- •1.Повна цивільна дієздатність ф.О.Та підстави її набуття
- •2.Обмеження цив дієздатності ф.О. Та наслідки
- •3.Правоздатність і дієздат ю.О.
- •4. Представництво в цивіл праві. Довіреність та види.
- •5. Цивільні правовідносини і види.
- •6. Господарські Товариства,їх види та особливості прав статусу.
- •7. Організаційно-правові форми ю.О.
- •8. Поняття правочину та види.
- •9. Форма правочинів, правові наслідки недотримання.
- •10. Недійсні правочини, види, насділки.
- •11. Обєкти цив прав, класифікація.
- •12. Майно як Обєкт цив прав.
- •13. Способи захистуцив прав та інтересів.
- •14.Цивільно-прав відповідальність та її форми.
- •15.Цивільно-прав відповідальність за відсутності вини.
- •16.Строки та терміни, класифікація.
- •17. Позовна давність.
- •18. Початок перебігу позовної давності та наслідки пропуску її.
- •19. Право влас-ті, зміст, види.
- •20. Право приватної влас-ті. Субєкти.
- •21.Право держ та комун влас-ті. Суб’єкти.
- •22. Підстави виникнення право спільної власності.
- •23. Загальна хар-ка права спільної влас-ті.
- •24.Право спільної часткової влас-ті.
- •25. Система цивільно-правових засобів захисту права власності
- •26. Поняття та види інтелектуальної влас-ті.
- •27. Поняття зобов’язання, підстави виникнення.
- •28.Поняття цив-прав догу, підстави виникнення.
- •29.Умови виконання зобов-ня.
- •30. Загальна хар-ка способів забезпечення зобов’язання.
- •31.Договір купівлі –продажу ., різновиди.
- •32. Міна.
- •33.Дарування.
- •34. Рента.
- •3. Платник ренти періодично виплачує одержувачеві ренти певну грошову суму або ренту в іншій формі.
- •5. Згідно зі ст. 732 цк договір ренти укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню, а договір про передачу нерухомого майна лід виплату ренти — також державній реєстрації.
- •6. Договір ренти є консенсуальним, двостороннім договором: права і обов'язки сторін виникають після досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами.
- •39. Договір підряду:
- •40. Договори перевезеня: поняття, ознаки, предмет, істотні умови, суб'єкти, форма, зміст, відносини власності.
- •87. Права і обовязки інших членів сімї та родичів
20. Право приватної влас-ті. Субєкти.
Суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати. Склад, кількість та вартість майна, яке може бути у власності фізичних та юридичних осіб, не є обмеженими.Законом може бути встановлено обмеження розміру земельної ділянки, яка може бути у власності фізичної та юридичної особи.
Однак концепцію права приватної власності не вдалося реалізувати повністю, оскільки юридичні особи можуть бути як суб'єктами права власності, так і володіти майном на інших підставах. Наприклад, як зазначається у ст. 329 ЦК, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею з інших підстав, не заборонених законом . Звідси слідує, що така юридична особа (так само, як і у певних випадках юридичні особи приватного права) може мати майно не лише на праві власності, але й володіти ним на інших підставах. У останньому випадку може йтися про те, що майно знаходиться у них на праві господарського відання або на праві оперативного управління тощо (ст. 133 ГК). Так само майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності, а за підприємством закріплюється на праві господарського відання чи оперативного управління (ст. 73 ГК).
Слід зазначити, що у разі, коли фізична або юридична особа передає належне їй майно як вклад у товариство, таке товариство стає власником переданого майна. Зокрема, господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу (див. коментар до ст. 115 ЦК). Отже, навіть якщо 100% акцій акціонерного товариства належать державі чи територіальній громаді, майно цього товариства є об'єктом його права приватної власності. Державі чи територіальній громаді належать корпоративні права участі в управлінні, на отримання дивідендів тощо. Це правило не поширюється на юридичні особи, які створені розпорядчим актом органу державної влади або місцевого самоврядування і за якими майно закріплюється на праві повного господарського відання чи оперативного управління. Це, зокрема, особи публічного права, які створюються розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (див. коментар до ч. 2 ст. 81 ЦК).
21.Право держ та комун влас-ті. Суб’єкти.
Право державної власності У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що знах у держ влас-ті, здійснюється держ органами, а у випадках, передбачених законом, може здійсн ін. суб’єктами. Право держ власності може бути визначене як влада (повноваження) дер-ви використовувати майно, котре їй належить. Субєктом права держ влас-ті є держава У , яка виступає представником спільних інтересів народу. Коло об’єктів не обмежене. Держава може бут власником будь яких речей, у тому числі і тих, що вилучені з обороту.
Право комунальної власності У комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Право комунальної громади – це право терит громади володіти, користуватися, розпоряджатися тощо майном, що належить їй, яке здійсн безпосередньо чи через ОМС. Суб'єктом права комунальної власності визнається територіальна громада села, селища, міста тощо. Терит громада – це жителі, об’єднанні постійним проживанням в межах с,с,м. Терит громада може набувати право вл-ті на річ, що визнана відумерлою, право на безхазяйну річ, бездоглядну дом худобу.