Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Види майна, що не може бути предметом застави у разі одержання валютного кредиту в іноземній фінансовій установі, визначаються законом.

Розділ 27 ІНОЗЕМНІ ІНВЕСТИЦІЇ

Інвестиційну діяльність в економіці України здійснюють іноземні інвестори. Такими інвесторами визнаються:

•юридичні особи, утворені за законодавством інших держав;

•іноземці та особи без громадянства, які не мають постійного місця проживання на території України;

•міжнародні урядові та не урядові організації;

•інші держави; інші іноземні суб’єкти інвестиційної діяльності, визначені законом.

На території України інвестори мають право здійснювати інвес-

тиції у вигляді іноземної валюти, що визнається конвертованою Національним банком України, будь-якого рухомого і не рухомого майна та пов’язаних з ним майнових прав, інших цінностей (майна), які відповідно до закону визнаються іноземними інвестиціями.

Забороняється будь-яке обмеження видів іноземних інвестицій і може здійснюватися виключно законом.

Іноземні інвестиції можуть здійснюватись у таких формах:

•участь у господарських організаціях, що створюються разом з вітчизняними юридичними особами, чи громадянами або придбання частки в діючих господарських організаціях;

•створення іноземних підприємств на території України, філій або інших структурних підрозділів іноземних юридичних осіб або придбання у власність діючих підприємств;

•придбання безпосередньо нерухомого або рухомого майна, що не заборонено законами України, або придбання акцій чи інших цінних паперів;

186

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

•придбання самостійно або за участі громадян чи вітчизняних юридичних осіб прав користування землею та використання природних ресурсів на території України;

•господарська діяльність на основі угод про розподіл продукції;

•придбання інших майнових прав;

•в інших формах не заборонених законом.

Відносини, що виникають у зв’язку з придбанням іноземним ін-

вестором майнових прав на землю та інші природні ресурси в Україні, регулюються відповідно земельним та іншим законодавством України.

Оцінка іноземних інвестицій, включаючи внески до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, здійснюється в іноземний конвертованій валюті та у гривнях, за згодою сторін, на основі цін міжнародних ринків або ринку України.

Державна реєстрація інвестицій здійснюється державними адміністраціями протягом трьох робочих днів після фактичного їх внесення у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відмова у державній реєстрації іноземних інвестицій можлива лише у разі порушення законодавства України про іноземне інвестування. Відмову можна оскаржити в суді.

З метою забезпечення стабільності правового режиму іноземно-

го інвестування встановлено такі гарантії для іноземних інвесторів:

•у разі зміни законодавства про іноземні інвестиції;

•гарантії щодо примусового вилучення, а також від незаконних дій органів влади та їх посадових осіб;

•компенсація і відшкодування збитків іноземним інвесторам;

•гарантії у разі припинення інвестиційної діяльності;

•гарантії переказу прибутків та використання доходів від іноземних інвестицій;

•інші гарантії здійснення інвестиційної діяльності.

Уразі зміни законодавства про режим іноземного інвестування на вимогу інвестора у випадку і порядку визначених законом, застосовуються державні гарантії, які діяли на момент укладання інвестицій.

187

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Органи державної влади та їх посадові особи не мають права

реквізувати іноземні інвестиції.

Іноземні інвестори мають право вимагати відшкодування збитків завданих їм незаконними діями чи бездіяльністю органів державної влади і управління, їх посадових осіб.

Державний захист прав суб’єктів

зовнішньоекономічної діяльності

Такий захист за межами України здійснюється згідно з нормами міжнародного права.. через дипломатичні та консульські установи, державні торговельні представництва, які представляють інтереси України, а також в інший спосіб, визначений законом.

Держава вживає необхідних заходів у відповідь на дискримінаційні або недружні дії з боку інших держав, митних союзів або економічних угруповань які обмежують права та законні інтереси наших громадян та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності України.

У випадках недобросовісної конкуренції до суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності або їх іноземних контрагентів застосовуються санкції відповідно до закону про зовнішньоекономічну діяльність та інших законів.

Законом може бути передбачено спеціальні заходи щодо захисту національного виробника від демпінгового імпорту та спеціальні заходи щодо імпорту, який завдає або може завдати істотної шкоди національним товаровиробникам, а також визначено перелік видів товарів і послуг, експорт, імпорт та транзит яких через територію України заборонений.

Особливості вирішення зовнішньоекономічних спорів

Під міжнародними спорами, буквально, в міжнародному економічному праві вважаються спори між державами. Відносно нашої теми мають відношення питання міжнародного правового

188

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

вирішення спорів, що виникають між юридичними і фізичними особами різних країн у процесі їхніх зовнішньоекономічних відносин.

В юридично-технічному розумінні практикуються такі способи вирішення спорів:

•добрі послуги — припускають участь у вирішенні спору, інших окрім спорящих, сторін, в завдання яких входять організація і налагодження контактів між спорящими сторонами;

•посередництво — означає активну безпосередню участь третіх сторін у переговорах між спорящими сторонами.

На підставі аналізу міжнародно-правових документів аналі-

тики дійшли висновків щодо засобів, які найчастіше використовуються при розв’язанні спорів мирним шляхом при виконанні зобов’язань, що випливають з міжнародних економічних угод, належать дипломатичні переговори, посередництво, створювання погоджувальних комісій, розгляд справ у Міжнародному Арбітражі та у Міжнародному Суді Європейського Економічного Співтовариства.

Серед засобів вирішення міжнародних спорів економічного характеру найпоширенішим є здійснення дипломатичних переговорів. Ефективність таких переговорів настає, якщо вони ведуться на основі взаємної поваги суверенітету сторін, їх рівності.

При розв’язанні спорів може брати участь і третя сторона. Участь якої вважаються добрими послугами.

Для розв’язання спорів можуть утворюватись погоджувальні комісії з рівною кількістю представників від сторін.

Спори між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності можуть виникати з різних підстав і вони потребують свого розв’язання. У Законі України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р., у сьомому розділі (ст. 38–39), записано, що спори, які виникають між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб’єктами господарської діяльності, можуть розглядатися судовими або арбітражними органами України, іншими органами вирішення спорів за вибором сторін спору, якщо це прямо

189

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

не суперечить чинним законам України або передбачено міжнародними угодами.

У судах України можуть бути предметом розгляду будь-які спори якщо одна із сторін у справі є фізична особа або держава. У випадку, коли сторонами у справі виступають юридичні особи, такі спори розглядаються у господарських судах. В Україні створено при Тор- гово-промисловій палаті зовнішньоекономічний третейський суд. 24 лютого 1994р. прийнято Закон «Про міжнародний комерційний арбітраж» і Положення про Міжнародний комерційний арбітраж та Положення про Морську арбітражну комісію при Торгово-промис- ловій палаті України. Ці нормативно-правові акти становлять правову основу вирішення суперечок, пов’язаних з зовнішньоекономічною діяльністю.

Міжнародний комерційний арбітраж

До міжнародного комерційного арбітражу за згодою сторін передаються спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, що виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін знаходиться за кордоном, а також підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їхніми учасниками, а також їхні спори з іншими суб’єктами права України.

Правовий статус Міжнародного арбітражного суду

Міжнародний комерційний арбітраж при Торгово-промисловій палаті України є самостійною, постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно із Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж». Регламент Міжнародного комерційного арбітражного суду затверджує Торгово-промислова палата України.

190

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Міжнародний комерційний суд вирішує:

•спори з договірних та інших цивільно-правових відносин, які виникають при здійсненні зовнішньоторговельних та інших видів міжнародних економічних зв’язків, якщо комерційне підприємство хоча б однієї із сторін спору знаходиться за кордоном, а також спори підприємств з іноземними інвестиціями і міжнародних об’єднань та організацій, створених на території України, між собою, спори між їхніми учасниками, а так само їхні спори з іншими суб’єктами права України;

•спори, що стосуються відносин купівлі продажу (поставки) товарів, виконання робіт, надання послуг, обміну товарами чи послугами, перевезення вантажів і пасажирів, торгового представництва і посередництва, оренди (лізингу), науково-технічного обміну, обміну іншими результатами творчої діяльності, спорудження промислових та інших об’єктів, ліцензійних операцій, кредитнорозрахункових операцій, страхування, спільного підприємництва та інших форм промислової і підприємницької кооперації;

•Міжнародний комерційний арбітражний суд приймає до свого розгляду спори, віднесені до його юрисдикції в силу міжнарод-

них договорів України.

Рішення міжнародного комерційного арбітражного суду виконуються сторонами добровільно у встановлені ним строки. Якщо строк виконання в рішенні не зазначено, воно виконується негайно. Невиконані в строк рішення виконуються відповідно до закону і міжнародних договорів. Голова суду може на прохання сторони встановити розмір і форму забезпечення вимоги.

Захист прав та законних інтересів

суб’єктів підприємницької діяльності

Способи і механізм захисту прав та законних інтересів суб’єктів — підприємців

Ринкові відносини не можуть існувати без конфліктних ситуацій між суб’єктами підприємницької діяльності. Не виконання чи не

191

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

належне виконання сторонами договірних та інших зобов’язань, прав та обов’язків юридичних і фізичних осіб породжують господарські спори (суперечки). Для вирішення господарських спорів фізичні і юридичні особи мають право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України можуть бути:

•визнання права;

•визнання правочину не дійсним;

•припинення дії, яка порушує право;

•відновлення становища, яке існувало до порушення;

•примусове виконання обов’язку в натурі;

•зміна правовідношення;

•припинення правовідношення;

•відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

•відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

•визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу місцевого самоврядування, їхніх посадових чи службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим спосо-

бом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи у разі порушення нею положень частин 2–5 ст. 13 Цивільного кодексу України.

Цивільний захист прав та законних інтересів

юридичних та фізичних осіб

Суди загальної компетенції відповідно до Цивільного процесуального кодексу України розглядають позови пов’язані з відшкодуванням шкоди заподіяної фізичній особі чи підприємцю незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним взяттям під варту як запобіжного заходу,

192

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

можуть пред’являтися позивачем за місцем його проживання або за місцем знаходження відповідача.

Моральна шкода відшкодовується у грошовій або іншій матеріальний формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди.

Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п’яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Доведення наявності моральної (немайнової) шкоди здійснюється шляхом визначення в позовній заяві конкретних обставин, за яких було заподіяно моральну шкоду, а також зазначення того, які неправомірні діяння було вчинено до позивача, в чому полягає шкода, що було підставою визначення запропонованого позивачем розміру або форми її відшкодування, якими доказами це підтверджується.

Доказами можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються поясненням сторін і третіх осіб, показаннями свідків, письмовими доказами, речовими доказами та висновками експертів.

Підлягає відшкодуванню шкода, заподіяна внаслідок:

•незаконного засудження, притягнення в якості обвинуваченого, взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході слідства обшуку, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відлучення від роботи та інших процесуальних дій, обмежуючих права громадян;

•незаконного накладення адміністративного арешту чи виправних робіт, штрафу, конфіскації майна;

193

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

•незаконного проведення оперативно-розшукових заходів перед-

бачених законами України.

Відшкодування моральної шкоди проводиться у випадку, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, суду завдали моральної шкоди громадянину, призвели до порушення його нормальних життєвих зв’язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

При розрахуванні моральної шкоди визначається період часу, протягом якого порушували вищезазначеними органами, права громадянина, а також визначається громадянином розмір моральної шкоди за один день, загальна сума визначається множенням.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлює, що на розмір відшкодування цієї шкоди впливають такі фактори, як характер і тривалість страждань, стан здоров’я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації Останнє залежить від характеру діяльності потерпілого, посад, часу і зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану, наміру, з яким діяв заподіювач шкоди.

У будь-якому випадку, розмір відшкодування повинен бути адекватним заподіяній шкоді.

Захист права власності

Україна законодавчо забезпечує громадянам, організаціям та іншим власникам рівні умови захисту права власності. Власник майна може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч би вони і не були поєднанні з позбавленням володіння і відшкодування заподіяної цим шкоди.

Захист прав власності здійснюється судом, господарським або третейським судом. У разі прийняття Україною законодавчого акта, який припиняє право власності, держава відшкодовує власникові

194

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

шкоду у повному обсязі відповідно до реальної вартості майна на час припинення цього права, включаючи і неодержані доходи.

Положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч й не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, довічного успадкування, володіння або на іншій підставі, передбаченій законом або договором. Ця особа має право на захист свого володіння також від власника.

Закон «Про власність» встановлює, що власник має право повернення (вендикації) свого майна з чужого незаконного володіння, на нього встановлюється трирічна позовна давність.

Закон передбачає захист прав довічного успадковування земельної ділянки. У разі її вилучення за рішенням суду для задоволення державних і громадських потреб, колишньому власнику передається інша рівноцінна за якістю земельна ділянка. Шкода заподіяна колишньому власнику, підлягає відшкодуванню на загальних підставах.

Власник земельної ділянки має право на компенсацію пов’язану із зниженням якості землі викликаним діяльністю підприємств, організацій, яка призвела до зниження рівня екологічної захищеності території. Спори з приводу підстав виникнення права на компенсацію та її розміру вирішуються судом.

Закон захищає права власника у разі вилучення земельної ділянки, на якій розташоване належне йому майно.

За обставин надзвичайного стану (стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій майно в інтересах суспільства за рішенням органів державної влади може бути вилучене (реквізоване) у власника у порядку і на умовах встановлених законодавством, з виплатою реальної його вартості.

Допускається також оплатне вилучення майна у власника за рішенням суду чи іншої компетентної особи. Власникові виплачується його вартість.

195

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Закон передбачає майнову відповідальність державних органів за втручання у здійснення його повноважень.

Якщо в результаті видання місцевими органами влади чи управління неправомірного акта порушуються права власника та інших осіб, останній визнається недійсним за позовом цих власників. Заподіяна цим актом шкода, підлягає відшкодуванню за рахунок коштів відповідних органів.

Доцільність звернення

до Господарського (Арбітражного) суду

Юридична особа або громадянин, що має статус приватного підприємця, можуть звертатися з позовом до Господарського суду за захистом порушуваних чи оспорюваних прав.

Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство.

Для більш повного і точного врегулювання спорів, що можуть виникнути при укладанні, виконанні, зміні чи розірванні договору, про це повинно бути зазначено в договорі.

Спори між юридичними особами розглядаються арбітражними судами, але в договорі між сторонами може бути зазначено, що такі спори можуть розглядатися третейським судом. При укладенні договору доцільно вказати повне найменування Господарського суду, на розгляд якого сторонами буде передано спір. Відмова сторін від права звернення до господарського суду є недійсною.

Господарський суд здійснює правосуддя на принципах законності, незалежності, рівності всіх учасників судового процесу перед законом і арбітражним судом, гласності та відкритого розгляду справ за винятком передбаченим законом, або коли є заперечення однієї із сторін.

Строки позовної давності

При зверненні до Господарського суду за захистом порушених прав та інтересів встановлюється строк позовної давності. Таким

196

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

чином всі процесуальні дії вчиняються в строки встановлені чинним законодавством. Строки для вчинення процесуальних дій визначаються точною календарною датою, зазначенням події, що повинна неминуче настати, чи періодом часу. В останньому випадку дію може бути вчинено протягом всього періоду. Перебіг процесуального строку, що обчислюється роками, місяцями або днями починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

Загальна позовна давність — встановлюється в три роки.

Спеціальна позовна давність — може встановлюватися для окремих видів вимог скороченою або більш тривалою порівняно із загальною позовною давністю.

Позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог:

•про стягнення неустойки, (штрафу, пені);

•про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації. У цьому разі позовна давність обчислюється від дня поміщення цих відомостей у засобах масової інформації до відповідного дня, коли особа довідалась або могла довідатися про відомості;

•про переведення на співвласника прав та обов’язків покупця у разі порушення переважного права купівлі;

•про оскарження дій виконавця заповіту.

Позовна давність у п’ять років — застосовується до вимог про визнання недійсності правочину, вчиненого під впливом насильства або обману.

Позовна давність у десять років — застосовується до вимог про застосування наслідків нікчемного правочину.

Зміна тривалості позовної давності

1.Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

2.Договір збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

197

Мандриковський М. М. ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

3.Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

Позовна давність не поширюється:

•на вимогу, що випливає з особистих немайнових прав, крім випадків встановлених законом;

•на вимогу вкладника до банку (фінансової установи) про видачу вкладу;

•на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю;

•на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акту органу державної влади, або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право;

•на вимогу страхувальника (застрахованої особи) до страховика про здійснення страхової виплати (страхове відшкодування).

Територіальна підвідомчість спорів Господарському суду області та міста

Спори, що виникають при укладенні, зміні та розірванні господарських договорів, спори про визнання договорів не дійсними вирішуються Господарським судом за місце знаходження сторони зобов’язаної договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Спори, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також спори про визнання недійсними актів ненормативного характеру вирішуються Господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Спори за участю кількох відповідачів вирішуються Господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

198

Зміст дисципліни ОСНОВНІ ЗАСАДИ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Місце вирішення господарського спору, в якому однією із сторін є арбітражний суд області чи міста визначає Вищий господарський суд.

Третейський суд

Як вже зазначалося вище, за згодою сторін на розгляд третейського суду може бути переданий будь-який спір, що виник між ними, за винятком спорів, що виникають з трудових і сімейних відносин.

Договір про передачу спору на розгляд третейського суду називається третейський запис і повинен бути укладений у письмовій формі.

Третейський суд організується кожний раз за окремою угодою всіх учасників спору у складі одного судді або у складі кількох суддів, обраних в однаковій кількості з кожної сторони і одного судді за загальним обранням сторін.

Членами третейського суду не можуть бути:

•особи, які не досягли повноліття;

•особи, які перебувають під опікою або піклуванням;

•особи, які за вироком суду позбавлені права займати посаду в суді і прокуратурі або займатись адвокатською діяльністю, протягом строку, вказаного у вироку;

•особи, притягнуті до кримінальної відповідальності.

При укладенні третейського запису до нього ставляться певні вимоги. В ньому зазначається:

•найменування сторін їх юридичні адреси;

•предмет спору;

•найменування обраних суддів;

•строк вирішення спору;

•місце і час укладення третейського запису.

При розгляді справи до його закінчення зміна суддів не допус-

кається. Сторона вправі відмовитися від договору, якщо доведе, що будь-хто з суддів заінтересований в наслідках, і що про ці обставини їй не було відомо при укладенні договору.

199