Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Продукція, плоди та доходи
Продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється,
добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо ін-
ше не встановлено законом або договором.
Розділ 15 МАЙНО ЯК ОСНОВА ГОСПОДАРЮВАННЯ
Майном як особливим об’єктом вважається окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.
Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.
До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також права на торговельну марку або інше позначення, та інші права, якщо інше не встановлено законом або договором.
Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю. Підприємство або його частина можуть бути об’єктом купівлі-
продажу, застави, оренди та інших право чинів.
Гроші (грошові кошти)
Гроші — економічна категорія, що означає специфічний товар, який виконує в суспільстві роль загального еквівалента в процесі обміну товарів. Обслуговуючи всі сфери економічних стосунків, гроші виконують такі функції:
•міри вартості;
•засобу обігу;
•засобу платежу;
91
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
•засобу нагромадження вартості;
•світових грошей.
Укожній з названих функцій гроші мають свою специфічну форму вияву. Тому в господарській практиці назву грошей мають явища, зовні відмінні одне від одного:
•одиниці рахунку в яких, визначаються ціни на товари;
•національні грошові знаки;
•чужоземна валюта;
•записи на банківських рахунках;
•кошти витрачені на придбання цінних паперів;
•боргові зобов’язання, що використовуються для платежів тощо.
Види грошей: базові; воєнні; гроші «гарячі»; готівкові; декретні; депозитні; «дешеві»; «дорогі»; електронні; кредитні; матеріальні; окупаційні; паперові; повноцінні; регіональні і світові.
Законним платіжним засобом, обов’язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України є грошова одиниця України — гривня.
Іноземна валюта може використовуватись в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Валютні цінності
Види майна, що вважаються валютними цінностями та порядок вчинення правочинів з ними встановлюються законом.
Цінні папери
Ціннім папером є документ встановленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує майнове або інше право і визначає взаємовідносини між особою, яка його випустила (видала), і власником та передбачає виконання зобов’язань згідно з умовами його випуску, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам.
92
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
До особи, яка набула права власності на цінний папір переходять у сукупності усі права, які ним посвідчуються.
Групи та види цінних паперів:
В Україні в цивільному обігу можуть бути такі групи цінних паперів:
•пайові цінні папери, які засвідчують участь у статутному капіталі, надають їх власникам право на участь в управлінні емітентом і одержання частини прибутку, зокрема у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації емітента;
•боргові цінні папери, які засвідчують відносини позики і передбачають зобов’язання емітента сплатити у визначений строк кошти відповідно до зобов’язання;
•похідні цінні папери, механізм випуску та обіг яких пов’язаний з правом придбання та продаж протягом строку, встановленого договором, цінних паперів інших фінансових або товарних ресурсів;
•товаророзпорядчі цінні папери, які надають їхньому держате-
лю право розпоряджатися майном, вказаних в цих документах. Законом можуть також визначатись також інші групи цінних
паперів.
Види цінних паперів та порядок їх обігу встановлюється законом.
Цінні папери можуть випускатися в документарній та бездокументарній формі відповідно до закону.
Вимоги до цінного паперу
Обов’язкові реквізити цінних паперів, вимоги щодо форми цінного паперу та інші необхідні вимоги встановлюються законом.
Документ, який не містить обов’язкових реквізитів цінних паперів і не відповідає формі, встановленій для цінних паперів не є цінним папером.
93
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Передавання прав за цінним папером
Права, посвідчені цінним папером можуть належати:
•пред’явникові цінного паперу (цінний папір на пред’явника);
•особі названій у цінному папері (іменний цінний папір);
•особі, названій у цінному папері, яка може сама здійснити ці
права або призначити своїм розпорядженням (наказом) іншу уповноважену особу (ордерний цінний папір).
Законом може бути виключена можливість випуску цінних паперів визначеного виду як іменних, або як ордерних або як паперів на пред’явника.
Для передання іншій особі прав посвідчених цінним папером на пред’явника, достатньо вручення цій особі цінного паперу.
Права, посвідчені цінним папером, передаються у порядку, встановленому для відступлення права вимоги (цесії). Особа, яка передає право за цінним папером (індосамент), відповідає лише за недійсність відповідної вимоги і не відповідає за її невиконання.
Права за ордерним цінними папером передаються шляхом вчинення на цьому папері передавального напису (індосаменту). Індосант відповідає за існування та здійснення цього права…
Виконання за цінним папером
Особа, що видала (впустила) цінний папір, та особи, що індосували його, відповідають перед її законним власником солідарно. У разі задоволення вимоги законного власника цінного паперу про виконання посвідченого цим папером зобов’язання однією або кількома особами з числа тих, хто зобов’язався за цінним папером, вони набувають право зворотної вимоги (регресу) щодо інших осіб, які зобов’язалися за цінним папером.
Відмова від виконання зобов’язання, посвідченого цінним папером, з посиланням на відсутність підстав зобов’язання або на його недійсність не допускається.
94
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Державне регулювання ринку цінних паперів
З метою реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів, створення умов для ефективної мобілізації та розміщення суб’єктами господарювання фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства та захисту прав учасників фондового ринку здійснюється державне регулювання ринку цінних паперів.
Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, статус, порядок організації та діяльність якої визначається законом.
Інші органи державної влади здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів, у межах повноважень визначених законом.
Форми державного регулювання цінних паперів, порядок здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів суб’- єктами господарювання та відповідальність цих суб’єктів за порушення правил цієї діяльності визначаються цивільним кодексом та прийнятими відповідно до нього іншими законодавчими актами.
Право інтелектуальної власності
Право інтелектуальної власності — це право особи на резуль-
тат творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності визначений Цивільним кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності або майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об’єктів права інтелектуальної власності визначаються Цивільним кодексом та іншим законом.
Право інтелектуальної власності є непорушним. Ніхто не може бути позбавлений права інтелектуальної власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків передбачених законом.
95
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Право інтелектуальної власності на річ не залежить одне від одного.
Перехід права власності на річ не означає переходу права на об’єкт права інтелектуальної власності.
Об’єкти права інтелектуальної власності
До об’єктів права інтелектуальної власності у сфері господарювання належать:
•винаходи та корисні моделі;
•промислові зразки;
•сорти рослин та породи тварин;
•торговельні марки (знаки для товарів і послуг);
•комерційне (фірмове) найменування;
•географічне зазначення;
•комерційна таємниця;
•комп’ютерні програми;
•раціоналізаторські пропозиції та інші об’єкти передбачені законом.
Загальні умови захисту прав інтелектуальної власності на зазначені об’єкти визначаються Цивільним кодексом.
Суб’єкти права інтелектуальної власності
Суб’єктами права інтелектуальної власності є (творці) об’єкта права інтелектуальної власності (автор, виконавець, творець, винахідник тощо) та інші особи яким належать особисті немайнові права або майнові права інтелектуальної власності відповідно до Цивільного кодексу, іншого закону чи до договору.
Підстави виникнення (набуття) права інтелектуальної власності
Право інтелектуальної власності виникає (набувається) з підстав, встановлених цивільним та іншим законодавством.
96
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Розділ 16 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ У СФЕРІ
ГОСПОДАРЮВАННЯ (ЗАГАЛЬНІ ЗАСАДИ)
Учасники господарських відносин несуть господарсько-право- ву відповідальність за право порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку передбачені Господарським кодексом України, іншими законами та договором.
Таким чином гарантується захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодовуються збитки учасникам господарських відносин завданих внаслідок правопорушення та забезпечується правопорядок у сфері господарювання.
Принципи господарсько-правової відповідальності:
•потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того чи є застереження про це в договорі;
•передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;
•сплата штрафних санкцій за порушення зобов’язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов’язань в натурі;
•у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця).
Господарські санкції
Такими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні або правові наслідки.
97
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Види господарських санкцій:
•штрафні санкції;
•відшкодування збитків;
•оперативно-господарські санкції;
•адміністративно-господарські санкції.
Господарські санкції застосовуються у встановленому законом
порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адмініс- тративно-господарські санкції — уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Підстави господарсько-правової відповідальності
Підставою такої відповідальності учасника може бути вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито всіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб’єкт господарювання за порушення господарського зобов’язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов’язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобо- в’язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов’язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Межі господарсько-правової відповідальності
За невиконання або неналежне виконання господарських зобов’язань чи порушення правил здійснення господарської діяльності правопорушник відповідає належним йому на праві власності або
98
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном, якщо інше не передбачено законом.
Засновники суб’єкта господарювання не відповідають за зобов’язаннями цього суб’єкта крім випадків передбачених законом або установчими документами.
Якщо правопорушенню сприяли неправомірні дії (бездіяльність) другої сторони зобов’язання, суд має право зменшити розмір відповідальності або звільнити відповідача від відповідальності.
Сторони зобов’язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від відповідальності у випадку порушення зобов’язання через ці обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення цих обставин.
Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності
Учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб’єктів, зобов’язані поновити їх, не чикаючи пред’явлення їм претензій чи звернення до суду.
Уразі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб’єкт господарювання чи інша юридична особа — учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутись до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.
Упретензії визначаються:
•повне найменування і поштові реквізити заявника претензій та особи (осіб), якій претензія пред’являється;
•дата пред’явлення і номер претензії;
•обставини, на підставі яких пред’явлено претензію;
•докази, що підтверджують ці обставини;
•вимоги заявника з посиланням на нормативні акти;
99
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
•сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці;
•платіжні реквізити заявника претензій
•перелік документів, що додаються до претензії.
Претензія підписується повноважною особою.
Претензія підлягає розгляду в місячний строк з дня її одержання.
Про результати розгляду претензії, заявник має бути повідомлений письмово.
Розділ 17 ШТРАФНІ ТА ОПЕРАТИВНО&ГОСПОДАРСЬКІ САНКЦІЇ
Штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити.
Суб’єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин є:
•споживачі;
•органи державної влади та органи місцевого самоврядування;, наділені господарською компетенцією;
•громадяни;
•громадські та інші організації.
Штрафні санкції застосовуються у таких випадках:
•за порушення умов зобов’язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів, робіт, послуг;
•за порушення строків виконання зобов’язань стягується штраф у розмірі 0,1 % вартості товарів, (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за
100
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Законом може бути визначено розмір штрафних санкцій з також за інші порушення окремих видів господарських зобов’язань.
Штрафи на суб’єктів господарювання — юридичних осіб накладає Антимонопольний комітет України за:
•за ухилення від виконання або несвоєчасне виконання рішень Комітету про припинення порушень антимонопольно-конку- рентного законодавства, відновлення первинного стану або зміну угод, що суперечать антимонопольно-конкурентному законодавству;
•створення, реорганізацію, ліквідацію суб’єктів господарювання, вступ одного або декількох суб’єктів господарювання в об’єднання, придбання чи набуття будь-яким іншим способом у власність, одержання в управління (користування) часток (паїв, акцій) у вигляді цілісних майнових комплексів підприємств чи їх структурних підрозділів без згоди на це Антимонопольного комітету;
•неподання або несвоєчасне подання передбаченої законом інформації, або недостовірної інформації Комітету.
Вид відповідальності суб’єктів господарювання:
•вилучення незаконно одержаного прибутку (доходу);
•вилучення товарів з неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єктів господарювання;
•відшкодування збитків;
•спростування неправдивих, неточних або неповних відомостей.
Оперативно-господарські санкції
До суб’єктів та учасників господарських відносин застосовуються оперативно-господарські санкції як заходи впливу на правопорушника з метою припинення або попередження повторення порушень зобов’язання.
101
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
До суб’єкта, який порушив господарське зобов’язання, можуть бути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, застосування яких передбачено договором.
Види господарсько-оперативних санкцій можуть бути перед-
бачені у господарських договорах:
•одностороння відмова від виконання свого зобов’язання управленою стороною, із звільненням її від відповідальності за це — у разі порушення зобов’язання другою стороною;
•відстрочення від вантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставлення акредитива платником, припинення видачі банківських позичок тощо;
•відмова управненої сторони зобов’язання від прийняття подальшого виконання зобов’язання, порушеного другою стороною або повернення в односторонньому порядку виконаного кредитором зобов’язання (списання з рахунку боржника в безакцептному списанню коштів, сплачених за неякісну продукцію, тощо;
•встановлення в односторонньому порядку на майбутнє додаткових гарантій належного виконання зобов’язань стороною, яка порушила зобов’язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості тощо;
•відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин із стороною яка порушує зобов’язання.
Перелік оперативно-господарських санкцій не є вичерпним.
Сторони можуть передбачити в договорі також інші оперативно-гос- подарські санкції.
Підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення другою стороною господарського зобов’язання.
102
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Розділ 18 ДОГОВІРНЕ ПРАВО.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВОРИ
Загальні поняття та види договору Договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на
встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматись від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони.
Договір є двостороннім, якщо правами та обов’язками наділені обидві сторони договору.
До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Укладення господарського договору — є обов’язковим для сто-
рін, якщо він заснований на державному замовленні або існує пряма вказівка закону для певних категорій суб’єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів, сторони можуть визначати зміст договору на основі:
•вільного волевиявлення, можуть погоджувати будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
•примірного договору, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови передбачені примірним договором або доповнювати його зміст;
•типового договору, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору але мають право конкретизувати його умови;
103
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
•договору приєднання, запропонованого однією стороною для
інших можливих суб’єктів, коли ці суб’єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Зміст договору що укладається на підставі державного замовлення, повинен відповідати цьому замовленню.
Суб’єкти господарювання, які забезпечують споживачів зазначених у частині 1 ст. 179 господарського кодексу електроенергією, зв’язком, послугами залізничного та іншими видами транспорту, а у випадках передбачених законом, також інші суб’єкти зобов’язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції.
Господарські договори укладаються за правилами встановленими цивільним кодексом України з урахуванням особливостей передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договір є укладеним, якщо сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Зміст господарського договору становлять умови договору визначені угодою його сторін спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняти пропозиції (акцепту) другою стороною.
Форма договору Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги
щодо форми закону не встановлені законом.
Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть, якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
104
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
При укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Умови про предмет у господарському договорі повинні визначити найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції, робіт, послуг, а також вимоги до їх якості.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку встановленому цивільним кодексом України та іншими законодавчими актами.
У разі визнання погодженої у договорі ціни такою, що порушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право вимагати від сторін зміни умов договору щодо цін.
Строком дії договору є час, впродовж якого існують господарські зобов’язання сторін. На зобов’язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору не поширюються умови укладеного договору, якщо договором передбачено інше.
Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце підчас дії договору.
Порядок зміни та розірвання господарських договорів Зміна та розірвання господарських договорів в односто-
ронньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати розгляду.
У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі недодержання відповіді у встановлений строк з
105
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з часу набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Попередній договір Попереднім є договір, сторони якого зобов’язуються протягом
певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умова встановлених попереднім договором.
Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на основі попереднього договору.
Попередній договір укладається у письмовій формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, — у письмовій формі.
Сторона, яка необґрунтовано ухиляється від укладення договору, передбаченого попереднім договором, повинна відшкодувати другій стороні збитки, завданні простроченням, якщо інше не встановлено попереднім договором або актами цивільного законодавства.
Зобов’язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не встановлений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо кожна із сторін не направить пропозицію про його укладення.
Договір про наміри (протокол про наміри тощо), в ньому немає волевиявлення сторін щодо надання йому сили попереднього договору. не вважається попереднім договором.
Недійсність договорів (угод)
Недійсним вважаються угоди (договори):
•який не відповідає вимогам закону;
•що суперечать цілям діяльності юридичної особи;
106
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
•укладені з громадянами визнаними недієздатним, або неповнолітніми;
•укладені з громадянами обмеженими у дієздатності;
•укладені внаслідок обману, насильства, погрози або при збігу тяжких обставин;
•укладені під умовами: відкладальною, скасувальною.
Розділ 19 ДОГОВОРИ ПРО ПЕРЕДАЧУ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ
Договір купівлі — продажу, його види
За договором купівлі — продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі — продажу може бути товар,
який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Предметом купівлі — продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі — продажу майнових прав застосовуються загальні правила (положення) про купівлю — продаж, якщо інше не передбачене договором або законом.
До договору купівлі — продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю — продаж, якщо інше не встановлене законом про ці види договорів або не випливає з їхньої суті.
Договір купівлі — продажу земельної ділянки, єдиного майно-
вого комплексу, житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню і державній реєстрації.
107
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
Договір роздрібної купівлі — продажу За договором роздрібної купівлі — продажу продавець, який
здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов’язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов’язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов’язується прийняти товар і оплатити його.
Договір роздрібної торгівлі є публічним.
Умови договору, що обмежують права покупця-фізичної особи порівняно з правами встановленими Цивільним кодексом та законодавством про захист прав споживача є нікчемними.
Покупець має право на відшкодування збитків завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торговельній діяльності.
Розділ 20 ПОРЯДОК ЗАНЯТТЯ
ТОРГОВЕЛЬНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ
Торговельна діяльність здійснюється у сфері товарного обігу і спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує надання відповідних послуг.
Порядок і правила зайняття торговельною діяльністю визначають загальні умови і основні вимоги до торговельно-виробничої мережі обслуговування громадян для придбання товарів для власних потреб, установ, організацій незалежно від форм власності, громадянпідприємців та іноземних юридичних осіб, що здійснюють підпри- ємницько-торговельну діяльність на території України.
Господарюючі суб’єкти здійснюють торговельну діяльність після їх державної реєстрації, а по окремих видах товарів після отримання ліцензії.
108
Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Торговельна діяльність — це ініціативна, самостійна діяльність юридичних і фізичних осіб щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного споживання з метою отримання прибутку.
Господарсько-торгівельна діяльність здійснюється на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Форми господарсько-торговельної діяльності:
•матеріально-технічне постачання та збут;
•енергопостачання;
•заготівля;
•оптова торгівля;
•роздрібна торгівля і громадське харчування;
•продаж і передача в оренду засобів виробництва;
•комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу;
•договори на поставку і контрактацію сільськогосподарської продукції, енергопостачання, міна, бартер, лізинг та інші договори.
Розділ 21 ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУБ’ЄКТІВ
ПІДПРИЄМНИЦТВА ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Адміністративна відповідальність — настає за порушення правил торгівлі, виконання робіт і надання послуг працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю за:
•продаж товарів зі складів, підсобних приміщень підприємств державної торгівлі (громадського харчування) і споживчої кооперації за порушення торгових правил, а так самоприхову-
вання товарів від покупців вчинене працівниками підприємств,
109
Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО
(організацій) державної торгівлі, (громадського харчування та сфери послуг) і споживчої кооперації, які не є посадовими особами;
•проведення розрахунків із споживачами працівниками підприємств, установ і організацій торгівлі, громадського харчування і сфери послуг усіх форм власності та громадянами підприємницької діяльності, які здійснюють її у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, у тому числі з обміну валюти, за готівку без електронного контрольно-касового апарата (комп’ютерної системи), із використанням не зареєстрованого належним чином електронного контрольно-касового апарата (комп’ютерної системи), з застосуванням зіпсованого електронного конт- рольно-касового апарата комп’ютерної системи, або з порушенням встановленого порядку застосування електронного контро- льно-касового апарата (комп’ютерної системи чи товарно-касо- вої книги, та порушення встановленого порядку проведення розрахунків у касах на підприємствах, установах і організаціях усіх форм власності, де ці операції проводяться з оформленням видаткових і прибуткових касових ордерів з видачею відповідних квитанцій, підписаних і завірених відповідною печаткою в установленому порядку;
•невидача працівниками торгівлі, громадського харчування та сфери послуг, громадянами, які займаються підприємницькою діяльністю, що здійснюють розрахунки із споживачами за реалізацію товарів, надання послуг, виконання робіт, у тому числі з обміну валюти громадянам — споживачам касового чи товар-
ного чека, квитанції або іншого письмового документа, що за-
свідчує факт купівлі товару, виконання роботи. надання послуги, а також порушення порядку ведення касової книги або неведення чи ведення з порушенням журналу використання електронного контрольно-касового апарата та порушення правил його зберігання;
110