4. Специфіка поняття «національна культура». Українська культура.

Культура українського народу розвивалася не ізольовано від культур інших народів, а перебувала в контексті світового культурного процесу. Українці віками творили власну самобутню культуру, успадковуючи культурні цінності своїх предків, переймаючи і творчо осмислюючи надбання інших народів. Характерною особливістю української культури є її відкритість. Завдяки цьому українська культура протягом своєї історії могла зберегти духовну самобутність.

Українська культура століттями розвивалась в контексті литовської, польської, російської. Тому вона оцінювалась окремими дослідниками як похідна та «провінційна». На розвиток української культури негативно впливала відсутність власної державності, єдиної національної політики в галузі культури.

Розкрити сутність і національні особливості української культури можна на основі сучасної теорії культури, яку прийнято називати культурологією. В межах сучасної культурології прийнято виділяти структурні елементи культури на основі її носіїв. На цій підставі в культурі правомірно виділяти світову і національну культури. Світова культура — це синтез кращих зразків національних культур різних народів, що стали загальнолюдським надбанням. Національна культура є синтезом цінностей, створених різними соціальними групами людей і класами даного суспільства. Своєрідність національної культури, її неповторність та оригінальність виявляються в духовній сфері, перш за все в мові, літературі, музиці, живописі, філософії, традиціях, релігії. Матеріальну сферу національної культури складають лад економічного життя, традиції праці й виробництва, культура господарювання тощо.

Національна культура охоплює систему різноманітних форм національного життя, серед яких — географічні, господарські, побутові, ідеологічні, державно-правові, релігійні чинники. Вони забезпечують збереження й відтворення економічного та морально-духовного потенціалу нації, формують почуття національної свідомості, інтегрують культуру нації у світову культурну співдружність. У структурі національної культури виділяються такі складові, як матеріальна, побутова, політична і правова культура, як наука, освіта й філософія. Особливість національної культури полягає в тому, що вона характеризує інтегральні моменти національного життя, які складають основу нації і забезпечують подальший національно-культурний процес. До них відносяться мова, звичаї, традиції народу, релігія, художня культура та ін.

Сучасна теорія культури виходить з широкого розуміння національної культури як певної сторони життєдіяльності суспільства в усіх її сферах — не тільки в духовному, але й у матеріальному виробництві, суспільно-політичній діяльності, побуті. Культура з цієї точки зору виступає як процес розвитку сутнісних сил людини та їх практичного вияву в усіх сферах, а разом з тим як система матеріальних і духовних цінностей, створених людьми й застосованих в їх діяльності, норм її регулювання, способів організації поведінки та спілкування людей.

Питання для самостійного опрацювання.

1. Концепція культури А. Тойнбі.

2. Функції культури.

3. Дати визначення поняттям: європоцентризм, антропологія, історизм.

Література для самостійної підготовки.

1. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / Дещинський Л. Є., Денісов Я. Я., Скалецький М. П. та ін. – 4-е вид., доп. та перероб. – Львів: Баскет-Біт, 1993. – 304 с.

2. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб. / Закович М. М., Зязюн І. А., Семашко О. М. та ін. – 3-тє вид., доп. та перероб. – К.: Знання, КОО, 2002. – 557 с. – (Вища освіта ХХІ століття).

Тема 2