Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

сертифікація, тобто підтвердження відповідності якості продукції та послуг вимогам стандартів.

Види та порядок сертифікації продукції встановлюються законом.

Розділ 12 ПРИПИНЕННЯ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Підприємницька діяльність припиняється:

•з власної ініціативи підприємця;

•у разі закінчення строку дії ліцензії;

•у разі припинення існування підприємця;

•на підставі рішення суду у випадках передбачених законодавством.

Припинення підприємницької діяльності здійснюється шляхом його:

•злиття;

•приєднання;

•поділу (перетворення);

•або ліквідації.

Уразі злиття суб’єктів господарювання, усі майнові права та обов’язки кожного з них переходять до суб’єкта господарювання, що утворений внаслідок злиття.

Уразі приєднання одного або кількох суб’єктів господарювання до іншого суб’єкта господарювання до цього останнього переходять усі права та обов’язки приєднаних суб’єктів господарювання.

Уразі поділу суб’єкта господарювання, усі його права і обов’язки переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частках до кожного з нових суб’єктів господарювання,

Уразі виділення одного або кількох нових суб’єктів господарювання, до кожного з них переходять за розподільним актом (балансом) у відповідних частках права і обов’язки реорганізованого суб’єкта.

78

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

У разі перетворення одного суб’єкта господарювання до новоутвореного переходять усі права і обов’язки попереднього суб’єкта господарювання.

Суб’єкт господарювання ліквідується:

•за рішенням власника або уповноважених ним органом;

•у зв’язку із закінченням строку, на який він створювався;

•у разі досягнення мети, за ради якої його було створено;

•у разі визнання його в установленому порядку банкрутом, крім випадків передбачених законом;

•у разі скасування його державної реєстрації.

Загальний порядок ліквідації

Ліквідація суб’єкта господарювання здійснюється власником (власниками) майна суб’єкта господарювання чи його (їх) представниками (органами), або іншим органом визначеним законом, якщо інший порядок їх утворення не передбачений Господарським кодексом. Ліквідацію суб’єкта господарювання також може бути покладено на орган управління суб’єкта, що ліквідується.

Орган (особа), який прийняв рішення про ліквідацію суб’єкта господарювання, встановлює порядок та визначає строки проведення ліквідації, а також строк для заяви претензій кредиторами, що не може бути меншим ніж два місяці з дня оголошення про ліквідацію.

Ліквідаційна комісія або інший орган, що проводить ліквідацію суб’єкта господарювання, вміщує в друкованих органах повідомлення про його ліквідацію та про порядок та строки заяви кредиторами претензій, а явних (відомих) кредиторів повідомляє персонально у письмовій формі.

Одночасно ліквідаційна комісія вживає необхідних заходів, щодо стягнення дебіторської заборгованості суб’єкта господарювання, який ліквідується, та виявлення вимог кредиторів, з письмовим повідомленням кожного з них про ліквідацію суб’єкта господарювання.

Ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб’єкта, який ліквідується і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний

79

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені в установленому законом порядку.

Черговість задоволення претензій кредиторів

Претензії кредиторів до суб’єкта господарювання, що ліквідується, задовольняються з майна цього суб’єкта, якщо інше не передбачено Господарським кодексом та іншими законами.

Черговість та порядок задоволення претензій кредиторів визначаються відповідно до закону:

•у першу чергу виконуються зобов’язання перед трудовим колективом;

•у другу чергу задовольняються вимоги щодо державних і місцевих податків та неоподаткованих платежів до бюджету, а також вимоги органів державного страхування і соціального забезпечення;

•у третю чергу задовольняються вимоги кредиторів не забезпечених заставою;

•після цього задовольняються вимоги, щодо повернення внесків членів трудового колективу до статутного фонду і виплат за акціями членів трудового колективу;

•в останню чергу гасяться всі інші (сумнівні борги), до яких минув термін позовної давності. Ці борги не скасовуються, а відображаються на балансі кредитора протягом 5 років з часу їх списання на збитки ст. 21 Закону «Про банк»).

Два випадки погашення боргів:

1.Щодо вимог, заявлених після закінчення стоку встановленого для їх подання.

2. Щодо вимог не задоволених внаслідок недостатності майна банкрута.

Необхідно зазначити, що поза чергою покриваються витрати пов’язані з роботою ліквідаційної комісії, провадження справи у господарському суді, функціонування розпорядника майна.

80

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Зазначимо також, що вимоги кожної наступної черги задовольняються тільки після задоволення вимог попередньої черги.

У разі недостатності майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги, претензії задовольняються пропорційно сумі, що належить кожному кредиторові.

Претензії, що не задоволені через відсутність майна суб’єкта господарювання, претензії, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо їх заявники у місячний строк після одержання повідомлення про повне або часткове відхилення претензії не звернуться до суду з відповідним позовом, а також претензії, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, вважаються погашеними.

Майно, що залишилося після задоволення претензій кредиторів, використовується за вказівкою власника.

Розділ 13 БАНКРУТСТВО

Банкрутство, це одна із юридичних підстав ліквідації підприємств. Банкрутом може бути будь-яка юридична особа, не здатна у встановлений їй строк, виконати свої грошові зобов’язання перед іншими особами, територіальною громадою або державою інакше як через відновлення її платоспроможності.

Банкрутство — це пов’язана з недостатністю активів у ліквідній формі неспроможність продовження боржником своєї підприємницької діяльності внаслідок її економічної нерентабельності, безприбутковості. Суб’єкт підприємництва має стільки боргів перед кредиторами і зобов’язань перед бюджетом, що коли їх вимоги будуть пред’явлені то майнових активів у ліквідній формі не вистачить для їх задоволення.

Активи у ліквідній формі — це майно, що відображене на балансі суб’єкта боржника:

81

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

•основні засоби виробництва та інвестиції;

•обігові засоби і кошти;

•розрахункові документи та інші фінансові активи з урахуванням заборгованості;

•ліквідні нематеріальні активи;

•майнові права типу патентів, технологій, ліцензій.

Відповідно до ст. 213 Господарського кодексу України, з метою

врегулювання заборгованості боржника, використовуються майнові активи, яки належать йому на підставі речових та зобов’язальних прав, а також права інтелектуальної власності.

До складу ліквідаційної маси включаються також активи осіб, які відповідають за зобов’язаннями неплатоспроможного боржника відповідно до закону або установчих документів боржника.

Банкрутством вважається нездатність боржника відновити свою платоспроможність та відновити визнані судом вимоги кредиторів інакше як через застосування визначеної судом ліквідаційної процедури.

Суб’єктом банкрутства (банкрутом) може бути лише суб’єкт підприємницької діяльності.

Не можуть бути визнані банкрутом казенні підприємства, а також відокремлені структурні підрозділи господарських організацій.

Щодо банкрутства державних комерційних підприємств законом передбачаються додаткові вимоги та гарантії права власності українського народу.

Порядок і умови визнання будь-яких юридичних осіб — суб’єктів підприємницької діяльності банкрутами регулюють: спеціальний Закон України від 14 травня 1992 р. «Про банкрутство» і Господарський кодекс України 2003 р.

Закон «Про банкрутство» не поширюється на юридичних осіб, які не займаються відповідно до їх статутів (положень) систематичною підприємницькою діяльністю.

82

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Кредитори

Кредиторами неплатоспроможних боржників є особи, які мають відповідно до законодавства вимоги до боржника щодо грошових зобов’язань включаючи кредиторів, вимоги яких повністю або частково забезпечені заставою.

Правами кредиторів щодо неплатоспроможних боржників користуються також органи справляння податків, зборів (обов’язкових платежів).

У разі якщо до одного боржника мають грошові вимоги одночасно два або більше кредиторів, вони мають право утворити збори або комітет кредиторів (якщо кредиторів більше десяти), які подають претензії до боржника.

Підстави для застосування банкрутства

Підставою для застосування банкрутства є економічний фактор:

•неспроможність суб’єкта — юридичної особи задовольнити пред’явлені до нього майнові вимоги і виконати зобов’язання перед бюджетом;

•фактично повинна бути письмова заява до господарського суду — «заява про порушення справи про банкрутство юридичної особи»;

•право на заяву має лише той кредитор, коли юридична особа неспроможна задовольнити пред’явлені до нього претензії або сплатити борги на протязі одного місяця;

•із заявою про порушення справи про банкрутство може звернутись і сам боржник, він додає до заяви список своїх кредиторів, боржників, бухгалтерський баланс, іншу інформацію про його фінансове і майнове становище;

•заявники мають право відкликати свої заяви у будь-якій стадії провадження справи про банкрутство, але до прийняття судом постанови про визнання боржника банкрутом;

•боржник має право відкликати свою заяву лише за згодою кредиторів;

83

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

•заяву в господарський суд можуть подавати органи державної податкової служби та державної контрольно ревізійної служби, але вони позбавлені права відкликати подані ними заяви.

Провадження справ про банкрутство

Провадження справ про банкрутство регулюється Арбітражнопроцесуальним кодексом України з урахуванням вимог Закону «Про банкрутство». Провадження справ проходить у стадійному процесі.

Стадії провадження справ про банкрутство:

1.Порушення провадження у справі.

2.Попереднє засідання арбітражного суду.

3.Виявлення кредиторів і санаторів.

4.Утворення зборів або комітету кредиторів.

5.Прийняття рішення про санацію.

6.Визнання боржника банкрутом і оголошення про банкрутство.

7.Припинення справи про банкрутство.

На першій стадії розглядається заява чи підлягає вона прийняттю, а справа порушенню. Ухвала повинна бути винесена не пізніше п’яти днів з дня надходження заяви. В ухвалі вирішується: про прийняття заяви, про призначення справи до розгляду, про час і місце проведення арбітражного суду. Водночас, згідно з ухвалою витребуються документи про майнове і фінансове становище боржника. Ухвала розсилається боржникам, кредиторам і банкам, що здійснюють розрахунково-касове обслуговування боржника.

Друга стадія — наступне засідання (арбітражного) господарського суду проводиться не пізніше як через один місяць з дня порушення провадження у справі. На цій стадії:

•оцінюються документи;

•заслуховуються пояснення сторін, банків;

•розглядаються їх клопотання;

•призначається розпорядник майном боржника;

•суд зобов’язує заявника подати до «Голосу України» або в «Урядовий кур’єр» оголошення про порушення справи про банкрутство.

84

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Розпорядником майна може бути банк, Фонд державного майна або інша особа яку запропонує боржник чи кредитори.

Виявлений на підставі оголошення про порушення справи про банкрутство кредитор має право подати до господарського суду заяву і вказати свої вимоги до боржника. Строк подання заяви один місяць з дня опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство.

З заяв кредиторів після оголошення про порушення справи про банкрутство справляється мито у розмірі 5 мінімальних розмірів заробітної плати без індексації.

Третя стадія — виявлення санаторів. Санатори це особи, які бажають своїми коштами чи майном взяти участь у санації боржника, або перебрати на себе всі борги, або їх частину, щоб дало змогу припинити справу про банкрутство.

Санаторами можуть бути фізичні і юридичні особи, які на протязі місяця з дня порушення справи про банкрутство повинні подати до господарського суду заяви ро переведення на них боргу і умови санатора до боржника.

Четверта стадія. Через місяць після опублікування оголошення про порушення справи про банкрутство, господарський суд виносить ухвалу, в якій зобов’язує всіх осіб, що подали заяви з майновими вимогами скликати збори за їх участю і якщо необхідно створити комітет кредиторів. Прийняті зборами рішення про утворення комітету подаються у господарський суд.

П’ята стадія. Після закінчення місячного строку встановленого для подання заяв з переведенням боргу на санаторів, господарський суд може винести ухвалу про санацію боржника.

Така ухвала виноситься:

•якщо надійшли пропозиції від бажаючих задовольнити вимоги кредиторів і бюджету;

•за умови згоди зборів кредиторів (комітету) зі строками переведення цих зобов’язань і на переведення боргу.

85

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Якщо юридична особа сама звернулась до господарського суду із заявою, їй належить право вибору умов санації. У такому разі санація може бути здійснена або шляхом реорганізації у порядку, встановленому Законом «Про підприємства в Україні» або шляхом приватизації (порядку приватизаційного законодавства). В цьому випадку у разі згоди кредиторів на переведення боргу та зміну боржника суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі.

Якщо порушується справа про банкрутство державного підприємства, то це порушує права трудового колективу. Колектив має право вимагати передачі йому в оренду підприємство або перетворення його в інше підприємство, засноване на колективній власності. Умовою реалізації цього права є прийняття новим підприємством боргів підприємства боржника. Згоди кредиторів на таку «санацію» не вимагається.

Шоста стадія — визнання боржника банкрутом, може статися у випадку:

•відсутність пропозиції щодо проведення санації боржника;

•незгоди кредиторів з умовами санації боржника.

Про визнання боржника банкрутом приймається постанова гос-

подарського суду, в якій призначаються: ліквідатори з представників зборів кредиторів, фінансових органів, банків а також з фонду державного (комунального) майна до державної юридичної особи.

Після прийняття постанови робиться оголошення, яке означає, що копії постанови про банкрутство висилаються відповідним органам:

•засновнику визнаної банкрутом юридичної особи;

•власнику майна банкрута або уповноваженого ним органу;

•банку, клієнтом якого є банкрут;

•Національному банку України, якщо банкрутом є банк;

•Міністерству ЗЕД, якщо банкрут зареєстрований як учасник ЗЕД;

•органу, що зареєстрував банкрута;

•Державній службі зайнятості з юридичною адресою банкрута;

86

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

•відповідному профспілковому органу;

•прокуратурі, якщо банкрутство навмисне.

На призначених господарським судом ліквідаторів покладають-

ся обов’язки задоволення вимог кредиторів, утворюється ліквідаційна комісія, в яку обов’язково входить розпорядник майна боржника.

Функції ліквідаційної комісії:

•управління майном банкрута;

•інвентарізація та оцінка майна банкрута;

•визначення ліквідаційної маси і розпорядження нею;

•вжиття заходів до стягнення дебіторської заборгованості;

•реалізація майна банкрута;

•здійснення інших заходів до задоволення вимог кредиторів.

•Сторони мають право оскаржувати дії ліквідаційної комісії до

господарського суду.

За результатами своєї роботи ліквідаційна комісія складає і подає до господарського суду ліквідаційний баланс. Господарський суд зобов’язаний розглянути його і прийняти відповідні ухвали — про затвердження ліквідаційного балансу.

Наслідки визнання боржника банкрутом

•підприємство юридично переходить у новий правовий статус;

•припиняється підприємницька діяльність;

•право розпорядження майном переходить до ліквідаційної комісії;

•строки усіх боргових зобов’язань банкрута вважаються такими, що минули;

•нарахування пені та процентів з усіх видів заборгованості припиняються.

Господарський суд може визнати недійсною будь-яку угоду щодо продажу будь-якого майна, здійсненого боржником протягом 3 місяців до початку провадження у справі за умови, що її здійснено в інтересах особи з боку боржника, або коли майно продане з метою приховання цього майна, або несплати боргів, або боржник отримав

87

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

набагато менше чим вартість цього майна протягом одного року до провадження цієї справи. Визнання угоди не дійсною може мати місце лише за поданням прокуратури.

Відповідальність за порушення законодавства про банкрутство

У випадках, передбачених законом, суб’єкт підприємницт- ва-боржник, його засновники (учасники) власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства, або умисне доведення до банкрутства.

Фіктивним банкрутством визнається за відомо неправдива заява суб’єкта підприємництва до суду про нездатність виконати зобов’язання перед кредиторами та державою. Встановивши факт фіктивного банкрутства, тобто фактичну платоспроможність боржника, суд відмовляє боржникові у задоволенні заяви про визнання банкрутом і застосовує санкції, передбачені законом.

Умисним банкрутством визнається стійка неплатоспромож-

ність суб’єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб’єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Приховування банкрутства, фіктивне банкрутство або умисне доведення до банкрутства, а також неправомірні дії у процедурах неплатоспроможності, пов’язані з розпорядженням майном боржника, що завдали істотної шкоди інтересам боржника та держави, тягнуть за собою кримінальну відповідальність винних осіб відповідно до закону.

Правовий режим майна суб’єктів підприємництва

Основу правового режиму майна суб’єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність становлять право власності та інші речові права — право господарського відання, право

88

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

оперативного управління, а також право оперативного використання майна.

Господарська діяльність може здійснюватись також на основі інших речових прав (права володіння, права користування тощо),

передбачених цивільним кодексом України.

Майно суб’єктів господарювання може бути закріплено на іншому праві відповідно до умов договору з власником майна.

Суб’єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність на основі права оперативного використання майна не можуть мати статусу юридичної особи і реалізують свою господарську компетенцію в межах статусу визначеного господарською організацією, до складу якої вони входять.

Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб’єктів господарювання.

Розділ 14 ОБ’ЄКТИ МАЙНОВИХ ПРАВ

СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Об’єктами майнових (цивільних) прав є речі у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної праці, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Речі — річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов’язки. Особливим об’єктом майново-цівільних прав є тварини. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків встановлених законом.

Нерухомі та рухомі речі

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об’єкти розташовані земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

89

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Режим нерухомої речі може бути поширений на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об’єкти, а також інші речі права на які підлягають державній реєстрації.

Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Речі подільні та неподільні

Подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення.

Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Речі споживчі та неспоживчі

Споживчою є річ, яка внаслідок одноразового її використання знищується або перестає існувати у первісному вигляді.

Неспоживчою є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

Головна річ і приналежність. Річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов’язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю.

Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Складові частини речі. Складовою частиною речі є все те, що не може бути відокремлене від речі без її пошкодження або істотного знецінення.

При переході права на річ, її складові частини не підлягають відокремленню.

Складні речі. Якщо кілька речей утворюють єдине ціле, що дає змогу використовувати його за призначенням, вони вважаються однією річчю (складна річ).

Правочин вчинений щодо складної речі, поширюється на всі її складові частини, якщо інше не встановлено договором.

90