Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
20-38 (перероблене2).doc
Скачиваний:
8
Добавлен:
23.02.2015
Размер:
133.12 Кб
Скачать

20.Структура гармонійно розвиненої особистості

Ідеал гармонійно розвиненої особистості виник ще у Давній Греції і передбачав гармонійне сполучення в людині трьох складових:

- духовного багатства;

- моральної чистоти;

- фізичної досконалості.

У складовій духовне багатство виділяють:

- релігійний компонент (в свою чергу в ньому виділяють релігійну свідомість та релігійні почуття);

- інтелектуальний компонент;

- естетичний компонент.

У складовій моральна чистота виділяють:

- моральну свідомість, котра характеризує знання основ суспільної моралі;

- моральні почуття — реакція людини на явища, котрі мають моральний зміст;

- моральні потреби — потреби у здійсненні високоморальних вчинків;

- морально-вольові якості — бажання і воля людини творити добро.

До складової фізична досконалість входять:

- фізична культура — володіння уміннями та навичками з різних видів спорту;

- загальний фізичний розвиток (постава, хода, розвиток м'язів, відсутність хронічних захворювань);

- фізичні потреби — потреба у заняттях фізичною культурою;

- здоровий спосіб життя.

21.Система, мета і завдання екологічного виховання

Екологічне виховання — систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток екологічної культури особистості.

Система екологічного виховання передбачає формування умінь аналізувати явища природи, бережливого ставлення до її багатств як надзвичайно важливого середовища існування людини.

Основними завданнями екологічного виховання є нагромадження в людини екологічних знань, виховання любові до природи, прагнення берегти і примножувати її багатства та формування вмінь і навичок природоохоронної діяльності.

Метою екологічного виховання є формування в особистості екологічної свідомості і мислення

Зміст екологічного виховання передбачає розкриття сутності світу природи — середовища існування людини, яка повинна бути зацікавлена у збереженні його цілісності, чистоти, гармонії. Індивід має вміти осмислювати екологічні явища і розумно взаємодіяти з природою. Естетичний підхід до природи сприяє формуванню моральних почуттів обов'язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності.

Першооснови екологічного мислення закладаються в сім'ї, яка покликана прищепити дітям систему екологічних цінностей, норм поведінки у природному середовищі.

У тісному взаємозв'язку із сім'єю має працювати і дитячий садок. Його завдання — через казки, міфи, ігри розвивати пізнавальні здібності дітей, знайомити їх з елементарними зв'язками живої і неживої природи, впливом людини на природне середовище, завдяки чому в дитини формуватиметься потреба у спілкуванні з природою.

Розпочате в дошкільному віці екологічне виховання триває на всіх етапах навчання у школі. Кожен із них має свою мету, завдання, відповідну віковим особливостям школярів методику.

На першому етапі (молодші школярі) школа забезпечує комплексне вивчення природи і розкриття учням її багатогранних аспектів: естетичного, санітарно-гігієнічного, екологічного, економічного. Діти мають зрозуміти також залежність якості життя і здоров'я від стану довкілля, прагнути поліпшувати його.

На другому (5—7 класи) і третьому (8—9 класи) етапах учні накопичують знання про природні об'єкти, закономірності розвитку та функціонування біологічних систем, аналізують і прогнозують нескладні екологічні ситуації, закріплюють правила поведінки в навколишньому середовищі. Водночас поглиблюються і збагачуються відомості про явища і закони природи, розкриваються причини екологічної кризи та усвідомлюється необхідність збереження природних комплексів (екосистем).

На четвертому етапі (10—12 класи) завершується узагальнення здобутих екологічних знань, здійснюється моделювання простих кризових ситуацій. У навчальні плани включають інтегровані курси різних природничих, екологічних дисциплін.

Екологічне виховання має сформувати екологічну культуру людини, для якої характерні різнобічні, глибокі знання про навколишнє середовище (природне і соціальне); екологічний стиль мислення, що передбачає відповідальне ставлення до природи та свого здоров'я; наявність умінь і досвіду вирішення екологічних проблем (насамперед на місцевому рівні); безпосередня участь у природоохоронній роботі, а також здатність передбачати можливі негативні наслідки природо-перетворювальної діяльності людини.У формуванні екологічної культури провідна роль належить предметам природничого циклу.