Тема 2. Стародавня культура України.

1. Перші поселення часів кам’яного віку та енеоліту.

Близько 1 млн. років тому на терени сучасної України прийшли перші люди. Дослідниками виявлено багатошарове палеолітичне поселення у селищі Королево на Закарпатті. Стоянки найдавніших в Україні людей знайдені також на Дністрі, Житомирщині, у Донбасі, гірському Криму.

Протягом сотень тисяч років основним заняттям древньої людини було полювання та збиральництво. Для цього виготовлялися різні знаряддя праці і полювання. Найпридатнішим матеріалом був камінь (кремінь, андезит, обсидіан (Закарпаття), кварцит (північ Донецького кряжа), тощо).

Приблизно 150 тис. років тому з'являється новий тип людей - неандертальці. Протягом невеликого часу вони освоюють практично всі терени України. Мисливський характер господарства вимагав кочівного способу життя, що насамперед було пов'язано з пересуванням тварин - об'єкту полювання. Неандерталець будує житло і розпалює там вогнище. Залишки штучної будівлі з фундаментом з кісток мамонта досліджено на стоянці Молодове Чернівецької області на річці Дністер.

Приблизно 80 тис. років тому починається похолодання, на тлі якого відбувається історичний процес формування людини сучасного біологічного типу.

Суворі умови життя спонукали людей до розвитку будівництва. Більшість поселень рівнинної території України розташовувалися поблизу річок і займали значну площу - від 500 м~ (Радомишль) до 1200 м2 (Мізино).

Широко розповсюдженим типом будівлі були житла з кісток і бивнів мамонта: Мізино (Чернігівщина, поблизу міста Новгород-Сіверський), Межиріччя (середня течія Дніпра), Добраничівська стоянка (притока Дніпра р.Супой), Пушкарі (басейн річки Десна) та ін.

На окрему увагу заслуговують мистецькі здобутки пізньопалеолітичної епохи. Яскравим прикладом художньої творчості людини цієї доби можна назвати наскальні зображення стоянки Кам'яна Могила у Запорізькій області. Зображення мамонта, інших представників фауни пізнього палеоліту на скелях, окремих каменях, стелях і стінах печер тісно пов'язані з первісною мисливською магією.

Образотворче мистецтво цього періоду позначене рисами умовності та абстрактності. Яскравим прикладом є схематизовані жіночі статуетки, виготовлені з бивня мамонта, знайдені на Мізинській стоянці.

Численні вироби з кістки, знайдені в Мізино, прикрашені так званим «меандровим» орнаментом – безперервним візерунком у вигляді стрічки або окремої лінії з рівномірними вигинами. Крім меандру трапляється орнамент у вигляді зигзагу, ялинкоподібний чи хвилястий.

Доба мезоліту - перехідна між палеолітом і неолітом, припала на загальне потепління клімату і покращання умов існування. Це насамперед позначилося на зростанні кількості населення, основним заняттям якого залишається полювання. Основним знаряддям полювання стає лук із стрілами. У мезоліті зафіксовані перші спроби приручення диких тварин. Найвідомішими центрами осілості цього періоду дослідники називають Дніпровське Надпоріжжя. Тут виявлені довготривалі поселення Огрінь, Осокорівка та ін.

Доба неоліту та енеоліту охоплює період від 5 до 2 тис. до н.е. У цей час відбувається перехід від полювання і збиральництва до скотарства і землеробства. У господарстві починають використовувати коней, з'являються вироби з металу (зокрема металева зброя та знаряддя праці). З'являється кераміка, людина опановує ткацтво.

Під час неоліту у середніх течіях Південного Бугу та Дністра формується буго-дністровська культура. Протягом 5-4 тис. до н.е. на території України утворюються сурсько-дніпровська, дніпро-допецька і гірсько-кримська культури. На північному сході утверджується культура ямково-гребінцевої кераміки.

Трипільська культура.

Назву свою ця культура отримала від поселення, відкритого біля с. Трипілля на Київщині. Існувала Трипільська культура у IV-III тис. до н. е. і поширювалася на території лісостепової і частково степової частини Правобережної України, Молдови і Східної Румунії.

На сьогодні виявлено близько тисячі трипільських поселень. Трипільські поселення були розташовані здебільшого неподалік від водних артерій. Основним будівельним матеріалом для виготовлення житла були дерево і глина.

Особливо ґрунтовно вивчені поселення біля селищ Майданецького та Тальянки. Розташовані у формі кола чи овалу, протоміста мали вулиці, квартали, площі і майдани. Житлова забудова налічувала 1500-2000 будинків (в один, а здебільшо - в два поверхи) із населенням до 15-20 тис. осіб. Усі трипільські поселення не мали захисних валів чи інших оборонних споруд.

Господарство трипільців постійно розвивалося. На початковому етапі домінувало осіле скотарство і мотичне землеробство, було поширене виробництво глиняного посуду, крем'яних знарядь, прядіння і ткацтво. Пізніше збільшується роль землеробства із застосуванням тяглової сили тварин, пожвавлюється обмін із різними сусідніми племенами, зокрема, дунайсько-балканського регіону. Провідними зерновими культурами були пшениця та ячмінь, вирощувалися також бобові.

Високого рівня досягла кераміка. Різного призначення і розміру (від декількох сантиметрів до одного метра заввишки), трипільська кераміка вражає тонким рельєфним орнаментальним декором з переважанням спіралей. Посуд ліпився руками, але обпалювався у керамічних горнах. У кольоровій гамі домінують червоні, чорні та білі кольори.

Із землеробським характером трипільської культури пов'язане виникнення антропоморфної керамічної пластики.

До наших днів збереглося понад 2 тис. статуеток трипільської пластики. Переважна більшість з них зображає жінок. Фігурки жінок могли представляти матір-родоначальницю й водночас ідоли - символи плодючості. В житлі вони стояли на підвищеннях, спеціальних культових місцях.

Археологи знаходять на місцях трипільських поселень також фігурки домашніх тварин (в основному биків), глиняні моделі жител, антропоморфні посудини, різні амулети, прикраси тощо.

До сьогодні дослідники не можуть прийти до одного висновку щодо причин занепаду трипільської культури. Швидше за усе вона булла витіснена або асимільована іншими племенами і народами, що прийшли на нашу землю зі сходу.