між собою. Але характерною рисою цього стилю є інкрустація постатей тварин (очей, вух, м'язів, хвостів) бірюзою, сердоліком та іншими камінцями або емаллю.

Найкращими творами мистецтва сарматів є золоті вироби з Запорізького (поясні пряжки) та Ногайчинського (Крим, нагрудні прикраси) курганів.

4. Культура давніх слов’ян

Джерелами з вивчення слов'янської культури дохристиянських часів можна назвати археологічні, лінгвістичні, антропологічні дані, відомості іноземних авторів-мандрівників.

Слов'янські культури на великій території від Карпат до Дунаю, Лісостеповій Україні, Прип'яті та Подесенні дуже близькі між собою. За місцем перших знахідок ці культури називаються празько-корчакськими і датуються VI-VII ст. н.е. Одна з найбільш досліджених пам'яток цього періоду – могильник біля села Корчак під Житомиром.

До слов'янських культур, що безпосередньо вплинули на формування самобутньої культури Київської Русі, вчені відносять зарубинецьку (III ст. до н.е.) черняхівську (ІІ-V ст. н.е.) і пшеворську (III-VІ ст. н.е.).

Археологічні матеріали на території найранішого розселення слов'ян, дають змогу зробити висновок, що розселялись вздовж малих і великих річок, в лісових хащах і в степу, на нових землях, що були для них звичним ландшафтом.

Типове слов'янське житло на цій території – напівземлянка, з дерев'яними стінами, що обмазували глиною.

Існували і наземні будівлі – півквадратної форми однокамерні приміщення.

Будівельний матеріал, з якого зводилися житлові та господарські будівлі, залежав значною мірою від місцевих природних ресурсів.

Крім поселень виникають міста, що були адміністративними і торговими центрами цілої великої округи.

Археологічні джерела дають можливість уявити головні заняття населення, зокрема це землеробство, яке давало не лише продукти харчування, але й створювало можливості для обміну і торгівлі. Ще племена зарубинецької культури вирощували просо, пшеницю, ячмінь. Знали слов'яни і овес, коноплю, льон, мак, капусту, ріпу.

Слов'янські племена добре знали різноманітні ремесла: залізоробне, гончарне, ювелірне і т.п.

Найпоширенішою ремісничою продукцією був глиняний посуд. Найвищого піднесення керамічне виробництво досягло у племен черняхівської культури - гончарні печі відкрито на поселеннях Лука-Врубливецька, Бакота, Лепесівка та ін.

На керамічних вазах (IV ст.) черняхівської культури із сіл Лепесівка і Ромашки відображена календарна символіка. Плоскі широкі вінчики лепесівських ваз поділені на 12 секторів-місяців, кожний з яких має свою орнаментальну символіку землеробського змісту. Ці посудини призначалися для новорічних ворожінь та заклинань.

Слов'яни володіли і таємницями ювелірного ремесла.

Питання для самостійного опрацювання.

Соціальний устрій давніх слов’ян дохристиянської доби.

Геродот про скіфів.

Дати визначення поняттям: анімалістичний художній стиль, політеїзм, археологія, пектораль.

Література для самостійної підготовки.

1. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / Дещинський Л. Є., Денісов Я. Я., Скалецький М. П. та ін. – 4-е вид., доп. та перероб. – Львів: Баскет-Біт, 1993. – 304 с.

Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / Закович М. М., Зязюн І. А., Семашко О. М. та ін. – 3-тє вид., доп. та перероб. – К.: Знання, КОО, 2002. – 557 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

Геродот История / Геродот ; пер. и прим. Г. А. Стратановского. – М. : Ладомир; АСТ, 1999. – С. 250-260

Тема 3