- •Основи охорони праці
- •1.1. Законодавча та нормативна база з питань охорони праці
- •1.1.1. Основні законодавчі акти про охорону пращ
- •1.1.2. Основні положення закону україни «про охорону праці»
- •1.1.3. Найважливіші надбання закону україни «про охорону праці»
- •1.1.4. Соціальний захист потерпілих на виробництві
- •1.1.5. Охорона праці жінок
- •1.1.6. Охорона праці неповнолітніх
- •1.1.7. Державні нормативні акти про охорону пращ
- •1.1.8. Нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства
- •1.1.9. Інструкції з охорони пращ
- •1.1.10. Відповідальність за порушення законодавства
- •1.1.11. Міжнародне співробітництво у галузі охорони пращ
- •1.2. Державне управління охороною праці та організація охорони пращ на виробництві
- •1.2.1. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження
- •1.2.2. Система управління охороною праці
- •1.2.3. Служба охорони праці підприємства
- •1.2.4. Комісія з питань охорони праці підприємства
- •1.3. Навчання з питань охорони пращ
- •1.3.1. Навчання з питань охорони праці при прийнятті на роботу і в процесі роботи
- •1.3.2. Вивчення питань охорони пращ в закладах освіти
- •1.3.3. Інструктажі з питань охорони праці
- •1.3.4. Стажування (дублювання) та допуск працівників до роботи
- •1.4. Державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •1.4.1. Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження та права
- •1.4.2. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •1.5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві
- •1.5.1. Розслідування та облік нещасних випадків
- •1.5.2. Розслідування та облік випадків виявлення хронічних професійних захворювань і отруєнь
- •1.5.3. Розслідування та облік аварій
- •1.6. Аналіз, прогнозування, профілактика травматизму та професійної захворюваності на виробництві
- •1.6.1. Методи аналізу виробничого травматизму та профзахворюваності
- •1.6.2. Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та заходи щодо їх запобігання
- •1.6.3. Визначення збитків,
- •1.7. Кольори безпеки та знаки безпеки праці
- •2.1. Загальні положення 2.1.1. Законодавство в галузі гігієни пращ
- •2.1.2. Фізіологічні особливості різних видів діяльності
- •2.1.3. Гігієнічна класифікація праці
- •2.2. Мікроклімат виробничих приміщень 2.2.1. Вплив параметрів мікроклімату на організм людини
- •2.2.2. Нормалізація параметрів мікроклімату
- •2.2.3. Визначення параметрів мікроклімату
- •2.2.4. Загальні заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату
- •2.3 Забруднення повітря виробничих приміщень 2.3.1. Вплив шкідливих речовин на організм людини
- •2.3.2 Нормування шкідливих речовин
- •2.3.3. Захист від шкідливої дії речовин на виробництві
- •2.4. Вентиляція виробничих приміщень
- •2.4.1. Призначення та класифікація систем вентиляції
- •2.4.2. Природна вентиляція
- •2.4.3. Штучна вентиляція
- •2.4.3.1. Загальнообмінна штучна вентиляція
- •2.4.3.2. Місцева вентиляція
- •2.4.3.3. Методи розрахунку систем штучної вентиляції
- •2.4.4. Основні вимоги до систем вентиляції
- •2.4.5. Кондицюнування повітря
- •2.5. Системи опалення
- •2.6. Освітлення виробничих приміщень
- •2.6.1. Значення освітлення для успішної трудової діяльності
- •2.6.2. Основні світлотехнічні поняття та одиниці
- •2.6.3. Основні вимоги до виробничого освітлення
- •2.6.4. Види виробничого освітлення
- •2.6.5. Природне освітлення
- •2.6.6. Штучне освітлення
- •2.6.6.1. Джерела штучного освітлення
- •2.6.6.3. Проектування систем штучного освітлення
- •2.6.6.4. Методи розрахунку штучного освітлення
- •2.6.7. Експлуатація освітлювальних установок
- •2.7. Вібрація 2.7.1. Параметри та види вібрації, її дія на організм людини
- •2.7.2. Нормування вібрації
- •2.7.3. Заходи та засоби захисту від вібрації
- •2.7.4. Вимірювання параметрів вібрації
- •2.8. Шум, ультразвук та інфразвук 2.8.1. Шум та його види
- •2.8.2. Фізичні характеристики шуму
- •2.8.3. Вплив шуму на організм людини
- •2.8.4. Нормування та вимірювання шуму
- •2.8.5. Заходи та засоби захисту від шуму
- •2.8.6. Інфразвук
- •2.8.7. Ультразвук
- •2.9. Іонізуючі випромінювання
- •2.9.1. Види, властивості та одиниці вимірювання іонізуючих випромінювань
- •2.9.2. Вплив іонізуючого випромінювання на організм людини
- •2.9.3. Нормування іонізуючих випромінювань
- •2.9.4. Захист від іонізуючих випромінювань
- •2.9.5. Методи та прилади для радіометричного і дозиметричного контролю та вимірювання
- •2.10. Електромагнітні поля
- •2.10.1. Джерела електромагнітних полів радіочастот,
- •2.10.2. Дія електромагнітних полів радіочастот на організм людини, рівні допустимого опромінення
- •2.10.3. Захист від електромагнітних випромінювань радіочастотного діапазону
- •2.11. Випромінювання оптичного діапазону
- •2.11.1. Інфрачервоні випромінювання
- •2.11.2. Ультрафіолетові випромінювання
- •2.11.3. Лазерне випромінювання
- •2.12. Засоби індивідуального захисту
- •2.13. Загальні санітарно-гігієнічні вимоги
- •2.13.1. Основні санітарно-гігієнічні вимоги до розміщення підприємства та планування його території
- •2.13.2. Основні вимоги до виробничих будівель та споруд
- •2.13.3. Основні вимоги до допоміжних приміщень
- •2.13.4. Основні вимоги до водопостачання та каналізації
- •3.1. Загальні вимоги безпеки виробничого устаткування та процесів
- •3.1.1. Безпечність виробничого устаткування
- •3.1.2. Безпечність виробничих процесів
- •3.2. Безпека при експлуатації систем під тиском і кріогенної техніки
- •3.2.1. Загальні вимоги безпеки при експлуатації систем, що працюють під тиском
- •3.2.2. Причини аварій і нещасних випадків при експлуатації систем, що працюють під тиском
- •3.2.3. Вимоги безпеки до посудин, що працюють під тиском
- •Група посудин за розрахунковим тиском
- •3.2.4. Контрольно-вимірювальні прилади, запобіжні пристрої та арматура
- •3.2.5. Безпека при експлуатації котельних установок
- •3.2.6. Безпека при експлуатації компресорних установок
- •3.2.7. Безпека при експлуатації трубопроводів
- •3.2.8. Безпека при експлуатації балонів
- •3.2.9. Безпека при експлуатації установок кріогенної техніки
- •3.3. Безпека при виконанні
- •3.3.1. Загальні вимоги безпеки при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт
- •3.3.2. Основні причини нещасних випадків при виконанні вантажно-розвантажувальних робіт
- •3.3.3. Безпека вантажопідіймального обладнання
- •3.3.4. Безпека внутрішньозаводського транспорту
- •3.3.5. Безпека внутрішньоцехового транспорту
- •3.4. Електробезпека
- •3.4.1. Електротравматизм та дія електричного струму на організм людини
- •3.4.2. Види електричних травм. Причини летальних наслідків від дії електричного струму
- •3.4.3. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом
- •3.4.4. Допустимі значення струмів і напруг
- •3.4.5. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом
- •3.4.6. Умови ураження людини струмом при доторканні до струмопровідних частин електромереж
- •3.4.7. Небезпека замикання на землю в електроустановках
- •3.4.8. Системи засобів і заходів безпечної експлуатації електроустановок
- •Конструкція електроустановок
- •Технічні способи та засоби захисту
- •Організаційні та технічні заходи електробезпеки
- •3.4.9. Кваліфікаційні групи з електробезпеки електротехнічного персоналу
- •3.4.10. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом
- •3.4.11. Захист від статичної електрики
- •3.4.12. Захист від атмосферної електрики (блискавки)
- •4.1 Сучасний стан щодо забезпечення пожежної безпеки. Основні причини пожеж
- •4.1.1. Стан забезпечення пожежної безпеки в україні та інших країнах
- •4.1.2. Основні причини пожеж
- •4.1.3. Небезпечні та шкідливі чинники, пов'язані з пожежами
- •4.2. Загальні відомості про процес горіння. Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів
- •4.2.1. Теоретичні основи процесу горіння
- •4.2.2. Різновидності горіння
- •4.2.3. Показники пожежовибухонебезпечності речовин та матеріалів
- •4.3. Оцінка об'єктів щодо їх вибухопожежонебезпеки
- •4.3.1. Категорії приміщень та будівель за вибухопожежною та пожежною небезпекою
- •4.3.2. Класифікація вибухо-та пожежонебезпечних приміщень (зон)
- •4.4. Концептуальні засади забезпечення пожежної безпеки об'єкта
- •4.4.1. Комплекс заходів та засобів щодо забезпечення пожежної безпеки об'єкта
- •4.4.2. Система запобігання пожежі
- •4.4.3. Система протипожежного захисту
- •4.5. Пожежна безпека будівель та споруд
- •4.5.1. Вогнестійкість будівель та споруд
- •4.5.2. Підвищення вогнестійкості будівельних конструкцій
- •4.5.3. Протипожежні перешкоди та захист отворів у них
- •4.5.4. Протидимний та противибуховий захист будівель та споруд
- •4.5.5. Протипожежні розриви
- •4.6. Евакуація людей із будівель та приміщень
- •4.7. Засоби гасіння та виявлення пожеж
- •4.7.1. Способи припинення горіння та основні вогнегасні речовини
- •4.7.2. Установки та засоби гасіння пожеж
- •4.7.3. Пожежні сигналізація, оповіщення та зв'язок
- •4.8. Організація забезцечення пожежної безпеки
- •4.8.1. Правова основа забезпечення пожежної безпеки
- •4.8.2. Загальні принципи організації пожежної безпеки
- •4.8.3. Державний пожежний нагляд
- •4.8.4. Завдання та види пожежної охорони
- •4.8.5. Вивчення питань пожежної безпеки
- •4.8.6. Порядок дій у разі пожежі
1.1.3. Найважливіші надбання закону україни «про охорону праці»
Найважливішими надбаннями Закону України «Про охорону праці» є:
— встановлення норм прямої дії щодо порядку організації охорони праці безпосередньо на підприємстві, в установі, організації будь-якої форми власності, чітке визначення функцій, обов'язків, прав, відповідальності власника і конкретних посадових осіб та працівників, забезпечено визначення законом основоположних складових частин системи управління охороною праці на виробничому рівні;
— зміцнення позиції та підтвердження вагомого статусу служб охорони праці щодо прав і повноважень працівників цих служб, їх підпорядкування безпосередньо керівникові та прирівнення до основних виробничо-технічних служб підприємства, необхідність створення служб охорони праці як на підприємствах, так і в усіх органах управління, включаючи місцеві державні адміністрації;
визначення вагомого місця та ролі колективного договору підприємства у вирішенні завдань охорони праці, забезпечення прав і соціальних гарантій працівників;
встановлення порядку створення в Україні власної нормативної бази з пи тань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища згідно з вимогами сьогодення, із врахуванням ринкових перетворень та необхідності забезпечення єдиних державних нормативів з охорони праці на рівні, не нижчому від міжнародних стандартів;
визначення курсу на забезпечення неперервного якісного навчання насе лення з питань безпечної життєдіяльності та охорони праці, впровадження у всіх навчальних закладах системи освіти відповідної дисципліни; започаткування підготовки спеціалістів з охорони праці у технічних вузах країни;
поширення принципів демократизму і гласності на сферу охорони праці, закріплення за відповідальними посадовими особами всіх рівнів та власниками підприємств та обов'язків щодо надання населенню країни або відповідного регіону вичерпної інформації про стан умов і безпеки праці, причини аварій, нещасних випадків, профзахворювань та про вжиті профілактичні заходи;
забезпечення активної участі професійних спілок та інших громадських формувань у роботі щодо покращення охорони праці, створення можливостей щодо формування нових громадських інституцій: комісій з питань охорони праці підприємства, уповноважених трудового колективу з цих питань.
1.1.4. Соціальний захист потерпілих на виробництві
В сучасних ринкових умовах з появою різних форм власності багато підприємств позбулись фінансового захисту держави. Згідно із законодавством, що діяло донедавна, усі витрати, пов'язані з нещасним випадком, несло те підприємство, де трапилася ця трагічна подія. Тобто трудовий колектив залишався наодинці зі своєю бідою, бо фінансові можливості невеликих підприємств обмежені. Практика показала, що в таких ситуаціях деякі з них ставали банкрутами або швидко ліквідовувались, залишивши напризволяще потерпілого та його сім'ю. Інші підприємства, беручи кредити залізали у багаторічні борги з усіма негативними наслідками, що звідси випливають. Більшість підприємств, навіть середніх та великих, не могли акумулювати достатні страхові ресурси для компенсації матеріальних збитків у разі нещасного випадку чи професійного захворювання. Адже нещасний випадок, у принципі, може статись будь-де, будь-коли та з будь-ким.
У більшості промислово розвинутих країн державна соціальна політика базується на солідарній основі та на суспільній думці про те, що потерпілі на виробництві повинні мати право на особливі переваги в соціальному захисті.
Враховуючи вищезазначені обставини та враховуючи міжнародний досвід був розроблений і набув чинності з 1 січня 2001 року Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Цей Закон гарантує право громадян на соціальний захист, яке проголошується Конституцією України (ст. 46), зокрема в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності. Окрім того, він створює правове поле, фінансові й організаційні механізми для успішного розв'язання триєдиного завдання: запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням, відновлення здоров'я та працездатності потерпілих на виробництві, компенсації потерпілим матеріальних збитків внаслідок ушкодження здоров'я.
Основними принципами соціального страхування від нещасного випадку Закон проголошує:
обов'язковий порядок страхування всіх працівників, а також учнів та студентів навчальних закладів, коли вони набувають професійних навичок;
сплату страхових внесків тільки роботодавцями;
формування та витрачання страхових коштів на солідарній основі;
управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків здійснюється на паритетних засадах державою, роботодавцями і представниками працівників;
своєчасне та повне відшкодування шкоди потерпілим;
надання державних гарантій застрахованим у реалізації їх прав;
диференціювання страхового тарифу з урахуванням умов і стану безпеки праці, виробничого травматизму та професійної захворюваності на кожному підприємстві;
економічну зацікавленість суб'єктів страхування в поліпшенні умов і без пеки праці.
Страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків — некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту. Схема управління Фондом наведена на рис. 1.1.
Управління Фондом здійснюють правління та виконавча дирекція Фонду. До складу правління включаються представники держави, застрахованих працівників і роботодавців — по 15 осіб від трьох представницьких сторін. Правління Фонду спрямовує і контролює діяльність виконавчої дирекції Фонду та її робочих органів; щорічно, а також у разі потреби, заслуховує звіти директора виконавчої дирекції Фонду про її діяльність. Робочими органами виконавчої дирекції є управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах та містах обласного підпорядкування.
Виконання статутних функцій та обов'язків Фонду щодо запобігання нещасним випадків та профзахворювань покладається на страхових експертів з охорони праці.
Беручи участь у реалізації державної політики в галузі соціального захисту людей праці Фонд здійснює такі основні послуги та виплати:
повністю відшкодовує шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу в зв'язку з тимчасовою непрацездатністю; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; втрачений заробіток у разі тимчасової непрацездатності; пенсію по інвалідності; пенсію у зв'язку з втратою годувальника; грошову суму за моральну шкоду;
Рис. 1.1. Схема управління Фондом соціального страхування від нещасних випадків
організовує поховання померлого, оплачуючи пов'язані з цим витрати;
організовує лікування потерпілих, їх перекваліфікацію, працевлаштування осіб з відновленою працездатністю;
надає допомогу інвалідам у вирішенні соціально-побутових питань, організовує їх участь у громадському житті тощо.
Однак діяльність Фонду не обмежується лише реабілітаційними заходами щодо потерпілих на виробництві та виплатою їм відповідних компенсацій. Фонд здійснює також заходи, спрямовані на запобігання нещасних випадків, усунення загрози здоров'ю працюючих, у тому числі:
надає допомогу підприємствам і організаціям у створенні та реалізації ефективної системи управління охороною праці;
перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах;
бере участь: у розробленні та реалізації національної та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища; у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони та медицини праці; у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці; у розробленні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці; у розслідуванні групових нещасних випадків, нещасних випадків із смертельними наслідками та з можливою інвалідністю, а також професійних захворювань;
виконує інші профілактичні заходи.
Фонд соціального страхування від нещасних випадків може відмовити у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом або якщо мали місце:
- навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;
надання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;
вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.
Нагляд за діяльністю Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснює наглядова рада, до складу якої у рівній кількості входять представники держави, застрахованих працівників і роботодавців.
Державний нагляд у сфері страхування від нещасного випадку здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади. Спрямовує і координує роботу зазначених органів з цих питань Кабінет Міністрів України.
Фінансування страхування від нещасного випадку
Відповідно до Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці. Фінансування Фонду здійснюється, в основному, за рахунок внесків роботодавців. Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку. Фонд має автономну, незалежну від будь-якої іншої систему фінансування, причому кошти Фонду не включаються до складу Державного та місцевих бюджетів. .
Суми страхових внесків обчислюються у відсотках: для підприємств — до річного фактичного обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг); для бюджетних установ — до річної суми фактичних витрат на оплату праці. Закон передбачає диференціацію страхових внесків залежно від класу професійного ризику виробництва (перша диференціація), а також рівня травматизму і стану охорони праці на підприємстві (друга диференціація). Перша диференціація передбачає розподіл галузей економіки (видів робіт) за умовними класами професійного ризику виробництва (табл. 1.1). Чим вищий клас — тим вищі й галузеві страхові тарифи. Друга диференціація передбачає певні знижки або надбавки до галузевого страхового тарифу за відповідно низькі або високі рівні травматизму, профзахворюваності, стан охорони праці на підприємстві. Рівні цих чинників, а відтак відсоток знижки або надбавки (не вище 50% страхового тарифу) по кожному підприємству визначають робочі органи виконавчої дирекції Фонду.
Служба страхових експертів
Метою діяльності служби страхових експертів є контроль за додержанням законодавства про страхування від нещасного випадку; адекватності страхових виплат і соціальних послуг ступеню важливості страхової події (випадку виробничої травми, професійного захворювання, отруєння, смерті від професійного захворювання тощо), впровадження механізму економічної заінтересованості страхувальників у зниженні страхових ризиків, впровадження і контроль виконання профілактичних програм на підприємствах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, сприяння здійсненню заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, захист економічних інтересів Фонду та застрахованих осіб при здійснені страхових виплат.
Таблиця 1.1 Клас професійного ризику (Кпр. р) деяких галузей економіки та видів робіт
Галузі економіки та види робіт |
Кпр. р |
Освіта, культура, мистецтво, редакції та видавництва, фінанси, кредит, управління Інші види діяльності сфери матеріального виробництва Зв'язок, проектні та проектно-вишукувальні роботи Охорона здоров'я, фізична культура, лісохімічна промисловість Трубопровідний транспорт загального користування, інформаційно-обчислювальне обслуговування Наука і наукове обслуговування, житлово-комунальне господарство . Торгівля і громадське харчування Електроенергетика, поліграфічна та целюлозно-паперова промисловості Легка та медична промисловості, сільське господарство Харчова, м'ясна та молочна промисловості Лісове господарство, нафтовидобувна та нафтопереробна промисловості Газова промисловість, автомобільне господарство Хімічна та деревообробна промисловості, залізничний транспорт Нафтохімічна промисловість, водний транспорт Машинобудування і металообробка, кольорова металургія Будівництво (без урахування будівництва шахт) Чорна металургія Виробництво будівельних металовиробів Будівництво шахт, підземний видобуток руд чорних металів Видобуток вугілля підземним способом |
1
2 3 4 5
6 7 8
9 10 11
12 13 14 15 16 17 18 19 20 |
Страхові експерти мають право:
безперешкодно і в будь-який час відвідувати підприємства з метою прове дення перевірки або участі у роботі відповідних комісій;
подавати роботодавцям пропозиції про усунення порушень вимог нормативно-правових актів з питань профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;
вносити роботодавцям подання, а органам виконавчої влади та державного нагляду за охороною праці пропозиції щодо вжиття необхідних санкцій або притягнення до відповідальності посадових осіб, які допустили ці порушення, а також про заборону подальшої експлуатації робочих місць, дільниць і цехів, робота яких загрожує здоров'ю або життю працівників;
отримувати від посадових осіб і керівників підприємств страхувальників, установ та організацій пояснення щодо виявлених недоліків і заходів з їх усунення у разі, коли їх рівень призводить до підвищення витрат Фонду на відшкодування шкоди потерпілим і соціальні послуги;
брати участь у роботі комісій з питань охорони праці підприємств та у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств.
Найважливіші надбання Закону щодо соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання
Із прийняттям Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» створена система соціального страхування, яка надійно захищає працівників, що постраждали на виробництві, надає їм широкий спектр соціальних послуг і, в той же час, примушує роботодавців займатися покращенням умов та безпеки праці.
Важливим надбанням Закону є те, що зникла безпосередня залежність потерпілого працівника від роботодавця та його фінансового стану. Акумуляція фінансових ресурсів покращить їх цільове використання на основі принципу солідарної відповідальності.
Важливою обставиною також є те, що в руках одного органу — Фонду соціального страхування, буде знаходитись весь комплекс питань: запобігання нещасних випадків та профзахворювань; медичної, професійної і соціальної реабілітації потерпілих; відшкодування заподіяної шкоди. Як свідчить світовий досвід, саме така модель страхування є найбільш ефективною і економічною.