2 Організаційно-економічна характеристика пат «первомайський мкк» та визначення основних зон ризику

2.1. Виробничо-економічна характеристика підприємства

Закрите акціонерне товариство «Первомайський МКК» засноване згідно з рішенням засновників відповідно до установчого договору Закритого акціонерного товариства «Первомайський молочноконсервний комбінат» від 16 вересня 1994 року шляхом перетворення суб'єкта підприємницької діяльності Орендного підприємства «ІІервомайський молочноконсервний комбінат» у зв'язку з викупом державного майна по договору № КП-262 від 12 січня 1994 року та здійснює діяльність на підставі та у повній відповідності до Конституції України, Цивільного та Господарського кодексу України, Законів України «Про господарські товариства», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні», «Про власність», «Про підприємництво», «Про зовнішньоекономічну діяльність» та інших законодавчих актів, які діють на території України на момент затвердження цього Статуту.

Метою діяльності товариства є одержання прибутку від усіх видів діяльності, ефективного використання власних та залучених коштів, задоволення потреб населення в його послугах (роботах, товарах), реалізація на основі отриманого доходу інтересів акціонерного товариства, а також економічних та соціальних інтересів трудового колективу.

Предметом діяльності товариства згідно із Статутом є:

• перероблення молока та виробництво сиру, морозива;

• виробництво, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, продовольчих товарів та сировини, як по безготівковому рахунку так і за готівку;

• неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами;

• роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту;

• діяльність автомобільного вантажного транспорту.

Товариство веде свої реєстри та записи бухгалтерського обліку та складає фінансову звітність в українських гривнях (тис. грн.) у відповідності до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку постатейно. При цьому забезпечена незмінність методології і принципів відображення господарських операцій. Господарські операції відображалися в обліку своєчасно та в повному обсязі. Бухгалтерські регістри в цілому забезпечують інформацію достатню для складання достовірної звітності.

Розглянемо основні показники виробництва досліджуваного підприємства на основі додатку А, Б у таблиці 2.1.

Таблиця 2.1. Основні показники діяльності ПАТ «Первомайський МКК» за 2010 рік

Показники	На початок року	На кінець року	Відхилення +,-
Грошова виручка, тис. грн.	127678	177386	+49708
Вартість основних засобів, тис. грн.	31731	62779	+31048
Чистий прибуток, тис. грн.	2262	1529	-733

Аналізуючи дані таблиці 2.1, слід відмітити, що спостерігається зростання виручки від реалізації продукції: на початок 2010 року сума виручки становила 127678 тис. грн., а на кінець – 144386 тис. грн., тобто збільшилась на 49708 тис. грн. протягом звітного року. Вартість основних засобів також зросла на 31048 тис. грн. у 2010 році. А щодо чистого прибутку, то він навпаки зменшився, незважаючи на підвищення суми виручки, на 733 тис. грн. Це зменшення відбулось за рахунок зменшення інших видіфв доходу, а також зростання деяких витрат.

2.2. Оцінка зон аудиторського ризику

Незалежно від виду податків, що перевіряються, та обсягу аудиторської перевірки аудитор для забезпечення найбільш якісного проведення аудиту розрахунків з бюджетом повинен ретельно ознайомитись із суб'єктом перевірки та основними аспектами його діяльності. Для цього він має здійснити такі аудиторські процедури:

1) встановити юридичну та фактичну адресу підприємства, дату державної реєстрації, постановки на податковий облік в ДПА та державних цільових фондах, форму власності, організаційно-правову форму, наявність представництв, філій, дочірніх підприємств, розмір статутного фонду, дані про засновників та основних контрагентів;

2) встановити, якими видами діяльності підприємство може займатися відповідно до статутних документів, наявність виданих патентів, ліцензій;

3) проаналізувати дані про пільгові види діяльності;

4) встановити наявність відкритих розрахункових і валютних рахунків в установах банків;

5) проаналізувати зовнішньоекономічну діяльність підприємства, види експортно-імпортних операцій;

6) встановити наявність зареєстрованих в ДПА реєстраторів розрахункових операцій і результати перевірок підприємства з питань додержання встановленого порядку застосування готівки;

7) вивчити дані про результати попередніх документальних перевірок та прийняти щодо них рішення;

8) встановити наявність і проаналізувати фінансову, статистичну та податкову звітність;

9) вивчити й проаналізувати номенклатуру продукції та видів послуг і робіт, що виготовляються (надаються) підприємством, його технологічний процес та організаційну структуру, звернувши увагу на рух товарно-матеріальних цінностей, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, готової продукції, оскільки підприємства можуть мати значну інфраструктуру, яка включає основне й допоміжне виробництво, управління капітального будівництва, об'єкти соціальної сфери, підсобне господарство, підприємство громадського харчування, автотранспортне господарство тощо, що значно ускладнює порядок нарахування та сплати певних податків;

10) вивчити та оцінити систему бухгалтерського обліку, що передбачає аналіз таких даних про господарську діяльність підприємства:

- облікову політику та основні принципи ведення бухгалтерського обліку;

- організаційну структуру підрозділу, який відповідає за ведення бухгалтерського обліку та підготовку звітності;

- розподіл обов'язків та повноважень між робітниками бухгалтерії;

- організацію підготовки, обороту та зберігання документів, які відображують господарські операції;

- порядок відображення господарських операцій у регістрах бухгалтерського обліку, форми та методи узагальнення даних таких регістрів;

- роль і місце засобів обчислювальної техніки у веденні обліку та підготовки звітності;

- засоби контролю, передбачені в окремих аспектах системи обліку.

Крім того, при проведенні аудиту розрахунків з бюджетом, визначаючи його проблемні напрями, аудитор повинен оцінити такі умови та події, які можуть збільшити ризик викривлення даних податкової звітності:

1) рівень цілісності або компетентності управлінського персоналу (значний і тривалий за часом стан недоукомплектованості облікового персоналу, часті зміни в бухгалтерії, юридичному відділі, службі внутрішнього аудиту).

2) незвичайні впливи в рамках підприємства (на бухгалтерський персонал здійснюється тиск з метою складання фінансової та податкової звітності за дуже короткий проміжок часу).

3) незвичайні операції (договори з пов'язаними особами, безплатна передача, договори за значно завищеними або, навпаки, заниженими цінами, договори, які в цілому не відповідають діяльності підприємства).

4) проблеми отримання деяких аудиторських доказів (неадекватні записи, невідображені в обліку виправлення, необгрунтовані відповіді керівництва або персоналу на запитання аудитора, відмінності між обліковими записами та підтвердженнями третіх осіб).

Ретельне вивчення перелічених вище питань дасть змогу аудитору виробити загальний підхід до проведення аудиту розрахунків з бюджетом, визначити його проблемні напрями, оцінити ступінь ризику та рівень суттєвості.

Щодо здійснення аудиту податку на додану вартість, то можна виділити такі етапи, а саме перевірка:

1. визначення платників податку на додану вартість;

2. розрахунку податкових зобов'язань;

3. визначення податкового кредиту;

4. порядку сплати податку;

5. отримання бюджетного відшкодування;

6. додержання порядку самостійного виправлення помилок, допущених при обчисленні та сплаті податку на додану вартість.

Так, проводячи оцінку визначення підприємства платником ПДВ, аудитор повинен усвідомлювати, що підприємства мають певні можливості щодо вибору, чи реєструватись платником ПДВ. Тому завданнями аудиту в цьому разі є:

1. встановлення своєчасності реєстрації підприємства платником ПДВ;

2. визначення наявності обґрунтованих підстав у підприємства для зняття з реєстрації платником ПДВ;

3. оцінення переваг і недоліків для підприємства як платника та неплатника ПДВ з погляду оптимальності податкового навантаження, взаємовідносин з контрагентами.

Аудит податкових зобов'язань передбачає здійснення таких аудиторських процедур:

1. перевірку правильності визначення об'єкта оподаткування та застосування пільг щодо податку на додану вартість, враховуючи те, що всі господарські операції, які виникають у процесі фінансово-господарської діяльності, з метою розрахунку ПДВ можна розподілити так. На цьому етапі аудитор повинен ретельно вивчити та проаналізувати діяльність підприємства, умови її здійснення з метою підтвердження права підприємства на застосування певних пільг, використовуючи в основному методи формальної та логічної перевірки;

2. підтвердження правильності визначення сум податкових зобов'язань, що передбачає перевірку розрахунку бази оподаткування, визначення дати виникнення податкових зобов'язань та здійснення коригування сум податкових зобов'язань;

3. перевірку додержання порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку ПДВ, яка включає перевірку правильності:

- оформлення та зберігання податкових накладних відповідно до вимог Порядку заповнення податкових накладних, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165 [11];

- ведення Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг) згідно із Порядком ведення Книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. № 165 [11];

- відображення сум податкових зобов'язань на рахунках бухгалтерського обліку, ведення аналітичних і синтетичних регістрів обліку; - повноти відображення сум податкових зобов'язань у Декларації про податок на додану вартість.

При аудиті визначення податкового кредиту потрібно виконати такі аудиторські процедури:

1) перевірити документи, які підтверджують право підприємств на податковий кредит, тобто правильність оформлення податкових накладних постачальників та інших документів (накладних, квитанцій, чеків тощо);

2) перевірити правомірність включення ПДВ до складу податкового кредиту, в результаті чого потрібно встановити та підтвердити факти: - включення до складу валових витрат придбаних товарів (робіт, послуг); - використання у виробничій діяльності основних засобів і нематеріальних активів та наявності права нараховувати амортизацію; - відсутності повних або часткових пільг щодо податку на додану вартість за операціями, для яких використовують товари (роботи, послуги);

3) перевірити визначення суми податкового кредиту, яка передбачає перевірку:

- визначення бази оподаткування в документах постачальника;

- визначення дати виникнення податкового кредиту;

- розподілу сум ПДВ за умови використання товарів (робіт, послуг) одночасно для пільгових і непільгових видів діяльності;

- правильності здійснення коригування сум податкового кредиту.

4) перевірити порядок ведення податкового та бухгалтерського обліку ПДВ, а саме: додержання Порядку ведення Книги обліку придбання товарів (робіт, послуг), затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. № 165 [17].

При проведенні аудиту сплати податку на додану вартість та отримання бюджетного відшкодування головну увагу приділяють правильності визначення певних сум та своєчасності сплати ПДВ. Серед основних джерел отримання аудиторських доказів можна виділити такі:

- первинні документи підприємства та інших осіб (договори, накладні, товарно-транспортні накладні, доручення, акти приймання-передачі виконаних робіт, банківські та касові документи, податкові накладні тощо);

- регістри синтетичного та аналітичного обліку суб'єкта перевірки (журнали-ордери, відомості, книги обліку придбання та продажу товарів (робіт, послуг), Головна книга тощо);

- результати аналізу фінансово-економічної діяльності суб'єкта перевірки (відомості про норми витрачання товарно-матеріальних цінностей);

- усні співбесіди із співробітниками підприємства;

- зіставлення одних документів підприємства з іншими, а також з документами інших підприємств;

- результати інвентаризацій;

- фінансова та податкова звітність.

Практика аудиторської роботи свідчить, що помилки при нарахування та сплаті ПДВ виникають майже на всіх етапах. Серед найбільш поширених можна виділити такі помилки:

- при визначенні об'єкта оподаткування та ставок початку, які спричиняють викривлення сум податкових зобов'язань У продавця і сум податкового кредиту у покупця;

- при визначенні дати виникнення податкових зобов'язань і податкового кредиту, що призводить до заниження (завищення) суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету;

- неправильне визначення бази оподаткування ПДВ, що впливає на дані податкового обліку покупця;

- при визначенні права на податковий кредит, які в більшості випадків призводять до заниження суми ПДВ, яка сплачується до бюджету.

Основними завданнями аудиту податку на прибуток є:

1. перевірка правильності визначення платника податку;

2. перевірка правильності визначення об'єкта оподаткування, що передбачає встановлення повноти підрахунку валових доходів, валових витрат та амортизаційних відрахувань і суми податку;

3. встановлення додержання правил складання та подання звітності по податку на прибуток;

4. перевірка правильності, повноти та вчасності розрахунків з бюджетом по податку на прибуток;

5. оцінка постановки обліку на підприємстві з погляду його можливості вчасно надавати дані, необхідні для розрахунку податку на прибуток.

Перевіряючи коло платників податку на прибуток, слід враховувати те, що на відміну від платників податку на додану вартість для їх визначення встановлено досить широкі критерії.

Здійснюючи аудит валових доходів та валових витрат, аудитор повинен виконати такі процедури:

1) перевірити додержання норм щодо документального оформлення валових доходів і валових витрат, тобто встановити наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт здійснення господарської операції. При перевірці первинних документів аудитор повинен встановити:

- наявність усіх необхідних реквізитів, передбачених ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" [28];

- додержання строків їх зберігання, що регулюється Переліком типових документів, які утворюються під час діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування, інших установ, організацій і підприємств, із зазначенням строків зберігання документів, затвердженим наказом Головного архівного управління при Кабінеті Міністрів України від 20 липня 1998р. №41 [14];

- додержання порядку обліку бланків суворої звітності (доручення, товарно-транспортні накладні, шляхові листки тощо).

Практика аудиторських перевірок свідчить, що значна кількість помилок пов'язана саме із недосконалою організацією первинного документообороту. Наприклад, відсутність домовленості сторін щодо певних умов оплати праці, витрат по її охороні, тобто колективного договору взагалі або певних положень у ньому, призводить до втрати підприємством права включати подібні витрати до складу валових. Відсутність розроблених норм витрачання матеріалів на виготовлення готової продукції та відповідних пояснень щодо наднормативного їх використання призводить до помилок при здійсненні розрахунку приросту (убутку) товарно-матеріальних цінностей.

2) перевірити правильність формування складу валових доходів та витрат, тобто встановити, чи включається певна господарська операція відповідно до законодавства до складу валових доходів та валових витрат. При цьому аудитор повинен перевірити умови здійснення кожної господарської операції, особливо тих, які належать до категорії операцій особливого виду або стосуються витрат подвійного призначення. Крім того, потрібно перевірити додержання такої важливої умови, як зв'язок витрат із власною господарською діяльністю платника податку. При цьому підприємства припускаються багатьох порушень, включаючи до валових витрат, за якими існує непевність щодо існування такого зв'язку (наприклад, витрати на окремі телефонні переговори, відрядження, подарунки до святкових та ювілейних дат, витрати на утримання об'єктів невиробничої сфери та ін.).

3) перевірити правильність врахування валових доходів та витрат при розрахунку об'єкта оподаткування певного звітного періоду, тобто визначення дати їх виникнення.

При продажу товарів (робіт, послуг) з оплатою за рахунок бюджетних коштів є певні особливості. Так, датою збільшення валового доходу вважається дата надходження таких коштів на розрахунковий рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації в будь-якому іншому вигляді, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов'язаннями перед таким бюджетом. Дата виникнення валових витрат подібна до дати виникнення податкового кредиту. Так, при звичайному продажі датою збіль-: валових витрат вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- або дата списання коштів із банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку — дата їх видачі з каси платника податку;

- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) — дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг); для товарообмінних операцій — дата здійснення заключної (балансуючої) операції, що здійснюються після першої події, у тому числі при часткових поставках.

4) перевірити по кожній господарській операції правильність встановлення суми, яка враховується при визначенні величини валових доходів або витрат.

В окремих випадках сума валового доходу визначається виходячи із договірної ціни, але не нижчої за звичайну, зокрема:

- при визначенні доходу в межах бартерного договору;

- продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам;

- продажу товарів (робіт, послуг) юридичним особам, які не є платниками податку на прибуток;

- продажу товарів (робіт, послуг) юридичним особам, які сплачують податок на прибуток за іншими ставками.

Для валових витрат також встановлено обмеження щодо їх розміру в ув'язці зі звичайною ціною.

5) зіставити суми в первинних документах з сумами аналітичних і синтетичних регістрів обліку та даними, наведеними у Декларації про прибуток підприємства, з метою підтвердження правильності визначення оподатковуваного прибутку.

Цю процедуру, наприклад, для перевірки правильності відображення доходів від продажу готової продукції доцільно виконати в такій послідовності:

а) впевнитись, що дохід за весь обсяг відвантаженої продукції за звітний період на основі первинних документів відображено за кредитом субрахунку 701 "Дохід від реалізації готової продукції", а податок на додану вартість: Д-т 701 "Дохід від реалізації готової продукції" — К-т 641 "Розрахунки за податками", 643 "Податкові зобов'язання";

б) на основі відомості аналітичного обліку розрахунків з покупцями встановити, які операції з реалізації відбулися в рахунок авансів, отриманих у попередніх звітних періодах, з метою вилучення їх із складу валового доходу за правилом "першої події".

Дії аудитора при виявленні помилки в обчисленні та сплаті податків мають передбачати:

- по-перше, рекомендації щодо виправлення бухгалтерських записів і відповідних документів, які фіксують господарські операції, пов'язані із цим податком;

- по-друге, рекомендації щодо виправлень у податковій звітності та погашення недоплати (у разі її існування).

Поряд з цим аудитор повинен перевірити порядок виправлення помилок, допущених при обчисленні та сплаті податків у минулих звітних періодах, здійсненого підприємством самостійно до проведення аудиторської перевірки. При цьому аудитор виконує такі аудиторські процедури:

1) перевіряє правильність та обґрунтованість тлумачення помилки при нарахуванні й сплаті певного податку, збору (обов'язкового платежу);

2) встановлює правильність виправлення записів у бухгалтерському обліку та податковій документації;

3) перевіряє правильність розрахунку суми помилки та фінансової санкції;

4) перевіряє правильність заповнення уточнюючої податкової звітності та відповідної довідки;

5) встановлює своєчасність сплати суми донарахованого податку та штрафних санкцій.

Отже, у даному розділі було здійснено організаційно-економічну характеристику ПАТ «Первомайський МКК» та розглянуто основні економічні показники діяльності підприємства. Оцінено аудиторський ризик на досліджуваному підприємстві та з’ясовано, що він є середнім. Також було визначено типові помилки при нарахуванні та сплаті податків до бюджету, на які аудитор при перевірці повинен звернути особливу увагу.

3. МЕТОДИКА АУДИТУ РОЗРАХУНКІВ З БЮДЖЕТОМ

3.1. Програма і процедури перевірки по суті

Найважливішим методологічним принципом аудиту є планування. Планування - це вироблення головної стратегії і конкретних підходів до характеру, періоду, а також часу проведення аудиту. Аудиторові слід розробити і документально оформити загальний план аудиту, визначити в ньому суттєвість помилок, а потім здійснити аудит за цим планом. Загальний план аудиту розробляється настільки детально, що аудитор має можливість завдяки йому підготувати програму аудиту.

Під час розроблення загального плану аудитор здійснює аналіз таких питань:

1. Розуміння аудитором бізнесу клієнта:

- головних факторів, які мають вплив на діяльність підприємства;

- найважливіших характеристик підприємницької діяльності підприємства, його організаційної структури, процесу виробництва, надання послуг, фінансового стану, а також порядку його звітування, включаючи зміни, які, можливо, мали місце після попереднього аудиту;

- розподілу обов'язків між керівництвом підприємства.

2) Розуміння аудитором обліку і системи внутрішнього контролю:

- методології і принципів бухгалтерського обліку, які застосовувались бухгалтерією підприємства;

- можливого ефекту від змін в обліковій політиці;

- питань бухгалтерського обліку і системи внутрішнього контролю, які можуть бути використані аудитором у тестах оцінки надійності внутрішнього контролю підприємства та в незалежних аудиторських процедурах.

3) Вивчення ризиків і суттєвості помилок:

- оцінка аудитором ризику внутрішнього контролю та ефективності системи внутрішньогосподарського контролю підприємництва, тобто її спроможності попереджати помилки на підприємстві, оцінка розміру особистого аудиторського ризику не-виявлення суттєвих помилок у звітності підприємства, яка існує під час проведення аудитором аудиторських процедур і визначення на підставі цього найважливіших напрямків аудиту;

- визначення суттєвості помилок для цілей аудиту з кожного виду операцій;

- імовірність існування суттєвих помилок в обліку, яка оцінюється аудитором з огляду на попередній період перевірки і знайдені ним раніше помилки;

- визначення складних бухгалтерських операцій, включаючи ті, які робилися з використанням суб'єктивної думки бухгалтера.

4) Види, час і повнота процедур:

- існування можливості оперативного внесення змін в окремі напрямки аудиту;

- вплив інформаційних технологій на процес аудиту;

- робота внутрішніх аудиторів підприємства та можливий вплив її на аудиторські процедури зовнішніх аудиторів.

5) Координація, керівництво, супроводження і нагляд:

- участь в аудиті інших аудиторів, аудиторських фірм (перевірка іншими аудиторами дочірніх підприємств, філій та відділень головного підприємства); - участь в аудиті експертів та інших фахівців, які не є аудиторами;

- місцезнаходження підрозділів підприємства;

- підбір виконавців аудиту і розподіл між ними обов'язків, враховуючи їх професійний рівень і стаж роботи.

6) Інші питання:

- можливість оперативного включення до програми аудиту наприкінці аудиторської перевірки питання безперервності діяльності підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність буде продовжуватись найближчим часом;

- умови, які повинні привернути особливу увагу аудитора, відносини підприємства зі спорідненими сторонами.

Планування роботи дає можливість приділити належну увагу найважливішим напрямам аудиту і сприяє більш ефективному розподілу роботи серед перевіряючих. Обсяг аудиторської роботи залежить від розмірів економічного суб'єкта, складності аудиту, аудиторського досвіду, знання діяльності клієнта. Визначаючи мету перевірки, аудитору потрібно обговорити з клієнтом характер, обсяг і умови роботи, з'ясувати, чого чекає від нього клієнт, його вимоги. Потім необхідно ознайомитися з обліковою політикою клієнта, визначити, чи відповідає вона стандартам бухгалтерського обліку і звітності, вимогам чинного законодавства, вивчити систему внутрішнього контролю, окремі специфічні напрямки діяльності клієнтів).

Аудитор розробляє і документально оформляє також аудиторську програму. У цій програмі види аудиту, зміст і час проведення запланованих аудиторських процедур повинні збігатися з загальним планом проведення аудиту. Під час розроблення аудиторської програми слід упорядкувати аудиторські процедури, установити методи їх виконання, уточнити і деталізувати масштаб роботи, яку необхідно виконати. Програму аудиту розрахунків з бюджетом ПАТ «Первомайський МКК» наведено у додатку В.

Записи і висновки аудитора за кожним розділом програми фіксуються в робочій документації і є тим фактичним матеріалом, котрий використовується аудитором у процесі підготовки й обґрунтування аудиторського звіту. Події чи мотиви, які примусили аудитора внести значні зміни до аудиторської програми, документуються.

3.2. Визначення результатів перевірки та реалізація матеріалів аудиту

Узагальнення результатів аудиту служить головним засобом оцінювання того, чи є фактичні дані, перевірені аудитором, підтвердженням, що фінансові звіти представлені відповідним чином за всіма суттєвими аспектами і відповідно до загальноприйнятих принципів бухгалтерського фінансового обліку.

Результати аудиторської перевірки відображаються в аудиторському звіті. Аудиторський звіт містить відомості про стан обліку, внутрішнього контролю, достатність і достовірність фінансової звітності. У зв'язку з тим, що зміст аудиторського звіту залежить від конкретних обставин та наслідків перевірки, він складається за довільною формою. Аудиторський звіт складається тільки для замовника і може бути опублікований тільки за його дозволом.

Аудиторський звіт включає загальну (вступну), аналітичну і підсумкову частини. У вступній частині вказують місце і дату складання звіту, назву аудиторської організації та її адресу, № і дату видачі Сертифіката та Свідоцтва про включення до Реєстру суб'єкта аудиторської діяльності, період, за який здійснюється перевірка, склад облікової та звітної документації, посилання на Закон і положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Національні нормативи аудиту, якими керувався аудитор. В аналітичній частині аудиторського звіту наводять результати перевірки бухгалтерського обліку і фінансової звітності, стану внутрішнього контролю, спосіб перевірки (суцільний, вибірковий), факти порушень законодавчих, інших нормативно-правових актів та встановлених правил ведення бухгалтерського фінансового обліку і складання фінансової звітності. Третя, підсумкова частина аудиторського звіту включає висновок за результатами аудиторської перевірки.

Аудиторський висновок - це офіційний документ, засвідчений підписом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить у собі висновок стосовно достовірності фінансової звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Основними елементами аудиторського висновку є:

- заголовок аудиторського висновку;

- вступ;

- масштаб перевірки;

- висновок аудитора про перевірену фінансову звітність;

- дата аудиторського висновку;

- адреса аудиторської фірми;

- підпис аудиторського висновку.

Аудиторський висновок складається з дотриманням встановлених норм та стандартів і має містити підтвердження або аргументовану відмову від підтвердження достовірності, повноти та відповідності чинному законодавству фінансової звітності підприємства-клієнта. Перед складанням аудиторського висновку аудитор остаточно оцінює аргументованість своїх тверджень і доказів.

Аудиторський висновок може бути: безумовно позитивним, умовно-позитивним, негативним або дається відмова від надання висновку про фінансову звітність підприємства.

Отже, у розділі розглянуто особливості планування процесу аудиту, а також програму аудиту розрахунків з бюджетом. З’ясовано, що для узагальнення результатів аудиторської перевірки складається звіт аудитора та аудиторський висновок, що складається у встановленому порядку за наслідками проведення аудиту.