Поняття, які характеризують людську істоту:

Потенціали особистості:

“Можу”

Здібності

Моє “Я”

Потреби

“Хочу”

Визнання

успіх

Задоволення

самоствердження

Життєвий

процес

4.Філософія мови.

Знаково-символічна природаоб’єктивованого ідеального буття. Мова як найдовершеніша знакова система, є формою символічного вияву внутрішнього світу людини. Історично масштаб символічної діяльності зростав, ставши велетенським світом людини. Семіотика як наука про відношення: знаку – значення (семантика), знаку – об’єкта (сигматика), знаку – знака (синтаксис), знаку – значимого (прагматика). Різні філософії мови у сучасному мисленні. Логіка мови – синтаксис (граматика: знак – знак). Сенс мови – семантика (знак – змістовне значення). Прагматика мови – практичне значення (праксеологія). Жест за своїм довільним характером – подібний до лінгвістичного знаку». 418. мова передує сигналу.

Чим більше свободи від безпосереднього зв’язку з реальністю, тим розвинутіше категоріальний рівень мови і логіки, тим глибше входження у реальність. Рухають не знаки, а поняття.Світ як текст– це т.з. культури: прочитання такого тексту вимагає суб’єктивних здібностей, а вони – високої ступені свободи від самого світу – активної формоутворюючої свободи.

Функції мови:

позначення (заміщення знаком того, що позначається, вказівка на здібність людини переходитивід знака до власне предмета). Позначення не довільне: у заміщенні знак виконує одну з функцій позначеного предмета або на неї вказує.

символізації всього широченного поля спектру духовного життя. Знаки – лише проміжна стадія процесу функціонування мови, її «тимчасовий притулок». Мова як процес – це перш за все символізація. «Говорити – значить не передавати свою думку іншому, а тільки збуджувати в іншому його власні думки» (потебня. Три лекції з теорії словесності. – Х., 1894, с.131-132.).

комунікативна.Контактування людей і було збудником мовних засобів і форм. Той, що говорить, неодмінно цілить в слухача, бажаючи передати свою думку іншому. Хоча розуміння – дуже складна процедура. «Виголошена думка – то ж є брехня». Можна і з «півслова» зрозуміти, а можна і з довготривалої дискусії не зрозуміти, не бажати. Психологічно притерті зовсім не так реагують на слово, як незнайомі. Обговорений предмет набагато багатший. Художня, лірична мова – це інша якість збудження думок, ейдосів і почуттів, імпульсів духовного життя іншого. «І добрі почуття я лірою будив». Стикання з думкою іншого – особливо «писаною» - неймовірно збуджує власну, якщо пробуджує її. Знаки важливі як засіб інформаційний – компактного зберігання й передавання.

Поняття терміну. Отавіо Пас: Світ перетворився на колекцію термінів. Аверінцев С.: Щоб слово стало терміном воно повинне подолати свою побутову фіксованність, отримати додатковий сенс, йому необхідна й особлива лексика, в якій кожне слово готове стати метафорою. Це здійснюється завдяки «перетіканню думки»: у процесі мислення складаються певні узагальнюючи картини, «цілісності духу», завдяки яким абсолютизуються певні «начала». Проте й найнауковіший термін – живе слово, інструмент ідеї, а не фізична позначка навіть неживого предмету. Злово завжди живе, але чи зменшила відстань від життя до смерті його сучасна цивілізація?

Термінізація слова веде до розкидання його значення у нових словах. Наприклад, саме слово «значити» у якості терміну «визначає» цілий спектр відбитків різного значення й сенсу: знак, ознака, призначення (назаз, служіння, поклик). Визнання, знання, знайомий, узнавання, знахар, знаменитий, знамено, знамення, знатний, значний, лише значиться тощо. Терміни можуть бути однаковими (рівнозначними) для сенсу і значення, але самі вони не є тотожними. Значення «чогось». А сенс «для когось». Грань їх відмінності досить тонка. Значення текстуальніше, а сенс – контекстуальніше. Для старого і молодого смерть має одне значення, але різний сенс. Побутово фіксоване слово «сало» має значення, але не сенс. Контекстуально ж воно може мати багато сенсів. Як всяка частина від цілого – сало багатозначне в контексті включеності: його солять, Роблять, зберігають, споживають, тиражують. Має воно сенс і як етносимвол «хохла».

Теорію мови як знакової системи «започаткував», сам того не гадаючи, Вільям Оккам своїм «термінізмом». Термін – це означене словом поняття (саме по собі слово – одиничне). Свідомо цю теорію вперше розвинув Гоббс. Вільгельм Гумбольдт (нім. лінгвіст 19 ст.) уявляв мову як безкінечну й безперервну духовну творчість. Для Е. Кассірера – мова – це символічна форма саморозгортання духу, але з автономією буття… неотомізм здійснив логічну атаку на мову.

Значення, сенс, цінність. Сенс набагато ціннісніший, ніж значення. Цінувати – віддавати належне, шанувати, визнавати заслуги, дорожити, надавати вагомого значення (значимості). Престиж – особливе сенсозначиме ставлення до статусу.

Сенсове значення – це слід предмету, до якого знак відсилає. Сенс – вираз відношення мотива діяльності до мети дії. Сенс безпосередньо відображає і несе у собі життєве ставлення. Сенс чогось, а не взагалі сенс. У логіці сенс і значення як правило ототожнюють. У мовознавстві навпаки – протиставляють. Цінність – вказівка на людську (соціокультурну) значимість певниї явищ дійсності. Знаків у природі не існує, але природних знаків скільки завгодно. Сокровенна вартість – скарб (сокровище), цінність. Прихованність вартості (ціни).