Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Розділ 5 НЕКОМЕРЦІЙНА ГОСПОДАРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ

Некомерційне господарювання

Некомерційне господарювання — це самостійна, систематич-

на господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання, спрямована на досягнення економічних, соціальних та ін-

ших результатів без мети одержання прибутку.

Некомерційна господарська діяльність здійснюється суб’єктами господарювання державного або комунального секторів економіки у галузях (видах діяльності), в яких відповідно до статті 12 Господарського кодексу України забороняється підприємництво, на основі рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування.

Некомерційна господарська діяльність може здійснюватись іншими суб’єктами господарювання, яким здійснення господарської діяльності у формі підприємництва забороняється законом.

Не можуть здійснювати некомерційну господарську діяльність органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи.

Організаційні форми здійснення некомерційної

господарської діяльності

Некомерційна господарська діяльність може здійснюватись су- б’єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління з урахуванням вимог, передбачених законами.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб’єктів господарювання окремих організаційних форм некомерційної господарської діяльності визначається Господарським кодексом та іншими законами.

34

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Регулювання некомерційної господарської діяльності

Некомерційна господарська діяльність регулюється на загальних підставах з урахуванням особливостей її здійснення різними суб’єктами господарювання визначеними законами.

При укладенні трудового договору (контракту, угоди) суб’єкт господарювання, що здійснює некомерційну діяльність, зобов’язаний забезпечити належні і безпечні умови праці, її оплату, а також забезпечити інші соціальні гарантії.

Розділ 6 СУБ’ЄКТИ ГОСПОДАРЮВАННЯ.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Поняття суб’єкта господарювання

Суб’єктами господарювання визнаються всі учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків передбачених законодавством.

Суб’єктами господарювання є:

•господарські організації — юридичні особи, створені до вимог Цивільного кодексу України, а також державні, комунальні та інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані в установленому законом порядку;

•громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

•філії, представництва, інші відокремлені підрозділи господарських організацій (структурні одиниці), утворені ними для здійснення господарської діяльності.

35

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Суб’єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання та права оперативного управління та оперативного використання майна відповідно до визначення цієї компетенції у Господарському кодексі та інших законах.

Суб’єкти господарювання — господарські організації діють на основі права власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи.

Суб’єкти господарювання — відокремлені підрозділи (структурні одинці) можуть діяти на основі права оперативно-господарського використання майна, без статусу юридичної особи.

Утворення суб’єкта господарювання

Суб’єкт господарювання може бути утворений за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого (діючих) суб’єкта господарювання з додержанням вимог законодавства.

Суб’єкти господарювання можуть утворюватись шляхом примусового поділу (виділу) діючого суб’єкта господарювання за рішенням антимонопольних органів.

Установчі документи

Установчими документами визнаються документи на підставі яких виникає суб’єкт господарювання і діє як суб’єкт права. Документи набувають юридичної сили внаслідок їх затвердження одним або кількома засновниками.

До установчих документів належать:

•рішення про утворення суб’єкта господарювання, якщо власників два і більше між ними укладається установчий договір;

•статут (положення) суб’єкта господарювання.

36

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Організаційні форми підприємництва

Підприємництво в Україні здійснюється в будь-яких формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації суб’єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається господарським кодексом та іншими законами України.

Щодо громадян та юридичних осіб, для яких підприємницька діяльність не є основною, положення Господарського кодексу поширюється на ту частину їх діяльності, яка за своїм характером є підприємницькою.

Залежно від форм власності, в Україні можуть діяти підприємства таких видів:

•приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

•підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

•комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

•державне підприємство, що діє на основі державної власності;

•підприємство засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

ВУкраїні можуть діяти також інші види підприємств передбачені законом у разі якщо у статутному фонді підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визначається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду в Україні діють підприємства унітарні та корпо-

ративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для цього майно, формує відповідно до закону статутний фонд, не поділений на частки (паї), затверджує статут,

37

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який ним призначається, керує підприємством і формує трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об’єднання громадян, релігійної організації, або на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об’єднання майна або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства. Корпоративними є кооперативні підприємства, підприємства, що створюються у формі господарського товариства, а також інші підприємства, в тому числі на приватній власності двох або більше осіб. Особливості правового статусу унітарних і корпоративних підприємств встановлюються господарським та іншим законодавством.

Підприємства залежно від кількості працюючих та обсягу валового доходу від реалізації продукції за рік можуть бути віднесені до малих підприємств, середніх або великих підприємств.

Малими (незалежно від форм власності) визначаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний фінансовий рік не перевищує п’ятдесяти осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції (робіт, послуг) за цей період не перевищує суми, еквівалентної п’ятистам тисячам євро за середньорічним курсом Національного банку України.

Великими підприємствами визнаються підприємства, в яких середньооблікова чисельність працюючих за звітний (фінансовий) рік перевищує тисячу осіб, а обсяг валового доходу від реалізації продукції перевищує суму еквівалентну п’яти мільйонам євро за середньорічним курсом Національного банку України щодо гривні.

38

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Усі інші підприємства визнаються середніми.

У випадках існування залежності від іншого підприємство визнається дочірнім.

Правовий статус підприємства

Підприємство — самостійний суб’єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб’єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності в порядку, визначеному законодавством.

Підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Підприємство, якщо законом не встановлено інше, діє на підставі статуту.

Підприємство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням та ідентифікаційним кодом.

Підприємство немає у своєму складі інших юридичних осіб.

Обмеження у підприємницькій діяльності

Певні обмеження на здійснення окремих видів підприємницької діяльності встановлені Верховною Радою України за поданням Кабінету міністрів України.

Без спеціального дозволу — (ліцензії) заборонено здійснювати:

•пошук (розвідка) корисних копалин;

•виробництво, ремонт і реалізація спортивної, мисливської та вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї;

•виготовлення і реалізація медикаментів і хімічних речовин;

•виготовлення пива, вина, спирту, горілчаних, лікерних та коньячних виробів; торгівля спиртом етиловим з харчової сировини,

39

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

горілчаними, лікерними, коньячними виробами та іншими напоями виготовленими з використанням спирту;

•виготовлення і торгівля тютюновими виробами;

•медична практика; ветеринарна практика;

•створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор;

•торгівля алкогольними напоями.

Даний перелік не є вичерпним. Дозвіл (ліцензія) видається уповноваженим Кабінетом міністрів органом у строк не більше тридцяти днів з дня одержання заяви. Строк дії ліцензії визначає орган що її видає але не може бути менше трьох років. Ліцензія може бути анульована органом, що її видав.

Обмеження встановлені для окремих категорій громадян. Не допускаються до заняття підприємницькою діяльністю:

•військовослужбовці;

•службові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, нотаріату, а також органів державної влади і управління, які покликані здійснювати контроль за підприємницькою діяльністю, господарського суду;

•особи яким суд заборонив займатись певною діяльністю до закінчення терміну встановленого вироком суду;

•особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об’єднаннях) керівні посади та посади пов’язані з матеріальною відповідальністю.

Суб’єкти підприємницької діяльності

Суб’єктами підприємницької діяльності визнаються учасники підприємницьких відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав і обов’язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов’язаннями в межах цього майна, крім випадків передбачених законодавством.

40

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Суб’єктами підприємницького права є:

•юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні, та інші підприємства, створені відповідно до Господарського кодексу, також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

•громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці;

•філії, представництва інші відокремлені підрозділи господар-

ських організацій (структурні одиниці) утворені ними для здійснення господарської діяльності.

Суб’єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління, та права оперативного використання майна відповідно до визначеної законом компетенції.

Суб’єкти господарювання — господарські організації діють на основі прав власності, права господарського відання чи оперативного управління, мають статус юридичної особи, що визначається цивільним та господарським законодавством.

Суб’єкти господарювання — відокремлені підприємством (структурні одиниці) господарських організацій можуть діяти лише на основі права оперативно-господарського використання майна, без статусу юридичної особи.

Статут підприємства

Статут підприємства — це зведення правил, які регулюють:

•основи організації та діяльності підприємств і установ певної галузі господарства;

•умови створення, склад, будову та діяльність конкретного підприємства, організації або установи, певної галузі або сфери управління;

•конкретну сферу діяльності організації та ін.

41

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Статут включає такі реквізити: гриф затвердження вищою організацією або органом управління; найменування виду документу (статут); заголовок, текст, гриф погодження, відмітку про реєстрацію.

Текст (зміст) статуту складається з розділів:

1.Загальні положення, в яких розкривається мета, завдання, її функції, чинність статуту по об’єктах та суб’єктах і та ін.

2.Головна ціль, її зміст.

3.Планування та облік робіт.

4.Призначення допоміжних служб.

5.Взаємодія з іншими органами, аналогічними за діяльністю.

6.Специфічні особливості діяльності.

7.Відповідальність організації за належне виконання зобов’язань та порядок вирішення спорів, подання претензій та інше.

8.Звіт, звітність та контроль.

9.Зовнішньоекономічна діяльність.

10.Реорганізація та ліквідація.

11.Майно та кошти підприємства.

12.Трудовий колектив.

13.Господарська діяльність.

14.Управління підприємством.

Статути можуть бути типові та індивідуальні.

Типові статути розробляються для певних систем, установ чи підприємств і затверджуються вищими органами держави, з’їздами громадських організацій.

Індивідуальний статут укладається для певної організації чи установи шляхом конкретизації типових статутів і затверджується вищою установою, якій підпорядкована зазначена установа.

Статут є основою для розробки положення. Статут являє собою основу діяльності громадських, кооперативних, приватних організацій, спортивних добровільних товариств тощо. Статути господарських організацій мають свої особливості. В цих статутах визначається порядок вступу в організацію, права та обов’язки її

42

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

членів, органи управління, порядок виборів, оплати членських внесків та ін.

Статут орендного підприємства визначає мету і завдання підприємства, виробничо-господарську діяльність, утворення і використання коштів, створення і використання пайового фонду, членство у підприємстві, відповідальність працівників, органи самоврядування, права і обов’язки дирекції, права й обов’язки директора, відповідальність органів самоврядування і їх членів, прийняття ухвал і передавання повноважень.

Статут про заснування малого підприємства визначає: за-

сновників — юридичних осіб, громадян, із зазначенням чи підприємство є заново створеним чи виділеним із складу діючого; завдання і функції підприємства; майно підприємства;

Управління підприємством; організацію і оплату праці, звіт, звітність і контроль; зовнішньоекономічну діяльність; реорганізацію і припинення діяльності підприємства.

Статут колективного підприємства і статут товариства з обмеженою відповідальністю, статут акціонерного товарист-

ва складається за тією самою схемою, що й попередні.

Праводієздатність приватного підприємства

Підприємство є юридичною особою. Права, обов’язки і статус юридичної особи підприємство набуває з дня державної реєстрації.

Підприємство має відокремлене майно, право від свого імені укладати угоди, набувати майнових і особистих немайнових прав, нести обов’язки, виступати в суді, господарському чи третейському суді, як позивач, відповідач, третя особа.

Підприємство володіє, користується і розпоряджається належними йому основними фондами, цінними паперами та іншим майном, має самостійний баланс, власні і оборотні засоби, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, круглу печатку із своїм найменуванням, відповідні штампи, фірмові бланки із своєю назвою та інші реквізити.

43

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Підприємство може займатися будь-якою підприємницькою діяльністю, що не суперечить законодавству України.

Підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро лабораторій тощо), а також з функціональних структурних підрозділів, апарату управління (управлінь, відділів, бюро, служб тощо).

Функції, права та обов’язки структурних підрозділів підприємства визначаються положенням про них, які затверджуються в порядку, визначеному статутом підприємства або іншими установчими документами.

Підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про їх розміщення з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законом порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Вони можуть відкривати рахунки в банках відповідно до закону.

Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює усі або частину її функцій.

Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцем її знаходження та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданою нею довіреності. Відомості про відкриті філії та представництва повинні бути внесені до Єдиного реєстру юридичних осіб.

44