Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Экзамен педиатрия-1.docx
Скачиваний:
12
Добавлен:
07.11.2022
Размер:
1.6 Mб
Скачать

11.Лікування синдрому циклічної блювоти у дітей

Симптоматична і абортивна терапія епізоду СЦБ

I. Симптоматична терапія:

1) Рідина, електроліти, дієтотерапія:

— декстроза D10 0,45% нормального фізіологічного розчину + KCl;

— якщо немає ентерального харчування протягом 3–5 діб, необхідно ініціювати парентеральне харчування з уведенням 1,5 г амінокислотної суміші/кг/день і одиниць енергії вище катаболічного порогу 55–70 ккал/кг/день.

2) Протиблювотні (5HT3 антагоністи) засоби:

— ондансетрон 0,3–0,4 мг/кг/дозу внутрішньовенно кожні 4–6 годин (до 20 мг). Побічні ефекти: запор. Альтернатива: гранісетрон 10 мг/кг кожні 4–6 годин.

3) Седативні:

— дифенгідрамін 1,0–1,25 мг/кг/дозу внутрішньовенно кожні 6 годин;

— лоразепам 0,05–0,1 мг/кг/дозу внутрішньовенно кожні 6 годин. Побічні дії: пригнічення дихання, галюцинації;

— хлорпромазин 0,5–1,0 мг/кг/дозу кожні 6 годин + дифенгідрамін внутрішньовенно. Побічні дії: дистонічні реакції з одним хлорпромазином, гіпотензія.

4. Анальгетичні (нестероїдні і наркотичні) засоби:

— кеторолак 0,4–1,0 мг/кг внутрішньовенно кожні 6 годин (максимальна доза 30 мг, максимальна добова (120 мг). Побічні дії: гастроінтестинальні геморагії, гастропатія;

— альтернатива: наркотики: внутрішньовенний морфій або фентаніл.

5. Лікування специфічних ознак і симптомів: епігастральний біль, діарея, гіпертензія:

— епігастральний біль: пригнічення кислотності Н2-блокаторами, інгібіторами водневої помпи (наприклад, внутрішньовенно ранітидин, пантопразол);

— діарея: антидіарейні (наприклад, імодіум);

— артеріальна гіпертензія: короткотривалі інгібітори АПФ (наприклад, каптоприл).

6. Лікування специфічних ускладнень:

— дегідратація й дефіцит електролітів: визначити й поповнити дефіцит;

— метаболічний ацидоз: визначити причину і скорегувати;

— синдром неадекватної секреції АДГ: обмежити введення рідини;

— гематемезис: внутрішньовенно Н2-блокатори або інгібітори водневої помпи.

II. Абортивна терапія:

1) Антимігренозні засоби (триптани):

— суматриптан інтраназально 20 мг на початку епізоду. Побічні дії: біль у шиї, печія, коронарний вазо­спазм. Протипоказання: мігрень базилярного типу;

— альтернатива: золмітриптан 5 мг інтраназально, різатриптан, фроватриптан.

12.Невідкладна допомога при судомах у дітей

Принципи інтенсивної терапії

 

1) Забезпечення адекватної оксигенації, легеневої вентиляції та гемодинаміки. Проводиться залежно від стану пацієнта за загальноприйнятою тактикою підтримки вітальних функцій;

 

2) екстрена протисудомна терапія: діазепам 0,1-0,2 мг/кг внутрішньовенно або 0,3-0,4 мг/кг внутрішньом’язово; мідазолам 0,2 мг/кг внутрішньовенно чи інтраназально, 0,4 мг/кг внутрішньом’язово або 0,7-0,8 мг/кг ректально; натрію оксибутират 70-130 мг/кг; барбітурати (тіопентал натрію) 5-10 мг/кг (при можливості забезпечити ШВЛ);

 

3) у новонароджених можливе призначення фенобарбіталу в дозі насичення 20 мг/кг з підтримувальною дозою 3,5 мг/кг на першому тижні життя та 5 мг/кг з другого тижня життя;

 

4) при порушеннях дихання, неефективності протисудомних препаратів чи тривалих судомах, що розпочинаються після закінчення дії протисудомних засобів, показана міорелаксація та ШВЛ;

 

5) при гіпокальціємічних судомах — 10% розчин хлориду чи глюконату кальцію 0,5-1,0 мл/кг внутрішньовенно повільно;

 

6) при судомах на тлі гіпоглікемії в/в 20-40% розчин глюкози з розрахунку 0,5 г/кг маси тіла з доданням тіаміну або кокарбоксилази;

 

7) дегідратаційна терапія при судомах не є обов’язковою. Вибір тактики інфузійної терапії залежить від причини судом і має забезпечити адекватну мозкову перфузію;

 

8) після припинення нападу судом доцільно вирішити сумісно із неврологом питання про планове призначення антиконвульсантів. Вони часті­ше не показані лише при одноразових фебрильних судомах чи на тлі початку нейроінфекції та при метаболічних судомах (гіпоглікемія, спазмофілія).

Будь-які судоми є загрозливим станом, що може спричинити ушкодження мозку дитини або навіть летальний кінець у разі епілептичного статусу, тому невідкладна допомога повинна починатися якомога раніше, тривати під час транспортування дитини до лікарні. Госпіталізація дитини із судом­ним синдромом частіше здійснюється до відділень інтенсивної терапії. Якщо судоми вперше виникли, сполучаються із вогнищевою симптоматикою та ознаками підвищення внутрішньочерепного тиску, обов’язковим є проведення комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії.

Соседние файлы в предмете Педиатрия