Протокол надання медичної допомоги дітям хворим на Підгострий тиреоїдит

Код МКХ 10 - Е 06.1

Визначення: Підгострий тиреоїдит – запальне захворювання щитовидної залози, що проявляється синдромом тиреотоксикозу, а також локальною та загальною інфекційно-запальною симптоматикою.

Синоніми: підгострий гранульоматозний тиреоїдит, тиреоїдит де Кервена.

Формулювання діагнозу: Підгострий тиреоїдит, тиреотоксикоз.

Критерії діагностики

1. Клінічні

   1. Анамнез

• зв'язок з перенесеною 1-2 тижня тому вірусною інфекцією

1. Клініка:

• біль в проекції щитоподібної залози з іррадіацією в шию, вухо, нижню шелепу, потилицю, біль при ковтанні, можлива дисфагія.

• помірне збільшення щитоподібної залози, частіше асиметричне, тканина залози щільна, болюча при пальпації;

• підвищення температури тіла, частіше до субфебрильних цифр;

• клінічні ознаки тиреотоксикозу легкого або середнього ступеня (слабкість, відчуття серцебиття, пітливість, емоційна лабільність, тахікардія, тощо). Тиреотоксикоз носить транзиторний, деструктивний характер і триває зазвичай протягом перших 1-4 тижнів.

• надалі, протягом 2-9 місяців, можлива зміна тиреоїдної функції: від легкого гіпотиреозу, до эутиреозу.

• Можуть виникати рецидиви тиреоїдиту протягом 3-6 міс. зі зміною локалізації больового синдрому.

2. Параклінічні:

   1. Обов‘язкові:

• підвищення ШОЭ, при відсутності або помірно вираженому нейтрофільному лейкоцитозі або лімфоцитозі;

• При УЗД щитоподібної залози - ділянки зниженої ехогенності без чітких меж, що змінються у розмірах та локалізації при повторних дослідженнях.

У стадії транзиторного тиреотоксикозу: рівень ТТГ помірно знижений, вТз, і вТ4 – підвищені.

2. Додаткові

підвищення рівня -2-глобуліна

підвищення рівня фібріногена

При сцинтіграфії щитоподібної залози Тс 99 m – зниження накопичення радіофарм препарату залозою.

Диференційна діагностика – див. протокол лікування гострого тиреоїдиту

Лікування.

• При легкому перебігу хвороби - нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), наприклад, аспірин 65 мг/кг/добу кожні 6 годин, індометацин, ібупрофен, тощо.

• Глюкокортикоїди (у гострій фазі хвороби і при неефективності НПЗП), наприклад, преднізолон - 1 мг/кг/добу з поступовим повільним зниженням дози по 5 мг кожні 10 днів до підтримуючої (2,5-5 мг/добу).

• Тривалість лікування 1-1,5 – іноді 3 місяці.

• У разі наявності симптомів тиреотоксикозу - -адерноблокатори. Тиреостатичні препарати не призначаються, оскільки тиреотоксикоз є транзиторним.

• У разі рецидивуючого перебігу тиреоїдиту і за наявності противірусних антитіл - противірусні препарати.

Покази до госпіталізації в ендокринологічне відділення: Гострий період хвороби

Контроль ефективності лікування:

• Одужання: Відсутність симптомів хвороби, нормалізація формули крові, ШОЕ, даних УЗД,

• відсутність рецидиву хвороби

Результат захворювання:

• Як правило, видужання.

• Можливий рецидив захворювання.

• Первинний набутий стійкий гіпотиреоз (при значній деструкції щитоподібної залози).

• Спонтанна ремісія протягом 6 міс. – у 2/3 випадків, навіть у разі відсутності лікування

Профілактика: Санація первинних вогнищ інфекції

Диспансерне спостереження:

Дослідження, спеціаліст	Частота	Диспансерний нагляд
Ендокринолог Педіатр (сімейний лікар) Аналіз крові УЗД щитоподібної залози Консультація хірурга ТТГ Пункційна біопсія ЩЗ	1 раз на 3 дні, після одужання 1 р. на 2-3 міс. По потребі 1 раз в 7 днів, при покращенні – 1 раз на міс. 1р. на тиждень та по показанням По показанням, 1 раз на 6 міс. по показанням	Через 1 рік після повного клінічного одужання – зняття з обліку

Директор Департаменту організації та розвитку медичної допомоги населенню

Р.О. Моісеєнко

Затверджено

Наказ Міністерства охорони здоров‘я України

від ___________ №______