Додаткова

Дмитриев А. В., Кудрявцев В. Н., Кудрявцев С. В. Введение в общую теорию конфликтов. — М., 1993.

Здравомыслов А. Г. Социология конфликта. — М., 1995.

Иванов Н. Н., Смоленский В. Г. Конфликты и конфликтология. — М., 1995.

Кульчар К. Политический конфликт // Политология вчера й сегодня. — Вьіп. 3. — М., 1991.

Пазенок В. С. Соціальний конфлікт і соціальна злагода // Політика і час. — 1991. — № 17—18.

Тема 18. Міжнародна політика

Формування і розвиток політичної думки з проблем міжнародних відносин. Лао-цзи різко критикував усяке насильство, війни, армію. Платон: усі війни відбуваються задля здобуття багатства. Аристотель: зовнішня політика має відігравати, насамперед, морально-виховну роль. Ціцерон одним із перших поділив війни на справедливі та несправедливі. Н. Макіавеллі виправдовував політику експансії, агресивні дії щодо держав-сусідів. Е. Роттердамський: ніщо так не об'єднує народи, як розуміння взаємної вигоди. Г. Грацій: необхідно використовувати для розв'язання міжнародних конфліктів тільки мирні засоби і методи. Т. Гоббс про походження міжнародних конфліктів трьома причинами - суперництвом, недовірою і жаданням слави. Дж. Локк - питання про відповідальність і покарання осіб, винних у розв'язанні війни. Ф. Ніцше: - війна - необхідна умова для саморегулювання життя. Кант аналізував проблеми міжнародних .відносин з позиції захисту прав та інтересів людини.

Міжнародні відносини - системна сукупності політичних, економічних, науково-технічних, соціальних, дипломатичних, правових, воєнних, гуманітарних зв'язків і відносин між основними суб'єктами світового співтовариства, до яких відносяться держава, народ, суспільні та громадські рухи, організації.

Тенденція до розширення кількості учасників міжнародних відносин за рахунок недержавних і приватних суб'єктів. Членами міжнародної спільноти є міжнародні організації

Види міжнародних відносин: за сферами суспільного життя - економічні, політичні, воєнно-стратегічні, культурні, ідеологічні; на основі взаємодіючих суб'єктів - міждержавні, міжпартійні, відносини між різними неурядовими асоціаціями, приватні та ін. Міжнародні відносини здійснюються на таких рівнях, як глобальний, регіональний, локальний. З точки зору ступеня напруженості міжнародних відносин можна говорити про їхні стани - стабільності, суперництва, ворожнечі, довіри, співробітництва, війни та ін.

Міжнародна політика - сукупна цілеспрямована діяльність народів, держав, їхніх інститутів, соціальних спільнот, об'єднань громадян у сфері міжнародного життя. Структура світового, політичного процесу складається з таких основних типів суб'єктів політичного життя: національні держави; організації регіонального, міжрегіонального, міждержавного характеру, наприклад, Європейський Союз; міжнародні урядові організації та їх органи, наприклад, Організація об'єднаних націй, Європейський парламент; недержавні суспільно-політичні, громадські організації, наприклад, Міжнародна організація охорони здоров'я.

Світовий політичний процес має ряд цілей: участь у міжнародному поділі праці, забезпечення міжнародного миру, спільний захист прав людини, спільне розв'язання глобальних проблем сучасного світу та ін.

Ф ункції міжнародної політики: оборонна, регулятивна, інформаційно-представницька, інтегративна. Засоби міжнародної політики держави: політичні, економічні, воєнні, ідеологічні

Література

Основна

Алтухов В. Политика и видение будущего // Общественние науки и современность. — 1992. —№3.

Бжезінський 3. Україна повинна стати європейською державою // Сучасність.

-1992.—№3.

Гончаренко М. Життєвість національного // Сучасність. — 1993. — №2. Грушевский М.С. Очерк истории украинского народа. — К., — 1991.

Денисов В. За стандартами міжнародного права // Політика і час. — 1992. -№11, 12.

Дробот Г, Противоречия й баланс сил в международных отношениях // Социально-политические науки. — 1991. — №2.