Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
У разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:
•у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю, та вимоги кредиторів забезпечені заставою чи іншим способом;
•у другу чергу задовольняються вимоги працівників пов’язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної творчої діяльності;
•у третю чергу задовольняються щодо податків і зборів (обов’язкових платежів);
•у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.
Вимоги кредиторів після спливу строку встановленого ліквіда-
ційною комісією для їх пред’явлення, задовольняється з майна юридичної особи, яку ліквідують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів заявлених своєчасно.
Розділ 24 ПОНЯТТЯ ПРАВА ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ
Право промислової власності — це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, передане на договірній основі юридич-
ній особі.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків передбачених законом.
1.Право інтелектуальної власності та право на річ не залежать одне від одного.
2.Перехід права на об’єкт права інтелектуальної власності не означає переходу права власності на річ.
169
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
3.Перехід права власності на річ не означає переходу права на об’єкт права інтелектуальної власності.
Об’єкти прав інтелектуальної власності
Об’єктами прав інтелектуальної власності у сфері господарської діяльності визнаються:
•винаходи та корисні моделі;
•промислові зразки;
•сорти рослин та породи тварин;
•торговельні марки (знаки для товарів і послуг);
•комерційне (фірмове) найменування;
•географічне зазначення;
•комерційна таємниця;
•комп’ютерні програми;
•інші об’єкти зазначені законом.
Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на зазна-
чені об’єкти визначаються Цивільним кодексом України.
Правова охорона винаходів, корисних моделей та промислових зразків
Право власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом.
Відносини суб’єкта господарювання, що є роботодавцем для винахідника або автора, щодо прав одержання патенту і права використання об’єктів інтелектуальної власності регулюються законодавством України.
Використанням винаходу, корисної моделі чи промислового зразка у сфері господарювання є:
•виготовлення, пропонування для продажу, запровадження у господарський (комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з зазначеною метою продукту, що охороняється відповідно до закону;
170
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
•застосування способу, що охороняється, або пропонування для застосування в Україні;
•пропонування для продажу, запровадження у господарський
(комерційний) обіг, застосування, ввезення чи зберігання з засобом, що охороняється відповідно до закону.
Суб’єктам господарювання належить право попереднього використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка за умов передбачених Цивільним кодексом України.
Власник патенту може передавати свої права щодо використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка
Правомочності щодо використання торговельної марки
Право інтелектуальної власності на торговельну марку засвідчується свідоцтвом у випадках і порядку передбачених законом.
Використання торговельної марки у сфері господарювання визначається:
•застосування її на товарах та при наданні послуг, для яких вона зареєстрована;
•на упаковці товарів;
•у рекламі;
•друкованих виданнях;
•на вивісках під час показу експонатів;
•на виставках і ярмарках, що проводяться в Україні;
•у проспектах;
•рахунках;
•на бланках та в іншій документації, пов’язаних з впровадженням зазначених товарів і послуг у господарський (комерцій-
ний) обіг.
Свідоцтво дає право його власникові забороняти іншим особам використовувати зареєстровану торговельну марку без його дозволу, за винятком випадків правомірного використання торговельної марки без його дозволу.
171
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Суб’єкти права на торговельну марку можуть проставляти попереджувальне маркування, яке вказує на те, що торговельна марка, яка застосовується, зареєстрована в Україні.
Суб’єкти права на торговельну марку, які здійснюють посередницьку діяльність, на підставі договору з виробником товару (послуг) використовувати свою торговельну марку з торговельною маркою виробника, а також замість його торговельної марки.
Право інтелектуальної власності на торговельну марку може бути передано як вклад до статутного фонду суб’єкта господарювання.
У разі банкрутства право на торговельну марку оцінюється разом з іншим майном цього суб’єкта.
Правомочності щодо використання торговельної марки,
право на яку належить кільком особам
Торговельна марка, право на яку належить кільком особам, — це марка що відрізняє товари і послуги учасників об’єднання підприємств (торговельна марка об’єднання — спільна торговельна марка) від однорідних товарів і послуг інших суб’єктів господарювання, або використовується спільно кількома суб’єктами в інших випадках, передбачених законом.
Правомочність суб’єктів господарювання щодо комерційного найменування
Юридична особа або громадянин — підприємець може мати комерційне найменування.
Громадянин — підприємець має право заявити як комерційне найменування своє прізвище або ім’я.
Відомості про комерційне найменування вносяться за його поданням до реєстрів, порядок яких встановлюється законом. Суб’єкт господарювання, комерційне найменування якого було внесено до реєстру раніше, має приоритетне право захисту перед яким-небудь
172
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
іншим суб’єктом, тотожне комерційне найменування якого включено до реєстру пізніше.
Правовій охороні підлягає як повне так і скорочене комерційне найменування суб’єкта господарювання, якщо воно фактично використовується ним у господарському обігу.
Якщо комерційне найменування суб’єкта господарювання є елементом його торговельної марки, то здійснюється правова охорона і комерційного найменування, і торговельної марки.
Особа, яка використовує чуже комерційне найменування, на вимогу, його власника зобов’язана припинити таке використання і відшкодувати завдані збитки.
Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин
Право інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин становлять:
•особисті немайнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені державною реєстрацією;
•майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин, засвідчені патентом;
•майнове право інтелектуальної власності на поширення сорту рослин, породи тварин засвідчені держаною реєстрацією.
Суб’єктами права інтелектуальної власності на сорт рослин,
породу тварин є:
•автор сорту рослин, породи тварин;
•інші особи, які набули майнових прав інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин за договором чи законом. Майновими правами інтелектуальної власності на сорт рослин,
породу тварин, засвідченими патентом є:
•право на використання сорту рослин, породи тварин, придатних для поширення в Україні;
•виключне право дозволяти використання сорту рослин, породи тварин;
173
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
•виключне право перешкоджати використанню сорту рослин, породи тварин, у тому числі забороняти таке використання;
•інші права інтелектуальної власності встановлені законом.
Майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин, породу тварин належать власнику патенту, якщо інше не встановлено договором чи законом.
Ліцензійний договір
Особа, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке дає їй право на використання цього об’єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності).
Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або складовою частиною ліцензійного договору.
Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної влас-
ності може бути виключною, одиничною, не виключною, а також іншого виду, що не суперечить закону.
Виключна ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість використання ліцензіаром об’єкта права у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.
Одинична ліцензія видається лише одному ліцензіату і виключає можливість видачі ліцензіаром іншій особі ліцензій на використання об’єкта інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, але не виключає можливості використання ліцензіаром цього об’єкта у зазначеній сфері.
Не виключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром права інтелектуальної у сфері що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об’єкта у зазначеній сфері.
174
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
За згодою ліцензіара, наданою у письмовій формі, ліцензіат може видати письмове повноваження на використання об’єкта права інтелектуальної власності іншій особі (субліцензію).
За ліцензійним договором (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об’єкта права інтелектуальної власності (ліцензію), на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог законодавства.
Увипадках, передбачених ліцензійним договором, може бути укладений субліцензійний договір, за яким ліцензіат надає іншій особі (субліцензіату) субліцензію на використання об’єкта права інтелектуальної власності. У цьому разі відповідальність перед ліцензіаром за дії субліцензіата несе ліцензіат, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.
Уліцензійнім договорі визначаються:
•вид ліцензії;
•сфера використання об’єкта права інтелектуальної власності;
•конкретні права, що надаються за договором;
•способи використання зазначеного об’єкта;
•територія і строк, на які надаються права;
•розмір, порядок та строк виплати плати за користування об’єкта права інтелектуальної власності та інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.
Вважається, що ліцензійним договором надається не виключна
ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором. Предметом ліцензійного договору не можуть бути права на ви-
користання об’єкта права інтелектуальної власності, які на момент укладення договору не були чинними.
Права на використання об’єкта права інтелектуальної власності та способи його використання, які не визначені у ліцензійному договорі, визначаються такими, що не надані ліцензіату.
У разі відсутності у ліцензійному договорі умови про територію, на які поширюються надані права на використання об’єкта права, дія ліцензії поширюється на територію України.
175
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Якщо у ліцензійному договорі про видання або інше відтворення твору винагорода визначається у вигляді фіксованої грошової суми, то в договорі має бути фіксований максимальний тираж твору.
Зазначення походження товару
Вироби іноземного походження або у встановлених законодавством випадках їх упаковка, а також вироби вітчизняного виробництва чи їх упаковка, призначені для експорту, повинні містити інформацію про країну їх походження.
Інформація про країну походження має знаходитися у доступному місці виробу (упаковки) та нанесена у спосіб, що відповідає встановленим вимогам.
Забороняється використання суб’єктами господарювання напису (клейма) «Виготовлено в Україні» або аналогічно за змістом щодо товарів, які мають іноземне походження.
Право інтелектуальної власності на комерційну таємницю
Комерційною таємницею є: інформація, яка є секретом в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукупності її складових є невідомою та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона належить, у зв’язку з цим має комерційну цінність та була предметом адекватних існуючим обставинам заходів щодо збереження її секретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію
Розділ 25 АНТИМОНОПОЛЬНЕ РЕГУЛЮВАННЯ
ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Правовою основою антимонопольного регулювання підприємницької діяльності в Україні є — Закон «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції в підприємницькій діяльності» (ВідомостіВерховноїРадиУкраїни. — 1992. — № 21. — ст. 296),
176
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
у якому визначені заходи держави по обмеженню і попередженню монополізму та недопущенню недобросовісної конкуренції та державного контролю за додержанням державного контролю за виконанням антимонопольного законодавства;
26 листопада 1993 р. Верховна Рада України прийняла Закон «Про Антимонопольний комітет України».
Монопольне становище
Монопольним становищем — визнається, домінуюче на ринку становище підприємця, яке дає йому самостійно або разом з іншими підприємцями обмежувати конкуренцію певного товару на ринку. Ринковий товар — це сфера обороту (обігу) товару однієї споживчої вартості, в межах якої визначається монопольне становище.
Відповідно до законодавства України монопольним визнається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 %. Антимонопольний комітет може на певний вид товару зменшити відсоткову частку такого товару.
Зловживання монопольним становищем на ринку визнається:
•нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або нав’язування додаткових, що не відносяться до предмету договору, або товару непотрібного контрагенту;
•обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів з метою створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін.
•Монопольна ціна — ціна встановлена, яка встановлюється підприємцем, що займає монопольне становище на ринку і призводить до обмеження конкуренції і порушення прав споживача;
•часткова або повна відмова від реалізації або закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту з метою створення або підтримання дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;
177
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
•встановлення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) інших підприємців;
•встановлення дискримінаційних цін, (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;
•встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на товари, що призводить до порушення прав споживачів;
•встановлення монопольно низьких цін, (тарифів, розцінок), що призводить до обмеження конкуренції.
Неправомірні угоди між підприємцями
Такими угодами визнаються угоди спрямовані на:
•встановлення (підтримання) монопольних цін (тарифів), скидок, надбавок (доплат), націнок;
•розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками, з метою їх монополізації;
•усунення з ринку або обмеження доступу до нього продавців, покупців, інших підприємців.
Дії чи бездіяльність органів державного управління, місцевих органів влади і управління, органів управління громадських організацій, а також асоціацій, концернів, міжгалузевих, регіональних та інших об’єднань управлінських функцій, в межах наданих їм повноважень, що може проявлятися:
•в дискримінації підприємців — заборона створення нових під-
приємств чи інших організаційно правових форм підприємств, чи встановлення обмежень на окремі види по виробництву певних видів товарів з метою обмеження конкуренції;
•примушення підприємців до пріоритетного укладення договорів першочергової поставки товарів певному колу споживачів;
•прийняття рішень про централізований розподіл товарів, що призводить до монопольного становища на ринку;
178
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
•встановлення заборони на реалізацію товарів із одного регіону в інший;
•надання окремим підприємствам податкових та інших пільг, які ставлять їх в привілейоване становище щодо інших підприємців, що призводить до монополізації ринку певного товару;
•обмеження прав підприємців щодо набуття та реалізації товарів;
•встановлення заборон чи обмежень відносно окремих підприємців або груп підприємців;
•схиляння суб’єкта господарювання до розірвання договору з конкурентом іншого суб’єкта господарювання є — вчинене з корисливих мотивів або в інтересах третіх осіб спонукання учасника договору до невиконання або неналежного виконання договірних зобов’язань перед цім конкурентом шляхом надання або пропонування учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.
Дискримінацією підприємців також визнається укладення між органами влади і управління угод, створення структур державного управління, або наділення існуючих структур повноваженнями для впровадження вищезазначених дій.
Підкуп працівника постачальника — це надання або про-
понування йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за належне виконання або не виконання працівником постачальника службових обов’язків, що випливають із укладеного чи пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело або могло призвести до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (замовником).
179
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Підкуп працівника покупця (замовника) — це надання або пропонування йому конкурентом постачальника, безпосередньо або через посередника, матеріальних цінностей, майнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником покупця (замовника) службових обов’язків що випливають з укладеного або пов’язані з укладеним між постачальником і покупцем договору поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело чи могло призвести до отримання конкурентом постачальника певних переваг перед постачальником.
Обмеження конкуренції
Рішення або дії органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які спрямовані на обмеження конкуренції чи можуть мати наслідки такі обмеження визнаються обґрунтованими у випадках:
•подання допомоги соціального характеру окремим суб’єктам господарювання за умови, що допомога надається без дискримінації інших суб’єктів господарювання;
•подання допомоги за рахунок державних ресурсів з метою відшкодування збитків завданих стихійним лихом або іншими надзвичайними подіями, на визначених ринках товарів або послуг;
•подання допомоги, в тому числі створення пільгових економічних умов окремим регіонам з метою компенсації соціально-еко- номічних витрат, викликаних важкою екологічною ситуацією;
•здійснення державного регулювання, пов’язаного з реалізацією проектів загальнонаціонального значення.
Обмеження монополізму в економіці
Монопольним визнається домінуюче становище суб’єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або з іншими суб’єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг).
180
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Монопольним є становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару, перевищує розмір встановлений законом.
Монопольним може бути визнано також становище суб’єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов визначених законом.
У разі суспільної необхідності та з метою усунення негативного впливу на конкуренцію органи державної влади здійснюють відносно існуючих монопольних утворень заходи антимонопольного регулювання відповідно до вимог законодавства та заходи демонополізації економіки, передбачені відповідними державними програмами, за винятком природних монополій.
Органам державної влади та органам місцевого самоврядування забороняється приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на економічне посилення існуючих суб’єктів господарювання-монополістів та утворення без достатніх підстав нових монопольних утворень, а також приймати рішення про виключно централізований розподіл товарів.
Відповідальність за порушення
антимонопольного законодавства
До суб’єктів підприємницької діяльності за порушення антимонопольного законодавства застосовуються такі види санкцій:
•майнова відповідальність — настає за зловживання на ринку монопольним становищем, укладання неправомірних угод між підприємцями, дискримінацію підприємців органами влади і управління, недобросовісну конкуренцію — штраф накладається антимонопольними, незаконно одержаного суб’єктами підприємницької діяльності в результаті, органами;
•стягнення до державного бюджету прибутку за порушення
антимонопольного законодавства — застосовується Господарським (арбітражним) судом;
181