8. Методом послідовних проб нахиляють прилад до положення, для якого відлік лічильника є найбільшим.

9. Для максимального відліку n за допомогою виправних гвинтів приводять бульбашку рівня в горизонтальне положення.

10. Контроль регулювання рівнів і повторення цілого циклу.

Аналогічні дослідження виконують і для поздовжнього рівня. Таке регулювання, як правило, проводять в безвітряну погоду в тіні на певній віддалі від працюючих двигунів, дерев і т.п. Крім цього, юстування рівнів проводять при температурі, яка близькадо температури при польових вимірюваннях. Увідповідності до формули (4.21), неточністьрегулювання рівнів з похибкою до 0,5' складає 0,01 мГал, а при високоточних вимірюваннях з похибкою 0,001 мГал рівні регулюють з похибкою до 9". Для цього використовують рівні, ціна поділки яких відповідно дорівнює 40" і 10".

Під чутливістю гравіметра розуміють відношення переміщення рухомого індексу важеля гравіметра до величини зміни прискорення сили ваги. Чим вища чутливість, тим точніше можна сумістити рухомий і нерухомий індекси. Але збільшення чутливості пов'язане із збільшенням періоду власних коливань важеля, що збільшує тривалість часу вимірювань. Чутливість змінюється, якщо за нерухомий індекс приймати різні поділки окулярної шкали. Її визначають після ретельного дослідження і регулювання рівнів на мінімум чутливості до нахилу і визначення ціни поділки гравіметра. Чутливість гравіметра К можна визначити в такій послідовності:

1. На протязі декількох годин знімають відліки доти, поки не стабілізується зміна нуль-пункту.

2. Після цього знімають відлік за вихідним нерухомим індексом окулярної шкали S-₁₀, а потім на десятому або будь-якому штриху з однієї сторони шкали а тоді на такому' штриху з іншої сторони S₁₀ і повторюють покази відліку в вихідному нерухомому індексі.

3. За відліками у вихідному нерухомому індексі (штриху) вводять поправку за зміну нуль-пункту, а потім обчислюють чутливість за формулою.

(4.23)

Якщо чутливість є дуже малою або дуже великою, тоді за нульову риску окулярної шкали приймають іншу поділку цієї шкали (наприклад +15, +20). Для цього штриха проводять повторне регулювання на мінімум чутливості до нахилу і аналогічне описаним способом визначення чутливості.

4.7.3. Контроль чутливості гравіметра

де:

S₁і S₁₀ виправлені за зміну нуль-пункту відліки;

С -ціна поділки гравіметра

75

Розділ 4

4.7.4. Визначення часу стабілізації відліку

Рухомий індекс важеля не завжди стабілізується після приведення приладу до горизонтального положення. Через те відлік, знятий відразу після установки приладу, буде мати деяку похибку. Щоб виключити із результатів спостережень цю похибку, визначають час стабілізації відліку, Час стабілізації необхідно визначити перед польовим сезоном. Після приведення гравіметра в горизонтальне положення знімають відліки на протязі 10-15 хвилин через кожну хвилину і одержують графічну залежність відліку з часом (див. рис. 19).

На рисунку верхня горизонтальна лінія відповідає максимальному (мінімальному) знятому відліку. Нижня горизонтальна лінія знаходиться на відстані величини

середньоквадратичної похибки одиничного виміру Є.. Від точки перетину графіка з нижньою прямою опускають перпендикуляр на вісь абсцис, де визначають час стабілізації відліку t_ста6. Найкращі гравіметри характеризуються часом стабілізації меншим ніж одна хвилина.

Рис.19. Визначення часу стабілізації відліку

4.7.5. Еталонування гравіметрів

~ч /•

Приріст сили ваги одержують в умовній системі одиниць при спостереженнях з гравіметром. Для того, щоб перевести результати вимірювань в одиниці сили ваги, необхідно визначити ціну поділки С відлікового пристрою або сталу гравіметра. Дослідження, пов'язані з визначенням сталої. С гравіметра, а також її залежності від температури, атмосферного тиску і інших зовнішніх факторів, називають еталонуванням гравіметрів. Для визначення величини С треба знати відому еталонну різницю сили ваги і відповідно до неї виміряну різницю відліків приладу. Тоді ціну ділення гравіметра з лінійною відліковою шкалою визначимо із співвідношення.

(4.24)

У залежності від того, як визначається еталонна різниця прискорення сили ваги, розрізняють такі методи еталопування:

1 на гравіметричних базисах або полігонах;

2. методом нахилу ;

3. методом навішування додаткових тягарців

6. Еталонування гравіметрів на полігоні

Цей метод є універсальним для виконання еталонування всіх типів гравіметрів. Теоретично достатньо маги на полігоні два пункти, між якими різниця прискорення сили ваги є точно відомою, і вона не перебільшує 80 мГал, щоб забезпечити еталонування вузькодіапазонних геофізичних гравіметрів. Для збільшення точності еталонування використовують декілька пунктів полігону. Для вузькодіалазонких гравіметрів похибка в значеннях прискорення сили ваги на базисних (полігонних) пунктах повинна бути 0,01 мГал, а для широкодіапазонних - (0,02-0,03) мГал. Для створення еталонного базису виконують точні вимірювання з маятниковим приладом або балістичним гравіметром у пунктах полігону. Пункти полігону вибирають таким чином, щоб сили ваги на їх кінцях відрізнялись максимально. Цього можна досягти, якщо базиси розміщувати уздовж меридіанів, використовуючи залежність сили ваги від широти або, якщо розміщувати пункти еталонного базису на різних поверхах високих будинків, схилах гір з використанням залежності зміни сили ваги з висотою. В даний час еталонування цим методом проводять на Міжнародних, національних і місцевих базисах Для еталонування широкодыапазоних гравіметрів створені три Міжнародних базиси, а саме: 1 Американський' Барроу, Фербенкс, Вайтхорс, Едмонт, Грейт-Фелс, Денвер, Мантерей, Мехіко, Лапас; 2.Європейсько-Африканський' Хаммерфест, Водо, Копенгаген. Бад Нарзбург, Мюнхен, Медюлан, Рим, Катанія, Найробі, Йоганесбург, Кейптаун; З Західно-Тихоокеанський від півночі Аляски (Барроу φ=71°) до півдня Австралії (Мельбурн φ=-38°)

На Україні створено два еталонних місцевих полігони в гірських районах Карпат і Криму Визначення ціни поділки виконують окремими рейсами з короткою тривалістю в часі. Як правило вимірювання проводять на всіх пунктах полігону від першого до останнього, а тоці повторюють спостереження на першому пункті. Це дає можливість більш точно врахувати лінійне зміщення нуль-пункту Виконують шість або більше рейсів із загальною різницею прискорення сили ваги а£, не менше п'ятдесяти, при цьому половину рейсів виконують з використанням початкової частини діапазону вимірювань, а другу половину - в кінці цього діапазону. Обчислюють і вводять поправки за зміщенням нуль-пункту

(4 25)

t_m, tik~відповідні цим відлікам часи спостережень;

tj, tm- інтервал часу між вимірюванням на J-ому пункті і початковим вимірюванням на вихідному пункті полігона.

Після цього обчислюють приріст сили ваги в одиницях вядлікової шкали між всіма пунктами полігона, ввівши попередньо поправки за зміну нуль-пункту, а далі ділять на них відомі для цих пунктів прирости сили ваги. Для кожного приросту сили ваги визначають ціну поділки гравіметра С _]. Середньовагову ціну поділю і визначають за формулою

З відповідною відносною похибкою

де:

Δgj, - різниця прискорення сили ваги між пунктами полігона;

т - число незалежних визначень ціни поділки гравіметра С_J.

Для визначення залежності сталої гравіметра С від температури намагаються декілька рейсів виконувати при температурах на 10 - 15° вищою і нижчою, ніж в перших рейсах.